Сент. 02

«Складно оперативно відмазатись від мітингу, особливо коли ти тімлід». Розробники про те, як це — поєднувати дві роботи одночасно

Пандемія коронавірусу внесла свої корективи в робочі процеси, основний з яких — перехід на ремоут. Віддалений формат став викликом для працівників з погляду продуктивності, а ще — непоганим стимулом працювати не в одній, а одразу в кількох компаніях. Якщо в офісі приєднуватися до мітингів іншої компанії було неможливо, то вдома це зробити набагато простіше. Ми поспілкувалися з трьома розробниками, які протягом певного часу працювали чи працюють на двох фултайм-позиціях, про їхню мотивацію, нюанси організації робочих процесів і результати подвійного навантаження.

Пауло Валор, Lead Software Engineer, 3 місяці на двох роботах одночасно

27 років, Київ

Я з дитинства цікавився технікою, тато був інженером, тому не дивно, що я став розробником — династія. В IT загалом працюю вже майже десять років. Починав ще зі студентських лав, робив ПЗ на С# для свого навчального закладу. А перший комерційний досвід здобув як РНР-розробник у 2012-му.

В середньому я змінював роботу раз на півтора року, мігруючи з бекенду на фронт і назад. Щойно відчував, що немає куди зростати, підтверджував запити рекрутерів у контакти на LinkedIn. Так пройшов кар’єрними сходами від молодшого інженера до ліда. Звичайний шлях, якщо не враховувати три роки участі в ЗСУ та АТО/ООС у 2014–2017 роках, що дало значний буст, щоб зростати далі.

У 2020-му бізнес з виробництва органічної ягоди, де я співвласник, постав перед фінансовими труднощами. Власне, це й змусило влаштуватися на дві фултайм-позиції — треба було перекрити мінус у справі. Тож з квітня по серпень минулого року я працював одразу на дві українські IT-компанії.

Додаткову роботу, як і основну, шукав через LinkedIn. Через коронавірус тоді було ще складно це втілити, тож шукав трохи довше за звичні три тижні.

У двох компаніях обіймав Lead і Senior позиції. На жодній з робіт не казав про іншу. Вирішив так, бо вважаю, що головне — це виконувати свої обов’язки. На мою думку, доки немає претензій з боку роботодавця, доти все добре.

На обох позиціях я не робив чогось нового для себе, втім мій день щоразу виглядав, наче марафон. Перепрацювання були постійно, бо неможливо якісно виконувати те, що потребує восьми годин, за чотири. Довелося навчитися тайм-менеджменту, пріоритезації завдань. З огляду на мій біоритм, довелося перебудувати розклад дня: прокидатися о шостій ранку, інтенсивно кодити, доки свіжий розум. Після усіх «ранкових» мітингів — о дванадцятій лягати досипати ще дві-три години. Так потім можна було працювати ще до десятої вечора. На щастя, колись я читав книгу про практики сну, а за часів армії спробував фрагментований сон, тому був готовий до таких навантажень.

Найбільший стресовий фактор — коли одна робота накладалася на іншу. Адже складно оперативно відмазатись від мітингу з менеджментом, особливо коли ти тімлід. Інколи вдавалося перенести, інколи — скасувати. Декілька разів був одразу на двох із вимкненим відео. Втім жодного разу не попався.

Проблем із тим, що одна компанія дізналася про іншу через бухгалтерію, не трапилося. На одній з позицій фінансами займалася третя сторона, тому інформація про прибуток не надходила до жодного з працедавців.

Щоб відпочити від роботи, кожну неділю проводив у повній ізоляції від ґаджетів. Влаштовував такий собі цифровий детокс. Але інколи й на вихідних треба було закривати критичні борги.

На мою думку, якщо фахівець щось і отримує від такого формату роботи, то це емоційне вигорання і проблеми зі здоров’ям. Зароблені гроші цього не компенсують. Так, я закрив поточні фінансові проблеми — щомісяця мав додаткових 8 тисяч доларів, але через дві роботи не міг повноцінно проводити час із сім’єю. Крім того, після такого марафону довелося піти у відпустку на місяць і зрештою звільнитися з обох компаній. Сказав, що йду через емоційне вигорання. На двох фултайм-позиціях я пропрацював з квітня по серпень 2020-го.

Я майже завжди займався чимось збоку — викладанням, наприклад. І не маю нічого проти додаткової праці, але точно не схвалюю дві фултайм-роботи одночасно. Радити комусь так працювати не буду, хоча поціновувачі екстриму завжди знайдуться (сміється). Зрештою, у довгостроковій перспективі, якщо потрібно жертвувати work-life balance, це коштуватиме вам ментального та фізичного здоров’я.

Middle Full Stack Developer, 8 місяців на двох роботах одночасно

31 рік, Харків

Я не вчився на розробника — закінчував історичний факультет Харківського національного університету імені Каразіна. Але, на щастя, швидко зрозумів, що в історика перспектив в Україні не так вже й багато. На третьому курсі взявся за програмування: курси, самонавчання, і вже після бакалаврату брав перші замовлення на фрилансі.

Вперше в IT-компанію влаштувався у 2018-му. Відтоді змінив три: десь через зарплату звільнився, десь не знайшов контакту з керівництвом. На останній працюю рік, а у грудні 2020-го пішов на ще одну повноцінну роботу. Мотивація проста: захотів більше грошей і розумів, що встигатиму вести два фултайми. Тепер маю замість 1700 доларів на місяць 3700, що тішить.

На жодній з робіт не знають про іншу: не впевнений, що керівництво зацінило б таку продуктивність на два фронти з мого боку. Компанії все ж важливо думати, що весь свій робочий час я приділяю лише їй. Насправді виходить, що я витрачаю по 5–6 годин на кожну роботу. Це перепрацювання для мене, але не критичне. Ще на старті цієї авантюри домовився з собою: щойно відчую, що не стягую два проєкти (засинатиму посеред мітингів чи не матиму часу для себе у вихідні), звільнюся з однієї компанії. Поки що з таким не стикався. Навпаки, відчуваю драйв: виявляється, я можу куди більше, ніж здавалося.

Це і про софт, і про хард скіли. Адже якщо хочеш витягнути дві фултайм-позиції, доводиться прокачуватися в тайм-менеджменті, забувати, що таке прокрастинація. Наприклад, раніше я міг ходити на перекур разів з десять на день. Тепер встановив собі ліміт у дві сигарети (вважай, не лише більше заробляю, а й здоров’я покращую). Дрібні завдання намагаюся не накопичувати: якщо я можу виправити помилку за 20 хвилин, роблю це одразу й забуваю. Якщо цього не дотримуватися, потім можна потонути у маленьких завданнях і не встигнути з основним, довготерміновим. Я став швидше кодити — просто набив руку, адже на обох проєктах завдання схожі.

Але з вищеописаних плюсів витікає очевидний мінус — часу на те, щоб вчити щось нове, немає. Все ж після 12 годин залипання в код не хочеш вмикати мозок, аби розібратися в новій технології. Тому поки роздумую, як розв’язати цю проблему.

Щоб було легше орієнтуватися в проєктах, розділив завдання з двох робіт по різних браузерах. Коли є змога, групую робочі чати, позначаю їх різними кольорами. Одного разу, коли була запара на двох проєктах і горіли дедлайни, переплутав лідів — обидва Володимири. У повідомленні скинув скрин коду працівника, який звільнився, з іншої роботи. Ще написав щось на кшталт: «Сергій пішов, а я маю з цим розбиратися». Ніякого Сергія в іншій команді не було. Але я швидко помітив, що накоїв, і стер повідомлення ще до того, як тімлід встиг прочитати. Відтоді перед тим, як натиснути «Надіслати», перевіряю, чи туди я взагалі пишу (сміється). Не знаю, що б я і казав, якби все пішло не так.

Бухгалтерію я від початку вів самостійно — мені спокійніше самому стежити за власними фінансами. Якщо виникають труднощі зі звітами в податкову — набираю знайомого, який займається тим, що веде бухгалтерію інших. Він мені підказує, що й до чого.

Невдовзі планую взяти відпустку, але поки не виходить синхронізувати дати на обох роботах. Йти ж у відпустку на одній, аби працювати в цей час на іншій, ідея дурна. Як би я не кайфував від продуктивності, перепочинок потрібен. Інакше є ризик швидко вигоріти, і тоді не тішитиме навіть подвійна зарплата.

Взагалі я б радив усім, хто відчуває, що хоче й може — спробувати вести дві роботи одночасно. Це простіше, ніж може здатися, якщо ви вмієте самоорганізовуватися й не байдикувати в робочий час. Але якщо пріоритет половину робочого дня кодити, а половину — насичуватися енергією Всесвіту, то й починати не варто. Я наразі не планую кидати жодну позицію. Керівництво не скаржиться, я теж. А якщо всі задоволені, навіщо зупинятися?

Senior Software Engineer, 3 місяці на двох роботах одночасно

30 років, Київ

Скільки себе пам’ятаю, завжди, крім основного заняття, мав ще щось додаткове. Якщо курс, то не один, а одразу два. Якщо фриланс, то кілька. Напевно, це в мене у крові: батьки звикли мати не лише основну роботу, їхній спільний бізнес, а й підробітки знаходити. Все через звичку думати: «А що як завтра щось піде не так і ми все втратимо?». Викорінити це з себе вдалося, лише коли отримав роботу в нормальній великій компанії, яка вела міжнародні проєкти. Шанси, що все розвалиться в одну мить, надто малі, аби постійно про це думати. Та й грошову подушку я мав достатню про всяк випадок.

Але потім прийшла пандемія. Я став забагато часу проводити вдома. У компанії, де доріс до Senior-рівня, на той момент я вже встиг пропрацювати майже п’ять років. Мені вистачало цікавих проєктів, проблем із підвищенням зарплати теж не було. Її стабільно переглядали й збільшували, коли було за що. Та що робити, коли кордони закриті, місцеві розваги теж не дуже доступні, та ще й в офіс іти не потрібно? Я подумав, що більше працювати — чудова ідея (сміється). Насправді вирішив кинути виклик сам собі: заробити за три місяці 30 тисяч доларів.

З огляду на голод на ринку праці, було очевидно, що ще одну роботу я знайду швидко. Так і сталося. В принципі, рекрутери регулярно стукали у приватні повідомлення в LinkedIn. Тож за два тижні я вже мав три офери. Обрав із найбільшою зарплатою і найменшим, за обіцянками, обсягом роботи. Одразу попередив, що бухгалтерію візьму на себе, бо нібито мав неприємний досвід у минулому, коли моїми фінансами завідувала інша людина. Питань це не викликало. Працювати почав з травня 2020-го.

На старті було складно, адже потрібно було не лише тримати в голові поточні завдання на першій і основній роботі, а й зрозуміти, що до чого на новому місці: як функціонує команда, що це за люди взагалі, як швидко вони працюють, в якому форматі ведуть комунікацію, наскільки важливі мітинги, камери на цих мітингах і решта дрібниць. Насправді ці дрібниці витягують найбільше енергії, адже код — це код, із ним все зрозуміло, а люди — завжди загадка.

За два-три тижні я адаптувався і мав відносно чіткий розклад дня. Підйом о 6-й ранку — кодинг, перевірка слаку, пошти, тобто все те, що не потребує контакту з іншими людьми, які, найімовірніше, ще сплять о цій порі. Далі мітинги, які краще максимально розвести в часі, щоб уникнути неприємних моментів. На другій роботі я попросив зсунути дзвінки на пів години — пояснив це тим, що маю догледіти дитину, поки дружина має свій мітинг. Мені пішли назустріч. І після основних дзвінків поточка: ще трохи кодингу, перевірка коду, робота з новачками. Завершував усі справи о 21–22-й.

За два місяці такого темпу зрозумів, що довго так не протягну (сміється). Подвійна зарплата (5 тисяч доларів на першій роботі й 5200 на другій), звісно, тішила око й гаманець, я наближався до поставленої мети, але відверто втомлювався. Через це припускався дурних помилок, плутав імена людей й банально не міг виділити час для себе і сім’ї. Коли тобі сниться робота — це тривожний дзвіночок.

Зрештою я дотягнув експеримент до кінця — у липні 2020-го отримав третю зарплату і звільнився. Пояснив це вигоранням, яке й справді дихало мені в потилицю. З викликом я впорався, себе випробував, та більше в таку авантюру ні ногою. І нікому не раджу. Але якщо дуже хочеться, можу хіба побажати успіхів і дати кілька порад:

розділяйте браузери для обох (чи трьох, якщо ви суперлюдина) робіт;
якщо мітинги в один час, під’єднуйтеся на один з телефона/ноута/планшета, а на інший з комп’ютера — так простіше вимкнути чи увімкнути звук або камеру за потреби;
завжди ненав’язливо закидайте вудочку про те, що у вас трапляються перебої з інтернетом, мовляв, не пощастило з провайдером. Тоді нікого не дивуватиме, що ви «відпадаєте» під час зідзвону, коли насправді вам потрібно розповісти, як просуваються справи із завданнями, одразу двом командам;
не розділяйте роботу за принципом: фултайм «А» виконую до обіду, фултайм «В» — після. Найімовірніше, в такому випадку ви ніколи не дійдете до «В» і завалите всі дедлайни, адже постійно треба буде щось доробляти в «А». Комбінуйте. Година-дві на одну роботу, стільки ж на іншу, а потім знову вертайтеся до першої;
переконайтеся, що доступи до вашого податкового кабінету є лише у вас. А краще — змініть їх, якщо колись бухгалтерію вела компанія;
не підсаджуйтеся на каву з енергетиками — серце не залізне, довго в такому режимі не витримає, а пересадка органів в Україні все ще важкодоступна;
відкладайте гроші на психотерапію — вигорання прийде за кожним, хто не зможе вчасно зупинитися.

До речі, думаю, компанії невдовзі знайдуть спосіб контролювати працівників, щоби ті не намагалися всидіти на двох стільцях одночасно. Все ж знайти в колективі того, хто поєднує кілька робіт, не так складно. Продуктивність такого працівника неминуче впаде, а хороший лід та HR швидко зрозуміють, у чому річ.