Доковідний настрій, військові та пошуки роботи. Як минув DOU Day Picnic 2024
Помітне накульгування при ходьбі й поясна камуфляжна сумка видають військового.
Василь тримається осторонь: ще нікого не знає, трохи ніяково знайомитися. Інтроверт — каже про себе. Він доброволець із розвідувального батальйону, списаний у
Військові та ветерани — помітна частина кількатисячної спільноти, що зібралася в Unit.City на DOU Day Picnic 31 серпня.
Найбільше люди спілкуються про одне — як війна визначатиме майбутнє України та як впливатиме на IT-галузь. Ці теми лунають і в приватних розмовах, і на панельних дискусіях. Між ними можна було налагодити контакти, розважитися, пошукати роботу й перепочити. Варіанти були для всіх.
Наступного дня стає відомо, що на пікніку зібрали чотири мільйони гривень донатами. Здебільшого на збір від DOU та «Повернись живим». Загалом на пікнік прийшло понад 4000 айтівців та їхніх рідних/друзів. У заходу було 35 партнерів, працювало 10 благодійних стендів та 53 учасники програми — більшість із них також збирали на військо.
Як минув DOU Day Picnic — читайте у репортажі.
Радіоринок, пошуки людей і роботи
— З одного боку — «Азов», з другого — «Третя штурмова», з третього — «Повернись живим». «Тікати нікуди», — перед початком благодійного аукціону жартує Владислава Зацаринна, СЕО DOU.
Мета DOU Day Picnic — нетворк і якнайбільший збір коштів для ЗСУ. Хтось шукає, а хтось пропонує роботу, комусь цікаві професійні знайомства та можливості поза працевлаштуванням. І йдеться не лише про IТ, а й про військо.
Павло — командир роти ударних БПЛА у
— Я регулярно спілкуюся з виробниками дронів, РЕБу, РЕРу й розраховую на контакти тут. Крім того, якщо є технічні спеціалісти, які не мають броні й очікують мобілізації, пропоную їм доєднатися до мого підрозділу. Між цивільним виробництвом і військовим застосуванням — прірва. Якщо такі фахівці сидітимуть у моїй майстерні, це буде дуже ефективно.
Павло ліворуч на фото
Павло говорить про те, як критично не встигають полігонні випробування дронів за досвідом на передовій. У їхній бригаді це вирішують так: дрони від держави, якогось фонду чи виробника вдосконалюють, перепрошивають на місці, у мобільній прифронтовій майстерні. Все це забирає час. Отож потрібні люди, головно — інженери. Зараз таких майстрів у нього обмаль: двоє на роту, а треба десятеро.
— Кілька рекрутів у мене вже є: молоді дівчата, одна випускниця з прикладної математики, просунуті хлопці. Зараз проходять КМБ, БЗВП. Але потрібно більше — дрони без людей не літають, — каже Павло. — Найдужче, чого б не хотілося — щоб війна перетворилася на АТО-2, коли більшості байдуже. Та поки я цього не бачу.
На локації сусідять настільки різні стенди, які б за інших обставин важко було б уявити разом. Рекрутинг-центри Третьої штурмової та «Азову», стенд фонду «Повернись живим», фудкорт і вино, сухий басейн та інші дитячі розваги, шахи, настільний теніс, презентації дронів тощо. Ба навіть радіоринок.
На ньому продає різні вимірювальні прилади Олександр Хотемський. Він — QA та ветеран війни, відомий спікер з автоматизації.
— Купуйте за демократичною ціною — на OLX продасте втричі дорожче. 100 і більше баксів за комплект. Так працює капіталізм, — закликає покупців жартами і примовками. — Всі в плюсі: я звільнив гараж від барахла, ви заробили грошей, DOU в плюсі, люди щасливі. Кюейники, для вас, для відділу технічного контролю! Берете все — віддаю з кравчучкою! Можна торгуватися — сьогодні в нас відкритий ринок.
Раритети, які продає Олександр, він знайшов на горищі будинку, який придбав у селі біля Гостомеля. Попередній власник, що лишив добро, — директор заводу на Подолі.
Вже скоро з’являється перший покупець. Андрій з компанії Grammarly неквапом оглядає товар і купує набір інструментів. Каже: це для його друзів, які мають майстерню з ремонту автомобільної техніки біля фронту, їм точно згодиться.
— Тепер за пріоритетами для мене спершу йде волонтерство, а вже тоді — робота. Відповідно так і розподіляю час, — розповідає. — Допомагаю передусім найближчим, маю друзів різних професій, які стали військовими.
Інші покупці придивляються, торгівля жвава. За кілька годин Олександр розпродує майже все майно і згортає точку. Виручені 7 тисяч гривень передає на загальний збір від DOU і «Повернись живим».
До нього раз у раз підходять знайомі. Одна з них — Наталія Попелишко, віднедавна його колега в компанії doxy.me.
— Найважче у роботі зараз — переконати наших західних С-level, що тут можна вести справи, — говорить Олександр. — Вони бояться брати на себе ці ризики, навіть в Україну не приїжджають. Недавно взяли людину, яка вже у нас працювала і звільнилася, для них це менший страх. Пояснюємо: можна наймати дівчат, є ветерани. Зараз готую презентацію для свого керівництва: візьмімо інтернів на фіксований контракт. Умовно, по 1000 доларів на місяць.
Багато хто шукає роботу — якийсь хлопець одягнув футболку з відповідним написом та QR-кодом на резюме. Інший пропонує, тримаючи над головою картонку з текстом «Embedded, шукаю тебе». Це Матвій Дух, рекрутер компанії Ajax. Його оголошенням, каже, зацікавилося вже 31 людина. Пропонує всім переходити за QR-кодом на його LinkedIn та писати щодо позиції вже в робочий день.
— Побачив, що колеги з іншої компанії написали ручкою на аркуші, що шукають Front-end. Підійшов до друзів із Solidgate, попросив шматок коробки, написав маркером, — каже Матвій. — Український ринок дуже скупий на ембедедів. Така експертиза, яка мені потрібна, є у
Він шукає людей в офіс, і, каже, зараз це головний фактор, який віднаджує людей:
— У нас культура, відмінна від українського ринку. Ми робимо продукт з нуля, що потребує повного залучення команди. Пробуємо заохотити людей розглянути це не як офісну нудну роботу, а як роботу над українським продуктом, поширеним по всьому світу. Люди й раніше не хотіли ходити в офіс, а з війною і ТЦК це взагалі редфлег.
Навколо Матвія гуртується кілька хлопців. Запитують, хто генерує ідеї для продукції, на якій платформі ведуть корпоративне спілкування (іронічно, що це телеграм, з якого, втім, мають невдовзі перейти), які напої пропонують в офісі («Ми хардворк, ми не смузі-любителі. Після лайтової роботи в нас буде важко») тощо. Один з айтівців цікавиться, чи може хтось із компанії проаналізувати його викладацький курс для НАУ — щоб теоретичні знання були відкориговані запитом бізнесу (домовляються списатися).
Тим часом Василь — ветеран, який цьогоріч вступив до КПІ на кібербезпеку та ще навчається в IT-школі — обійшов стенди представлених компаній і взяв кілька контактів. Він уже мріє про роботу, а на наступний такий пікнік, каже, прийде з компанією, щоб було веселіше.
Резерв+, зарплати, важливість Excel в армії та прогнозування трендів — головне з панельних дискусій
— Я знаю, що ви найменше хочете про це чути, але вибачте — запитаю про Резерв+, — з великої сцени звертається до присутніх Євген Ковалевський, VP of Engineering/CTO в LetyShops, KOLO та модератор дискусії про IT на війні. Між глядачами шириться сміх. Відтак аудиторія дізнається більше про розробки Міноборони.
— Резерв+ працює над кількома оновленнями, щоб ви потрапили у військо, але в зручний для вас спосіб, — розповідає Олег Берестовий, начальник управління інформаційних технологій Міноборони. — У застосунку можна буде вибрати те, що підходить найбільше. Також Резерв+ має розвантажити ТЦК, щоб вони не виконували зайвої роботи, якої можна уникнути (наприклад, відстрочка для багатодітних батьків). Також буде можливість перевірити чинність повістки через QR-код. Така реальність: 90% чоловіків у цій війні доведеться служити.
На уточнення щодо термінів, коли чекати цих впроваджень, Берестовий не називає конкретних таймінгів, але каже: наразі ці новації відмальовані в Figma. Зачувши це, аудиторія аплодує.
Загалом ця дискусія видається небагатослівною, але тим то й живою і показовою. Ось, до прикладу, кілька уривків:
Модератор: «Як народжуються ініціативи в армії?»
Військовий, ексайтівець: «Народжуються наказом командира» (аудиторія реагує сміхом і оплесками).
Або:
Модератор: «Хто використовує „Армію+“»?
Один військовий: «Мені не треба».
Інший: «Мені не було розпорядження».
Такі репліки про одну з найзначніших розробок української армії провокують ширшу дискусію про системні проблеми в галузі. У розмові беруть участь по двоє представників Міноборони та двоє чинних військовослужбовців, у цивільному житті — айтівців.
Військовослужбовці діляться, що чують від побратимів: мовляв, а як цим користуватися, чи там є хтось із нашої бригади? Говорять про наболіле: ти не можеш щось зробити, якщо на те немає розпорядження від начальника.
Ще одна проблема — корисні низові ініціативи в окремих бригадах рідко масштабуються. Та ж згадана «Армія+» (створена представниками
Артем Мартиненко, заступник начальника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій, пояснює цю прогалину так:
— Чесно, немає рішення, як досягти системного впровадження ініціатив бригади. Капасіті органів, які б мали цим займатися, не вистачає. Наприклад, «Дельтою» займається близько 100 людей — цього не досить. Треба й базу забезпечувати, і втілювати нове. Допомагає Центр масштабування технічних рішень, але з давно накопиченим технічним боргом та іншими викликами не вистачає ресурсів.
На дискусії також озвучують — давно не нову — та суголосну поміж багатьох армійців думку про ефективність того, як використовують час і людей.
— Ось надали нам майно, а потім щодо нього потрібно звітувати в Excel, — говорить запрошений військовослужбовець. — І саме в такому форматі, як вони хочуть бачити — не як ми можемо запропонувати.
— Excel-скіли дуже корисні в армії — відразу після Powerpoint, — докидає інший.
— Чи тільки зверху вниз ви бачите імплементацію рішень? — на запитання модератора не відповідає ніхто, відтак воно звучить риторично. Зрештою, він підсумовує: нехай ця дискусія стане формою збирання фідбеку.
Тим часом на іншій сцені («Амфітеатр») триває розмова для тих, чиї софт-скіли, на відміну від армії, значать багато. Цивільні айтівці слухають розмову «Практичні поради. Як шукати роботу в
Кілька з трендів, наведених впродовж розмови Оленою Руденко, дата-аналітикинею в Djinni:
— Вакансії зростають, кандидатів меншає. Збільшується проміжок між повторними наймами: у 2019 році між наймами одного й того ж кандидата на Djinni проходив рік, зараз — півтора. (Останні три роки цей показник зростав). Найбільше можливостей ринок пропонує для сейлзів і маркетологів. Зарплати зростали до
Підтвердження останньої тези я почую за якісь пів години та за сотню метрів звідси в одній емоційній розмові, про яку — пізніше.
Тарас Гошовський, директор з інформаційних та диджитал-технологій МХП, розповідає про зміни у їхній кампанії та прогнозує кілька трендів:
— Ринок складний для обох гравців: роботодавців і найманих працівників. Мало оптимізму щодо повернення кадрів. Треба вчитися взаємодіяти так, як цього ще не робили — з обох сторін.
Клієнти стали вимогливішими щодо навичок кандидата, додає Антон Фількевич:
— Щодо набору [навичок] нічого не змінилося: англійська, софт-скіли, бажано фулстек, клауди — бажано кілька. Якщо раніше цей спектр можна було обговорювати, то зараз клієнти наполягають: знайдіть саме такого, а ні — знайдемо деінде.
Тепер ЕРАМ закриває багато позицій внутрішнім ресурсом. При цьому поріг входу в професію зріс:
— Сьогодні важко ввійти в IT. Цього року ми працевлаштували 260 людей з нашого кампусу, до кінця року плануємо — до 500.
Джуни мають бути не такими, як у
Не новою була й відповідь на питання про те, як виділитися, щоб тебе найняли:
— Майже кожна позиція передбачає інтерв’ю з клієнтом — не технічне, а з командою щодо того, чи підходить ця людина з погляду софт-скілів.
Ця теза відгукується аудиторії — люди голосно аплодують.
Натомість в армії поріг входу нижчий, а потенційних рекрутів на DOU Day Picnic військові приваблюють саме тим, що їхні технічні навички стануть у пригоді.
Рекрутинг, волонтерство і мілтек
— Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що вашим знанням не знайдеться застосування в армії. У нас є і девопси, і фахівці з кібербезпеки — найрізноманітніші технічні фахівці, — говорить військовий бригади Азов із позивним «Тестер».
До 24 лютого
«Тестер» наводить власний приклад — у підрозділі опікується зв’язком. Сьогодні він і його побратими проводять рекрутинг: розраховують на поповнення бійцями, які б «дружили» з частотами, мали розуміння, як працює зв’язок, тямили в захисті ПЗ.
В обідню пору, коли половина заходу позаду, в «Азову» є пʼять анкет за результатами рекрутингу. Одна з них — від громадянина з американським паспортом. Намет бригади — по сусідству з хот-догами, черга за якими простягається ген далеко. Біля «Азову» негусто, сюди найчастіше підходять, щоб задонатити й придбати благодійний мерч.
— Люди бояться, що їх відправлять штурмувати посадку, — каже «Тестер». — Але якщо фахівці технічно підковані, їм точно знайдеться робота. У нас є зв’язківиця, паяє дрони, розуміється в програмуванні радіостанцій — усе може зробити. Заохотила свою подругу — та прийшла сьогодні на рекрутинг.
«Тестера» на фронті найбільше підтримує впевненість у тому, що про його сім’ю фінансово піклується компанія, поки він воює.
Навпроти намету «Азову» — презентаційний стенд ініціативи зі збирання дронів Social Drone UA. Люди охоче підходять попаяти плати, політати на симуляторах, залишити донат для підтримки бригад, з якими працює команда.
— Головне — пояснити, що в збірці дронів немає нічого складного, тим паче для нашої цільової IT-аудиторії. Хочемо змотивувати людей зайти на сайт і переглянути наші відеоінструкції, — каже Анна Чала, маркетологиня в IT-компанії та волонтерка проєкту.
— У нас уже велика спільнота айтівців. Ми всі спілкуємося онлайн, тож сьогодні день розвіртуалізації. Нам кажуть сьогодні: «О, я збирав ваші дрони» або «Я воював вашими дронами». Хтось зібрав 10 дронів, хтось — 50. Залучена вся Україна, ми дуже виросли. Якщо торік у серпні, відколи стартував проєкт, збирали по
Неподалік перемовляються двоє волонтерок із благодійного фонду допомоги військовим, госпіталям та цивільним «Гуркіт». Узагалі дівчата айтівиці, але сьогодні прийшли налагодити контакти для співпраці з компаніями, які б могли підтримати фонд фінансово. Збирати донати все важче, кажуть. Між тим говорять про своє:
— На цей рік у нас у немає бюджетів на підвищення зарплат, і це трохи демотивує, — дівчина не хоче називати ані свого імені, ані місця роботи. Вона працює перформанс-аналітикинею. — З іншого боку, розумію, чому так — більше сотні людей з нашої компанії мобілізовані, і є політика їх підтримувати. Я ходила на співбесіду в іншу компанію, після якої зрозуміла, що в мене ще все добре. Маю медичне страхування, яке для мене є бонусом, а на співбесіді цього вже не пропонували.
Дівчина півтора року жила за кордоном і приганяла звідти автівки для ЗСУ. Відтак повернулася — не почувалася достатньо залученою. До волонтерства її спонукає й особиста історія: сама з Криму, родина живе в окупації.
Її подруга Оля розповідає про свою компанію (це розробка платіжної системи):
— Нас закликають повертатися до офісу — тут є і душ, і генератор, і все, щоб жити тут 24/7. Але ТЦК різко вплинув на бажання ходити в офіс, щонайменше п’ять чоловіків за останні два місяці звільнилися через це. Якщо це цінний фахівець, то, звісно, тут намагаємося домовитися. Відпливу немає, але випадки звільнень — так.
— У нас немає «броні», нещодавно звільнився чоловік, бо знайшов позицію з таким бонусом, — додає її співрозмовниця. — Захист країни — це обов’язок, але для проєктів це означає, що ключові люди та носії знань про стек, який не доступний нікому, зненацька випадають. Це відразу плюс до зростання вартості інших таких фахівців та й великі втрати для проєкту.
Біля стенду з Social Drone UA помічаю Павла з
— Рекрутів поки не знайшов, — каже. — Спілкувався або зі студентами, що мають відстрочку, або з талановитими айтівцями, які і хочуть, але не підходять. Зате познайомився з корисними людьми, які погодилися модифікувати дрони. Такої наземної команди дуже бракує. Домовився з людьми, які збирають дрони: якщо їм прийде повістка — беру до себе.
На місто спускаються сутінки. Зникає світло — і стендап-комік Роман Міщеряков проводить благодійний аукціон. Розігрують різні лоти (наручний годинник від «Повернись живим», обіди із Тарасом Кицмеєм, а ще засновником книгарні «Сенс» Олексієм Ерінчаком тощо).
Концерт гурту «Крихітка» — останній у програмі.
— Ви не та аудиторія, якій варто нагадувати про потребу донатити, — мовить вокалістка Олександра Кольцова. — Тому просто дякую.
Від редакції
На жаль, жоден репортаж не здатен вмістити всіх деталей, учасників, вражень і подій, які прогриміли на Пікніку. Тому закликаємо вас ділитися своїми історіями, фотографіями та думками в соцмережах і коментарях. Усі фото з події вже викладені на гугл-диску. Також редакція буде поступово публікувати на DOU записи з панельних дискусій. Дякуємо усім хто був і хто донатив; до зустрічі наступного року!
... А поки ще трішки фото та відео
Автори фото: Юрій Бєлах, Ілля Носик, Альона Рубель, Євген Воронцов
