"Приблизно половина з тих, хто виїхав за кордон, повернулась". Олександр Шатний з N-iX про найм в Україні, бенч в компанії та ситуацію на IT-ринку
DOU продовжує говорити з представниками українських IT-компаній про те, яка нині ситуація з бізнесом в Україні. Цього разу ми поспілкувалися з Олександром Шатним, VP People Operations у N-iX. Що відбувається нині з наймом, бенчем і релокацією в компанії та чому клієнти досі хочуть співпрацювати з фахівцями в Україні — читайте в матеріалі.
— Олександре, розкажіть, як загалом справи у N-iX, яка ситуація з наймом і проєктами?
Не хочеться казати, що все добре чи погано. Ми боремось. Зростання, яке ми всі звикли бачити у 2021 році, призупинилося. Але нас не стало менше, і це вже круто.
У нас приблизно така сама кількість фахівців, як і раніше. Але це завдяки тому, що є нові замовлення від клієнтів, навіть нових і в Україні. Нещодавно ми отримали замовлення в Україну, на яке до кінця року, напевно, наймемо ще людей 70.
Але паралельно відбуваються скорочення на інших проєктах. Ми з усіх сил намагаємося знайти фахівцям роботу, зберегти людей у компанії. Не завжди це вдається, тому що в інших проєктах технології можуть кардинально відрізнятися. Платний резерв — це зараз розкіш, і немала частина працівників перебуває на безкоштовному бенчі.
— Скільки орієнтовно фахівців у вас на безплатному бенчі?
У 2023 році найгіршим місяцем був липень, на бенчі було 103 людини. А в середньому це 57 спеціалістів. Водночас ми забрали 107 людей на нові проєкти з бенчу або з інших проєктів, які йшли до завершення.
— Торік у N-iX було орієнтовно 150 активних проєктів. Як нині?
Трішки більше. Нині в компанії понад 160 активних клієнтів. У
— Чи впливає війна і рецесія на N-iX і як саме?
Війна і рецесія мали суттєвий вплив у 2022 році. Через війну скасувалася частина замовлень, але, на щастя, для компанії це не було критично. Тому що ми маємо диверсифіковане портфоліо, а в таких випадках, як би цинічно не звучало, це грає на руку.
Рецесія поступово забирала проєкти протягом 2022 року. Це було щось схоже на початок ковіду, коли you don’t know, what you don’t know. Клієнти скорочували частину проєктів, щоб керувати ризиками. Але не розривали співпрацю повністю і через якийсь час поверталися.
Були замовники, що залишалися до кінця минулого року, а вже тоді фінансово відчули вплив рецесії, і з ними теж довелося скоротити співпрацю. Чи надто сильно це вдарило по нас? Ні. Але ми й порівнюємо з тим, як є сьогодні, а не з тим, як могло б бути. Наприкінці 2021 року ми планували найм на чотири масштабних проєкти. Тому ситуація могла б бути значно кращою.
— На нас, ймовірно, чекає сезон з вимиканням світла й атаками на інфраструктуру. Ви якось комунікуєте про це з клієнтами? Чи підтримуєте їхню мотивацію співпрацювати з українськими підрозділами?
Ми вже це прожили й навмисне жодному клієнту не запропонували перевести співпрацю з України за кордон. Хіба що клієнт сам про це просить або виставляє ультиматум і погоджується суто на роботу з іншої локації. І це переважно не через електрику та вимикання, а через security-політики.
Ми стійко втрималися минулої зими. Працівники забезпечили себе BCP-планами, акумуляторами, EcoFlow, батареями, старлінками. Ми пропонували нашим фахівцям тимчасову релокацію в безпечні регіони і певну компенсацію витрат, пов’язаних з цим. Коли це було критично, ми допомагали з організацією спільних гуртових закупівель джерел живлення та старлінків. Ми забезпечили всі офіси компанії доступом до безпечних укриттів, автономним живленням, альтернативними джерелами зв’язку та запасами води та їжі. Минулої осені наші офіси фактично перетворилися на «пункти незламності» для співробітників, їхніх родин і близьких.
«Тепер легко залишитися без роботи та складно знайти нову»
Коли ти розумієш, що маєш працювати, знаходиш цю можливість. Бо тепер легко залишитися без роботи та складно знайти нову. Це 2021 року багато хто міг собі дозволити в понеділок з’явитися на дзвінку і сказати: «А, до речі, я на Балі, тепер буду звідси проводити зустрічі». І всі це приймали.
Сьогодні у кожного співробітника є певний рівень відповідальності та розуміння, що робота зараз — пан або пропав. Є відповідальність перед країною. Кожен працівник робить все, щоб у країну заводились сотні тисяч, мільйони доларів. І все чітко працює. У нас майже не було випадків, коли люди казали: «Ой, а я не можу прийти чи під’єднатись». Максимум затримки на пів години чи годину, але потім все розрулювалося і допрацьовувалося.
Ми вимірювали відсотково рівень надання послуг клієнтам. Під час блекаутів ці відсотки залишились на тому ж рівні, >95%.
Усі, хто хотів перевести співпрацю за кордон, уже зробили це торік. Тепер до нас заходять нові клієнти, і їх не лякає, що роботу виконуватимуть в Україні. Якщо дивитись на статистику останнього кварталу, то ми наймаємо трошки більше в Україні, ніж за кордоном. І останнім часом на нові проєкти.
— Кого наймаєте найбільше?
Інженерів (усміхається).
— А джуніорів-інженерів?
Дуже рідко. У нас цього не було і в попередні роки. Наймаємо співробітників рівня Middle+. Майже 60% усіх спеціалістів N-iX мають рівень Senior і вище. Бувають вакансії для початківців, але не в такому обсязі, як у деяких компаніях, де 50% найму — джуніори. У
— Яка була ситуація з релокацією співробітників протягом цього року? Чи переміщаються ваші фахівці всередині країни, чи виїжджають за кордон?
Цього року в межах країни були хіба одиничні переїзди. Це не порівнювано з 2022 роком, коли люди тікали від великої небезпеки, бо були прямо під обстрілами. Потім частина працівників трохи перемістилася ближче до заходу країни, коли почалася історія з блекаутами.
Протягом
Бувають випадки, коли ще трохи в інші країни виїжджають, але вони поодинокі, і не завжди з нашою допомогою (про перетин кордону чоловіками тут не йдеться). Як з тим прикладом з Балі. «Я, до речі, в Польщі», — каже людина в понеділок. Ну, вітаю, продовжуємо працювати далі. Є й частина тих, хто поїхав і ніколи не повернеться, на жаль. Із ковідом стало не так важливо, звідки фахівець відкриває ноутбук.
— Якщо говорити про фахівців в Україні, ви бронювали їх?
Я б сказав, що ми зараз перебуваємо в цьому процесі. По факту, ще заброньованих немає.
— Поки ви проходите цей процес, чи можете вже сказати, що вам в ньому не подобається і що можна було б покращити?
ІТ-індустрія звикла до того, що замовники вимагають прозорості. Ми керуємо певними очікуваннями, будуємо плани, і переважно це плани не на три чи шість місяців наперед.
Не думаю, що ситуація зараз могла б бути іншою, але це складно — не знати, що буде далі. Я розумію, що це нормально, все ж у нас війна і добре, що ми можемо ось так сидіти й спокійно розмовляти.
Та все ж працедавці вимагають певної прозорості. Але прозорість від держави в такому ж масштабі не передбачена. Попри це, ми все одно бронюватимемо спеціалістів і для нас немає гострої потреби щось змінювати у своїх відносинах з країною.
— А як щодо гіг-контрактів, чи вводять їх у N-iX?
Одинично.
— Плануєте збільшувати кількість?
Я знаю, що є великі компаії, які часто використовують бронювання через Дія-сіті, на цьому зав’язані їхні можливості їздити у відрядження.
Щодо гіг-контрактів важко визначитися остаточно, бо ситуація може кардинально змінитися. Наприклад, у нас з’явиться потреба відправити на місяць у відрядження 100 працівників для того, щоб побудувати нові відносини або ж заделіверити щось. Ще у цій формулі є державний фактор: вимоги країни, яких треба дотримуватися. Тому поки що спостерігаємо. Наразі у нас не було потреби сотнями наймати, чи переводити людей в ДІя-сіті на трудові чи гіг-контракти.
— У вас є фахівці, які нині воюють або повернулись зі служби?
Є і ті, і ті. 30 служать, п’ять повернулись за станом здоров’я, чотири з них працюють.
У певних ситуаціях їм треба буде взяти паузу, і ми з ними цю паузу витримаємо. Якщо треба буде допомагати — допоможемо, і це не тільки про фінанси.
Ми розширюємо цього року нашу well-being програму, додаємо консультування як сталу можливість. Точно будемо вчитись, передовсім як люди, правильно поводитись з ветеранами. І це не для того, щоб робити рекламу, мовляв, N-iX співпрацює з ветеранами. Я б, чесно кажучи, просив й інші компанії не піаритись на цьому, бо це не той привід. Ми ж не рекламуємо, скажімо, що у нас працюють люди.
Ти маєш до цього підготуватись, маєш зрозуміти, що потиснути руку і сказати: «Я розумію, як тобі», — це, напевно, не найкраща фраза, яку можна сказати співробітнику-ветерану на кухні чи під час роботи. Ми повинні навчитись бути правильно емпатійними. І це те, що ми втілюватимемо sooner than later. Насправді це вже треба було зробити.
Ми чекаємо всіх наших працівників, які нині служать. За ними зберігається робоче місце та регулярна фінансова підтримка. Підтримувати будемо, скільки треба і скільки фізично зможемо.
— Який зараз режим роботи в N-іX: співробітники працюють більше онлайн чи офлайн?
Ми працюємо, як і працювали. Після ковіду люди не рвонули в офіс. Я ось вдома, але дуже люблю їздити в офіс, завтра поїду — і це круто. Така можливість є у всіх.
Вимога працювати в офісі є тільки в тому випадку, коли там фізично розташовані пристрої, залучені на проєкті і які не можуть бути в когось удома. Загалом офіси в нас недозавантажені.
— Плануєте повноцінно повертатися в офіс?
Ми плануємо зростати, заробляти гроші й допомагати країні. Якщо з якоїсь причини більшій частині людей треба буде повернутись в офіс, то, напевно, будемо. Ми точно не плануємо це робити просто так. Показники продуктивності, задоволення від роботи не зменшуються від того, що ми всі розбіглись.
Мені здається, що гібридний формат — чудовий. Всі розсмакували момент більшої свободи, а на продуктивність це явно не впливає.
«В плані підходу до роботи українці точно не в програші»
— На вашу думку, що чекає на українське ІТ найближчі пів року?
Що ми точно знаємо: нас чекає зима і потенційні блекаути, до яких, можливо, ми вже краще готові, ніж торік. Щонайменше, можемо приблизно уявити найгірший сценарій.
Дивлячись на тренд, я поки не бачу, що ІT влетить у зиму як індустрія з великою кількістю позицій і масштабним наймом. Осінь — це завжди про фінансовий рік, пригальмовування, у грудні теж менше всього відбувається. У січні буде видно. Наші показники найму ще непогані, якщо дивитися на ситуацію в Україні загалом. Нехай найгіршим буде збереження тих самих показників.
Я з радістю повернуся в конкурентний ринок, де ми будемо знову боротися за таланти, вигадувати тисячну маркетингову кампанію й думати, чи подарувати інженеру «Теслу», скутер або путівку на Балі (ми, щоправда, такого не робили, хіба розігрували PS5 у 2021 році, коли її майже ніхто не міг купити).
Як на мене, сьогодні треба працювати у форматі «сподівайся на краще, готуйся до гіршого». Зараз від кожного залежить, наскільки довго з нами будуть клієнти. Адже їм подобається співпраця з Україною — через те, що ми проходимо extra mile і маємо високий рівень відповідальності. Не закриваємо ноутбук о 18:00 і «до побачення». В плані підходу до роботи українці точно не в програші. Але наш сусід створює ризики для замовників. Тому якщо вони побачать, що впала мотивація, продуктивність, то почнуть задумуватись про перехід в іншу локацію.
Тож від кожного в ІТ-галузі, хто відкриває лептоп з понеділка по п’ятницю і у вихідні, залежить, якого розміру буде індустрія. Оця extra mile, яку багато хто проходив ще до війни, це наш диференціатор. Бо поки що роботи для України більше не стає.
Оновлено 1 листопада о 15:18: додали уточнену відповідь щодо гіг-контрактів у N-іX.
