Давай займемося текстом. Як галицький програміст закохує в українську за допомогою застосунку з пікантними приказками та словесним Tinder
Львів’янин Олег Новосад 10 років працює у компанії SoftServe, де пройшов шлях від стажера до архітектора. А ще він CTO проєкту «Давай займемося текстом», який має амбітну мету «закохати в українську мову щонайменше 40 мільйонів людей».
В інтерв’ю DOU Олег розповів, як бути старожилом компанії і не погоджуватися на переманювання, як запустити власні продукти й не зупинятися після невдач, як створити популярний застосунок для поглиблення знань української і поєднувати все це з музикою.
Про те, як розпочинався шлях в ІТ
Хронологічно я був спочатку танцюристом, а потім став айтівцем і музикантом.
Я закінчив системне програмування у Львівській політехніці, це був свідомий вибір спеціальності. Ще з дитинства я створював сайти про ігри, а на дискотеці в 10 класі, після спілкування з другом, який вчився у політеху, вирішив теж туди вступати.
У 2013 році, на п’ятому курсі вишу, я подався на тримісячні курси Java-розробника в академію SoftServe. В академії було три етапи відбору: технічний чек, англійська мова і розмова з експертом, розробником компанії. Я сподівався, що потраплю на Android, бо вже тоді закохався в цю технологію.
Відбір я пройшов, але працював не на мобільній розробці, а як фулстек: Java на серверній стороні і JavaScript на клієнтській стороні.
Паралельно з цим навчанням я встиг два дні попрацювати веброзробником у конторі, де треба було верстати (HTML + CSS) дизайни, зроблені у Photoshop. Відверто, мене нудило від таких завдань, тож я там не затримався, але взяв кілька проєктів на фриланс для практики.
Після завершення курсів я провалив свою першу співбесіду у SoftServe. Не відповів на технічні запитання зі Spring і погано тямив у шаблонах проєктування, які не треба було знати на рівень Trainee на той час. А коли подавався вдруге, то інтерв’ювався паралельно у дві компанії. У SoftServe я добре виконав технічне завдання, і мене запросили на роботу. І ось 18 липня
Про мови програмування і переманювання
Фулстеком на одному проєкті я працював півтора року. На ньому я виріс зі стажера до Middle Engineer.
Потім я пішов на три місяці на C# проєкт. А звідти потрапив на двотижневий бенч. І одного дня до мене підійшов знайомий менеджер зі словами: «Ми знаємо, що ти пишеш під Android, але нам треба iOS. Якщо погодишся, у тебе є тиждень вивчити розробку під iOS. Android потім теж буде». Я вирішив, що це класний виклик, і зайнявся Objective-C. Тоді прийшов менеджер і сказав: «Objective-C не треба. Потрібен Swift». І в мене залишилося на це три дні. Зрештою, співбесіду з клієнтом я пройшов добре і провів на цьому проєкті два з половиною роки, перейшовши на рівень Senior.
Загалом я люблю використовувати різні технології, для мене не має значення, на чому писати. Серед опанованих мною мов можу зразу згадати Java, JavaScript, Swift, Kotlin, Dart, Python, C++, C#. У мене навіть сертифікація на Unity була, але її треба захищати щороку, тож у якийсь момент я забив, бо не послуговуюся нею в роботі.
Усі проєкти, з якими я працював, були нестандартними. На одному з них (деталей не можу розкривати через NDA) було потрібне настільки глибинне знання Android, що тепер я знаю, як його хакнути, що в нього під капотом.
Я багато навчився в знайомого архітектора. Він сказав мені геніальну фразу, яку я часто використовую в роботі: «Олеже, це вже точно хтось зробив». Коли в мене є якась проблема чи завдання, я виходжу з того, що це точно хтось робив, і досліджую варіанти.
Останні два роки я працюю як архітектор на американському продукті у сфері AdTech.
За десять років у компанії мене часто намагалися переманити. В нинішніх реаліях це вже не працює, але раніше айтівці практикували таку річ: пройти в інших компаніях співбесіди й повернутися у свою з офером на більшу суму. Мовляв, залишуся, якщо запропонуєте вищу зарплату. Я теж таке робив :)
А кілька років тому я планував влаштуватися в іншу компанію, де мав з нуля піднімати команду Android. Йдеться про нині відомий iHerb. Усе було добре, але якось на дзвінку сказали: «У тебе поганий інтернет-зв’язок, ми ще подивимося». Я тоді подумки з ними красномовно попрощався: у мене раз «дропнувся» інтернет, а вони вже зробили з цього велику проблему. Тоді як можна з нуля піднімати з проєкт і працювати з людьми, які не дають буферу для помилок, на які ти не можеш вплинути? Отож я не погодився далі спілкуватися.
Іншого разу мені пропонували переїхати в Лондон і працювати над Spotify. Але щось мене тримає вдома. І єдина обставина, за якої я звільнюся з компанії — коли створю власний проєкт, який приноситиме не менше грошей, ніж я отримую сьогодні. Тоді я ним займатимуся фултайм без втрати доходу. Для мене це важливо, оскільки після 40 років я планую взагалі не працювати або працювати винятково заради задоволення. Мовляв, «чуваки, я б написав застосунок, але зараз краще кави поп’ю і з’їм ананас» :)
Я вже намагався запустити два стартапи й успішно їх провалив.
Про спроби випустити власні продукти
Передусім скажу, що власні розробки треба навчитися відпускати, якщо вони не вистрілюють. Мій перший проєкт затягнув мене на три з половиною роки, і я вважаю, що два з них я згаяв даремно. Просто тягнув щось напівживе, маючи надію, що воно стане успішним, якщо докласти ще трішки зусиль.
Йдеться про мобільний застосунок Severenity для проходження квестів, який я випустив у
Після того з’явився Pokemon Go, і я подумав: ось була золота ніша, а я її не побачив. У нас не було Augmented Reality спочатку, а потім ресурсів, щоб зробити це нормально.
Мій проєкт дуже погано монетизувався. Це безплатний застосунок, в якому треба докуповувати монетки чи квест. Мені говорили, мовою стартапів, розвертати проєкт в іншу категорію. Взагалі оригінально я задумував його не для квестів, а для грального світу типу World of Warcraft, League of Legends з доповненою реальністю. Але я це починав, коли був мідлом, і близько не уявляв, якого масштабу мій задум.
У який момент з’явилося усвідомлення, що вже досить? Коли я почав переходити в архітектуру і зрозумів, що вкладаю ресурс не туди. Застосунок в мене забирав дуже багато часу, я втомлювався і не знав, що з ним робити. І мені він перестав подобатись, не було захоплених відгуків від користувачів, і я сам перестав вірити, що він комусь потрібен.
Але після Severenity 2019 року ми з двома іншими людьми створили кращий продукт, який мав шанс на успіх. Здобули перших клієнтів, які платили нормальні гроші. Це був продукт для онлайн-стримінгу того, що відбувається в закладах, під назвою Partymaker. Наприклад, людина хотіла піти на дискотеку чи повечеряти в ресторан і могла подивитися в застосунку по камерах, що відбувається в закладі, його заповненість у відсотках, кількість вільних столиків, кількість чоловіків і жінок.
Ми застосовували штучний інтелект, і найприкольнішою фішкою було те, що ми зберегли приватність людей. У режимі реального часу блюрили відвідувачів, розмивали їхнє зображення. Ви бачите людину, але незрозуміло, чоловік це чи жінка. Ідея була не моя, а хлопця, який знімав трейлер для мого першого стартапу, але я її втілив.
Для людей цей застосунок був безплатний, а заклади харчування купували підписку, встановлювали у себе камери або під’єднували уже наявні до програми.
Для клієнтів це була можливість прямо комунікувати зі своєю аудиторією. Користувач міг переглядати стрими, коли він вподобав сторінку закладу, таким чином бізнеси знаходили тих, хто до них не ходив. Ідей було багато, навіть пробували зробити анонімний чат усередині закладу.
А потім я подався в Український фонд стартапів, щоб отримати фінансування на масштабування, і мені відмовили. Я розчарувався в проєкті. Власними силами я не міг закрити всі його потреби: особисто промотувати продукт ресторанам, налаштовувати рекламу, опікуватися технічними питаннями. Я підчепив перших двох великих клієнтів, але просувати продукт далі було нікому, — якби я цим займався, впала б технічна складова.
У цьому стартапі я більше виступав у ролі СТО, і при цьому нам бракувало СЕО, оцього HHH (Hacker, Hustler, Hipster), продажника. У нас була дизайнерка, колега зі SoftServe, і хлопець, який займався Computer Vision.
Я закрив застосунок за пів року до пандемії коронавірусу. А за три місяці Фонд стартапів написав мені, що в програми був хороший рейтинг, зараз класних кандидатів мало, мовляв, відновлюйте продукт і подавайтесь ще. На той момент я розпустив команду і багато в чому розчарувався. Покинув викладання, розійшовся з дівчиною і закрив тему стартапів.
Про застосунок «Давай займемося текстом»
Попри те, що я згорнув свої проєкти, я не зневірився і знав: якщо вдасться уникнути минулих проблем, знайти партнера та класну ідею, знову за це візьмуся.
Я галичанин, живу за 30 кілометрів від Польщі. Якщо хтось краще знає російську як другу мову, то я краще знаю польську. І звісно, люблю і використовую українську. Мені болить, що є українці, які її не знають чи зумисне не послуговуються нею. Якось я побачив репост сторінки «Давай займемося текстом», яку веде Наталя Місюк, почитав і підписався.
Наталя Місюк — копірайтерка, маркетологиня, засновниця платформи «Давай займемося текстом» (осінь 2019 року). Ще Наталя кримка, яка переїхала до Львова через окупацію півострова у 2014 році, має досвід переходу з російської мови на українську і заохочує до цього інших.
Мені здалося це прикольною ідеєю так закохувати людей в українську. Наталя ненудно пояснювала на платформі значення слів, публікувала дотепні народні висловлювання типу «на сраку легше» з тлумаченням «сьогодні болить щось інше» :)
Ще був формат з дев’яти слів обрати єдине правильне, яке відповідає зображенню. І мені відразу згадався Tinder зі своєю механікою — свайпати «правильні» і «неправильні» варіанти. І я написав демку гри, яку ми потім назвали «Словотіндер». Був упевнений, що в Наталі застосунок уже є, що хтось до цього додумався. Але ні, це був той момент, коли фраза «Олеже, це вже точно хтось робив» не спрацювала :)
10 травня 2022 року я написав Наталі листа і надіслав його з демкою, мовляв, створімо застосунок.
Наталя відповіла, що її зацікавила ідея, але безплатно вона не любить і мені не радить. Запропонувала відразу продумати монетизацію та обговорити деталі.
Зрештою ми про все домовилися, запросили на волонтерських засадах дизайнерку і запустилися. З першого дня проєкт самоокупний.
Наприкінці листопада 2022 року застосунок став доступним у Google Play і App Store і швидко здобув популярність. Уже на третій день «Давай займемось текстом» опинився на першому місці в категорії «Освіта» в українському App Store, а ще за два — в десятці найкращих застосунків. За пів року свого існування «Давай займемось текстом» завантажило понад 50 тисяч людей.
Улітку 2022 року засновники подали заявку на інкубаційну програму для стартапів Yep! Starter. Їх відібрали разом з іншими 80 командами. Застосунок Олега і Наталі опинився серед переможців, а ще здобув особливий приз за соціальний внесок.
Технічні деталі, улюблені ігри та монетизація
Для написання застосунку я використав технологію Flutter. Його інфраструктура на Google Cloud, а мова TypeScript, де-не-де є Python. Ми випустилися на Android та iOS, але нічого не заважає в якийсь момент вийти й на веб.
Стек простий, я його називаю «firefly» — це світлячок, Firebase + Flutter.
Я писав застосунок сам пів року. Наталя думала, що це довго, але створити застосунок, який спокійно підняв 50 тисяч користувачів, за коротший час нереально.
Мені подобається, що «Давай займемося текстом» стає таким собі монстром, тому що в нас кожна гра — окремий застосунок для вивчення української мови. Наразі у нас є сім ігор. Найбільше мені подобається гра в грі «Врум-врум». Користувачі мають набрати назви об’єктів, що з’являються на екрані: око, кіт тощо. Коли гравець друкує, екраном починає їхати автівка. Кожна правильно набрана літера наближає її до фінішу, а кожна помилка — пошкоджує. Якщо користувач помиляється зачасто, то машина повністю ламається — і рівень потрібно починати знову.
На Flutter є рушій для ігор, називається Flame. Фактично я запхав цей рушій всередину «Врум-врум». Деколи я Наталю зупиняю в ідеях і прошу погодитися на простішу механіку :)
Коли придумували гру «Круть-верть», присвячену говіркам української мови, я вигадав крутилку для вибору правильної комбінації слів. Хотілося, щоб механіка була жива і тактильна. Це складне технічне рішення, і такого немає ніде.
Застосунок для користувачів безплатний, реклама покриває наші витрати на інфраструктуру. Ще в нас є внутрішні покупки, донати, курси, преміумакаунти. Левову частку в монетизації не через рекламу займають преміумакаунти.
Дохід, який приносить програма, ми з Наталею поки що реінвестуємо. Ще не брали собі оплату.
Про монетизацію я спершу не думав, одразу знав, що застосунок має бути безплатний. Тому моя основна мета нефінансова. Як виявилось, мовний застосунок багато кому потрібний. А якщо можна заробляти, то я готовий поєднати соціальну ціль з комерційною.
Команда та відгуки користувачів
Наталя — CEO, відповідає за контент і маркетинг. Я повністю опікуюся технічною складовою. У нас є дизайнерка на зарплаті й тестувальниці, які працюють на волонтерських засадах. Одна з них тестує під iOS, інша під Android. Нещодавно один з наших користувачів, QA Automation, запропонував себе як Automation-тестувальник. Зараз пробуємо залучити його в команду.
На «Давай займемося текстом» у мене йде
Читайте також
У нас дуже крута й активна аудиторія. Часто люди думають, що в нас є цілі відділи. Коли ми випустили версію з новою грою «Круть-верть», то в перший день я нарахував 100 support-cases, які обробив. У нас тісне спілкування з користувачами. Це добре і зле водночас.
Мені часто пишуть опівночі прямо в телеграм щось на кшталт: «Олеже, я тут баг знайшов, у мене кнопка не робить». Я пишу, що так і має бути. «А, добре». Надсилають голосові повідомлення в месенджер. Так, у нас поки що немає налагодженої комунікації з користувачами, бракує рук.
Наталя спілкується з людьми щодо загальних питань у соцмережах, аналізує відгуки, відповідає. Розв’язанням проблем у застосунку опікуюся я.
Мені приємно, що користувачі нас порівнюють з Duolingo. Єдине що — у команді Duolingo 500 людей, а нас лише троє. І попри це наш продукт опинився в одному рейтингу з «Дією», YouTube і, власне, Duolingo.
Труднощі
Ми з Наталею добре спрацьовані, і все, що вдається, — це заслуга обох. У нас не буває конфліктів, і проблеми ми розв’язуємо так, щоб у результаті обоє були задоволені. А тоді й користувачі стають задоволені.
Найбільшою нашою проблемою було те, що застосунок був на розгляді Apple понад місяць. Я не знаю чому, просто все зависло. Я писав на різноманітні форуми, у підтримку. Нарешті вони випустили рев’ю, а тоді написали: «Ой, у вас тут донати, зроблені на LiqPay, переписуйте». Ну бляха, тепер це треба змінити та ще місяць чекати. Тобто застосунок мав вийти раніше за листопад 2022 року.
Друга проблема в тому, що, на жаль, люди не відчувають цінності у чомусь безплатному. Нам стільки скарг посипалось через рекламу! Але як інакше? Це безплатний застосунок, в якому купа контенту, який орієнтований на всю Україну, на 40 мільйонів людей. Як без реклами, ресурсів це зробити? При тому користувачі не погоджуються на альтернативний варіант — отримати лише платні функції. Так, це соціальний проєкт, але все-таки продукт, який має заробляти на себе. Згодом ми виправили ситуацію з рекламою, тепер її значно менше, ніж було на старті.
З цієї проблеми вилилася третя — Google не повірив у наше зростання і врізав нам рекламу до 10% запитів. Мовляв, у нас дивний трафік, не може на старті бути так багато людей. І рекламу нам вирубив практично на три місяці.
Ще з погляду функціонала на старті ми не подумали, що користувачі захочуть переглядати свої відповіді. Ми хотіли це додати, але в майбутньому. І на нас посипався шквал запитів: по-перше, прибрати рекламу, по-друге, додати відповіді. І менше як за місяць ми випустили версію, у якій це з’явилося. Це було складно, тому що нам критично бракувало рук на все відгукуватися.
Тепер у користувачів є опція преміумакаунта, у якому зовсім не показується реклама, це коштує 100 гривень на місяць. І це один з ефективних варіантів підтримки проєкту.
Про плани — робочі й особисті
У «Давай займемось текстом», крім ігор, є два навчальних курси: про говірку Львова та ділові листи. Уже в серпні ми анонсуємо новий безплатний курс для переходу з російської на українську.
Щодо функціонала застосунку, то є дуже багато планів. Нині найбільша проблема в тому, що бракує двох розробників і асистента, який би розвантажив з операційними завданнями. Ще шукатимемо ресурс, щоб найняти тестувальника.
Наша аудиторія — це 18+, а ми хочемо запропонувати цікавинки і для дітей, і для підлітків, і для дорослих, для яких українська — іноземна. Це основні стратегічні наші напрями.
Щодо особистих планів, то у вільний час я займаюся музикою як продюсер. Веду трек від нуля до випуску: можу сам написати пісню, зробити аранжування, знайти вокаліста, записати з ним вокал, випустити, щоб її слухали на Spotify, Apple Music. У мене вже 25 опублікованих треків і 10 записаних, але ще не виданих. Хочу мати один-два справжні хіти. Приємно, коли заходжу в аналітику, а мій трек зашазамили в Бразилії.
Спершу я орієнтувався на європейську аудиторію, тому писав англомовну музику у стилі Martin Garrix, Avicii. Там аудиторія ширша, але важче просуватись. І ось один з моїх планів — щоб танцювальна, фестивальна музика звучала українською.
Я вже зауважував про свій глобальний план після 40 років не працювати. Все крутиться навколо цього. Мені подобається писати код, придумувати нові рішення, є багато крейзі-ідей, але головний план у тому, щоб закрити питання грошей і могти максимум часу проводити з дружиною і дітьми, писати музику й насолоджуватися життям.
