Англійська в англомовних країнах. Як айтівці вчили мову для переїзду до Австралії, США та Канади
Знання англійської мови потрібні для роботи в більшості ІТ-компаній, але особливо вагомою ця навичка є для життя та праці в англомовній країні. Ми поспілкувалися з трьома айтівцями, які релокувалися до Австралії, США та Канади, про те, як вони вивчали мову і з якими складнощами зіткнулися на цьому шляху.
«Найскладніше — це розуміти жарти та власне жартувати англійською»
Василь Зубач, Senior Software Engineer в Atlassian
Релокувався до Австралії
Відколи я точно вирішив, що настав час думати про переїзд за кордон, до самої релокації зовсім не було часу готуватись чи навіть думати про покращення рівня англійської. До того ж я вважав, що непогано знаю її, спираючись на попередній досвід подорожей і відвідувань конференцій за кордоном (як виявилось, я трохи помилявся).
Як я вчив англійську задовго до думок про переїзд
У шкільні часи я відвідував гурток англійської мови. Викладачка була крута, ставила нам правильний акцент, вимову та викладала все не за шкільною програмою сільської школи, а за підручниками Matrix, на роздруківках різнопланових завдань.
Додатково батьки купили нам, дітям, комп’ютер і кілька дисків з вивчення англійської мови, де були словники, аудіодіалоги, вправи тощо. Це все було цікаве і в ігровій формі.
В університеті я не дуже приділяв увагу вивченню англійської, та й викладали її там, я б сказав, відносно погано.
Коли я влаштувався на роботу, в компанії більша частина документації, постановка завдань і внутрішня комунікація була англійською. Це перше місце, де я почав її використовувати на практиці (щоправда, здебільшого в письмовій формі). Тут на допомогу приходив Google Translate для незнайомих слів і фраз. Також постійно читав англомовні статті для підтягування професійних знань.
Коли я працював у MacPaw, компанія активно допомагала в професійному розвитку — від конференцій за кордоном до курсів англійської мови з носіями. Мені ніколи не вдавалося вивчати англійську за підручником: правила, граматика тощо. У цьому й була відмінність курсів на роботі, оскільки вони проходили у форматі живого спілкування, і викладач адаптувався під потреби та прогалини в наших знаннях. На жаль, багато занять я не відвідував, оскільки фокусувався відточуванні технічних навичок. Під час своїх останніх місяців у компанії в мене була змога відвідати кілька занять з викладачкою англійської, що працювала в MacPaw. В неї був цікавий підхід до подачі граматики через формули, мені він дуже сподобався та допоміг закрити деякі прогалини.
Англійська та співбесіди в Atlassian
Перший дзвінок з рекрутером був спрямований на те, щоб перевірити, чи я хоч трохи володію англійською та чи відповідають мої знання, навички та досягнення профілю в LinkedIn. На співбесідах рекрутер підтримував і навіть питав, чи треба зідзвонитися за деякий час до самого інтерв’ю, щоб я налаштувався на розмову саме англійською. Інтерв’юери теж чудово розуміли, що англійська мова для мене не рідна, тому нею я, ймовірно, ідеально не розмовлятиму, тож спілкувались зі мною простими реченнями та словами.
A працюючи в Atlassian, я можу сказати, що рівень англійської є далеко не найбільш важливим критерієм. Якщо кандидат може пояснити думку простими словами, навіть припускаючись помилок, це зовсім не страшно і не стане вирішальним або навіть вагомим фактором в ухваленні рішення про найм.
Англійська при переїзді та роботі у Сіднеї
Те, що рівень розмовної англійської у мене не найкращий, я зрозумів у літаку, коли біля мене сидів австралієць, з яким довелось поспілкуватись не в контексті моєї роботи (як зазвичай на конференціях), а просто на життєві теми.
Найскладніше — це розуміти жарти та власне жартувати. В літаку сусід часто жартував і сміявся, а я сміявся у відповідь, у половині випадків не розуміючи з чого :) Навіть було дещо соромно через це. А щоб і самому жартувати влучно, знадобилося кілька тижнів адаптації.
Коли вийшов на роботу, перші кілька днів було непросто на Standup-зустрічах, оскільки за
В компанії були спеціальні браслети різних кольорів для того, щоб підкреслити, що ти намагаєшся покращити свої практичні знання англійської і був би вдячний, якби тобі в цьому допомагали. Я носив такий браслет місяць чи два. Тож люди, які бачили його, знали, що на виправлення я не ображатимусь, і часто пояснювали, в чому я припускаюсь помилок, наводили приклади, як правильно. Без правил чи складних пояснень, а простими термінами та на життєвих прикладах. Потім, після зустрічей з англомовними людьми, я все частіше чув, що вони були здивовані бачити на мені браслет, бо в мене хороша англійська мова.
Загалом я вважаю, що на вивчення та удосконалення англійської для мене найбільше вплинуло сприйняття її на слух. В дитинстві це були аудіодіалоги на дисках, гурток англійської (де теж було багато аудіодіалогів) і навіть прослуховування англомовних пісень. Це дало гарний початок правильній вимові та правильному акценту.
Нині це перегляд фільмів і серіалів в оригіналі. Спочатку було складно дивитись без субтитрів і доводилось часто зупиняти й перекладати певні частини (перший серіал, який я вибрав до перегляду в оригіналі, — Lost). На третьому сезоні я жодного разу не натиснув на паузу, а про значення незнайомих слів здогадувався з контексту. Зараз я розумію ~99% відсотків усього, що кажуть у фільмах і серіалах. З’явилась інша складність — тепер є слова та фрази, які мені легко розуміти англійською та складніше пояснити їхнє значення українською.
Ну і, звісно ж, найбільший результат у вивченні та практикуванні англійської дає щоденне її використання. Головне — не боятись припускатись помилок. За потреби можна прямо сказати, що не знаєте, як правильно, і пояснювати як виходить — люди завжди допоможуть підібрати слова.
Про релокацію Василя до Австралії можна прочитати у цій статті.
«Якщо є змога влаштуватися на роботу з англійською мовою спілкування, хапайтеся за це й не соромтеся своєї ще не ідеальної вимови»
Антон Кравченко, Director of Product у Carta
Релокувався до США
До переїзду в США я погано володів англійською мовою, та й в університеті вивчав німецьку. Вперше я почав реально практикувати її 2009 року, коли приїхав до США за програмою Work&Travel на три місяці.
Після закінчення магістратури в Україні я переїхав до США з бажанням вивчити мову та отримати MBA. Тоді я ще не розумів, наскільки поганою була моя англійська. Під час вступу до школи англійської мене відправили на рівень lower intermediate. Це другий рівень, відразу після елементарного.
Далі було пів року інтенсивної англійської та два місяці підготовки до TOEFL — екзамену, щоб пройти до бізнес-школи. Після
У бізнес-школі спершу було важко, оскільки 90 балів за TOEFL — це мінімум. Багато студентів вільно спілкувалися англійською. Після року бізнес-школи мені було набагато комфортніше шукати роботу, хоч і залишався незначний акцент, а деякі технічні терміни були в новинку.
Весь дискомфорт щодо англійської мови розчинився за
Вивчення будь-якої мови охоплює: говоріння, слухання, читання і письмо.
- Говоріння найкраще практикувати з носіями мови чи іншими студентами вашого рівня.
- Слухання — мультиками, я дивився Simpsons та Futurama.
- Читання мені дуже сподобалося під час підготовки до TOEFL. Там було багато цікавих і простих оповідань на різні теми. Після них можна перемикатися на книжки.
- Писати можна спершу у Twitter або Instagram і потихеньку перейти на блоги на улюблені теми.
Якщо є можливість пожити в англомовній країні, дуже радив би це зробити. Якщо інтенсивно вивчатимете англійську, результати побачите за шість місяців.
І порада для всіх представників технологічної сфери: якщо є змога влаштуватися на роботу з англійською мовою спілкування, хапайтеся за неї і не соромтеся своєї ще не ідеальної вимови. Зі щоденною практикою вам усе вдасться.
Про релокацію Антона до США можна прочитати у цій статті.
«Мало вивчити мову, ще треба мати певний тип менталітету»
Володимир Лаухін, Data Scientist, CEO та co-founder у MLtune.io
Релокувався до Канади
Я вивчав англійську мову ще в школі, потім ходив на курси KET and PET, навчався на CAE, закінчував American English Center. Потім двічі складав IELTS (general та academic) і TOEFL. Я це все робив, ще коли перебував в Україні — частково під час навчання в університеті та частково під час роботи.
Також я брав участь в AIESEC, де спілкувався з іноземними колегами. Крім того, в Україні я працював з іноземцями у закордонній компанії.
Але навіть після всього цього, коли приїхав до Канади, зрозумів, що моїх знань англійської недостатньо. Я пішов навчатися на магістратуру вдруге, перебуваючи вже в Калгарі (провінція Альберта, Канада). І мені було складно через велику кількість завдань, есеїв, які треба було писати в неймовірних обсягах.
Навіть пройшовши цей шлях, я все одно іноді відчуваю труднощі під час спілкування з місцевими, тому що мало вивчити мову, ще треба мати певний тип менталітету.
У цьому плані, звичайно, набагато простіше, якщо переїжджаєш до іншої країни у років 16. З мого досвіду люди, які прибули саме в цьому віці, асимілюються набагато успішніше і «наповнюються» місцевим менталітетом набагато швидше.
Про релокацію Володимира до Канади можна прочитати у цій статті.
