«Бойовий дух вартує більше, ніж залізо». Голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут — про війну, волонтерство та мильну бульбашку перемоги
«Повернись живим» — один з найвідоміших благодійних фондів України, що допомагає Збройним силам протистояти російській агресії.
Ми зустрілись з керівником фонду Тарасом Чмутом, щоб поговорити про те, як працює організація, які цілі ставить перед собою, чому якісне волонтерство — це теж робота, якою має бути реформована армія та чи планує він йти в політику.
«З 2014 року все стало стрімко змінюватися». Про те, чим воює українська армія
Українська армія воює всім, чим має. У ЗСУ є багато радянського озброєння, до якого з 2014 року й дотепер «домішується» українське та іноземне. Проте основа — це радянська чи пострадянська техніка, зокрема БМП-1, БМП-2, Т-64, Т-72.
Відсоток української техніки доволі малий, можливо, на рівні
Крім озброєння, до 2014 року майже весь зв’язок був радянський чи пострадянський: станції були аналогові, нецифрові, без захисту, дуже часто не працювали й не проходили належного обслуговування. В окремих підрозділах міг бути американський Harris Falcon II, який ми отримували від партнерів. Або часом можна було знайти вироби одеського ТОВ «Телекарт-Прилад».
З 2014 року все стало стрімко змінюватися. Волонтери почали насичувати армію китайськими Baofeng та всім, що можна було купити на AliExpress. Міноборони швидко обрало Motorola як головну перехідну ланку між радянським і хорошим зв’язком. Motorola DP 4400, Motorola DP 4800 та її похідні є основою радіозв’язку. З
На рубежі
Зараз в армії є супутникові комплекти й термінали Starlink. Що більше у вас виробів зв’язку, то ширші можливості на полі бою, то краще ви можете компенсувати ті чи інші недоліки певної техніки в конкретний момент часу.
«У ЗСУ отримав значно більше, ніж очікував». Про власний досвід служби в армії
Я пішов в армію у 2015 році після завершення магістратури Національного авіаційного університету за спеціальністю «Комплекси пілотажно-навігаційного обладнання», здобув кваліфікацію наукового працівника за напрямом «Авіоніка», інженер-дослідник.
У мене був простий план — йти воювати. Звичайно, хотілося прокачати навички, набратися реального досвіду, знань і вмінь. Я підписав контракт і прослужив 2,5 року. Починав службу у
У ЗСУ отримав значно більше, ніж очікував. За цей час сталося багато подій, щоб вважати службу насиченою, позитивною та активною. Я проходив курси підготовки з британськими інструкторами, брав участь у навчаннях «Сі Бриз-2016» та у зборах розвідників, отримав кваліфікацію інструктора в Литві, опанував американський безпілотник RQ-11B Raven.
Я категорично проти рожевих окулярів і мильної бульбашки перемоги, яку ми формуємо, коли її ще немає і може й не бути
З одного боку, у фейсбуці я критикував певний безлад, який тоді був на флоті (з першого дня служби почав вести «Щоденник морпіха», яким виносив обговорення внутрішніх проблем батальйону на широкий загал, — ред.). З іншого — намагався активно популяризувати морську піхоту й взагалі Військово-морські сили як вид Збройних сил, які в сухопутній війні
Зараз ми бачимо, що роль Військово-морських сил недооцінена. Ми не вкладалися в них і тепер маємо багато проблем з портами, із замінованою акваторією, з «Калібрами», що летять з моря, з можливим наступом на Бессарабію, Одесу, Миколаїв. І це є наслідком того, що держава «забивала» всі вісім років на флот.
Я не прихильник того, щоб держава брехала суспільству, вона не має цього робити. Проте водночас вона може чогось не озвучувати, наприклад, наші втрати під час війни. І я категорично проти рожевих окулярів і мильної бульбашки перемоги, яку ми формуємо, коли її ще немає і може й не бути.
Щодо проблем в армії, то їх мають порушувати компетентні люди. Адже щось, що для пересічного громадянина може здаватися проблемою, насправді нею не є, або ця людина просто не розуміє суть питання, про яке говорить, та розганяє «зраду». В нас здебільшого ті, хто це робить, сьогодні говорять про економіку, завтра — про сільське господарство, післязавтра — як треба відновлювати ОПК, а потім про те, якою має бути медицина та освіта.
«Попереду — вихід на міжнародну арену». Про розвиток фонду
Торік ми багато вклали в бренд фонду, у системність роботи й розбудову відносин, зокрема з державою.
З
Ми зробили величезний стрибок, і нам важливо на цьому рівні закріпитися, а далі — виходити на міжнародну арену, зокрема плануємо відкривати представництво за кордоном. Тому зараз приділяємо багато уваги налагодженню внутрішніх процесів: потрібно збільшити штат, систематизувати роботу, упорядкувати нові процеси та вийти на той рівень, який у нас був перед вторгненням, коли робота була спокійна, розмірена, планомірна, послідовна. Також вкладаємо у внутрішній тимбілдинг та освіту команди: керівники відділів і я навчаємося у Бізнес-школі МІМ.
Ми хочемо бути одними з ключових стейкхолдерів, які формують політику розвитку безпеки й оборони в Україні: від того, у що потрібно вкладати кошти — до того, які трансформації мають відбуватися.
Наприклад, у США та подекуди в Європі аналітикою, дослідженнями й стратегією займаються приватні компанії. І це нормально, бо система, яка аналізує себе, не завжди здатна давати об’єктивну оцінку та аналіз. Ми це вже побачили, готуючи великий звіт «Чому військовослужбовці звільняються з армії», коли нам пропонували «підправити» нашу соціологію. Тому має бути зовнішня структура — незалежна, неупереджена, автономна та достатньо авторитетна, щоб на неї зважали.
Проблеми з ветеранами є у всіх країнах, які воюють. У нас є ветеранський відділ, який матиме чимало роботи в майбутньому десятилітті через уже сотні тисяч ветеранів, учасників війни, людей, які скалічені нею.
«Люди мають працювати за гроші». Про волонтерство як роботу
У 2014 році тодішня команда фонду ухвалила рішення, що люди мають працювати в організації за гроші. Це була невелика компенсація, але вони почали ставитися до волонтерства як до роботи, а це породжує відповідальність і системність.
Зараз це ще не ринкові зарплати, але ми того прагнемо. І бренд роботодавця теж намагаємося розвивати, оскільки хочемо бути на рівні зі схожими європейськими та американськими організаціями. Ми не тільки про «класичне» волонтерство: коли зібрав гроші-купив-завіз-відзвітував, а й про аналітику, роботу з ветеранами, медіа і комунікації та вплив.
У нас є два різні бюджети. Всі кошти, які люди переказують на армію — йдуть тільки на армію. Ми не беремо з цієї суми на адміністративні витрати. Така позиція була від самого початку, та ми вважаємо її правильною. Якщо хтось бажає підтримати команду, для цього є публічні адмінрахунки.
Нормальний керівник — це той, без якого організація продовжує функціонувати
У нас є спонсори та гранти, з яких ми формуємо інший бюджет. Наприклад, Uklon — один з перших великих спонсорів, який з 2015 року переказує на офіційний рахунок визначену суму на зарплати нашим працівникам. Я згадую Uklon, бо він повірив у нас тоді, коли фонд ще був «нічим». Зараз таких спонсорів є майже два десятки, зокрема багато ІТ-компаній, за що їм окрема подяка. З цих коштів формується наш адміністративний бюджет.
Адже якщо ми хочемо залучати кращих фахівців, то кращими мають бути й умови. На жаль, до рівня, як в ІТ, ми ніколи не витягнемо, бо працюємо 24/7. У нашій команді є люди, які торік навіть не були у відпустці, не через те, що їх хтось не відпускав, в них не було на це часу. Їхнє сумління не дозволяло «забити» на запити військових, роботу. Для них важливо було все встигнути, всіх врятувати, допомогти. І часом це не ок, бо тоді люди вигоряють. Проте і змусити когось піти у відпустку теж не можемо.
Нормальний керівник — це той, без якого організація продовжує функціонувати. Сподіваюся, до кінця літа ми перейдемо на нову структуру, фонд буде значно ефективніше працювати та буде менш чутливим до випадання окремих прізвищ зі складу команди, зокрема мого.
На початку цього року був оголошений конкурс на заміщення посади директора. Я мав йти з посади. Проте через війну змінилися плани. Не зрозуміло, як довго триватиме ця війна, тому поки що я тут, і ми працюємо.
«Я не хочу ставати депутатом». Про плани на політику та держслужбу
Я не розглядаю варіант йти в політику. Не хочу ставати депутатом, мені це не дуже цікаво, бо є багато обмежень. Людина, яка може інформаційно створювати тиск або впливати, може значно більше зробити при менших обмеженнях і більшій свободі, а свобода для мене — головна цінність у житті.
Інша річ — Міноборони, бо там є можливість своїми руками зробити так, як вважаєш за потрібне. А мені цікаво створювати суспільний запит на реформи, лобіювати слушні рішення чи ідеї.
«Я прибічник обов’язкової строкової служби для всіх гендерів». Про армію 3.0
Зараз формується армія 3.0, і вона буде такою та коштуватиме стільки, скільки держава буде готова на неї виділяти.
Армія 3.0 — це чисельність близько 350 тисяч осіб, змішаний принцип комплектування. Я прибічник обов’язкової строкової служби для всіх гендерів.
Військова освіта має бути повністю трансформована, спираючись на поточну війну, яка в нас була, й на ту, яка може бути. Окрему увагу варто приділяти кіберзахисту, де бракує спеціалістів. І нам потрібно збільшувати ефективність використання державних коштів.
Основа армії — Сухопутні війська. Безумовно, потужні ракетні війська з ракетами, мені б хотілося, дальності до 1500 км, крилатими й балістичними.
Оборонно-промисловий комплекс України — активний, але в партнерстві з країнами НАТО або іншими країнами. Вважаю, що ОПК міг би та мав би стати одним з вагомих компонентів нашої економіки й приносити гроші. Умовно, десь ми просто щось купуємо і змирилися з цим, а десь маємо боротися за свої ринки.
Як і раніше, вважаю, що Україна мала б розбудовувати не протиракетну оборону, не ракетний щит, а власні ракетні засоби ураження. Відтак у нас були б оперативно-тактичні ракетні комплекси на 500 км, достатньо крилатих ракет різного базування, реактивних систем залпового вогню та нормальна артилерія — все це б зменшило ймовірність російського нападу. А створити ракету для ураження значно дешевше, швидше і простіше, ніж створити чи купити ПРО.
«Москітний флот» (складається з багатьох невеликих швидкохідних катерів з потужним озброєнням — ред.) — некласичний підхід до флоту, вкладаючи певну кількість ресурсу, можна отримати максимальний ефект. Якби ми його розбудовували, Військово-морські сили зараз почувалися б значно впевненіше, а росія була б закрита в Севастополі або діяла десь з центральної частини Чорного моря. І ми б контролювали північно-західну частину Чорного моря, не боялися морської десантної операції.
«Держава має створювати такі умови, коли служба в армії на ринку праці є конкурентною і привабливою». Про немотивованих бійців
Кожен має бути на своєму місці. Якщо людина є маленьким гвинтиком великої економіки, то хай ним і залишається, а якщо у неї є бажання служити, то вона сама на це піде. Тому я проти того, щоб силою забирати немотивованих людей, які подекуди просто не здатні до служби в армії, щоб вони там щось робили.
Немотивовані військовослужбовці є у всіх арміях. При цьому ви не можете вигравати війну з людьми, які немотивовані, тобто бойовий дух вартує більше, ніж залізо. І ця війна це підтвердила.
Величезні колони російської техніки, зокрема сучасної та хорошої, з піхотою могли бути просто розсіяні на місцевості якоюсь сумською ТрО, яка позавчора взяла в руки зброю. Бо в них був бойовий дух, готовність воювати за свої переконання і свою землю. Водночас багато сучасного заліза було в руках людей, які не розуміли, що вони тут роблять, для чого вони сюди приїхали й не готові були вмирати за це.
Тож держава має створювати такі умови, коли служба в армії на ринку праці є конкурентною і привабливою.
