Июнь 04

З IT — на війну. Фотоісторії українських айтівців, які боронять країну від окупантів

Багато айтівців з початком повномасштабного вторгнення мобілізувалися в ЗСУ і вже понад три місяці захищають країну від окупантів. Ми вже опублікували низку матеріалів з історіями наших героїв, а цього разу попросили їх надіслати фотографії зі своєї служби.

Діліться власними текстовими та фотоісторіями в коментарях, а також розповідями про службу ваших близьких або колег.

Олег Берестовий, менеджер з розвитку бізнесу

До початку повномасштабного вторгнення працював в tech/uklon. В перші дні війни мобілізувався в ЗСУ. Спеціалізація — протиповітряна оборона, але мене розподілили в піхотну роту.

На фото я на завданнях. У березні освідчився своїй дівчині. Тоді нічого не працювало, підняв усі контакти, щоб знайти обручку. Знайшли за день, друзі привезли мені і обручку, і дружину, і я перед виїздом у березні на завдання у Київ освідчився.

Юрій Дмитренко, Middle WordPress Developer

Я лейтенант, командир групи в розвідувальному батальйоні. Служив у розвідці у 2014–2016, 2018–2019 роках, і служу зараз із дня вторгнення. На фото — DJI Mavic 3, це один з найкращих за характеристиками та доступністю квадрокоптерів у своєму сегменті. Добре підходить для розвідки та коригування на відстані до 5–10 км. Якщо дозволяє погода і ситуація, то залітаємо ним і далі.

Богдан Марковський, Recruitment Lead

Ми з друзями займаємося практичною стрільбою з рушниці по мішенях. У нас екстремальні захоплення, любимо ходити в походи. Але не на пікніку посидіти чи покататися на лижах, а щось таке з ризиком. Наприклад, ходили нелегально сталкерами до Чорнобиля, ховалися від поліцейських. Я трохи знаюся на військовій темі. Плюс маємо власне спорядження. Тому коли почалася війна, зрозуміли, що з нашими хобі, фізичною підготовкою, знаннями совість просто не дозволить кудись їхати, ховатися.

У перші дні війни разом з двома друзями записалися спочатку у ТрО, а потім перевелися до загону тероборони, який переформували у спеціальний підрозділ при ЗСУ. Відверто про свій досвід перебування на передовій, роздуми про війну і чому не всім треба йти воювати, Богдан розповідав в інтерв’ю для DOU.

Володимир Гавриш, Data Engineer

На війні з самого початку, пішов 24 лютого до тероборони Дніпровського району Києва, де й живу. Разом з хлопцями побудували укріпрайон біля метро «Чернігівська», готував і навчав нових бійців (на фото). Зараз перейшов до ЗСУ у 5-й штурмовий полк, готую відділення гранатометників (автоматичний типу АГС-17).

В IT-сфері не так давно, зацікавив напрям Data Science, і вирішив заглиблюватися далі. Зараз працюю (поки на паузі) у німецькій компанії Soley, займаюсь аналітикою даних. До цього було багато досвіду в менеджменті організацій, отримав ступінь MBA.

Петро Сасник, Solutions Architect

Мій перший комерційний проєкт був 2000 року, після вишу спершу пішов в аспірантуру, потім інженером в Cypress Semiconductor на п’ять років і майже на 10 років у SoftServe, де доріс до Solutions Architect. З SoftServe я двічі втікав у стартапи, EduNav і Hivecell, після останнього й мобілізували.

Пішов зареєструватися у військкомат, а там «акція» — відправляли в Національну гвардію всіх. До цього не служив. Наразі ми в тилу, біля кордону з Молдовою — охороняємо об’єкти та вчимося. Навчився тут вести розвідку з дрона.

Данило Борисенко, Manual QA

В ІТ я встиг побути лише тиждень, поки не почалось вторгнення. До цього у мене шість років ЗСУ+НГУ, шість ротацій в АТО/ООС, маю декілька нагород державних і відомчих. Військове звання — капітан, остання посада — командир батареї. За фахом я зенітник (протиповітряна оборона). У хлопців, якими я командую, вже є підтверджені збиті повітряні цілі.

Микола Костюк, IT Project Manager

З двома найкращими друзями (один з них — Богдан Марковський, про якого йдеться вище) приєдналися до загону районної самооборони, оскільки в ТрО вже просто не було місць. Та з часом зрозуміли, що можемо бути значно кориснішими країні, оскільки в самообороні наш потенціал та досвід (ми всі троє займаємось практичною стрільбою) не використовувався сповна. Детальніше про історію Миколи можна почитати у цій статті.

На фото — з побратимами після масивного артобстрілу під час битви за Мощун під Києвом 15 березня. Дві доби справжнього пекла практично без сну та їжі.

Іван Козіков, Software Developer

Вперше служив 2014 року в прикордонних військах у Луганській області, тоді отримав декілька нагород, зокрема орден «За мужність». Щойно почалося нове вторгнення, повернувся на службу. Більше про Івана можна почитати тут.

Андрій Корнилевич, Senior Software Engineer

За декілька місяців до початку вторгнення я повернувся з Польщі до України в компанію EPAM. Ми з дружиною вирішили, що саме тут наша домівка і що ми хочемо жити на рідній землі. У перший день повномасштабного вторгнення я вже чітко знав свій план. По-перше — вивезти сім’ю в безпечне місце, по-друге — піти у військкомат.

Маючи обмеження через здоров’я, я не проходив строкової служби, але тепер все це відійшло на задній план. Треба зробити все, щоб нашим дітям не довелося знову воювати з росіянами.

Зараз я старший солдат у роті охорони. Виконую бойові завдання у напрямку Ізюму. Мотивація і бойовий дух побратимів показує, що перемога буде за нами!