«Через кілька годин після початку війни ми почали готувати мітинг». IT-менеджер та активіст Остап Коркуна — про те, як у США підтримують Україну та гуманітарну допомогу Nova Ukraine
Остап Коркуна — IT-спеціаліст зі Львова, у 2009 році приїхав у Каліфорнію працювати у Facebook. Був інженером, техлідом, потім перейшов до компанії People.ai, де очолює команду, яка відповідає за AI-частину, основні алгоритмічні задачі, машинне навчання. З 2013 року активно займається громадською діяльністю та волонтерить. У
«Ми зібралися на мітинг під міською радою в центрі Сан-Франциско. Прийшло близько тисячі людей»
— Ви співзасновник Nova Ukraine, яка існує з 2014-го. Чим саме займалася організація ці роки?
Ми очолюємо раду директорів Nova Ukraine разом з Ніком Білогорським (Director, Trust and Safety в Google, читайте також інтерв’ю з ним на DOU — ред.). З 2014 року ми збираємо кошти, допомагаємо Україні гуманітарно, підтримуємо освітні ініціативи, загалом ті проєкти, що допомагають будувати міцне громадянське суспільство в Україні. А сьогодні через всі ці події який уже день (таке відчуття, що то один дуже довгий день без сну) Nova Ukraine повністю перемкнулася на питання, пов’язані з війною. Тобто зараз насамперед фокус на рідних, які в Україні, на гарантуванні їхньої безпеки. Далі — на гуманітарну допомогу через нашу організацію. А потім уже робота, інші питання. Такі зараз пріоритети.
Взагалі я завжди кажу, що важкими наслідками війни ми займаємося вже вісім років, тому що війна почалася у
Ще один напрям — реабілітація військових після травм, найчастіше — опорно-рухового апарату, тому що це довгий і досить витратний процес. Підтримуємо й освітні проєкти. Наприклад, Nova Ukraine — партнер Prometheus, ми допомагали робити там кілька курсів. Давно працюємо з організацією Pro.Svit, яка займається підвищенням кваліфікації вчителів. Є інші індивідуальні освітні ініціативи. Тож основні напрями були гуманітарні, освітні, але загалом ми підтримували будь-які громадські ініціативи, які допомагають Україні розвиватися.
— Бачила, що 24 лютого у вас уже о 5:30 за українським часом був допис у Facebook про початок війни. Якими були ваші перші дії тоді?
Насправді ми стежили за подіями вже кілька тижнів. Я не як представник Nova Ukraine, а просто як активна людина допомагаю організовувати мітинги. Наша мета — поширити інформацію (через самі мітинги і їх висвітлення в ЗМІ) і сформувати суспільну думку на користь України, бо дії американської влади керуються в тому числі суспільною думкою.
І перша така вулична акція у нас у Сан-Франциско була 6 лютого, наступна —
На жаль, як бачимо, це не вдалося. Відповідно весь лютий група активних українців, представників різних громадських організацій, які сформували оргкомітет протестів у Сан-Франциско, постійно стежили за тим, що відбувається, тому дізналися про війну одразу, щойно все почалося. Деякі з наших волонтерів навіть були першими, хто повідомив своїх близьких в Україні, бо там була ніч, а у нас — вечір.
Звичайно, передусім ми зв’язалися з рідними, впевнилися, що з ними все добре. Більшість членів моєї родини на заході країни, тому я почувався більш-менш спокійно, водночас, відверто кажучи, ми всі зараз розуміємо, що цілком безпечного місця в Україні по суті нема... Після цього ми стали готувати вуличну акцію: дали клич у соціальних мережах, і люди миттю відгукнулися, попри те, що це був вечір, ніч — ніхто не спав. Очевидно, що всі стежили за тим, що відбувається. Ми зібралися на мітинг під міською радою в центрі Сан-Франциско. Прийшло близько тисячі людей, переважно це були українці, серед яких, звісно і представники IT-спільноти. Але з кожним мітингом ми бачили все більше іноземців. Завжди є представники інших національних громад.
Водночас ми стали розбиратися, що можемо робити з некомерційною організацією, стартонули збір коштів, тобто почали масштабувати свою діяльність. За 18 днів зібрали вже 7 мільйонів доларів.
— Скільки зараз людей в Nova Ukraine? Чи зросла вона за ці дні?
До цього у нас була невелика організація: рада директорів (шість осіб) і кілька волонтерів, по суті активне ядро — до 15 людей. Зараз організація зросла мінімум втричі. Думаю, всього активно залучених волонтерів тепер 50+. Точної кількості не скажу, бо ми швидко ростемо, але є людей 30, які працюють фактично фултайм. Звісно, це все волонтери, у нас ніхто не отримує зарплату. Але зараз така ситуація, що ніхто не може працювати на основній роботі: весь фокус на подіях в Україні.
Наразі у нас так багато завдань, що ми мусили сформувати певну організаційну структуру та розділити відповідальність між різними людьми.
Частина команди Nova Ukraine, 2022 рік
«Наші волонтери обробляють сотню листів, дзвінків щодня»
— Що за ці дні вже вдалося зробити та за якими напрямами?
У нас кілька великих напрямів. Наш фокус — люди України, передусім звичайні громадяни, цивільні, тому ми зосереджені на гуманітарній допомозі. Зараз є багато речей, які в мирному житті непотрібні цивільним, а тепер можуть знадобитися. Наприклад, засоби тактичної медицини, специфічні сухпайки, які довго зберігаються. Тому ми партнеримося з іншими організаціями — Euromaidan-Warszawa, Euromaidan-Poland, є також організація, яка допомагає саме захисникам Києва в рамках проєкту Unite With, запущеного Світовим конґресом українців. Ми закуповуємо їм великі партії речей, які рятують життя при пораненнях, потрібні в екстремальних умовах. Це перший напрям.
Крім цього, паралельно співпрацюємо з окремими волонтерами в Україні й через них намагаємося доставляти речі першої потреби: їжу, дитяче харчування, підгузки, ліки. Купуємо на заході України, а вже звідси їх відправляють в інші міста. Вантажівки з продовольством, речами, яких потребують люди, що сидять у бомбосховищах, їдуть до Харкова, Херсона, Миколаєва... Тож другий напрям — точкова гуманітарна допомога.
Ще один великий напрям — логістика доставки медикаментів. Зараз до нас звертаються дуже багато людей, які хочуть щось пожертвувати: одяг, побутові речі, ліки. Наразі ми приймаємо лише ліки й бажано у великій кількості від організацій чи лікарень. Потім організовуємо доставку їх літаками в Польщу, а звідти в Україну. Такий логістичний ланцюжок, який надалі треба буде налагоджувати, бо поки що кожна доставка — це величезна кількість роботи, а важливо, щоб логістика була відпрацьована.
Ще паралельно починаємо досліджувати питання біженців. У США їх не так багато. Але ми розуміємо, що багато людей покинули свої домівки (останнє число, що я бачив, — 2,7 мільйона). Тому намагаємося надавати хоча б інформаційну підтримку. Коли до нас звертаються, надсилаємо інформацію про те, що і як робити, а також домовляємося про юридичну підтримку від місцевих спеціалістів.
Запитів до нас як організації насправді дуже багато, бо ми маємо певну репутацію. Наші волонтери обробляють сотню листів, дзвінків кожного дня. Я знаю лише загальні напрями. Якщо спитаєте у мене про деталі, то, найімовірніше, моя інформація буде застарілою, бо волонтери щодня знаходять нові способи допомогти, нових партнерів тощо. Тож зараз наше основне завдання — правильно вибрати фокуси діяльності.
— А щодо допомоги військовим?
Nova Ukraine не фокусується на військових через низку причин. Для офіційних організацій у США є законодавчі обмеження щодо допомоги військовим. Скажімо, закупівля засобів захисту, бронежилетів, касок потребує спеціальної ліцензії, якої у нас нема. Наскільки мені відомо, лише одна американська організація, пов’язана з Україною, має таку ліцензію. Є й інші організації, які допомагають саме військовим. Ми зосереджуємося на підтримці цивільного населення.
— Ви допомагаєте військовим тільки як приватна особа? Бачила у вас допис про флешмоб «Купи джип для ЗСУ» і що ви вже купили «свій» джип для військових.
Я жертвую свій час, щоб надавати допомогу через Nova Ukraine. Але водночас не можу залишити просто так військових, бо зараз вони, напевно, потребують найбільше підтримки. Моя сім’я, яка нині в Європі, так само закуповує засоби зв’язку та захисту для армії, я їм допомагаю фінансово. Коли є нагода підтримати ЗСУ, без сумніву, так і робимо.
«Американці вже кажуть не «Glory to Ukraine» англійською, а саме «Слава Україні!»
— На початку нашої розмови ви розповідали про мітинги. Які ще були акції після 24-го, чому вони були присвячені?
Важливо розуміти, що люди виходять на вулиці й невеликими групками самостійно. Якщо говорити про великі мітинги, які ми готували з іншими представниками громади, різними організаціями, то, як я казав, перші були ще до війни й присвячені заклику до сильніших санкцій, надання більшого озброєння Україні. Тобто була мета відвернути війну, зробивши ціну повномасштабного наступу для росії занадто високою, а також, щоб нашій країні дали всі можливості себе захистити.
Після того як війна почалася, ми вже організовували акції, щоб поширити інформацію про те, що відбувається, і знову закликали захистити Україну і надати їй всі можливості для цього.
Великий мітинг 5 березня був сфокусований на компаніях Кремнієвої долини, у центрі якої ми є.
Ми закликали припинити будь-які бізнес-зв’язки з росією. І подякували тим компаніям з Долини, які допомагають Україні (Netflix, Meta-Facebook/Instagram, Twitter, YouTube, Apple, Airbnb тощо), та звернулися до інших брати з них приклад. На той момент це були такі заклики: SAP призупинила нові продажі, але не всі послуги в росії; Марк Беніофф, генеральний директор Salesforce, який має українське коріння, висловив стурбованість, але не вжив значущих заходів, щоб допомогти Україні; Microsoft працював з Україною, щоб протистояти кібератакам, але військова машина росії продовжує працювати на Windows, вони повинні припинити операції в росії; PayPal припинив приймати нових користувачів, але не заблокував послуги в росії. На щастя, цей клич багато хто почув.
Наразі компанії закривають свої сервіси в рф (7 березня Salesforce заявили, що починають виходити з відносин з російськими клієнтами, PayPal припинила надавати послуги в росії і з 18 березня заблокує електронні гаманці росіян, а ось із закликом до Microsoft, Oracle та SAP зупинити підтримку продуктів у рф вже звернувся 13 березня і Президент Зеленський).
В інших містах були менші акції, наприклад, у Стенфорді. 13 березня навіть громада В’єтнаму у Сан-Хосе провела акцію на підтримку України.
13 березня, Сан-Хосе. Вʼєтнамська громада організувала мітинг на підтримку України
— Які настрої у суспільстві США у зв’язку з війною в Україні? Що говорять?
Безсумнівно, ми бачимо величезну підтримку населення. І друзі, і знайомі, і незнайомі — всі підтримують. Моя дружина кілька днів тому пішла в центр нашого містечка в околицях Сан-Франциско розвісити оголошення про збір коштів, і всі заклади радо цьому сприяють. Співробітник Starbucks навіть сказав: «Дайте мені цей листочок, я його заламіную, щоб він не пошкодився, і повішу». Ми отримуємо багато приватних повідомлень. На мітинги приходять американці, і видно, що вони не з кимось прийшли, а самі. Також несуть транспаранти проти війни, проти путіна. Вони навіть вже вивчили фразу «Слава Україні!». Тобто кажуть не «Glory to Ukraine» англійською, а саме «Слава Україні!».
— Бачила, що ви виступали кілька разів на телебаченні. Про що питають, що саме цікавить медіа?
Навіть до війни, коли ми почали робити перші мітинги, вже була увага ЗМІ. І вона була набагато більша, ніж будь-коли до того. Ми вже вісім років волонтеримо, тож уже з’являлися в пресі. Але в лютому ми почали отримувати по
Одразу після початку війни кілька наших людей майже цілими днями давали інтерв’ю. Ми розуміли, що так можемо найкраще вплинути на ситуацію: просто бути в полі зору американців і розказувати правду, тож синхронізували свої меседжі. Коли почали ще активніше займатися гуманітарною допомогою, стало ще більше запитів від преси, у тому числі нас стали запрошувати на національні канали — до цього були тільки місцеві. Завдяки цій зацікавленості у нас є можливість залучати більше американців приходити на події та жертвувати кошти.
Про що питають? Спочатку переважно були питання про особисті історії: чи є рідні в Україні, як вони почуваються, що ми думаємо, які плани... Зараз, звичайно, набагато більше фокусу на роботу Nova Ukraine. Стали більше запитувати про переселенців, людей цікавить їхня доля.
Насправді приємно, що преса хоче не тільки висвітлити проблему, а й допомогти. Нещодавно на одному з каналів був навіть такий марафон: я дав коротке інтерв’ю, яке потім протягом дня багато разів показували в ефірі з лінком, як можна пожертвувати в нашу організацію. Дуже приємно, що преса не стоїть осторонь і виконує не тільки просвітницьку функцію, а й сприяє збору коштів. Це ще один доказ, що українське питання одне з основних нині в Америці.
— Щодо пожертв, їх більше роблять організації чи звичайні люди?
І так, і так. У нас більшість пожертв завжди була від звичайних людей. Зараз десятки тисяч благодійників переказують кошти через Facebook (функція доступна не в усіх країнах, наприклад, в Україні зробити пожертву не можна), PayPal: від кількох доларів до сотень тисяч доларів. Також є великі пожертви від організацій — як грошові, так і негрошові. Без сумніву, допомагає те, що ми розказуємо про свою роботу, це сприяє залученню великих донорів.
До нас переважно звертаються представники різних фондів і компаній, розпитують про все, проводять перевірку, потім дають сотні тисяч доларів. Маємо кілька великих пожертв у процесі. Не про всіх зараз можемо говорити публічно, особливо враховуючи те, що деякі внески поки не фіналізовані. Інколи не можемо говорити й після. Але скажу, що підтримують не тільки люди або компанії, пов’язані з Україною. Є великі відомі компанії, які з нашою країною не мають жодного зв’язку, але відчувають обов’язок якось допомогти. Є також різні пропозиції партнерства, наприклад, про проведення благодійних концертів.
Як я вже казав, є величезна кількість людей, які пропонують негрошові пожертви, але не все ми можемо зараз обробити, тому багатьом змушені відмовляти — хоча б тимчасово. Логістика сортування, збирання, пакування, відправки досить дорога і складна, тому наразі ми фокусуємося на медикаментах. Сподіваюся, що надалі будемо розширюватися. Ми розуміємо, що сьогодні є нагальні потреби, але коли війна закінчиться, будемо ще багато місяців, якщо не років, працювати над відновленням країни.
Мерія Сан-Франциско підсвічена синьо-жовтим в підтримку України
«Ми відчуваємо підтримку і допомогу від працівників Google, Meta, інших компаній»
— Які настрої на ІТ-ринку в США? Чи готові компанії аутсорсити проєкти в Україну? Наймати наших програмістів?
Напевно не можу сказати про всі компанії, бо я детально не досліджував це. Але є багато компаній, у яких є офіси в Україні, зокрема в People.ai. Точно знаю про свою компанію, що нині в пріоритеті безпека працівників, щоб вони переїхали в спокійне місце. Звісно, що відкривати офіси в Україні компанії не планують. Але й не планують закривати ті, які вже були. Це тимчасові евакуаційні заходи.
Щодо того, чи бізнеси хочуть давати проєкти в Україну, мені важко сказати. Думаю, треба питати в компаній, які укладають контракти й беруть підрядників у нашій країні. Але зараз підтримка України дуже значна, і це теж, я впевнений, надзвичайно сильно впливає на настрої замовників у США. Але це більше мій погляд, глибоко ситуацію я не аналізував.
Також варто наголосити на тому, що в Каліфорнії та США загалом у багатьох великих компаніях є українці, і вони активізувалися. Ми відчуваємо підтримку і допомогу від працівників Google, Meta, інших компаній. Деякі з них волонтерять з нами, деякі допомагають терміново вирішувати проблемні питання, скажімо, з безпекою акаунтів.
Коли росія вторглася в Україну, розпочалися і кібератаки. Акаунти майже всіх волонтерів, яких я знаю в США, були атаковані, у тому числі мій. Дехто втратив доступ до сторінки, в інших він був тимчасово заблокований. Усе екстрено розв’язували завдяки людям з великих компаній, які одразу написали, запропонували свою допомогу. Знов-таки скажу, що ми бачимо від компаній набагато більше уваги до війни в Україні, порівняно з подіями 2014 року, коли ми просили про підтримку, але її було набагато менше.
— Тобто якщо ми говоримо про ІТ, то допомагають й окремі люди, і компанії. Як ще ця підтримка проявляється?
По-різному. Звісно, кожен з нас завжди може зробити більше. Але ми дуже вдячні за допомогу, яка вже є. Наприклад, компанія Meta, де я працював, планує надавати гранти на рекламу різним волонтерським організаціям. Також є підтримка зсередини щодо захисту різних важливих сторінок і збору коштів. Загалом через платформу Facebook ми зібрали вже близько двох мільйонів доларів. Багато підтримки і від українців у цих компаніях, і від не українців. Ми її дуже добре відчуваємо.
Аптечки, закуплені разом з Euromaidan-Warszawa
— Деякі компанії вирішили зовсім піти з українського ринку. Чи вам щось відомо про це?
Не володію такою інформацією. Скажімо, наша компанія схожих рішень не ухвалювала. Не буду казати, що такого не відбувається, але я не чув про компанії, які йдуть з українського ринку. Зрозуміло, що в нинішніх умовах усі тимчасово мають припиняти роботу чи евакуювати людей. Це для захисту і безпеки не тільки працівників, а й інформації.
— На вашу думку, як ця ситуація надалі впливатиме на ІТ в Україні?
Мені важко говорити про це в контексті IT-ринку в Україні. До того, як казати про розвиток конкретної галузі, треба вирішити величезну гуманітарну проблему. Зараз у людей незадоволені базові потреби в безпеці, їжі, теплі, житлі, яке багато хто втратив. Авжеж, потім буде надзвичайно важливо відбудовувати те, що зараз знищує росія. Думаю, будь-які бізнеси, які є в Україні, мають розвиватися, тому що вони відбудовують економіку.
У мене більше, напевно, не прогноз, а надія, що, як тільки Україна переможе, ми всі сфокусуємося на тому, щоб якнайкраще виконувати свою роботу, і цим допоможемо країні. А саме зараз складно думати про те, що буде далі з IT, бо більше думок про те, що буде далі з великими містами, наскільки сильно їх понищать, скільки людей вб’ють, скільки постраждає, скільки втратять домівки. Це пріоритетні проблеми, які не тільки Україні, але й всьому світу треба вирішити для України.
— Уже зараз так чи інакше допомагають дуже багато людей. Як ви думаєте, як ще ІТ-спільнота може підтримати Україну, що ще потрібно зробити?
Роботи — непочатий край, бо допомагати можна по-різному і своїми вміннями, і просто руками. Багато хто питає: «Чим я можу допомогти?». У нас є список з понад 1000 заяв тих, хто хоче долучитися до волонтерства. Бо Nova Ukraine — напевно, зараз найбільша в США організація, пов’язана з Україною — не за кількістю людей, а за тим обсягом роботи, який ми на себе беремо на Західному узбережжі та в країні загалом. Але все одно ми не можемо опрацьовувати й давати завдання тисячі волонтерам водночас.
Є люди, які не шукають того, хто їм скаже, що робити, а беруть і роблять. Є величезна кількість потреб, які потрібно закривати у кожному місті України, де населення потребує базових речей. Є можливість допомогти військовим, територіальній обороні. Тому я б радив формуватися в певні локальні ініціативи, зорганізуватися з друзями. Так, вже бачу багато нових проєктів з координації волонтерів, надання інформації, житла тощо. Якщо це допомагає хоча б одній людині, це вже корисно.
Я інженер, пишу код, зараз більше будую команду. Але у волонтерстві я не пишу код, а беру на себе задачі, які ще ніколи не виконував, але я знаю, що їх потрібно робити. Беру на себе рішення, які раніше не ухвалював, але хтось мусить це робити. І кожен з нас може взяти на себе відповідальність і, можливо, відкрити в собі такі вміння, про які навіть не здогадувався.
Не варто боятися братися за те, що раніше ніколи не робили, тому що це роблять такі самі люди, як ми. Якби рік чи кілька років тому хтось мене запитав, чи можу я повірити, що буду керувати організацією, яка збирає мільйони доларів, я б не повірив, бо не вважаю, що в мене є потрібні досвід і вміння. Але зараз ми всі вчимося в процесі, якщо є бажання допомогти. Тому це такий меседж для всіх, попри те, в IT ви чи ні.
Я вірю, що перемога не за горами, але й після неї залишиться багато проблем, які нам треба буде розв’язувати. Повірте мені, звичайні люди, які ходять між нами, беруться за складні завдання, і ви також зможете.
