Кар’єра джуніора в IT. Некомерційний досвід у резюме, менторство, пошук вакансій та профільна освіта
Щоб початківці в ІТ почувалися впевненіше, рухаючись кар’єрними сходами, DOU організував вебінар з Юлією Шишенко, кар’єрною консультанткою, HR та IT-рекрутеркою, Юрієм Юрченком, Leader of Global People Development в DataArt, та В’ячеславом Колдовським, Competence Manager, Learning Solutions Architect у SoftServe.
Пропонуємо короткі тези двогодинної розмови про резюме, співбесіди, менторство, профільну освіту та інші питання, відповіді на які допоможуть знайти або першу роботу, або впевненіше будувати кар’єру. Або ж можете переглянути повний запис.
І не забудьте підписатись на YouTube-канал DOU!
Визначення Junior
Хто такий джуніор? (2:30)
Юрій Юрченко: Джуніор — це не обов’язково той, хто тільки закінчує школу або навчається у виші, дуже молода дівчина або хлопець, які вирішили пов’язати свою кар’єру з інформаційними технологіями. Це може бути людина будь-якого віку, яка має на меті подальший розвиток в ІТ.
Джуніор — це людина, яку вже можна брати в реальний проєкт.
Можна одночасно бути в чомусь вже сеньйором, а в іншому — трейні або джуном. Це стосується не тільки ІТ, життя таке, що ми завжди чогось вчимося.
Юлія Шишенко: З погляду роботодавців джуніор — це певний грейд, позиція співробітника у компанії. Джуніору відповідає рівень зарплати, місце в організаційній структурі й певні завдання. Тобто цей рівень передбачає якийсь набір умов.
В’ячеслав Колдовський: Деколи вважають, що джуніор — це студент, який щойно пішов працювати. Насправді це не так, перед ним є ще трейні, а джуніор — це людина з досвідом, хай навіть невеликим.
Попит на джуніорів
Наскільки зараз джуніори потрібні українському ІТ-ринку? (7:05)
В’ячеслав Колдовський: Ринок зростає, спеціалісти професійно розвиваються і стають сеньйорами, а на їхні місця приходять нові джуніори. Попит високий на всі рівні, але багато охочих не дотягують до рівня Junior, їм треба повчитися ще, підготуватися краще.
Юрій Юрченко: Так, джуніори зараз дуже потрібні. У нас в DataArt є план на цей рік вивчити близько 300 трейні, а це майже всі потенційні джуни. Попит зростає, клієнти приходять, нові проєкти з’являються, загалом ІТ на підйомі.
Досвід
Що можна вважати досвідом? (8:39)
В’ячеслав Колдовський: Комерційний досвід — це не просто «зробити для когось сайт за гроші», це робота у правильно побудованій команді. Ти не можеш сам навчитися грати у футбол, а потім прийти і обіграти всіх на матчі, так само в розробці програмних проєктів. Ти можеш технічно прокачатися, але не вийде налаштувати «фреймворки» командної роботи. Щоб працювати в команді, треба здобути цей досвід, а здобути його можна лише на справжніх проєктах.
Можна бути залученим в опенсорсні чи волонтерські проєкти, і це буде максимально схоже до реального досвіду. І його можна вказувати у резюме.
Юлія Шишенко: Дуже багато кандидатів роблять помилку, коли чують словосполучення «комерційний досвід» і вважають, що це досвід, за який їм платили зарплату, і не вказують ті проєкти, над якими працювали. У мене були кандидати, які розробляли ігри для себе, створювали своїм друзям сайти, мобільні застосунки й не писали про це в резюме тільки тому, що це було безкоштовно.
Я рекомендую всім кандидатам вказувати навіть навчальні проєкти, все, на що ви витрачали час, перелічувати всі завдання, які виконували, і технології, які використовували. Роботодавці не з’ясовуватимуть, чи це був досвід, за який заплатили гроші, чи це був навчальний проєкт, чи, може, власний. Вони обирають тих кандидатів, які вже хоча б якісь проєкти реалізовували.
Технічно в резюме це можна зобразити так: пишете, наприклад, приблизні дати, коли почали ходити на курси або займатися певними проєктами. Зазначаєте назву проєкту, що саме робили, які технології використовували, на кого розрахований, результати.
Юрій Юрченко: Треба писати все, навіть якщо ви тільки починаєте рухатися в якомусь напрямі, навіть якщо це курсові роботи чи ви опрацювали книжку і звідти виконали приклад. Тому що, коли приходить порожнє резюме, створюється враження, що людина чогось пасивно прагне. Тому пишіть усе, що знаєте, вмієте, не треба соромитися. Ви, мабуть, думаєте, що зробили щось мізерне і люди будуть з цього сміятися. Ні. Ваше резюме потрапляє до професіоналів, які свого часу пройшли такий самий шлях і пам’ятають, як писали своє перше резюме і думали, що саме варто вказувати.
Проєкти у GitHub
Наскільки важливий пул проєктів у GitHub? Чи варто зосереджуватись на рев’ю, чи краще на функціональних проєктах? (16:24)
В’ячеслав Колдовський: Як виглядає код — важливо, а от як виглядає дизайн сайту — ні. Тому що коли підеш працювати в команду, дизайнер намалює все, а тобі важливо писати такий код, щоб він відповідав стандартам якості.
До речі, в цьому якраз одна з проблем самонавчання. Можна переглянути мільйон туторіалів на ютубі й не розуміти, який з них нормальний, а який ні. Якщо з вами працює ментор чи досвідчений спеціаліст, він прочитає код і скаже: «Так не робиться». Важливу роль відіграють звички, тому можна навчитися правильно писати код, а можна навпаки — неправильно. А перевчитися часом буває складніше, ніж навчитися з нуля.
Побачити поганий код, відчути неприємний code smell можна за секунду: погане форматування, величезні функції, ще щось. І тільки коли код буде красивий, тоді вже можна заглиблюватися в суть, з’ясовувати, що він робить.
Менторство
Де шукати ментора і які є поради? Що ментор може тобі дати, а що ні? (19:57)
В’ячеслав Колдовський: Ментор повинен мати досвід роботи з людьми, а не тільки з комп’ютерами. Якщо, наприклад, ментор сідає і починає писати код за свого менті, це неправильно. Досвід приходить через страждання. Колись мені професор з математики казав, що ти маєш лягати з думкою про проблему, спати та прокидатися з нею. От тоді ти нормально зануришся.
Юрій Юрченко: Я вважаю, що хороший ментор — це основа в будь-якому навчанні. У житті кожної людини є три головних речі: в кого народитися, з ким одружитися і в кого вчитися. Ментор не опікується тобою зранку до вечора, він скеровує, наставляє, підказує і підтримує в скрутний момент, коли ти вже не розумієш, що відбувається і що робити. І таким чином обережно тебе підводить до результату і навчає при цьому ще й самостійно працювати.
Юлія Шишенко: Знайти ментора досить складно, тому я рекомендую робити простіше і користуватися, наприклад, LinkedIn. У полі пошуку ви пишете назву своєї спеціалізації, наприклад, Java, QA, маркетолог, дизайнер тощо, вказуєте локацію, на якому ринку працюєте чи в якій країні, обираєте другий, третій рівень контактів, натискаєте кнопку «Люди», і у вас з’являється список всіх, хто працює на певному ринку за цією спеціалізацією. Ви можете переглядати профілі, дивитися, в яких компаніях люди працюють, звідки й куди можна перейти, тому що не завжди з будь-якої компанії можна перейти, наприклад, у Google чи Facebook. Там зазвичай потрібен досвід роботи й кар’єру треба вибудовувати усвідомлено. Тому вивчайте профілі людей, дивіться, що вони вміють, що знають, як заповнюють резюме, як довго працюють в компаніях тощо. Можна додати їх у свій перший рівень контактів, підписатися на публікації, читати, написати повідомлення, запитати щось. Ніхто не відмовить початківцю у відповіді на якесь невелике технічне запитання.
Таким чином можна налагодити корисні зв’язки, і вони допоможуть у кар’єрному і професійному розвитку.
Вакансії
Якщо у вакансії вказано багато вимог, а кандидат не підходить під усі критерії. Компанія запропонує меншу зарплату чи просто відмовить? (28:20)
Юрій Юрченко: З мого досвіду, коли людину шукають у довготривалий проєкт, намагаються знайти кандидата з 80% знань, умінь, можливостей і навичок від того, що потрібно. Це дасть можливість розвиватись. Так що не бійтеся, якщо ви не повністю відповідаєте вимогам.
Англійська мова
Яку роль відіграє англійська мова для початківців? (33:35)
Юлія Шишенко: Я рекомендую робити резюме англійською мовою, бо це приваблює роботодавців вищого рівня. Це ознака того, що людина розвивається, знає термінологію, зможе прочитати спеціалізовану інформацію. Такі кандидати отримують більше запрошень.
До речі, якщо вакансія написана англійською мовою, це не означає, що співбесіда буде англійською, зазвичай це передбачає базове розуміння термінології.
Раджу дізнатися ключові слова сфери. Для цього варто читати вакансії американських, канадських, європейських компаній.
Юрій Юрченко: Англійська — це дуже важливо. У DataArt першою йде саме співбесіда англійською, а далі — технічна. Моя порада щодо вивчення мови: повністю перемкніться. Наприклад, у пошуковик Google все вбивайте лише англійською, незалежно від того, це питання по роботі чи прогноз погоди.
В’ячеслав Колдовський: Раджу дивитися все англійською. Вмикати серіал англійською, дивитися з субтитрами, але все ж звучати має іноземна мова. Буде складно, але потім почуєте, як слова «прорізаються».
Інтерв’ю
Назвіть складові для успішного проходження співбесіди. Як готуватися? (41:05)
Юрій Юрченко: Дуже важливими є soft skills. Можна попросити когось, щоб написали за тебе код. І це буде результатом володіння soft skills. Або ти зробив баг у коді, тобі QA поставив, що то баг, а ти подзвонив і пояснив, що це фіча — і все нормально. Тобто soft skills багато в чому важливіші за hard skills.
Якщо у людини є проблема із soft skills, з нею ніхто не захоче працювати, навіть якщо вона технічно дуже крута.
Не треба вважати, що ви йдете до якихось страшних людей, які будуть поводитись зверхньо, тільки тому, що ви прийшли і шукаєте роботу або хочете навчатися тощо. Ви приходите до колег, що пройшли аналогічний шлях. Поводьтеся природно, спокійно, не хвилюйтесь, наскільки це можливо. Кожна співбесіда, чим би вона не закінчилася — це прекрасний досвід і можливість навчитися проходити інтерв’ю.
В’ячеслав Колдовський: Нерідко кандидати настільки затиснені, що своїм хвилюванням нервують інтерв’юерів. Можна на всі питання відповідати, але через цю знервованість інтерв’юери роблять висновок, що під час розмови з клієнтом перенервуєшся, знепритомнієш, а це нікому не потрібно. Є й інші люди, які готові покласти ноги на стіл і почати розмову із зарплати. З ними теж ніхто не буде говорити. Треба знати, як поводитися.
І ще такий нюанс: мало хто розуміє, що HR, який буває на інтерв’ю, теж має право голосу і теж дає свою оцінку людині. Тому зі всіма треба поводитися дуже ввічливо.
Юлія Шишенко: Раджу брати на співбесіду роздруковані резюме та текст вакансії: ви бачите там певну технологію і вимоги, розумієте, про що вас будуть питати, і це буде допомагати. Загалом варто продумувати питання і відповіді наперед: берете опис вакансії, йдете по кожному з пунктів, згадуєте, з чим працювали, що вивчали тощо.
Окрім технічної частини, на співбесіді є багато організаційних питань, щоб з’ясувати, чи бажає кандидат працювати саме у цій спеціалізації й на цій посаді. Це особливо актуально для світчерів. Обов’язково прочитайте інформацію про компанію, продумайте питання щодо зарплати, робочого графіку, інструментів, які необхідні в роботі.
Отже, готуйтесь з двох позицій: організаційної та технічної.
В’ячеслав Колдовський: Проходження інтерв’ю — це навичка, яка здобувається з досвідом. У мене був один менті, який сильно боявся йти на інтерв’ю. Я йому сказав: «Піди на співбесіду на таку вакансію, на яку точно не пройдеш, щоб зник страх зафейлитись». І що ви думаєте? На першому ж інтерв’ю його взяли на роботу.
Щоб не хвилюватися, походіть на кілька інтерв’ю і зрозумієте, що процес завжди майже однаковий.
Юрій Юрченко: Треба дати роботодавцю зрозуміти, чому вирішили саме сюди прийти. І це потрібно не тільки для роботодавця, але й для вас і не просто тому, що хочете знайти першу-ліпшу роботу. Є ж організації, які вам більше до вподоби. Оскільки в резюме про це не пишуть, можете додати окремого листа і написати, чому саме сюди пробуєтесь.
Що кандидату запитувати на співбесіді? (51:58)
В’ячеслав Колдовський: На що я можу претендувати, чи буде в мене ментор, як це буде виглядати? Тоді буде зрозуміло, наскільки компанія відповідально до цього ставиться. Є роботодавці, які цим не переймаються, а ви маєте зрозуміти, що не кожен досвід — корисний. Можна піти на роботу й забути те, що знав. Треба обирати те, що дасть зростання.
Юрій Юрченко: Важливі питання стосуються графіку роботи, можливості працювати віддалено, перспектив збільшення зарплати, можливостей розвитку, відряджень, корпоративних подій...
Юлія Шишенко: Кандидат іде на співбесіду для того, щоб дізнатися, чи добре йому буде працювати в компанії, чи буде там професійне зростання. Організаційні ж питання, наприклад про компенсаційний пакет, кількість днів відпустки, бонуси, можна поставити HR. Серед професійних питань — про процеси, інструменти, команди.
Перед тим, як підписувати job offer, я рекомендую відкрити LinkedIn, в полі пошуку вказати назву компанії, обрати «Люди» і подивитися, хто там працював і як довго. Що це за люди, звідки вони прийшли, з яких компаній. Якщо ви розумієте, що половина працювала там три-чотири місяці і чомусь звільнилась, це показник організації та рівня професійності компанії. Далі можна запитати про причини звільнення, внутрішні підвищення, можливість переходити з проєкту на проєкт, про те, хто клієнти, на які ринки працюють тощо.
Профільна вища освіта
Наскільки важливо мати вищу освіту за напрямом ІТ? Чи українська вища освіта не дає потрібних актуальних знань і можна не перейматися тим, який у тебе диплом? (1:01:00)
В’ячеслав Колдовський: Освіта потрібна як знання, навичка. І є серйозна проблема з роботою вишів, які 5 років тебе наповнюють застарілою інформацією, а з іншого боку — і те забувається, адже не використовується на практиці. І тоді з’являється демотивація. Проте я деякий час жив у Німеччині, ходив на німецькі тусовки програмістів, зробив невеличке опитування, хто на кого вчився. 100% мають програмістську освіту. Там жодного світчера немає. А у нас є можливість стати програмістом і без профільної освіти.
Юрій Юрченко: Я вважаю, що треба здобувати профільну освіту, але одночасно якомога раніше починати робити щось прикладне, працювати в реальному середовищі.
Дуже часто потрібна друга вища освіта, особливо та, яка швидко здобувається, тому що у вас вже є великий досвід вчитися. І що дуже важливо, ви вже знаєте, навіщо саме вона отрібна. Наприклад, я взагалі походжу з банківської сфери як розробник з багаторічним стажем. Але у мене був період, коли виникла потреба саме у другій фінансовій освіті. За рік я її здобув, при цьому було дуже цікаво.
Юлія Шишенко: Я рекомендую дивитися на освіту з двох аспектів. Перший: як можливість якісно працювати і виконувати свою роботу, тобто здобути знання. І другий: освіта потрібна для того, щоб будувати кар’єру. Якщо ми розуміємо, що нині на ІТ-ринку великий дефіцит спеціалістів, то будуть брати людей навіть після курсів. Але як тільки цей дефіцит мине, вища освіта буде плюсиком. Тобто орієнтуйтеся і на те, в якій сфері і де ви будете працювати, які там будуть ринкові умови.
В’ячеслав Колдовський: П’ятирічна освіта у виші складається з набору окремих предметів, які легко можна покрити окремими курсами. Якщо ти вчишся у правильних людей у правильний час, то нині в онлайні є всі можливості. ІТ — це та галузь, яка показала неефективність вишів, і це не тільки в нас. Ті самі проблеми є і за кордоном, бо освіта є дуже дорогою і часто себе не виправдовує. Можна вчитися по-іншому. У нас люди в космос літають, а в університетах збирають їх за партами і ведуть лекцію під конспект. Варто будувати підхід, де максимально занурювати у середовище. Таке інтенсивне навчання на коротких курсах часто краще за 5 років у виші.
Освіта має сильно трансформуватися. Люди пересіли з коней на автомобілі і літаки, але все ще не пересіли з парт на якісь прогресивні речі в навчанні.
Стратегія кар’єрного розвитку
Що краще: йти куди беруть і пізніше щось змінювати чи витратити більше часу на навчання та отримати роботу мрії? (1:17:40)
Юлія Шишенко: Якщо ми говоримо про початківців, про людей, у яких мало досвіду роботи, для них компанія мрії — це компанія з кращим маркетингом, яка гарно себе рекламує або має гарний продукт. Але не факт, що там буде справді добре працювати і що там будуть всі умови для розвитку. Тому тут варто обирати роботодавця мрії, а не компанію з ім’ям. В Україні є багато якісних і аутсорсингових, і продуктових компаній, в яких хороші процеси та продукти, просто вони не такі відомі. Тому я б радила походити, подивитися, побувати на співбесідах, розіслати резюме, дати шанс роботодавцям, які не витрачають стільки грошей на маркетинг.
В’ячеслав Колдовський: Компанія — це люди. Є така фраза, що ідуть на роботу в компанію, а йдуть з роботи від керівника. І в будь-якій компанії може бути людина, яка тобі не підійде. Не хороша чи погана, просто несумісна з тобою.
Чи варто після року роботи перестрибувати в іншу компанію на +500, чи краще намагатися будувати кар’єру в одній компанії? Яка оптимальна тривалість роботи в одній компанії так, щоб і зростати, і не засиджуватись? Чи є таке, що компанія зобов’язує відпрацювати у себе після курсів і до того часу не можна звільнитись? (1:21:28)
В’ячеслав Колдовський: В Японії є таке поняття, як пожиттєва зайнятість. Якщо людина часто змінює місце роботи, вона вже не благонадійна. Звісно, у нас такого немає, але гроші не є вирішальним чинником. Треба дивитись трохи далі. Часто буває, що заманюють людей на палаючі проєкти, аби тільки прийшли. А далі — нічого цікавого.
Але також треба розуміти, що ти розвиваєшся, дорожчаєш і треба вимагати відповідну компенсацію.
Юрій Юрченко: Я пропрацював 23 роки в одній організації, бо весь час змінювалися технології і те, чим я займався. Коли в тебе весь час щось нове і на одному й тому ж місці ти маєш можливість здобувати новий досвід, звання і знання, то особливо немає прагнення кудись рухатись, хіба що власний бізнес відкрити. А коли мені стало нецікаво, то одразу й робота інша швидко знайшлась.
Юлія Шишенко: Менш як рік краще не працювати в компанії, бо рекрутери починають дивитися прискіпливіше на резюме.
Звільнення
За що і в яких випадках звільняють джуніорів? (1:27:25)
В’ячеслав Колдовський: Звільняють не тому, що джуніор. Часто через погані soft skills і небажання розвиватися. У мене був знайомий, що знав Delphi як свої п’ять пальців і не міг знайти роботу, бо не хотів опанувати іншу мову програмування.
Юлія Шишенко: На звільнення може вплинути нерозуміння корпоративної культури компанії. Наприклад, якщо всі працюють до 20:00, а ви пішли о 18:00, то у випадку, якщо в компанії будуть організаційні зміни, вас можуть звільнити. Тому в перші хоча б пів року спостерігайте, як колеги працюють, які є негласні правила, яка корпоративна культура, які цінності, на що звертають увагу.
Профіль у LinkedIn
Як заповнити профіль у LinkedIn у разі відсутності досвіду роботи й при наявності лише пройдених курсів? (1:31:02)
Юлія Шишенко: Якщо у вас є навчальні курси, свої проєкти, то це варто записувати в розділ «Досвід роботи». Його обов’язково потрібно заповнювати. Якщо цей розділ порожній, то рейтинг профілю падає і він опиняється десь на двохсотій сторінці, де його ніколи ніхто не знайде. Тому цей розділ повинен бути заповнений хоча б чимось, він просто допоможе алгоритмам правильно виводити ваш профіль у пошук.
Не забудьте заповнювати розділ «Аbout». Напишіть те, що знаєте. Навіть якщо це мало інструментів і речей, все одно пишіть.
В’ячеслав Колдовський: Компенсувати відсутність досвіду можуть сертифікації. Можна проходити сертифікації, додавати їх до LinkedIn.
Вік в ІТ
Наскільки важливий вік в ІТ-сфері? (1:36:50)
В’ячеслав Колдовський: Коли команда підбирає розробника, вона хоче взяти людину приблизно того самого віку. У мене був випадок, коли на курс для початківців прийшов дядечко 60+ років. Які проблеми? Якщо він десь буде на фрилансі робити сайти чи ще щось, йому цей вік не заважатиме ніяк. А я у вже згаданій тусовці німецьких програмістів почувався студентом, тому що там усі старші. Вік — це не проблема, це не мішки тягати, де ти фізично не зможеш. Тут треба працювати головою.
На Coursera є курс How to learn, що веде Барбара Оклі. Цікава історія самої Барбари: вона там ненавиділа математику і ніколи і її не вивчала, але у 30 років почала вивчати і здобула науковий ступінь. Якщо ти хочеш дорости до сеньйора, тоді доведеться копнути глибше, але джуніором можна стати у будь-якому віці.
Юрій Юрченко: Подивіться прекрасний фільм «Інтерн», там є про complementary team, наскільки людина доповнила команду і привнесла той досвід, якого в колективі не було.
Юлія Шишенко: Найчастіше дискримінують не вік, а професійні здібності та знання. Інколи для роботодавця простіше сказати, що кандидат не підходить за віком, ніж розбирати, чим насправді. Не хочеться демотивувати людей тим, що в них не достатньо високий рівень знань.
Технічна база для менеджерів
Чи варто мати технічний бекграунд гуманітарію на позицію проджект-менеджера? (1:43:05)
В’ячеслав Колдовський: Може бути, що технічні знання ніяк не допоможуть у роботі, якщо не вмієш комунікувати з людьми. Але прийти з нуля в компанію і сказати «я буду у вас РМ» теж не вийде.
Юрій Юрченко: РМ більш важливо отримати прикладні знання із того, над чим проєкт працює, щоб спілкуватись з клієнтом одною мовою.
Юлія Шишенко: Щоб розуміти, що попередня освіта чи попередній досвід справді будуть корисними у певній спеціалізації, треба говорити або з ментором, або з людьми, які уже працюють у цій галузі. Тому що багато спеціалістів ідуть на курси, витрачають час і гроші, а потім з’ясовується, що їм ця спеціалізація не подобається.
Деякі американські курси проводять аналіз попередньої кар’єри, а потім тільки допускають на певний курс. Таким чином студенти не починають все з нуля, коли переходять в іншу сферу, а продовжують свій шлях.
«Я маю великий досвід в ІТ на нетехнічних спеціалізаціях, але хочу свічнутися на технічну спеціалізацію, раніше писала у резюме здобутки на минулій позиції, та здається, це лише відлякує рекрутерів». Чи справді таке може бути? (1:49:13)
В’ячеслав Колдовський: Запросто. Був випадок, коли до мене звернулась людина за консультацією. Спеціаліст надсилає резюме, а його нікуди не беруть. Я подивився і кажу: «Не треба писати non-related речі». Видалили зайве, влаштувався на QC.
Юлія Шишенко: Треба вказувати релевантну інформацію, те, що може знадобитися на майбутній роботі. Просто почитайте 50 вакансій з потрібної вам спеціалізації і будете знати, що писати в резюме, а що ні.
Перенасичення ринку джуніорами
Більшість теперішніх джуніорів з часом виростуть до сеньйорів і вище. А чи не загрожує це перенасиченням у галузі, як це було з юристами, економістами тощо? (1:51:50)
В’ячеслав Колдовський: У світі автоматизації програмісти — це остання професія, яку замінить штучний інтелект. Ця робота буде завжди потрібна.
Юлія Шишенко: Особливо з нашим дефіцитом на ринку праці, коли за певними спеціалізаціями немає взагалі кандидатів не те, що сеньйор і мідл рівнів, а навіть джуніорів. Про перенасичення взагалі поки що дуже рано говорити. На професіоналів завжди буде попит, але про якість своєї роботи, знань і навичок треба дбати завжди, незалежно від того, яка ситуація на ринку праці. І це гарантія того, що ви знайдете роботу, що б там не було.
