Освічені, але зарозумілі: особливості українців у роботі з іноземцями
Нещодавно на DOU вийшла стаття, в якій українці діляться своїм досвідом роботи з іншими національностями. Ця тема, безумовно, має бути цікава всім, хто планує кар’єру за кордоном або на іноземних проєктах. Але аналізу інших культур буває недостатньо. Важливо розуміти і свої культурні особливості, щоб управляти очікуваннями всіх стейкхолдерів включно із власними.
Тож мета моєї статті — погляд у дзеркало. Сподіваюся, це буде цікаво передусім менеджерам компаній та проєктів, де українські спеціалісти працюють з іноземними партнерами, водночас залишаються у власному культурному просторі (без адаптації до іншої культури, наприклад, переїзду до іншої країни).
Є науковий підхід, який є загальноприйнятою практикою в корпоративному світі — теорія культурних вимірів Г. Хофстеде. І на сайті можна прочитати про базові відмінності між культурами. Але є одне «але». Україна там має позначку *estimated. Тобто дослідження щодо нас, на жаль, не проводили або проводили давно, і вони є застарілими. Мені дуже кортить заглибитися в схожий аналіз з погляду науки, але враховуючи, що я не є спеціалістом, спробую спрощений підхід.
11 років своєї кар’єри я присвятив глобальній компанії зі Швеції. Український офіс переважно постачав робочі ресурси для пострадянського простору, але бували й довготривалі відрядження в інші країни. І серед колег після повернення була практика робити презентацію про ті самі культурні відмінності для українських колег. Одного разу після поїздки у Швецію хтось поділився відео, де шведи аналізують самі себе.
Відтоді я почав цікавитись думкою іноземців про українців. Численні експати зазвичай із задоволенням діляться враженнями, особливо за кухлем пива. Питання, які мене цікавили:
- У чому українці програють іншим на глобальному ринку праці?
- У чому ми кращі за інших?
Результати цього багаторічного дослідження я подаю у вигляді медалей, які українці отримують від інших націй. Але у кожної медалі, як відомо, є зворотна сторона.
Ілюстрація Уляни Патоки
Медаль перша: винахідливість та адаптивність
На наших теренах за останні бозна-скільки століть відбувається якщо не війна, то геноцид. Українці настільки звикли до цього, що для нас криза — це звичне явище. Тому винахідливість у комбінації з адаптивністю — саме те, що дає змогу жити в цьому постійному хаосі.
Як приклад наведу ситуацію, коли під час постачання серверного обладнання виявилось, що виробник замінив один зі стандартних портів на новий. Був ризик, що клієнт не отримає квартальний бонус через несвоєчасний запуск проєкту. До того ж необхідний кабель-перехідник був у дефіциті й придбати його не могли. Іноземці розвели руками, а українці замовили частини кабелю на двох різних заводах у Швеції, привезли їх на таксі! шведському колезі додому, де він відрізав усе зайве й передав літаком через іншого колегу в Україну. Ще частину комплектуючих закупили в «Епіцентрі», і підрядник спаяв із цього всього необхідний кабель. Та є зворотний бік схожого підходу.
Workarounds ™
Ми вміємо побудувати танк «з гівна і палок», але ці рішення тимчасові. І загалом workarounds призводять до корупції, так утворюється замкнене коло. Тому коли одна європейська компанія на початку
Ця «медаль», мабуть, найкраще описує розбіжності між східним і західним менталітетом. Пригадую, як лютувала одна європейка через якусь фразу українки після чергового раунду обговорення умов контракту. Для українки головним було, щоб її компанія в цих перемовинах «перемогла» і отримала максимум бенефітів, а в розумінні європейки контракт — це насамперед партнерська домовленість. Добре, що в тій команді, крім українки, був європеєць, який у кулуарах перепросив за свою колегу, пояснивши її дії українською ментальністю.
Лише за кілька років, коли я ознайомився з теорією В. Лефевра, яка пояснює етичні відмінності східного і західного світоглядів, усе стало на свої місця. І недарма під час складання іспиту на сертифікацію PMP для вихідців із пострадянських країн найважчим є розділ «Етика». Принаймні так було 2010 року, процент аудиту українських аплікантів був вищий, ніж в інших країнах (я свого часу потрапив під нього). Але час або інші чинники впливають на це і деякі експати навіть жалілися, що поки вони переймали східну етику, в Україні підросло покоління поціновувачів західної.
Медаль друга: освіченість і розум
Вища освіта є доступною, і українські інтелектуали справляють на закордонних колег позитивне враження. Але є і зворотний бік.
Зарозумілість
Зарозумілість дуже поширена серед українців, особливо серед чоловіків. І це заважає нам чути інших та ухвалювати когнітивно неупереджені рішення.
Пригадую одну зі співбесід в українській компанії, коли менеджер розпитував мене про телекомунікаційний досвід з резюме і спитав щодо технологій. Я, можливо, був трохи спантеличений запитанням, бо та компанія ніяк не була дотична до телекому, і відповів не одразу. На що менеджер із презирливою посмішкою сказав, що відповідь неправильна. Я навіть почав у собі сумніватися і, щойно з’явилася змога, загуглив те, чим займався роками. Звичайно ж, підтвердилося, що я дав правильну відповідь. Можу лише припустити, що його метою було справити враження на закордонного менеджера, присутнього на співбесіді.
Медаль третя: швидке мислення
Можливість швидко аналізувати та ухвалювати рішення — ще один маст-хев для виживання в хаосі. За словами одного з експатів, українці намагаються ухвалювати рішення швидко і мають хист бачити короткотермінові можливості навколо себе. Але поговоримо знову про зворотний бік.
Відсутність довгострокового планування
Довгострокове планування та орієнтація на багаторічні цілі для нас не притаманні. Згідно зі Хофстеде, це низька толерантність до ризику та уникнення невизначеності. Можливо, саме тому українських програмістів важко зацікавити опціонами з дохідністю через п’ять років. Багато українських сімей за останні 100 років втрачали повністю все щонайменше тричі, звідси й бажання якнайшвидше обміняти матеріальні цінності на досвід або знання, які вже ніхто не може відібрати. А журавель в небі цікавий лише тим, у кого в кожній руці по синиці.
Медаль четверта: hard skills
Вивчити нову мову програмування? «Скажіть, коли іспит і кому складати» ©.
Але хард скіли дедалі менше будуть конкурентною перевагою в глобальному світі, бо через доступ до онлайн-освіти багато хто досягне потрібного рівня. Можливо, за
Легко здогадатися про зворотний бік.
Недооцінені soft skills
Це і є ахіллесова п’ята українців. І набувати ці навички треба роками в умовах відсутності відповідного середовища для практики. Але саме софт скіли будуть виділяти спеціаліста серед інших. Наведу відгуки про українців у цьому контексті:
- Часто поводяться недипломатично. Переважно українці дуже прямолінійні та очікують прямолінійності від інших. Тому дуже невміло дають фідбек або розв’язують проблеми у стосунках з іншими. Знаю реальний приклад компанії, де український спеціаліст був менеджером відділу, частина якого розміщувалася не в Україні. І новий працівник, який долучився до команди, не витримав прямолінійності та звільнився за тиждень.
- Недооцінюють професію продавця. В українській мові навіть є слово «торгаш», яке має негативну конотацію. Але досвід продажів (товарів, сервісів, своїх ідей) є чи не основною запорукою успіху в будь-якій справі.
- Полюбляють ускладнювати своє пояснення проблеми або рішення.
Погані звички
- Тримають телефон у руках або кладуть перед собою на стіл під час зустрічі.
- Не вмикають відео під час онлайн-конференції, навіть якщо ніколи до цього не зустрічалися зі співрозмовником.
- Люблять пожалітися на своє важке життя, хоча мають рівень життя кращий, ніж у багатьох інших (і в цьому дуже схожі на французів).
- Більший фокус на «хто винен», ніж на «що робити».
- Якщо у компанії є офіс в Україні та за кордоном, то є тенденція ділити колег на «своїх» і «не своїх» (us vs them).
Замість висновку
Звичайно, будуть ті, хто не погодиться з таким аналізом, бо це узагальнені оцінки. Варто зазначити, що деякі моменти вже застаріли, бо суспільство не стоїть на місці, але деякі все ж є вшитими в ДНК нації. І повірте, мені теж неприємно чути погане про українців, але усвідомлення проблеми — перший крок на шляху до її вирішення.
Тож поставте українцям та особисто собі такі питання:
- Які в українців/у мене конкурентні переваги?
- Що не дає нам/мені розвиватися?
- Як вирішуємо проблеми?
- Як комунікуємо?
- Як оперуємо ризиком?
- Які в нас ієрархії і ставлення до них?
- Які сімейні цінності і як вони впливають на рішення, що ми ухвалюємо?
- Якою є робоча етика?
- Як на нас впливає релігія (навіть якщо ми особисто не релігійні)?
Далі можна вперто самовдосконалюватися, але є легший шлях. Підбирати партнерів/роботодавців/колег за принципом сумісності, щоб перекривати їхні слабкі сторони і щоб вони перекривали ваші. На мою думку, саме така сумісність з американцями робить популярним формат, коли R&D в Україні, сейли та менеджмент — в Америці.
Крім того, рекомендую до перегляду лекцію, яку провів у КПІ американський бізнесмен John Sung Kim, як погляд американця на українців.
