5 книжок про роботу мозку від Олексія Молчановського, керівника магістратури з Data Science в УКУ
Від редакції: у рубриці DOU Books спеціалісти розповідають про 5 своїх улюблених книжок — ті, які змінюють світогляд та корисні читачам-колегам.
[Про автора: Олексій Молчановський — керівник магістерської програми Data Science Українського Католицького Університету, співзасновник Prometheus]
The Tipping Point: How Little Things Can Make a Big Difference by Malcolm Gladwell
Українською — Малколм Гладуелл «Поворотний момент: як дрібні зміни спричиняють великі зрушення»
За рівнем вражень та захоплення ставлю книгу в один ряд з працею Канемана «Мислення швидке і повільне». Книга про те, які закони керують поширенням соціальних явищ (епідемій). Вона так добре мені «лягла», бо, напевно, останнім часом я сильно захопився мережевим підходом: я бачу мережі майже скрізь :) Хоча в самій книжці автор слово «мережі» використовує, мабуть, менше п’яти разів. Але мова йде про ті самі процеси, які описуються в Network Science.
У моїй бібліотеці є кілька інших книжок, які різними словами говорять про одне й те саме: як події, думки, ідеї захоплюють нас, людей; і про те, яким чином це можна не тільки спостерігати та аналізувати, але й намагатися самим провокувати. Ось ці книжки:
- Річард Талер, Кас Санстейн «Поштовх: як допомогти людям зробити правильний вибір» (також Нобелівський лауреат з економіки, але книжка мені не так зайшла, як той самий Канеман).
- Йона Берґер «Заразливий: психологія вірусного маркетингу» (тут вже погляд саме з маркетингової точки зору і купа цікавезних кейсів).
- Дуглас Рашкоф «Медіавірус! Як поп-культура таємно впливає на вашу свідомість» (хоча читав її 15 років тому, але пам’ятаю той момент, коли дочитав до останнього абзацу і там було написано: «Вітаємо! Тепер ви заражені!» — і справді себе таким почував).
The Book of Why by Judea Pearl and Dana MacKenzie
Усі, хто вивчали колись статистику та теорію ймовірностей, мають пам’ятати золоте правило: «Correlation is not causation». Статистика від самого свого зародження уникає розмов про причини та наслідки. Натомість звертається лише до асоціативності або одномоментності певних подій. З іншого боку, для нашого мозку природними є постійні спроби виводити закономірності — знаходити причини та наслідки подій і явищ. Але як це описати математично (і чи взагалі можливо)?
Judea Pearl є засновником одного з методів штучного інтелекту — баєсових мереж (які, в свою чергу, ґрунтуються на одному з основних правил теорії ймовірностей — правилі Баєса). Ці дослідження завели його далі і він запропонував інструмент — каузальні діаграми, які дозволяють математично поєднати статистику та причинно-наслідкові зв’язки. Зрештою, в деяких колах прийнято говорити про «каузальну революцію», яка відбувається останні двадцять років: повернення уваги фахівців зі статистики, математики та комп’ютерних наук до каузальності.
На самому початку автор описує свою «філософію»: рівні причинності (the ladder of causation). Їх три і вони досить добре пов’язуються з питаннями: «що? як? чому?» Статистичний апарат (та поточний стан моделей ШІ) знаходиться на першому рівні та відповідає на питання «що?», описуючи явища та намагаючись побудувати їх екстраполяцію, але не пояснюючи, як щось сталося та чому воно стається. Це перевага людей, яку ми здобуваємо з малого віку. Метод каузальних діаграм дозволяє прорвати це зачароване коло та вийти на рівні «як?» та «чому?».
Ця трійка рівнів мені нагада іншу книжку — Start With Why by Simon Sinek, в якій зовсім з іншого боку також описується ієрархія цих трьох питань. І «чому?» є найважливішим з них.
On Intelligence by Jeff Hawkins
Російською — Джефф Хокинс «Об интеллекте»
Цікавий шлях автора книги. Jeff Hawkins — засновник компанії Palm Computing, яка випускала одні з перших кишенькових комп’ютерів та комунікаторів. Маючи давнє захоплення нейронауками, Джеф, вже будучи успішним бізнесменом, заснував центр з нейронаук Redwood Neuroscience Institute, який з 2005 року став частиною Університету Берклі, Каліфорнія.
Дослідження в цьому центрі Джеф спрямував на розгадування загадки мозку і побудови його моделі. Щоб у фінальному результаті можна було створити «справжній штучний інтелект» (те, що прийнято називати Artificial general intelligence).
Фахівці з сучасних методів ШІ не сприймають Джефа та його підходи з особливим захопленням. Основна критика стосується того, що моделі, які він пропонує, не здатні відтворити ті результати, які зараз з успіхом демонструють підходи на основі Deep Learning (штучних глибоких нейронних мереж).
Але мені ця книжка сподобалася доступністю викладу матеріалу. Я виніс з неї одну просту ідею, яку тепер постійно використовую: наш мозок спроектований таким чином, щоби виявляти, запам’ятовувати та конструювати послідовності. Послідовності чого завгодно: чисел, звуків, зображень тощо. Мозок (і, відповідно, ми самі) спроектовані Богом або матінкою Природою (кому як краще) так, щоби скрізь бачити послідовності. І коли ти це усвідомлюєш, то по-іншому починаєш дивитися на речі та, особливо, на поведінку людей. Наше прагнення (часто — несвідоме) всьому дати пояснення, описати у вигляді причинно-наслідкових зв’язків — це абсолютно з тієї самої «опери» (бо причини і наслідки — це ще один вид послідовностей). Вишукувати шаблони — улюблена справа нашого мозку, те, що йому вдається найкраще (ось чому, зокрема, «теорії змови» мають таку популярність, або чому ви бачите закономірності у випадкових кодах підтвердження від Приват24).
Я не знаю, чи коли-небудь погляди Джефа будуть реалізовані у вигляді моделей для ефективного ШІ (знаю, що деякі інвестори готові за це давати живі гроші), але його книжка дала мені достатньо важливий ключ для розуміння нашого світу і нас в ньому.
Why We Sleep: The New Science of Sleep and Dreams by Matthew Walker
Російською — Мэттью Уолкер «Зачем мы спим. Новая наука о сне и сновидениях»
Автор книги заснував і очолює Центр дослідження сну в Університеті Берклі, Каліфорнія.
Я давно захоплююся всім, що пов’язано зі сном. Колись на одному випробуванні, коли я ще був у
Крім того, колись я багато експериментував зі сном. Був період, коли я спав по чотири години на день протягом двох тижнів чи більше — за методикою «Леонардо» (тепер я підозрюю, що да Вінчі навряд чи таким займався).
Так ось, ця книга вчить вас цінувати сон. У сучасному суспільстві прийнято зневажати сон і навіть змагатися, хто менше буде спати. Якщо людина спить
Протягом останніх двадцяти років було проведено багато досліджень, які демонструють позитивний вплив здорового сну
- фізичне здоров’я: збільшення ризику серцево-судинних захворювань, збільшення ризику виникнення раку (деякі країни — у книжці згадується Данія — внесли професії, які включають нічні зміни, до таких, що можуть призводити до раку), зменшення репродуктивних функцій, навіть зміни на рівні ДНК;
- ментальне здоров’я: здоровий сон критичний для того, щоби ми добре запам’ятовували та опрацьовували нову інформацію; так само фаза REM-сну (найбільша частка якої припадає на кінець
8-годинного періоду сну) є ключовою для креативності; - психічне здоров’я.
Важливі факти з досліджень, які наводяться в книжці, можна продовжувати довго. Але наведу ще один. Алкоголь руйнує якість сну. Фактично після вжитого алкоголю ми не занурюємося в глибоку фазу сну достатньо глибоко, а в цій фазі відбувається перенесення нової інформації з короткотермінової пам’яті до довготермінової. Що цікаво, цей ефект може впливати на інформацію, яка була отримана кілька днів тому, а не тільки напередодні. Тож це ще одне пояснення, чому студенти, які здали сесію, забувають багато вивченого матеріалу («здав — забув»), адже бурхливе святкування сесії з великою кількістю алкоголю якраз так і діє на наші мізки.
P. S. Нещодавно з’явився виступ Меттью на TED, де він також розповідає про важливість сну. Можна переглянути перед тим, як братися за книжку.
Сергій Плохій «Брама Європи»
Ця книжка про українську історію. Мені вона ніколи не давалася під час навчання в школі, тому, можливо, зараз я компенсую ті прогалини та втрати. Не скажу, що я читаю багато книжок з історії, але часом трапляється. «Брама Європи» Сергія Плохія, який очолює Український науковий інститут в Гарварді стала для мене хітом (я її «з’їв» за два-три дні). Після того захоплення дружина подарувала мені іншу його книжку — «Козацький міф: Історія та націєтворення в епоху імперій», над якою автор працював багато років.
Це було абсолютне відкриття для мене. Я взагалі вперше почув про такий твір, як «Історія Русів» — артефакт, про історію якого розповідає «Козацький міф». Але основне — мене вразила абсолютно детективна (і до кінця так і не відкрита) історія його творення.
Напевно, найбільше мене захоплюють нетривіальні причинно-наслідкові зв’язки. Коли ти дізнаєшся, що те, що є для тебе звичним, типовим, є наслідком якоїсь абсолютно дивної історії. «Історія Русів» — якраз про те. Твір, створений нащадками козацької старшини у Північно-Східній Україні (Північ Чернігівщини), який вони видали за давній літопис, створений Могилевським єпископом, з метою переконати імператорське правління Росії, що вони мають давні права і їхній родовід тягнеться від київських князів. Містифікацію достатньо швидко (за тим часом) розгадали, але цього вистачило, щоби нею захопилися «молоді українські націоналісти», серед яких був Тарас Шевченко. І під цим впливом він почав писати відомі поеми на козацьку тематику.
Сьогодні українську націю без цих козацьких (та інших історичних) поем Кобзаря, як і без архетипів козаків, неможливо уявити. Але той факт, що Шевченко не написав би (або написав, але не так промовисто) ті твори, які потім вплинули на всю націю і якими надихалися так багато наших провідників, без історичної підробки, яку вигадали кілька людей на початку ХІХ сторіччя на території, яка вже навіть не належить Україні, — це просто mind blowing для мене.
Тож якщо ви цінуєте захопливу історичну літературу та/або закручені історії, дуже раджу.
