Реактивні перехоплювачі: як швидко Україна збиватиме російські дрони та малі крилаті ракети
Скільки команд виробляє нині перехоплювачі реактивів, чому досі немає ефективного масштабованого продукту. І загалом, що відбувається з перехоплювачами реактивів і що нас чекає у майбутньому — розпитали у Brave1 та виробників. Деталі — у розборі DOU.
Фото Wild Hornets
Чому це проблема зараз
Сьогодні «Герані» збивають цілодобово за допомогою кількох ешелонів ППО. На малих висотах працюють мобільні вогневі групи на пікапах із великокаліберними кулеметами, самохідні зенітні установки (зокрема Gepard) та гелікоптери. Дедалі більше шахедів перехоплюють дрони-перехоплювачі. Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) пригнічують супутникову навігацію дронів, змушуючи їх збиватися з курсу. Крім того, залучають зенітно-ракетні комплекси та винищувальну авіацію (радянської розробки МіГ-29 і Су-27, а також західні F-16).
Застосування винищувачів і важких ЗРК зазвичай найдорожчий спосіб боротьби: підняття літака, витрата високоточних ракет та обслуговування техніки коштують значно більше за сам дрон-камікадзе. Оскільки Росія на піках запускає їх сотнями за ніч, виснаження ресурсів ППО залишається викликом, навіть коли більшість цілей вдається збити.
Дрони-перехоплювачі мають розв’язати цю проблему: вони значно дешевші за ракету чи виліт літака, їх можна виробляти серійно. Реактивні ударні дрони, які росія все частіше застосовує проти України, — «Герань-4» і «Герань-5». Вони летять зі швидкістю
Герань-4, знята з зенітного дрона (Фото: ГУР Міноборони України)
Останні дні росіяни атакують мости через Дніпро у Києві — щоб розірвати сполучення між берегами у місті. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають: удари по мостах є частиною кампанії, щоб підірвати українську економіку та ускладнити життя в столиці.
Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді вважає, що це не випадковість, а розрахунок. Росія, мовляв, використовує «реактивношахедне» вікно можливостей, щоб тиснути саме на тил: на фронті успіхів у неї протягом 2026 року мало. Мета, на його думку, психологічна: щоб суспільство захотіло миру на невигідних умовах.
Це вікно, наголошує Бровді, не буде відкритим вічно: Сили оборони знайдуть контрзаходи, зокрема через переозброєння. Скільки це триватиме, залежить, за його словами, «від низки чинників».
Перші збиття
Щонайменше шість засобів мають підтверджені бойові збиття «Герань-5». Повідомили DOU у Brave1, кластері оборонних технологій. Над задачею працюють понад 20 команд. Також у Brave1 повідомляють про підтверджені збиття «Герань-4». Один із засобів збивав навіть «Бандеролі»: з міркувань безпеки його назву не розголошують.
Дрон-перехоплювач Sting S розробляють «Дикі Шершні». Це еволюція Sting — високошвидкісного мультикоптера, який військові вже застосовують проти звичайних шахедів. За словами компанії, за перші кілька днів бойових тестів Sting S знищив близько десятка «Герань-4» і кілька «Герань-5» (ці дані свідчать про те, що принцип загалом працює. Утім варто зважати, що у ціль влучає далеко не кожен дрон, а скільки запусків стоїть за цими збиттями, невідомо.). Поки що це тестування в окремих підрозділах, а не серійне виробництво.
Фото Wild Hornets
Власний перехоплювач проти реактивних цілей розробляє і TAF Industries. За словами компанії, її розробка демонструє швидкість понад 450 км/год.
Є й інший спосіб, не пов’язаний із дронами-перехоплювачами. Речник Повітряних сил Юрій Ігнат розповів, що реактивні дрони, зокрема «Герань-5», вдалося збити з роботизованих турелей. За його словами, у розробках працює машинний зір, який прибрав людську помилку. Сам Ігнат розповів, що й він був «великим скептиком». Але радіус дії таких турелей невеликий, бо основним засобом ураження зараз є кулемет. Президент Зеленський 4 жовтня повідомив, що в Києві вже встановили понад 12 турелей для протидії реактивним безпілотникам, ще 8 планують в Київській області.
Чому рішення не стоїть на потоці
Завдання створити рішення проти реактивних «шахедів» перед українськими виробниками та командами поставили ще у 2025 році, як пише ексміністр оборони Михайло Федоров. Чому тоді досі немає ефективного масштабованого продукту? Це питання ДОУ поставило Brave1, «Диким Шершням» та TAF Industries. Ми зверталися й до інших кількох розробників перехоплювачів. Більшість із них не захотіла публічно коментувати тему, тому в матеріалі позиції лише тих, хто погодився.
У «Диких Шершнях» зауважують, що компанія почала працювати над перехоплювачем реактивних «гераней» на початку 2026 року, але водночас її інженери вирішували інше завдання: до літа ворог іноді запускав понад 1000 звичайних шахедів на добу. Відповіддю стала система Hornet Vision Ctrl, яка дозволяє досвідченим пілотам дистанційно керувати перехоплювачами на різних напрямках. Тепер її застосовують і проти реактивних шахедів.
У TAF Industries підтверджують: реактивний перехоплювач є надзвичайно складним технологічним виробом. За словами компанії, його характеристики лежать на межі можливостей відомих мультикоптерних конструкцій, тож потрібна якісно нова будова, а не доопрацювання наявних рішень.
У Brave1 наголошують, що проблему помітили вчасно. Платформа вперше поставила високошвидкісні перехоплювачі в пріоритет грантової програми в серпні 2025 року. Перший раунд був спрямований на високошвидкісні перехоплювачі та радіолокаційні системи. За словами Brave1, без цього нинішніх збиттів не було б. У команді також нагадують, що Україна застосовує реактивні дипстрайки з 2024 року, а Росія досі не створила власного реактивного перехоплювача.
Як впливає тип двигуна
Перехоплювачі діляться за типом двигуна, і це принципово різні задачі. Електричні — це мультикоптери з пропелерами та імпелерні перехоплювачі, де електродвигуни крутять закриті вентилятори. Компоненти для них вже налаштовані, виробники є, екіпажі навчені. Але фізика обмежує швидкість: за словами TAF Industries,
Складність полягає і в різниці поколінь цілей. Перехоплювачі на
Про те, як швидкість цілі зменшує час на реакцію, розповідають і в TAF Industries. Ціль, що летить зі швидкістю 500 км/год, долає близько 8,3 км за хвилину, а за цей час її треба виявити, навести на неї перехоплювач і запустити його. На таких швидкостях донаведення не може працювати за принципом «піксельного» наведення з аналоговою камерою: потрібні цифровий зв’язок і цифрова камера. Усе це, за словами компанії, формує цілком нову екосистему рішень.
За оцінкою TAF Industries, галузь розвиває два паралельні напрями. Перший — мультикоптерні перехоплювачі на екстремальних швидкостях. Діапазон
Окремий виклик — компоненти. Як розповідають у Brave1, платформа працювала над тим, щоб ракетне паливо стало доступним для багатьох виробників, а не лише для великих оборонних заводів. Йдеться не про один виріб, а про цілу екосистему: двигуни, системи автономності та інше. До того ж ворог адаптується: на шахедах з’явилися двигуни з меншою температурою теплового сліду, що напряму впливає на ефективність ППО.
Для реактивних перехоплювачів є ще одне обмеження — запуск. У TAF Industries пояснюють, що двигуну потрібен час, щоб розігрітися й набрати оберти, і лише коли він гарячий, перехоплювач ставлять на катапульту та запускають. У реаліях українських міст цей час критичний: реактивний шахед здатен за хвилину перелетіти на інший кінець міста.
І є людський чинник. Засновник стартапу Unicorn Nest Денис Довгополий пише у Facebook, що екіпажам потрібні навички іншого порядку. До того ж, за його словами, два, а краще три ешелони оборони треба наситити і засобами, і підготовленими екіпажами. У 2025 році, за його словами, на це пішло п’ять місяців. Тепер, з досвідом, може бути швидше, але все одно йдеться про місяці, а не тижні.
Тут позиції розходяться. У «Диких Шершнях» вважають, що військові, які вже ефективно використовують Sting проти звичайних шахедів, «зможуть швидко опанувати» Sting S. Довгополий натомість каже, що перехід на швидкості реактивних цілей вимагає іншого рівня навичок.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький в інтерв’ю «ТСН.Тиждень» зауважив: «Немає одного єдиного унікального якогось методу, як захиститися від, наприклад, реактивних шахедів». За його словами, потрібен мікс інструментів: авіація, перехоплювачі, зенітно-ракетні засоби, радіоелектронна боротьба.
«Дикі Шершні» пішли шляхом еволюції: Sting S лишається мультикоптером, як і попередній Sting. У компанії вважають, що це дає перевагу в масштабуванні: масове виробництво, за прогнозами компанії, можна розпочати протягом місяця після успішного завершення бойових тестів, а інфраструктура й навчені екіпажі вже існують.
Brave1 тримає в фокусі кілька напрямів одночасно: від турбореактивних і імпелерних дронів до гоночних коптерів і малих зенітних ракет. Зараз засоби активно тестують і допрацьовують, а далі масштабуватимуть у підрозділах, які займаються перехопленням.
Коли чекати ефекту
Найконкретніше строки окреслюють у «Диких Шершнях». Компанія сподівається, що перші вагомі результати розробки продемонструють на полі бою до кінця осені, а далі ефективність поступово зростатиме. Щоб дронами-перехоплювачами почали збивати більшість звичайних шахедів, за її словами, знадобилося близько року. Є підстави вважати, що з реактивними вдасться значно швидше.
Brave1 дат не називає. За словами платформи, магічного рішення, яке одразу дозволить збити всі цілі, немає, це «кропітка робота». Корецький теж не називає термінів. «Ми точно можемо це масштабувати», — каже він. Питання лише в тому, скільки це займе часу, і на цьому, за його словами, сфокусовані всі.
Фото Wild Hornets
Наступна загроза: малі крилаті ракети
Реактивні «герані», можливо, є лише першим етапом. Блогер і волонтер Сергій Стерненко вважає, що серійні перехоплювачі, які з’являться цього року, стануть тимчасовим рішенням і дадуть виграти небагато часу. Наступного року, за його прогнозом, головною загрозою можуть стати малогабаритні крилаті ракети на зразок «Бандероль» і «Дань-Т»: швидші й небезпечніші за шахеди. Ворог, стверджує він, уже масштабує їх і застосовуватиме тисячами.
Тож дронами-перехоплювачами тут, на його думку, не обійтися. Одним із варіантом рішення Стерненко називає зенітні керовані ракети малого та ближнього радіусу: частково їх можна закрити поставками від партнерів, частково власним виробництвом. Для цього, каже Стерненко, бракує критичних компонентів у великих кількостях: головок самонаведення й реактивних двигунів. Ще один інструмент, за його словами, — мала реактивна, зокрема навчальна, авіація: для таких цілей не потрібні сучасні винищувачі.
У «Диких Шершнях» кажуть, що працюють і над малими ракетами, проте першочергове завдання — дати військовим засіб проти «Герань-4» і «Герань-5», які вже застосовують масово. Далі, за логікою компанії, можна буде розробити відносно дешеве рішення проти крилатих ракет. У Brave1 заявляють, що технічна можливість збивати такі цілі вже є і це не поодинокі випадки. Ключове завдання тепер — якнайшвидше підняти ефективність засобів і масштабувати їх.
