Що треба айтівцям, аби зберігати оптимізм — репортаж з DOU Day Picnic 2026
Останніми тижнями у Києві аж надто неспокійно — і до останнього були сумніви, чи DOU Day Picnic взагалі пройде в запланованому форматі. Пощастило — все відбулося і на події зібрали майже три мільйона гривень на ударні бомбери VAMPIRE для «Хартії». На захід придбали квитки 4500 людей.
На події виступили 20 спікерів, серед яких був Сергій Стерненко, Макс Кідрук, Сергій Стаховський, OTOY та інші. Ще були 100 партнерів, організацій, соціальних стендів, тематичні майстер-класи, «DOU Квест» із завданнями та подарунками, Job speed dating та нетворкінг, різні активності за донат, кінопоказ і концерт. Детальніше про все — в репортажі.
Відпустки, удари по росії та протести — чим айтівцям запам’яталося літо
Ранкові дощ і вітер натякають на закінчення спекотного та неспокійного літа. Біля КИТа — останні пів години підготовки до DOU Day Picnic 2026: залишається розставити стільці, переставити намет, увімкнути фонтан.
Небо поступово розвиднюється. Люди скидають дощовики, на стендах проводять фінальні інструктажі для співробітників і волонтерів — особливо часто нагадують, де укриття та аварійні виходи.
Хвилина до початку реєстрації. Біля входу поволі формується черга з перших відвідувачів.
На території вмикають музику. Про дощ, який закінчився пів години тому, нагадують хіба мокрі плями на асфальті та вологі стільці. Сонце пригріває, тож люди неквапливо йдуть до вуличних стендів.
Перша (і поки найбільша) черга — по каву. Туди підходять родина з маленькою донькою — Ірина, Борис та Аріна. Обоє батьків працюють в ІТ. Ірина має понад 10 років досвіду, починала як PM у продуктових компаніях, виросла до управлінської посади, а нині працює з айтівцями як коуч. Борис керує продуктом в українській енергетичній компанії. Поки чекаємо каву, він розповідає, як вся його команда почала використовувати Claude, і це дало буст проєкту. Для нього це важливий геймченджер цього літа.
«За кілька років буде зрозуміло, де ШІ треба, а де ні. Це точно змінить бізнес — особливо аутсорс. Теперішні зміни дещо експресивні, це в гарному сенсі хаос», — міркує Борис про майбутнє ІТ.
Ірина доповнює, що за пʼять років ШІ стабілізується в ІТ як рутинний інструмент і видозмінить ролі.
Наостанок діляться, чим їм запам’яталося літо: українськими ударами по росії, а ще — протестами. Борис каже, що попри сумний привід, надихає волевиявлення людей.
До відкриття головної сцени єще 20 хвилин. Відвідувачів надворі суттєво побільшало, ще частина гуляє павільйоном. На вході відразу впадає в очі рожевий батут, у центрі якого — атракціон «бик-родео». Ще більше увагу привертає хлопець, який з нього злітає. Його ім’я ми так і не дізналися — каже, що працює в оборонній сфері й дотримується NDA. Натомість його новий знайомий — Женя з Quarks (компанії, яка і поставила бика) розповів, що працює розробником, має понад 10 років досвіду. На питання, як провів літо, відповідає коротко і жартує: «Не помер, вже добре».
Женю цього літа надихнула молодь, яка проявила громадянську позицію під час війни. Його знайомий під NDA каже, що його мотивують результати роботи компанії:
«Є багато проєктів, але зважаючи на те, що це мілітарна сфера, розповісти не можу. Практичні результати роботи подобається бачити».
Тема дня — ІТ в інших індустріях
«Є дві причини, чому я можу прокинутись о 8 ранку на роботу: це балістика по району і DOU Day Picnic», — жартує стендапер Василь Байдак.
Вже шоста подія DOU починається з його виступу. Що і не дивно — Байдак жартує, що в нього контракт з DOU Day на 50 років.
«Тому, якщо ви не хочете мене бачити, у вас нічого не вийде».
Люди сміються, а Байдак пропонує їм теми на вибір. Неочевидно, але почати стендап доведеться розмовою про аналізи та рівень феритину — з відповідей залу можна зробити висновок, що мало в кого він зараз високий.
Традиційно після виступу Байдака починається офіційне відкриття події. Обов’язково — із вшанування пам’яті загиблих айтівців. Цього разу згадуємо Геннадія Міщевського — QA-спеціаліста, військовослужбовця ГУР і доброго друга DOU, та Євгена Діденка — СТО в цивільному житті та військовослужбовця ГУР.
Перша панельна дискусія присвячена ІТ в креативних індустріях. Айтівець і музикант OTOY розповідає, як технології почали впливати на його творчість — не так на музику, як на продакшн.
«Наприклад, ми розуміємо, що класно було б додати якийсь голос чи хор. Береш фрагмент, закидуєш його в Suno Studio, задаєш певний ритм, гармонію — і вона пише тобі хор. І це працює. Це цікавий експеримент, бо він відкриває значно більше можливостей для творчості», — каже музикант.
У розмові не обходиться без дискусії про використання ШІ. Одне з питань — кому належать права на те, що створює ШІ.
«З погляду музики регуляція дуже зрозуміла — кожен, хто працює над треком, є його співавтором, згідно із законодавством про розподіл авторського права. Тобто аранжувальник, вокаліст, гітарист чи саунд-інженер — кожен з них може претендувати на частку треку або відмовитися від авторських прав за грошову винагороду», — пояснює OTOY.
У цей же час на Side Stage схожу тему про ШІ в культурі розвиває CEO в DevRain Олександр Краковецький:
«Кажучи про розвиток ШІ, не можна оминути тему AI slop — величезної кількості контенту, створеного штучним інтелектом. Ось приклад із моєї стрічки Facebook: якийсь виконавець два дні тому виклав пісню, яка вже набрала майже 400 тисяч лайків, 5500 коментарів і майже 50 тисяч поширень, — каже Олександр і демонструє на екрані виконавця. — У Spotify його пісні мають понад 3 мільйони прослуховувань і понад 400 тисяч слухачів на місяць. Для порівняння, в „Океану Ельзи“ — близько 700 тисяч слухачів на місяць. І тут ми переходимо на дуже тонку межу», — каже він.
Далі на головній сцені — «ІТ-Еліас» від Ветеранів космічних військ.
— Спина...кінець, — каже Куран
— Бочок...Куприк? — не розуміє учасниця.
— Нє, англійською.
— Ааа, Back...end. Backend!
Після важких 5 раундів виграє команда Степана.
Благодійність і нетворкінг
До обіду людей на пікніку більшає. Схоже, що спокій і обіднє сонце спонукали приїхати навіть тих, хто вагався.
У павільйоні біля кожного стенду — черги. Одна з найбільших — по консервовані помідори від компанії Everstar (їх розігрують за влучне кидання мʼяча). Консервація, однак, викликає менше подиву, ніж лот на розіграш — можна виграти гектар паю на Буковині за донат від 500 гривень на «Хартію».
На стенді самої «Хартії» теж лотерея — люди підходять і підходять. «Обирайте, який на вас дивиться», — каже хартієць дівчині, яка щойно виграла патч. Ще двоє дівчат, тим часом, обирають футболки. Такої кількості людей на стенді не очікували:
«Це, мабуть, найбільша активність на нашому стенді за останні кілька подій DOU», — каже співрозмовник.
Цьогоріч на пікніку багато благодійності. У кінці павільйону натрапляємо на людей, які складають конструктор наосліп і вивчають шрифт Брайля. Це «Музей у темряві» у такий спосіб привертає увагу до теми безбар’єрності — зокрема для людей з порушеннями зору. А ще тут можна задонатити на курси баристи для ветерана, який втратив зір.
За музеєм бачимо нову чергу — це айтівці отримують бейджики на Job speed dating і чекають на початок нетворкінг-дейтингів.
На Job speed dating треба було реєструватися завчасно, тож проходимо на нетворкінг. Модератор попереджає, що можна сісти за стіл до будь-кого, але на розмову є лише 4 хвилини, далі треба пересідати.
Тут знайомимося з дизайнеркою Сашею. На DOU Day Picnic вона вперше. Знайшла багато нових знайомств, а ще кількох потенційних партнерів для співпраці. Найзнаковіша подія цього літа для неї — зміна роботи. Її попередня компанія закрилася, тож довелося шукати нову. Зараз вона знайшла парт-тайм, але хоче фултайм. Каже, що на ринку праці зараз важко шукати позицію дизайнера, але вірить у себе:
«Я досить амбітна людина, маю цілі й хочу їх досягти. Адаптуюсь під ті реалії, які є зараз, і це допомагає зберігати оптимізм».
Чотири хвилини минає, і модератор каже пересідати до іншого співрозмовника. За збігом обставин це колега Каті.
«Мене звуть Кевін. Так, це справжнє ім’я», — каже хлопець.
Його компанія нині автоматизує процеси з ШІ. Дизайнери, за його словами, теж на етапі, коли делегують свої задачі агентам і стежать за процесом. Він сподівається, що за
Спойлер: за день ми ще не раз почуємо про болі людей від ШІ, скорочень і пошуку роботи. Ось, наприклад, біля стенду, де за донат перевіряли родимки, знайомимось з дизайнеркою Альоною — вона теж змінила роботу. Але наважувалась дуже довго, бо попередню позицію шукала вісім місяців.
«В мене була табличка: 156 заявок, із них два тестових, усе інше — ігнор і один офер. І це вісім місяців», — пригадує Альона.
Каже, що довгий пошук роботи підбив її впевненість у собі. Зрештою, перейшла з аутсорсу у продукт майже безболісно. На питання, як вдається зберігати оптимізм, Альона жартує: «Я думаю, що давно збожеволіла, і усе це симуляція».
Її подруга, Data-аналітикиня, натомість каже, що треба «не чекати чогось у житті, а просто діяти, цінувати кожен момент, не протирати штани на роботі, яка тобі не подобається».
На цій ноті розходимось, бо саме почався виступ на головній сцені.
Штучний інтелект — не інтелект
Письменник і популяризатор науки Макс Кідрук визнає, що ШІ дуже швидко прогресує. Але не вважає його справжнім інтелектом. Каже, що сучасні моделі вже наближаються до «плато» своїх можливостей: вони використали більшість доступної інформації в інтернеті й тепер дедалі частіше споживають контент, який самі ж створюють.
«Сам факт того, що ми маємо щось фіксити, означає, що це не є інтелектом від слова взагалі. Бо якби це був інтелект, то він би одразу згенерував спершу шестипалу людину, за наступну мільярдну частку секунди зафіксив сам себе і намалював людину нормальною. А ще за п’ять мільярдних секунд він уже робить з вас рабів, як це було в „Термінаторі“», — пояснює Кідрук.
І швидко додає: «Не треба вірити мені. Ви маєте ставитися до моїх слів скептично». Глядачі сміються.
Макс встигає сказати кілька роздумів про технології, які, на його думку, ще не вичерпали себе — наприклад, молекулярна біологія чи генетика:
«Я переконаний, що вже в найближчі кілька десятиліть усі хвороби, які зумовлені якимось багом чи проблемою в розміщених поруч генах, можна буде подолати».
Продовжити думку Максим не встиг — почалася повітряна тривога. Усі оперативно мусять покинути територію і пройти в укриття. За лічені хвилини спорожнів павільйон, територія, сцени, і, нехай неохоче, люди покинули фудкорт.
Поки йшли до укриття, біля головного входу ми зустріли Дениса Довганя — Front-end Engineer у Wix. Цього літа він майже весь час займався ремонтом, але після двох років без відпустки нарешті з’їздив відпочити.
Зізнається — його дратує, що зараз майже всі технічні розмови зводяться до ШІ, агентів і пайплайнів. На його думку, через це стає менше розмов про складні інженерні задачі:
«Мені це трохи сумно, тому що зараз майже ніхто не розповідає, як вони вирішили складну проблему, які підходи використали, які технологічні рішення розробили чи навіть якусь власну бібліотеку написали. Зараз усі говорять про агентів, пайплайни. Про те, як один агент рев’ює іншого, як вони щось імплементують. З одного боку, це прикольно і відкриває купу можливостей, але мені все одно трохи сумно, бо якогось технологічного різноманіття стало менше».
Про те, як ШІ змінить ринок праці, каже нейтрально: з одного боку, компаніям буде потрібно менше людей для підтримки продуктів, тому будуть скорочення. З іншого боку — з’являтиметься більше нових продуктів, які теж потребуватимуть людей. Тому відбудеться перерозподіл спеціалістів.
Про що говорили із секретним гостем
Як проводити вибори в умовах, коли є балістика, «шахеди»? Як мають голосувати військові на фронті, які можуть не виходити з позицій по
Про це на головній сцені міркує останній спікер на події — секретний гість, яким став Сергій Стерненко. Юрко Федоренко питає його про ставлення до виборів під час війни:
«Але навіть якщо розв’язати безпекові складові, не кажучи вже про питання агітації, залишається, як на мене, найважливіша — соціальна. Вибори — це час великої поляризації. Люди діляться на табори: 73% проти 25%, наприклад. Виходять політики й починають говорити: „Я закінчу війну за 24 години“, „завтра ми будемо в Криму“ або „треба просто перестати стріляти“. Ми це вже бачили», — каже Сергій.
Його думка полягає в тому, що поляризація небезпечна, бо її наслідки українське суспільство проживає досі — громадяни агресивно налаштовані одне проти одного. З іншого боку, змінюваність влади для нього є одним із головних запобіжників від безкарності.
«Я вважаю, що зосередження влади в одному місці й об’єднання незалежних гілок влади на цьому етапі російсько-української війни стає небезпечним для нашої держави. Це шкодить нашій обороноздатності, єдності всередині суспільства й ефективності державного апарату. Тому я починаю про це активніше говорити», — пояснює Стерненко.
Окремо згадує тему протестів. Пояснює, чому посадовці часто списують протести на «проплачені акції»: їм психологічно простіше повірити в змову, ніж визнати, що люди справді вийшли проти їхніх рішень.
Ще трохи говорить про свій досвід роботи радником міністра оборони. Каже, що після звільнення йому стало легше висловлюватися публічно, бо перебуваючи всередині системи, постійно доводиться обирати між публічною критикою та можливістю залишатися й робити конкретну роботу.
Наостанок розповів про роботу свого фонду — зараз він працює з виробниками й не тільки купує готові вироби, а допомагає профінансувати розробку, організувати випробування, дати виробнику зворотний зв’язок, а якщо рішення працює — викупити продукцію та допомогти вивести її на ширший ринок.
Сергій називає це «важелями фінансового впливу»: військовий може сформулювати виробнику конкретну потребу, але виробник не завжди має ресурси чи мотивацію її реалізовувати.
Трохи про оптимізм, друзів і дітей
Перед концертом Monokate атмосфера стала трохи розміреніша: хтось ліниво попиває лимонад поруч з фонтаном, кілька людей пішли на фудкорт, щоб нарешті повечеряти. Дехто намагається встигнути обійти стенди, які не встиг вдень. Біля павільйону зустрічаємо групу людей — вони щось жваво обговорюють і сміються. Усі — з однієї компанії, розробники й менеджери. У кожного свої знакові події літа.
— Ось у Вови можете запитати про знакову подію, — показує розробник Станіслав на свого колегу і всміхається.
— Приліт «Циркона» у мій будинок, — знизує плечима Вова, і додає, — вчора вікна замінили. Каже, оптимізм йому допомагають зберігати друзі.
«І овертайми», — жартує Стас. Ще кілька хвилин друзі обговорюють пікнік. Кажуть, шкода, що не вдалося послухати повний виступ Кідрука. Ще діляться враженнями про стенди й активності.
В останні кілька хвилин до концерту зустрічаємо фотографиню Олю — вона весь день робила портрети за донат, а нині вирішила прогулятися й пошукати знайомих. Так приходимо до стенду Azov One — там сьогодні її друг Денис. Для нього це літо запам’яталося купою подій і поїздок по Україні, які допомагають Азову фандрейзити і знаходити події.
«Я в осінь заходжу зарядженим. Люди, які на п’ятий рік повномасштабки не втомлюються донатити, підходять до військових на подіях і купують мерч — заряджають. Хтось каже, що збори й активність падає, але насправді ні — просто зборів стає більше, потреб більше і публічних підрозділів теж».
Додає, що джерелом натхнення для нього стало цьогоріч Faine Misto — там він зустрів багато знайомих з рідних Черкас, а ще друзів, яких давно не бачив. Каже, це був для нього апогей гарної музики і людей — тому став яскравим спогадом літа.
Проходимо павільйон — партнери поволі згортають стенди, хоча деякі вирішують бути до кінця й біля них усе ще величезні вервечки людей.
Вже згорнули дитячу зону від «Строкатих Єнотів». Звідти виходить один з учасників, вирішуємо познайомитися. Це Богдан, він військовий-звʼязківець. Цього літа його найбільше займав ремонт, а справжньою подією стала перша за два роки відпустка. На пікніку йому сподобалося, що зміг на день вирватися зі звичного військового середовища і поспілкуватися з дітьми.
«Ніби розбавив свої будні — виринув на декілька днів зі свого оточення, яке останнім часом доволі монотонне».
Каже, що саме побратими та його команда допомагають йому тримати оптимізм, а соцмережі під час довгих виїздів дають відчуття зв’язку з цивільним життям.
Тішиться, що на події було багато дітей і вони були залучені до активностей. Для нього це особливо важливо, бо любить працювати з дітьми й раніше на таборах намагався навчати їх не боятися нового та не боятися проявляти себе.
Почався концерт Monokate. Частина людей ще блукала біля павільйону, хтось прийшов на перегляд фільму «Ти — космос».
Кже скоро у Києві відбудеться DOU Marketing Day 2026 — квитки тут!
Ще трохи фото
