Чи справді відключення Starlink вдарило по росіянах і які альтернативи в них є
Наприкінці 2025 року з’ясувалося, що росіяни використовують Starlink не лише на позиціях, а й прямо на ударних дронах, що робить їх стійкими до РЕБ. Щоб протидіяти цьому Міноборони домовилося зі SpaceX, що в Україні працюватимуть лише авторизовані термінали, а решту відключать.
DOU поспілкувався з військовими спеціалістами, щоб з’ясувати, наскільки сильно це вдарило по росіянах, чим вони замінюють Starlink і наскільки це ефективно.
З боку ворога почалася паніка — що для росіян означало відключення Starlink
Втрата Starlink стала для росіян ударом, адже вони вже встигли звикнути до цього зв’язку. Starlink для росіян, як і для українських підрозділів, був простим і швидким способом дати військовим стабільний широкосмуговий зв’язок з нормальною швидкістю і малою затримкою. На сучасному полі бою через нього йдуть чати, голосовий зв’язок, стрими з дронів, візуальна розвідка, передача даних між позиціями та штабами.
«Коли відʼєднали Starlink, з боку ворога почалася паніка, якщо казати м’яко», — розповідає Роман «Банкомат», головний сержант взводу технічного забезпечення батальйону безпілотних систем
93-ї ОМБр.
Радник міністра оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов каже, що для росіян це справді була катастрофа не лише через сам факт втрати каналу зв’язку, а й через масштаби його використання. За словами експерта, незадовго до відключення у ворога було набагато більше Starlink, ніж здавалося раніше. Мова про десятки тисяч «сірих» терміналів. Настільки багато, що в окремих випадках його використовували не лише на БПЛА чи в штабах, а навіть на бронетехніці та транспорті замість класичних радіостанцій.
«Доходило до такого, що наша радіорозвідка казала, що в ефірі практично немає переговорів ворога, бо всі на Starlink», — розповів радник міністра оборони.
Окрім цього, Starlink закривав одразу кілька слабких місць у російській армії, розповів начальник зв’язку батальйону безпілотних систем «Хелсон». Зв’язок через термінали компанії SpaceX важко заглушити після того, як термінал уже зв’язався із супутниками. Крім того, він менше залежить від рельєфу, ніж радіоканал. Це дозволяло російським БПЛА типу «крило» не втрачати сигнал на більших відстанях і прицільно атакувати машини під час руху.
Скриншот з росЗМІ
У перші дні після відключення Starlink наші військові зафіксували велику кількість радіоперехоплень, в яких росіяни почали скаржитися на його втрату, зникнення стримів і проблеми з БПЛА. Частина систем, прив’язаних до такого зв’язку, просто не могла нормально виконувати завдання.
При цьому ворог не залишився повністю «сліпим» чи «німим», бо частина роботи одразу перейшла на радіостанції. Максим «Банкір», начальник зв’язку бригади К-2, каже, що у перші три-чотири тижні не можна було говорити про повне затишшя, бо росіяни продовжували бойові дії і далі штурмували позиції. Але ефективність цих штурмів впала.
Як приклад, Роман «Банкомат» розповів, що в одному з перехоплень ворожий пілот розвідувального дрона по рації розповідав командиру, що він бачить на екрані пульта.
«Це було досить кумедно. Командири, використовуючи термінологію російської армії та лайку, намагалися „заохотити“ пілота краще розповідати, що він бачить», — каже банкомат.
Водночас перебільшувати ефект теж не варто. Співрозмовники кажуть, що паралельно зі Starlink як в українській, так і російській армії існують інші канали зв’язку. І за окремими напрямами ворог розвинений більше, ніж ми, оскільки, наприклад Wi-Fi мости є більш класичними для рф і використовувалися з самого початку. Тому, за словами Максима «Банкіра», впродовж місяця росіяни вже стабілізували ситуацію, хоча наслідки втрати Starlink відчувають і досі.
Чим рф замінює Starlink
Після вимкнення Starlink росіяни не знайшли одну пряму заміну. Замість цього вони повернулися до кількох старіших рішень і зібрали з них нову схему зв’язку. За словами «Хелсона», її основа нині така:
- Wi-Fi мости;
- оптоволоконні з’єднання;
- LTE;
- супутниковий зв’язок.
Зараз вони частково відновили стрими, передавання даних і роботу позицій БПЛА. Всі співрозмовники кажуть, що Wi-Fi мости — головна польова заміна Starlink.
Wi-Fi мости (радіорелейні інтервали) — це радіоканал між двома точками, через який інтернет з тилу передають ближче до позиції. Система працює так: у відносно безпечній зоні на відстані від ЛБЗ росіяни отримують канал зв’язку від провайдера, а далі доводять його ближче до переднього краю через мережу антен, які приймають сигнал і транслюють на наступну точку. В середньому відстань між антенами може бути
Схема роботи Wi-Fi мостів
Wi-Fi мости мають достатню пропускну здатність, щоб забезпечити польоти і стрими. Але вони мають недоліки.
Насамперед вони потребують правильного і ретельного налаштування. Тому зазвичай його встановлюють підготовлені люди. В середньому процес займає близько години.
За словами «Хелсона», самі антени мають міститися у межах прямої видимості одна від одної і не мати перешкод на шляху сигналу. Тобто такі об’єкти, як кущі, дерева, гілки, можуть перешкоджати трансляції сигналу. Тому антени встановлюють на великій висоті (на стовпах, щоглах, верхівках дерев або будинків). Через це їх простіше помітити і знищити.
При цьому українські військові можуть прогнозувати приблизне розташування антен через особливості місцевості (ландшафт, рельєф тощо). Тому наші військові періодично знищують базові станції Wi-Fi мостів і навіть російських зв’язківців, які намагаються його відновити.
Знишення російського Wi-Fi моста. Джерело: 93 ОМБр
Крім цього, росіянам доводиться постійно розставляти пріоритети, кому транслювати сигнал у моменті, оскільки пропускна здатність зв’язку має своє обмеження. Тому вони не завжди можуть залучити всі польотні групи на ділянці одразу.
Основою наземної мережі зв’язку часто виступає оптоволокно. Максим «Банкір» каже, що росіяни можуть взяти канал у провайдера, дотягнути великий багатоканальний оптичний кабель до проміжної точки або хаба, поставити там обладнання і вже звідти розводити сигнал на конкретні позиції за допомогою тих самих Wi-Fi мостів або моно- або
Перевага оптоволокна в тому, що воно дає стабільний канал і не залежить від прямої видимості між точками так, як Wi-Fi міст. Його не треба виносити на мачту чи дерево, щоб одна антена «бачила» іншу. Саме тому оптика зручна як базова лінія між тилом, вузлом зв’язку і проміжними точками, з яких уже можна роздавати інтернет ближче до переднього краю. Сергій «Флеш» Бескрестнов каже, що в тилових районах росіяни таку інфраструктуру будують активно.
Але це рішення теж має слабкі місця. Оптоволокно — це вже фізична інфраструктура, яку треба тягнути, монтувати, підʼєднувати і ремонтувати після пошкодження.
Наступним каналом зв’язку виступає LTE. Він є одним з найзручніших у використанні. За словами «Банкіра», маючи SIM-картку і приймальну станцію, можна легко підключитися до базових станцій мобільного зв’язку.
«Хелсон» зауважує, що росіяни на окупованих територіях часто використовують місцевих операторів. Наприклад, у Луганській області це може бути «Луганет».
Перевага LTE в тому, що його простіше і швидше розгорнути, ніж Wi-Fi міст. Не треба будувати ланцюг антен, витримувати пряму видимість між точками і точно виставляти азимут. За словами «Хелсона», LTE менше залежить від гілок, дерев і дрібних перешкод, його простіше встановити, простіше скерувати. При цьому приймальну антену не обов’язково високо піднімати. Якщо роздавальна станція стоїть на вишці чи будинку, то приймальну можна тримати низько, навіть на
Роман «Банкомат» припускає, що зараз рф експериментує, щоб забезпечити LTE безпосередньо на передовій.
„«Один із варіантів, досить екзотичний, про який я читав, це експерименти з баражуючими „літаючими базовими станціями“ LTE. Вона літає на висоті 20 кілометрів, і наземні термінали можуть з нею зв’язуватися. Але якщо така штука справді буде літати, то ми радарами її швидко побачимо і знищимо», — каже головний сержант ВТЗ батальйону безпілотних систем
93-ї ОМБр.
Максим «Банкір» додає, що росіяни майже завжди використовують цивільне обладнання для зв’язку. Це можуть бути китайські або європейські виробники, наприклад, продукти компаній Mikrotik або Ubiquiti, а не спеціалізовані військові системи. Військове обладнання зазвичай громіздке, важче в обслуговуванні і вимагає більше людей.
Що по супутниках
Росіяни не залишилися зовсім без супутникового зв’язку після обмеження Starlink. У них є власні геостаціонарні супутники, окремі мобільні термінали і план створити низькоорбітальне угруповання.
Сергій «Флеш» Бескрестнов пояснює, що росіяни зараз мають супутниковий інтернет переважно через геостаціонарні супутники на кшталт «Ямал», «Експрес» і «Благовіст». Загалом їх близько 15. Вони формують промені, які можуть покривати цілі райони. Зокрема, «Ямал-601» покриває окуповану і навіть частину підконтрольної території України (Сумська і Чернігівська області). Крім цього, ворог має доступ до китайських супутників компанії Kingsat.
Покриття російських геостаціонарних супутників
Геостаціонарні супутники не можуть дати тих переваг на полі бою, які забезпечує Starlink, супутники якого літають на низькій орбіті на висоті 550 кілометрів.
Ключове обмеження російського супутникового зв’язку — затримка. Сергій Бескрестнов пояснює, що сигнал має пройти приблизно 36 тисяч кілометрів до геостаціонарного супутника і стільки ж назад.
Максим «Банкір» з К-2 додає, що для геостаціонарних систем затримка може становити від 600 до 1000 мілісекунд, а за поганої погоди —
«Для зв’язку це ще терпимо, але для того, щоб керувати розвідувальним чи ударним крилом, це практично не підходить», — каже «Банкір».
При цьому швидкість інтернету значно менша, ніж у Starlink. За словами, Бескрестнова такі супутники дають «кілька мегабіт швидкості», тоді як інтернет від Starlink здатен забезпечувати до 300 Мбіт/с у тилових областях України і близько 40 Мбіт/с в зоні бойових дій, де концентрація терміналів може сягати тисяч на квадратний кілометр.
Щоб приймати сигнал з геостаціонарного супутника, потрібні великі тарілки. «Флеш» каже, що такі антени мають від 90 см у діаметрі і більше. Через це її добре видно з повітря, а значить її легше знайти та знищити. Саме тому росіяни намагаються виносити такі тарілки глибше в тил.
Важливо не лише те, що російський супутниковий зв’язок повільніший, а й те, що він менш зручний у використанні. Starlink має фазовану антенну решітку, і термінал достатньо скерувати в небо, щоб він сам тримав зв’язок, пояснює Максим «Банкір». У геостаціонарних систем антена вузьконаправлена, її треба точно наводити. Тому в русі така система нормально не працює.
Щоб компенсувати це, на приймальні тарілки встановлюють сервоприводи, які фізично її обертають в напрямку сигналу із супутника. Такі системи більш дорогі, і їх зазвичай використовують на морському і залізничному транспорті.
При цьому використання сервоприводів сильно збільшують енергоспоживання терміналів. Для порівняння: Starlink під час запуску потребує 100 Вт, а після підʼднання до супутника — 50 Вт. Для терміналів геостаціонарних супутників воно може доходити до 500 і до 1000 Вт.
Сьогодні рф намагається пристосувати геостаціонарні супутники для роботи ближче до ЛБЗ. За словами «Флеша», у рф створили маленькі мобільні термінали «Спирит-030». Вони мають форм-фактор чемодану з тарілкою близько 30 сантиметрів у діаметрі.
«Вперше ми побачили цей термінал на фронті рік тому. Також спостерігали його на навчаннях у Білорусі. І нині вони масштабують виробництво цих терміналів, щоб поставляти їх на фронт», — каже радник міністра оборони.
Термінал «спирит-030». Джерело: Сергій «Флеш»
Цей термінал швидко розгортається, що дає змогу забезпечити зв’язок мобільним групам, точкам ППО, РЕБ, РЕР і іншим позиціям, де неможливо швидко побудувати стаціонарний інтернет.
Як сьогодні росія воює без Starlink
Головна зміна після втрати Starlink у росіян в тому, що їхня війна стала менш швидкою і менш гнучкою. На окремих ділянках вони вже повернули стрими і зв’язок, але не повернули собі ту саму простоту управління, яка була раніше.
Тепер їм складніше швидко розгорнути нову позицію, перекинути її в інше місце і так само швидко ввімкнути в загальний контур управління. Максим «Банкір» каже, що якщо позицію пілотів знаходять і їм треба переміститися, це займає в три-чотири рази більше часу, ніж раніше зі Starlink. Якщо точку розбили повністю, на відновлення може піти від двох до п’яти днів.
У росіян найбільше просів відеоконтур управління. Раніше Starlink давав їм швидко передавати картинку від пілота далі по ланцюгу — у штаб, на пункт координації, на інші рівні управління. Тепер ця система працює менш стабільно. Якщо на ділянці немає нормального каналу або його вибили, дрон ще може літати по локальному радіозв’язку, але відео не завжди доходить туди, де воно потрібне для швидкого рішення. Через це складніше коригувати FPV і артилерію.
Окрім цього, зі Starlink дрони могли літати дуже низько над землею, через що його практично не видно на радах до того моменту, поки він не набере висоту прямо перед позиціями ППО. З радіозв’язком вони часто вже не можуть дозволити собі низько літати, бо зв’язок може перерватися. Тому сьогодні БПЛА легше помітити і знищити.
Третя зміна стосується саме ударних і дальніх дронів. За словами Романа «Банкомата», до блокування росіяни почали активно ставити Starlink Mini прямо на дрони — зокрема на шахеди і «Молнії». Це давало їм двосторонній швидкісний зв’язок і дозволяло точніше доводити ціль. Сьогодні на збитих російських дронах немає терміналів Starlink. Це означає, що вони повернулися до гірших за можливостями схем керування, а значить — втратили частину дальності, гнучкості й точності.
Сьогодні для повітряних операцій дронами типу «крило» росіяни змушені залучати вдвічі більше особового складу, зауважує Максим «Банкір». Зокрема, нині використовують два борти для однієї операції. Один виступає в ролі ретранслятора, літає недалеко, і його завдання ловити сигнал з пускової позиції і передавати на ударний дрон.
Що таке російський аналог Starlink
Водночас в росії усвідомлюють переваги низькоорбітальних супутників. І вже створюють власне угруповання, аналогічне до Starlink. За словами «Флеша», цей проєкт називається «Бюро 1440». Вони розробили власні супутники і в березні вивели на орбіту перші апарати.
«Цього року вони запустили 16 супутників. Але це дуже мало. Для стабільного зв’язку потрібно, щоб в одній точці одночасно було кілька таких супутників. Наприклад, у Starlink їх на сьогодні понад 10 000», — каже Бескрестнов.
Технічні характеристики російських низькоорбітальних апаратів поки невідомі. Проте, за словами «Флеша», це тільки старт проєкту і надалі рф буде відправляти в космос все більше супутників. Попередньо, розгортання угруповання заплановане щонайменше до 2030 року.
При цьому радник міністра оборони запевняє, що військове командування добре проінформоване про проєкт і в Україні вже працюють над системами протидії супутниковому зв’язку. За словами «Флеша», він плотно залучений до цього проєкту.
