Бойовий робот утримує позиції замість людей. Як працюють турелі і чому вони ще не всюди
Турелі поступово стають помітнішою частиною війни. Їх використовують для оборони позицій, підтримки штурму і роботи там, де для людини перебувати надто небезпечно. Ударні НРК з турелями допомогли 93 ОМБр провести контратаку на Добропільському напрямку. Проте вони досі не є масовими засобами.
DOU поспілкувався з виробниками і розібрався, що таке турель, наскільки влучно і далеко вони можуть стріляти. Також читайте, скільки вони коштують і як ними користуються підрозділи.
Турель компанії Frontline Robotics «Буря»
Що треба знати про турелі
Туреллю зазвичай називають дистанційно-керовану систему зі зброєю. Юрій Поріцький, CEO DevDroid каже, що коректніше називати це бойовим модулем, оскільки ця назва точніше описує сучасні рішення, які дистанційно керують вогнем.
У ROBONEERS пояснюють, що турель — це дистанційно-керований бойовий модуль, який може працювати стаціонарно або бути частиною наземного робота чи іншої машини.
«Основна суть турелі в тому, що оператор може вести вогневе ураження, перебуваючи на відстані від самого виробу», — каже представник компанії.
Загалом турель — це цілий клас рішень. Вона може бути створена під кулемет, гранатомет чи іншу зброю. Може стояти на тринозі як стаціонарна вогнева точка, а може бути встановлена на наземний робот чи автомобіль.
Бойовий модуль з НРК Droid TW 12.7 компанії DevDroid
Одна з головних задач турелей — зменшити ризики для військових на лінії бойового зіткнення. Тобто прибрати їх з кілзони [небезпечна ділянка в зоні панування дронів і артилерії — ред.], або зменшити час перебування в ній.
«Раніше, щоб розгорнути турель, треба було виставляти в кілзоні цілий розрахунок, або використовувати машину, яку FPV дуже швидко виявить і знищить, бо вона помітна. Зараз є можливість це не робити», — каже Борис Дрожак, співзасновник RoverTech.
З чого складається турель і як вона працює
Умовно бойовий модуль можна поділити на три основні частини: сама зброя, системи керування та навігації і платформа, на якій встановлений модуль.
Базова механіка турелі доволі проста. Модуль має утримувати зброю і рухати її щонайменше у двох площинах: по горизонталі та по вертикалі. Це потрібно, щоб оператор міг повертати зброю праворуч і ліворуч, підіймати або опускати її, а не працювати лише по одному зафіксованому сектору.
Але сама механіка — це лише частина системи. Турель завжди проєктують під конкретне озброєння. Під різні калібри потрібні різні кріплення, різне посадкове місце і часто інша система подачі боєприпасів. Тому модуль під кулемет 7,62 мм, під 12,7 мм або під автоматичний гранатомет — це окремі конфігурації.
Наступний рівень — це керування. Сьогодні оператор бачить зображення, отримує дані від системи, наводить модуль і відкриває вогонь через планшет, джойстик або інший інтерфейс. Наприклад, Frontline Robotics використовують консоль Steam Deck на Linux для керування туреллю.
Сама турель може мати декілька камер, включаючи тепловізійну, а також модулі зв’язку і керування. Найбільш поширений зв’язок, за словами співрозмовників, через Starlink, хоча використовують ще LTE, Wi-Fi тощо.
Система камера на бойовому модулі Wolly 7.62 компанії DevDroid
Комерційний директор Frontline Robotics Антон Єременко каже, що сьогодні ефективність турелі залежить від того, наскільки багато функцій бере на себе електроніка і софт. В сучасному модулі оператор відкриває мапу в застосунку, позначає точку, а система сама доводить ствол з урахуванням деривації, погоди, типу боєприпасу і положення платформи. Це називається система керування вогнем (FCS).
У Frontline Robotics кажуть, що операторський софт, карта, балістичний калькулятор і сам інтерфейс робить сама компанія. Далі все це має через мережу передавати команди на турель, а назад отримувати відео і телеметрію.
Якщо модуль працює не зі стаціонарної позиції, а на НРК, додається ще один шар складності. У такому випадку треба керувати не лише зброєю, а й самою платформою. Вона має доїхати до точки, не перекинутися, витримати умови на маршруті і дозволити турелі нормально стріляти в русі або після зупинки.
Де турелі найефективніші
Головна перевага турелей — вона може працювати там, де людині занадто небезпечно, а також більш точно уражати цілі на великій відстані. Зокрема, за словами Олексія Марховського з Frontline Robotics, їхня турель з кулеметом може вести прицільний вогонь на дистанції близько 4 кілометрів, з гранатометом — до 2 кілометрів.
За словами комерційного директора компанії Антона Єременка, найбільша підтверджена дистанція ураження з кулемета Browning становила 4230 метрів.
«Ворог почав накопичуватися на позиціях, які раніше залишили наші військові. Відпрацювати по них дронами було неможливо через специфіку перепаду висот. Але було зрозуміло, що вони там накопичуються і почнуть рух. Тому наша „Буря“ всю ніч працювала по виходу з укріпленого бліндажа. Сам бліндаж на такій відстані Browning не проб’є, але задача була не дати ворогу почати рух», — розповів він.
Юрій Поріцький з DevDroid розповів, що ймовірність влучити в ціль з кілометра становить
Окрім цього, ударні НРК більш захищені від фізичної шкоди. Саме тому такі системи найкраще працюють у таких сценаріях:
- утримання позиції і контроль сектора;
- підтримка піхоти в обороні або під час маневру;
- вогнева підтримка штурму, особливо у зв’язці з НРК.
У ROBONEERS також виділяють ураження легкоброньованих цілей і окремі антидронові задачі. В компанії додали, що найперспективнішим сценарієм є підтримка наступу, коли робот першим заходить в небезпечну ділянку, придушує противника і дає піхоті зайти далі.
Борис Дрожак із RoverTech розповів про приклад такого застосування НРК з туреллю у населеному пункті.
«Взяти, наприклад, НРК з гранатометом. Він заїжджає у населений пункт, вистрілює гранати у вікна будівель, де можуть ховатися росіяни. А одразу після цього можна заходити групою для зачистки», — каже співзасновник RoverTech.
Схожий сценарій відбувся під час контрнаступальних дій на Добропільському напрямку. За інформацією 93 ОМБр, якою поділилися ROBONEERS, коли у 2025 році російська армія здійснила прорив і просунулася вглиб на
«Ми виїхали і відстрілялись по кожному будинку, де був противник. Зачистили так, що після нас зайшла розвідгрупа, і виявилось, що в підсумку ми аж два села відбили — Грузьке і Веселе. Під час стрілянини з гучномовця, встановленому на роботі, лунав заклик «Руський солдат, здавайся!», — розповіли в бригаді.
При цьому оборонна роль нікуди не зникла. Дрожак каже, що турель із Browning може фактично імітувати точку оборони [створювати враження присутності солдат на певній ділянці — ред.], навіть там, де немає постійного розрахунку. Це важливо, коли треба тримати невелику смугу, прикривати підхід або просто не дати противнику вільно рухатися в секторі.
Система «ШаРись» компанії ROBONEERS
Юрій Поріцький розповів, що у 2024 році два бойових модулі з НРК утримували для одного з підрозділів Нацгвардії ділянку у 800 метрів.
«За тиждень вдалося знищити близько шести ворогів, які намагалися штурмувати їхні позиції», — розповів Поріцький.
А у 2025 році
Чому турелі поки що не стали масовими
Турелі не набули такого поширення через кілька чинників. Головний — сама війна змінилися швидше, ніж встигли масштабувати ці системи. За словами CEO DevDroid, у
Але далі кілзона розширилася, FPV-дрони стали масовими, і будь-яка вогнева точка після відкриття вогню почала дуже швидко себе виявляти. Через це стаціонарні турелі не зникли, але їхня роль звузилася, а інтерес почав зміщуватися до мобільних рішень на НРК.
Сам ринок бойових НРК поки що невеликий. CPO Frontline Robotics пояснює, що значна частина наземних роботів сьогодні працює не як ударні системи, а в логістиці та евакуації.
Бойові НРК поки що не настільки популярні, тому й турелі не можуть стати по-справжньому масовим продуктом. Проте виробники кажуть, що запит поступово зростає.
«Коли ми почали розробляти турелі, була зацікавленість з боку держави на такі системи. Пам’ятаю, казали, що 2025 рік має стати роком НРК», — каже Олексій Марховський.
У ROBONEERS також пояснюють, що турелі вже є на фронті, але їх недостатньо. Одне з головних обмежень — це саме обмежене бойове застосування НРК як ударних систем.
Нагадаємо, що, за даними дослідження KSE, Defence Builder і Brave1, у 2025 році ринок НРК виріс з $43 млн до $252 млн. Понад 60% займають логістичні платформи. Напрям ударних НРК виріс на 19%.
За словами Антона Єременка, трапляється і таке, що після навчання роботі з туреллю, військового все одно ставлять працювати на логістичних НРК, оскільки їхнє застосування вважається більш важливим і зрозумілим.
Турель компанії Frontline Robotics «Буря»
Також стримують розвиток НРК — закупівлі й масштабування. У ROBONEERS кажуть, що запит на турелі вже вищий, ніж можливості держави і ринку його закрити.
«Ми постійно шукаємо можливості мати обігові кошти, щоб виробництво працювало без простоїв, бо замовлення є „рваними“. Якщо ми не маємо контракту, а маємо обігові кошти, то ми працюємо на склад, накопичуючи вироби», — кажуть в компанії.
Також бойові НРК — це складний і дороговартісний продукт. Якщо говорити про українські рішення, то цифри дуже залежать від того, чи йдеться про окрему турель, чи вже про повний комплекс із платформою. У ROBONEERS називають середню вартість турелі близько 600 тис. грн.
Юрій Поріцький з DevDroid каже, що стаціонарний бойовий модуль у них у середньому коштує 520 тис. грн, а розвідувально-ударний робот у комплексі — від 860 тис. грн до 1,3 млн грн, залежно від комплектації.
Також Поріцький стверджує, що в європейських виробників подібні стаціонарні бойові модулі в середньому коштують від 8,5 до 11 млн грн.
Турель «Шабля» компанії ROBONEERS
Борис Дрожак з RoverTech наголосив, що проблемою також є нестача людей на фронті. Один боєць не зможе обслуговувати НРК і турель, доставляти його на стартову точку і одночасно ними керувати.
«Потрібні люди, які займатимуться цим роботом на місці. А для цього потрібні і політична воля, і навчання. Проблема в тому, що на позиціях часто настільки складна ситуація, що людям не до того, щоб ще виділяти когось на освоєння робота», — каже Дрожак.
За оцінкою Frontline Robotics, мінімальна кількість людей для бойової місії з туреллю — двоє, якщо є змога — то до чотирьох. Турель споряджається зброєю до виїзду на місію. Учасники:
- оператор турелі
- оператор НРК
- пілот дрона
- командир екіпажу
Комерційний директор Frontline Robotics Антон Єременко вважає, що однією з причин, чому турелі не настільки поширенні є негативний досвід від роботи зі старими моделями.
«Негативний досвід від ранніх або недопрацьованих рішень часто переноситься на весь сегмент. Через це навіть ті системи, які вже пройшли кілька ітерацій і стали значно кращими, можуть сприйматися з недовірою», — пояснює Єременко.
Як приклад він розповів, що раніше після встановлення кулемета систему доводилося довго калібрувати і пристрілювати. Зараз виробники працюють над тим, щоб це займало лічені хвилини. Бо якщо засіб не готовий швидко виконати наказ, командир просто не сприйматиме його як надійний інструмент.
Як навчають користуватися турелями
Навчання роботі з туреллю триває довше, ніж підготовка оператора квадрокоптера. У Frontline Robotics кажуть, що повний курс займає кілька тижнів. Якщо оператор уже вміє працювати зі зброєю, він може пройти програму швидше. Після навчання компанія сертифікує фахівців, а сам курс ведуть інструктори, більшість із яких — ветерани.
У ROBONEERS кажуть, що залежно від типу комплексу навчання триває від 2 до 5 днів. Підготовка може проходити або на майданчиках компанії, або у виїзному форматі в районах базування підрозділів.
Турель компанії Frontline Robotics «Буря»
За змістом навчання програми у виробників загалом схожі. Військових вчать не лише керувати туреллю через планшет чи консоль, а й готувати модуль до задачі, обслуговувати його тощо. Наприклад, у Frontline Robotics у курс входять:
- інженерний блок з обслуговування турелі;
- користувацький блок про розгортання і згортання системи;
- планування місій і тактики застосування;
- навчання стрільбі прямою наводкою та стрільбі із закритих позицій із застосуванням вбудованого балістичного калькулятора;
- блок роботи зі зброєю;
- безпековий модуль.
У ROBONEERS програма виглядає трохи інакше:
- технічна підготовка;
- теорія;
- відпрацювання на симуляторі Shadow;
- підготовка комплексу до стрільб;
- практичні стрільби.
У DevDroid наголошують, що найбільше часу йде не на саме керування модулем під час бою, а на підготовку засобу до виконання задачі. Йдеться про встановлення, обслуговування, правильну пристрілку зброї і приведення системи до стану, коли точка прицілювання на екрані відповідає реальному влучанню. Саме від цього, за словами Юрія Поріцького, потім залежить, наскільки якісно оператор зможе виконати задачу.
Куди далі розвиватимуться турелі
Наступний етап розвитку турелей — це перехід від окремих бойових модулів до повноцінних роботизованих систем і екосистем. Виробники дедалі частіше говорять про зв’язку з НРК, дронами, софтом і навігацією.
Frontline Robotics називає це «роботизованою лінією оборони». Йдеться про застосування, коли різні засоби дозволяють краще виконувати задачі. Наприклад, дрони заздалегідь розвідують місцевість, виявляють цілі, опціонально роблять «скиди», а далі допомагають наводити і коригувати вогонь з турелі.
За словами Олексія Марховського у компанії в планах зробити так, щоб оператор працював а одразу з кількома роботизованими засобами, а не тільки туреллю чи НРК.
«Уявіть, якщо у майбутньому одна-дві людини зможуть з одного пристрою віддалено керувати роєм турелей і дронів», — каже Марховський.
Також турелі рухають в бік більшої автоматизації і ШІ. Йдеться про допомогу оператору, оскільки автоматично довіряти вогонь — надто небезпечно. ШІ може допомогти з такими задачами:
- трекінг цілей;
- гіростабілізація під час руху НРК;
- допомога в наведенні.
Хоча вже сьогодні компанія ROBONEERS в турель «ШаБля» інтегрувала ШІ-асистента від компанії NeoLens, який допомагає з ремонтом засобу.
Окремо ринок рухається до ширшого набору озброєння. Борис Дрожак із RoverTech каже, що турелі мають краще адаптуватися під ті типи зброї, які є у війську. Зокрема, для роботи по повітряних цілях. За його словами, цілком реально перетворити НРК з туреллю на маленькі засоби ППО, які можна буде переміщати, маскувати і використовувати для розширення покриття протиповітряної оборони.
У ROBONEERS кажуть, що турелі дедалі частіше пробують застосовувати для ураження БПЛА та «дронів-ждунів». Марховський з Frontline Robotics також згадує, що вже з’являються компанії, які роблять маленькі антидронові турелі з сітками й антидронові лазерні рішення.
