Історія айтівця, який виплачує 10 000 грн щомісяця найкращим учням рідного ліцею
Торік айтівець Олександр Лісік почав щомісяця виплачувати стипендії найкращим учням ліцею на Тернопільщині, де він колись учився. Заохочувати дітей до навчання у містечках важливо, адже у великих містах більше ресурсів для освіти, каже Олександр. І випускники з невеликих громад, опинившись у такому середовищі, можуть почуватися невпевнено порівняно зі своїми однолітками.
Чи стали діти краще вчитися, як заснувати стипендіальну програму в школі та які прогалини має цей механізм — Олександр розповів DOU.
«Золота медаль у маленькому місті — це рівень 7-8 балів у великому». Про те, як зʼявився задум
Я з маленького містечка Підгайці, що у Тернопільській області, де мешкає три тисячі людей. І переконаний, що у маленьких і великих містах навчання відрізняється. В останніх багато навчальних закладів, хороших шкіл. Тож для того, щоб вступити в один із них, учням нерідко потрібно пройти відбір. Водночас у маленьких містах йдеться про одну школу.
За моїми спостереженнями, золота медаль у школі маленького міста — це рівень
Я Head of Marketing продуктової компанії Boosters і власник видавництва настільних ігор Gamesly і виплачую стипендію від мені останньої. Майже 10 років тому я сам закінчив Підгаєцький ліцей із золотою медаллю. Був доволі активним, брав участь в олімпіадах, а один раз навіть їздив на всеукраїнську олімпіаду з програмування — щоправда, посів на ній останнє місце [усміхається]. Тож мені хотілося заохочувати дітей ще зі шкільного віку вчитися і допомогти ліцею. З ним я маю також особистий зв’язок:
Мій дідусь і бабуся тут вчителювали понад 40 років
Ідея стипендіальної програми не нова — ще в університеті я прочитав про підприємця, який виплачував учням стипендії в своїй колишній школі. Вже не пам’ятаю, чи було це в Україні. Пізніше я згадав цю історію і хотів повторити в рідному ліцеї, про що багато говорив друзям. Два роки тягнув з реалізацією. Здавалося, це «не на часі» і зробити це буде складніше, ніж виявилося насправді.
Торік у серпні я подумав: «А що заважає?». І звернувся до директорки ліцею — моєї колишньої вчительки географії. Запітчив їй ідею винагороджувати учнів за успіхи в навчанні.
Директорка протягом трьох тижнів разом зі своїм заступником напрацьовували положення про програму, а я їх затвердив. На педагогічній раді погодили з рештою вчителів. Від них були позитивні фідбеки.
Я самостійно розробив підхід до визначення переможців і хотів, щоб участь у програмі брали учні
Стипендії. Фото зі сторінки ліцею у Facebook
«Математика — моя особиста преференція». Як працює рейтинг
З початку навчального року щомісяця формується рейтинг, до якого потрапляють по двоє учнів з кожного класу з найвищим середнім балом серед своїх однокласників. Визначити середній бал доволі легко — є електронний журнал оцінок. Стипендії отримують учні з першої п’ятірки рейтингу — по 2 тисячі гривень кожен. Я обрав таку суму, оскільки 2 тисячі — це нинішній розмір стипендій в університетах. А п’ятеро дітей — бо був готовий виділити 10 тисяч гривень на місяць на стипендіальний фонд.
Якщо у рейтингу є учасники з однаковим середнім балом, першість надається учням з найвищою оцінкою з математики. Такий критерій став моїм особистим побажанням — все ж я вірю, що це необхідні фундаментальні знання. Я сам багато вчив математику і бачу від неї користь — особливо зараз, в часи ШI, коли важливо мислити алгоритмами. Але однакові середні бали трапилися в рейтингу лише раз, минулого місяця.
Переможців нагороджують в актовій залі і вручають їм грамоти і стипендію готівкою. Фото публікують на сторінці ліцею у Facebook. Мене часто запрошували на церемонію, але я жодного разу не прийшов — не хочу при цьому привертати увагу до себе. Взагалі стипендія виплачується від компанії Gamesly, бо я не хотів, щоб це була «премія імені Олександра Лісіка» — надто пафосно звучить. Але оскільки проєктом з настільними іграми займаюся лише я, то і виплата від мене.
Переможці лютого. Фото зі сторінки Підгаєцького ліцею у Facebook
Система справді мотивує деяких учнів вчитися — і мені це особливо приємно. Директорка щомісяця надсилає мені рейтинг, і я помітив, що ще у вересні найвищий середній бал серед п’ятірки переможців був 10,6, а найнижчий — 10,3. У лютому оцінки трохи покращилися: найвищий середній бал — 10,8, а найнижчий — 10,6.
Траплялося й таке, що дві дитини з п’яти переможців отримували стипендію неодноразово. І вчителі пропонували нагороджувати в такому випадку інших дітей. Я знову не погодився. Вважаю: якщо дитина вчиться добре і старається з місяця у місяць, значить, вона заслуговує на нагороду.
Критики я ще не чув — ані від учителів, ані від учнів. Щоправда, був випадок, коли вчителі пропонували нагородити трьох учнів з одного класу з високими балами, бо в іншому класі таких не було. Але я не погодився з цим, адже є чіткі правила. Якщо ми вирішили брати по дві дитини з кожного класу, значить, так і має бути. Таким чином ми могли б уникнути ситуації, коли з одного класу буде багато дітей — наприклад, всі п’ять стипендіатів з
Прізвища та імена заблюрені ШІ
«Можливо, переглянемо правила». Які є недоліки у підході
Стипендіальна програма діятиме до травня цього року. Попередньо я планую продовжувати її і на наступний рік. Водночас, думаю, трішки скоригувати правила. Я бачу недолік у сформованому підході:
Діти, які добре вчаться, і далі будуть добре вчитися
А є ті, хто вчиться погано і думає, що ніколи не наздожене перших у рейтингу. Тому вони навіть не намагаються. Є сенс продумати мотивацію і для таких учнів, але яку саме — ще вагаюся. Директорка пропонувала винагороджувати учасників олімпіад, тобто враховувати не лише середній бал, а й позакласну активність. Я спочатку відмовився від цієї ідеї, а тепер знову обмірковую.
У LinkedIn мені підкинули ідею винагороджувати дітей за «приріст» в оцінках. Бачу і тут недолік. Така система віддає перевагу тим, у кого низька база. Якщо ти вчишся на 5, то тобі не так вже й складно підтягнутися до 7 і отримати порівняно великий приріст. Утім, перейти у середньому балі з 10 на 11, певно, для учнів є складнішим, ніж з 5 на 7. Я так думаю, але це не фінальне рішення. Точно пораджуся у школі з вчителями.
Влітку також планую підшукати однодумців серед знайомих, які захочуть долучитися до ініціативи. Бо всі, з ким я ділився ідеєю, казали, що вона класна. Я не хочу займатися фандрейзингом, це окрема робота. Але можливо, хтось захоче доєднатися до мене в цій справі, і ми могли б збільшити стипендіальний фонд і заохочувати ще більше дітей. Адже механізм вже напрацьований — зрозуміло, як розподіляти гроші і визначати переможців. А це було найскладнішим для мене на старті.
