«Ми вже можемо найдешевший FPV перетворити на суперрозумний дрон». Інтерв’ю з CEO Sine Engineering
Андрій Чулик до війни був засновником інжинірингової компанії, яка працювала у сфері «розумних» меблів. Зокрема, виробляла столи, популярні серед української IT-спільноти. Після повномасштабного вторгнення він зосередився на зовсім іншій сфері — став генеральним директором оборонної компанії Sine Engineering, що створює технології для дронів і систем зв’язку.
В інтерв’ю для DOU Андрій поділився, чим відрізняється рій дронів від групового контролю, які технології можуть визначити майбутнє війни і як компанія збирається розширюватися і шукати радіоінженерів за кордоном.
«Не помиляється лише той, хто нічого не робить»
У моїй кар’єрі було багато різних стартапів та бізнесів: якісь успішні, якісь ні. Але я переконаний, що не помиляється лише той, хто нічого не робить, а будь-який, навіть невдалий досвід — це величезний плюс, якщо зробити з нього правильні висновки. Це підвищує шанси, що наступні спроби будуть більш успішними.
До повномасштабного вторгнення одним з моїх останніх проєктів була інжинірингова компанія, яка займалася аутсорсингом у сфері мікроелектроніки та ІоТ. Специфіка була в тому, що ми мали проєкт, пов’язаний з «розумними» меблями, і розробили складне рішення з нуля. У ньому було багато високотехнологічних речей, як-от мехатроніка та мікроелектроніка.
Нині я повністю зосереджений на компанії Sine Engineering, в якій я є співзасновником і гендиректором, а також — на допомозі ЗСУ. До речі команда, яка працювала над попереднім проєктом, склала основу для Sine.
«Defence City — це трохи не про нас»
Історія Sine Engineering почалася більше як волонтерський проєкт — ми робили скиди для «Мавіків», друкували на 3D-принтерах хвостовики для снарядів тощо. Потім вдалося почати контактувати з військовими, від яких ми отримували зрозумілі і технологічні запити.
Зокрема, великою проблемою тоді була протидія розвідувальним БПЛА.Тодішні джамери [основний елемент для створення радіоперешкод — ред.] працювали не дуже добре. Ми розробили плату генерування завад, яка дуже якісно допомагала давити розвідувальні БПЛА типу «Орлан». Навіть один з найбільших українських виробників РЕБів на початок війни проапгрейдив свої системи нашою платою. Це стало основою, з якої ми починали.
Приблизно в середині 2022 року ми побачили, що багато виробників дронів працюють з комерційними рішеннями для зв’язку, які не були пристосовані до бойових умов. Тоді ми й вирішили робити свої модулі.
Комунікаційний модуль. Фото: Sine Engineering
Ми зросли від п’яти людей 2022 року до понад 200 фахівців сьогодні. Складнощів з офіційним оформленням компанії не виникло, в Україні це легко. Ми одразу почали думати, як зробити ефективніше з погляду сплати податків, бронювання тощо. І ухвалили рішення стати резидентами Дія City. Це багато чого спростило і допомагає нам досі.
Ми дивимося і на інші режими, але ми є виробниками компонентів, а не кінцевих систем. Тому Defence City — це трохи не про нас.
До речі, від самого початку у компанії не було інвесторів. Ми не залучали гроші зовні, але якийсь час не брали собі зарплату, додавали власні гроші, а прибуток реінвестували в R&D.
«Усі працівники у нас працевлаштовані офіційно, а не на гіг-контрактах»
Я закінчив Львівську політехніку за спеціальністю «системне програмування» і постійно займався підприємницькою діяльністю ще зі студентських років. Всі співзасновники Sine Engineering мають технічний бекграунд і є, напевно, найефективнішими інженерами, з якими мені доводилося спілкуватися.
У компанії багато айтівців. Ми платимо їм ринкову зарплату на рівні комерційних IT-компаній. Інженерів у нас понад 50, є окремі ІТ та security-департаменти. Усі працівники заброньовані та працевлаштовані офіційно, а не на гіг-контрактах, хоча ми і є резидентами Дія City.
Ми постійно наймаємо людей, нині маємо понад 10 вакансій [компанія не публікує вакансії відкрито, але іноді деякі з’являються на сторінці в LinkedIn — ред.]. У Львові потужний сегмент IT, тому особливих складнощів з пошуком розробників немає. Найважче закривати «хардверні» позиції. Практично неможливо знайти Hardware-інженера зі знаннями радіо. Нам вдалося назбирати до десяти таких людей. Через це ми плануємо шукати таких спеціалістів за межами України.
Ми зрозуміли, що для наших цілей треба стати міжнародною компанією. Тому найближчим часом будемо відкривати R&D-центри в Європі та США. Пріоритет на Скандинавію та Польщу, де завдяки таким брендам, як Ericsson і Nokia, є багато RF-інженерів.
«Бізнес все одно буде рухатися вперед»
Ми позиціонуємо себе як dual-use виробник і працюємо як комерційна компанія з іншими виробниками, а не напряму з державою — у нас немає жодного державного контракту. І через те, що наш продукт класифікується як цивільний — ми можемо експортувати за кордон.
Для компаній, які роблять кінцеві оборонні комплекси, ситуація складніша. Вони не можуть повністю завантажити своє виробництво, якщо немає достатньо державних контрактів. Тому у них є потреба експортувати надлишкову продукцію [на сьогодні Володимир Зеленський анонсував часткове відкриття зброї — ред.]. Хоча до цього вони все одно це робили, просто іншим способом, наприклад перестворювали IP за кордоном. І держава від цього дуже сильно втрачала.
Тут треба розуміти, що бізнес буде рухатися в будь-якому випадку, бо він хоче існувати. І якщо держава не дає йому можливості, він сам її знайде.
Щоб створювати високотехнологічні речі, ми не можемо бути націленими тільки на український ринок. Український ринок ніколи не дасть повного завантаження. І якщо ти хочеш брати найкращі компоненти зі Штатів, але нічого не даєш натомість, вони тебе будуть обмежувати. Компанія має давати щось корисне і брати щось цінне, тоді виходить симбіоз, від якого виграють усі. Це дуже важливо зрозуміти всім нашим чиновникам.
Після закінчення війни велика кількість компаній зупиниться, якщо вони не зможуть диверсифікуватися. І це нормально. Так було після двох світових війн, коли величезні компанії перепрофільовувалися на цивільну продукцію.
«Роботи тут ще мінімум на 10 років»
Раніше безпілотна техніка асоціювалася з великими та складними системами на кшталт Bayraktar чи MQ-Reaper. Сьогодні ринок інший. Україна виготовляє близько 4,5 мільйона дронів на рік, і вкладати супертехнологічні компоненти в кожен із них економічно неможливо. Тому ми робимо ставку на компоненти для «високодоступних систем» — affordable systems, як-от FPV-дрони та розвідники типу Mavic. Це ближче до комерційного сегмента, ніж до
У безпілотних системах, на мою думку, найбільш важливі технології — це навігація, зв’язок і все, що пов’язане з автономією. Це те, що дає перевагу. З того, що ми бачимо, роботи тут щонайменше на 10 років, щоб довести все до ідеалу. Поступово дорогі технології стають більш доступними, і їх можна інтегрувати в дешевші системи. Тобто звичайні FPV отримують більш стійкий зв’язок, кращі камери і навіть штучний інтелект. Раніше це мали тільки великі й вартісні дрони.
Якщо мова про зв’язок, то це має бути повний перехід від звичайних радіо і мобільних на шумоподібні сигнали, які дуже важко визначати і яким важко протидіяти. Щодо навігації — це та, яка може працювати практично за будь-яких умов під будь-яким джамінгом. Це і історія зі супутниками. Доступність кубсатів дає можливість розгортати дуже прості мережі супутників, достатні для забезпечення якісного зв’язку.
Відео модуль. Фото: Sine Engineering
У комп’ютерному зорі і AI я бачу рух до повної цифрової копії поля бою. Щоб системи могли передавати тільки метадані, пов’язані з інтерпретуванням простору, а не повний відеопотік. Так можна буде передавати мінімум даних по радіо, але кожна система матиме одне і те саме уявлення про те, що вона бачить. І само собою, пілота треба відводити від фронту якнайдалі.
«Ми вже можемо найдешевший FPV перетворити на суперрозумний дрон»
Sine Engineering працює ще над технологією групового контролю (mass control), щоб можна було керувати великою кількістю дронів одночасно. Проте варто розрізняти рій дронів і груповий контроль. Груповий контроль — це можливість одночасного контролю одним або кількома операторами над великою кількістю дронів. А рій — це коли летить 10 дронів, вони самі бачать ціль, класифікують її, ухвалюють рішення, хто її має вразити. Це вже про велику автономність.
Для простоти розуміння уявіть собі комп’ютерну стратегію StarCraft. Коли ви обираєте одночасно декілька юнітів і ними керуєте — це груповий контроль. А комп’ютер, який грає проти вас — це вже ближче до рою.
Ми розробляємо технології групового контролю. Насправді вони доступні вже давно. Всі ж бачили шоу дронів, які вишуковуються у малюнки. Але є нюанс. Зараз той груповий контроль добре працює в нормальних умовах, наприклад на полігонах, де не вмикають РЕБ. Ми ж адаптуємо технологію для використання на поле бою, що значно ускладнює задачу. Ми вже можемо будь-який найпростіший і дешевий FPV-дрон переробити на суперрозумний дрон, який буде літати без GPS. І таких дронів у групі одночасно може бути більше як десять. Достатньо лише встановити модуль.
