Розформування ІТ-підрозділів Збройних сил — що відбулося і чого чекати далі
30 вересня про «розвал» двох частин, які займалися розробкою IT-проєктів для Сил оборони, написало видання hromadske. Згодом стало відомо, що йдеться про Центр геопросторових даних, який розформували, і про Центр масштабування технологічних рішень, фінальне рішення щодо якого мають ухвалити у грудні.
Щоб з’ясувати, яка нині ситуація з ІТ-фахівцями та ІТ-проєктами, якими опікується Генштаб ЗСУ, DOU поспілкувався з начальником ЦМТР капітаном Валерієм Чуркіним і кількома джерелами, які ознайомлені із ситуацією і побажали зберегти анонімність. До повномасштабного вторгнення Валерій був техлідом в одній з найбільших ІТ-компаній в Україні.
Для чого створили ЦМТР і що пішло не так
Центр масштабування технологічних рішень, що налічує декілька сотень айтівців, створили 2023 року за каденції Валерія Залужного. За мету ставили розробляти інноваційні рішення для Сил оборони.
Більшість айтівців, яких запросили в центр, були добровольцями та служили в бойових бригадах. А в цивільному житті працювали в ІТ-компаніях на Middle+ і керівних позиціях.
Валерій Чуркін, зауважує, що військовослужбовці-айтівці в підрозділі займаються як software-, так і hardware-частиною. Працюють над 50+ ІТ-проєктами. Зокрема, ЦМТР був долучений до розробки «Армія+», розробив інформаційно-комунікаційну систему «Імпульс», яка переводить у цифру документи, пов’язані зі стройовою частиною та службою персоналу. А також готує проєкт «Вишкіл» — для автоматизації навчання особового складу.
За словами іншого співрозмовника DOU, який був дотичний до попередньої команди й побажав зберегти анонімність, при створенні підрозділ отримував всебічну підтримку для розвитку проєктів і для переведення фахівців. Здебільшого підтримка будувалася на горизонтальних зв’язках. А при зміні військового керівництва підрозділ потрапив у хитке становище.
У березні новий головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський доручив провести аудит, на підставі якого мали переглянути чисельність частин, які не беруть участі у бойових діях. І показати доцільність роботи тилових підрозділів. На час аудиту, за словами наших співрозмовників, переміщення людей в ІТ-підрозділах призупинилося, а проєкти, за даними нардепки Мар’яни Безуглої, «заморозили».
Наразі не розформували, а реформують
У ЦМТР робота над проєктами не заморозилася, але сповільнилася. З березня у центрі відбувалися різноманітні перевірки. Це підтверджує і Валерій Чуркін:
«Раніше ми (ЦМТР — ред.) були дуже закритим підрозділом, ніде не афішували свою роботу. Ще до завершення перевірок був наказ про розформування Центру. Та ми стали активно захищати підрозділ і показувати доцільність проєктів.
Нам це вдалося. Тоді рішення змінили на реформування, зі зменшенням штатної чисельності. При цьому деякі проєкти розподілили по інших підрозділах.
Але зрештою штат не зменшили, вдалося зберегти чисельність підрозділу на попередньому рівні. Частина людей справді перевелася від нас, але на тлі пертурбацій, коли не було впевненості, яка доля чекає команду. Тож зараз ми можемо навіть набирати фахівців».
У серпні Центр масштабування технологічних рішень став публічно розповідати про свою роботу. Того ж місяця, за словами Валерія Чуркіна, вони звернулися до заступника головнокомандувача Андрія Лебеденка, який відповідальний за впровадження інновацій. ЦМТР запропонував змінити організаційну структуру, щоб поліпшити процеси. Відтак наказ на розформування підрозділу змінився на наказ про його реорганізацію до кінця грудня 2024 року:
«Ми досить активно співпрацюємо з Управлінням інноваційної діяльності й підготували пропозиції, як поліпшити нашу організаційну структуру. Це повинно закріпити тих людей, які сьогодні служать у Центрі, і дати змогу набрати нових інженерів, покращити процеси всередині. Подовження до кінця року нам дали, щоб правильно запустити новий механізм».
Наразі ЦМТР перебуває у структурі Збройних сил України.
Хоч нині розформування змінили на реорганізацію, фінальне рішення про долю підрозділу мають ухвалити у грудні.
Чому розформування не варіант на прикладі ЦГД
Центр геопросторових даних, де служило понад 150 військових-айтівців, розформували ще влітку, розповів виданню Forbes колишній військовий, наближений до ситуації.
З березня ЦГД теж проходив перевірки, як і Центр масштабування технологічних рішень. Результати перевірок особовому складу не довели. Однак вони були «позитивними» стверджують військові. Попри це на ЦГД надійшла директива на розформування.
Народна депутатка Мар’яна Безугла у своєму дописі розповіла деякі деталі. За її словами, у червні частину розробників найвищого рівня, які майже рік писали спеціальне програмне забезпечення для розвідки та ситуаційної обізнаності, перевели до бойових підрозділів не за фахом для залучення їх на «нуль». Вона також зауважила про ризик потрапити в полон, що може призвести до витоку інформації про спроможності та методи роботи ЗСУ.
За інформацією нардепки, за три місяці лише частину з них вдалося тимчасово повернути, проєктні групи розпалися.
Далі військовослужбовців вивели у розпорядження. Це означає, що їх закріпили за певною військовою частиною, доки не визначать, де і на яких посадах вони далі служитимуть. За загальним правилом термін перебування у розпорядженні триває не довше як два місяці. Впродовж цього часу військовослужбовці продовжують виконувати завдання. Перші два місяці їм виплачують зарплату відповідно до раніше займаної посади, але після закінчення цього терміну йдеться про оклад за званням і надбавки за вислугу років. Зокрема, це
Приблизно стільки військовослужбовці будуть отримувати, якщо їх не призначать на посади до кінця жовтня.
Що далі
Військові стверджують, що їх готові забрати до себе й інші органи Сил оборони, але «ЗСУ не віддає». Однією з потенційних причин, про які згадували співрозмовники hromadske, бажання залучити розробників до конкурентної системи «Дзвін», яку називають «корумпованим проєктом».
Зауважимо, що раніше ЦМТР (і ЦГД до розформування) існував при Генштабі, а нині залишається в ЗСУ, однак в іншій структурі. Також ІТ-підрозділи є при Міноборони, як-от Центр інновацій та розвитку оборонних технологій тощо. На думку заступниці міністра оборони з питань цифровізації Катерини Черногоренко, всі проєкти розробок мають бути зосереджені в Міноборони, а не розкидані між міністерством, Генштабом і тимчасовими прикомандированими групами.
У дописі нардепки Мар’яни Безуглої, яка поспілкувалася з Катериною Черногоренко, йдеться: «Міноборони не може забрати ІТ-фахівців чи їхні проєкти, якщо головнокомандувач ЗСУ вирішить відправити цих ІТ-фахівців у піхоту. Принципова проблема полягає у слабкості Міноборони щодо нагляду і контролю за ЗСУ, особливо стосовно генералів. На законодавчому рівні цю проблему міг би вирішити законопроєкт № 4210, який вже був проголосований у першому читанні й визначає чітку відповідальність сторін».
За словами військовослужбовців, попри те, що робота спеціалістів ЦГД скоротилася до підтримки та створення критично важливих запитів, на їхні системи продовжують надходити запити з інших частин, проте під’єднувати нових користувачів неможливо.
Наразі невідомо, яка доля чекає військовослужбовців ЦГД і ІТ-проєктів, які вони розробляють.
Ми надіслали офіційний запит у Генеральний штаб, щоб з’ясувати їхню позицію. На момент публікації відповіді не надійшло. Але ми поділимося нею, щойно це буде можливо.
Які питання закидають розробникам у Силах оборони
Після того як історія про розформування ІТ-підрозділів вийшла в публічний простір, її прокоментував Олександр Федієнко, народний депутат і член комітету Національної безпеки, оборони та розвідки ВР. У своєму дописі він зазначив, що його комітет «неодноразово намагався отримати відповідь, чим підрозділ займається». У дописі йшлося, ймовірно, про ЦМТР.
«Я кажу про розробку цифрових додатків, а саме головне, хто є замовником цих цифрових додатків. З тих п’ятидесяти семи цифрових додатків, які вони розробляли, я знаю приблизно 5 додатків (ІКС), які дійсно принаймні я зустрічав у Збройних силах. <... >Я з повагою ставлюся до фахівців IT, але вважаю що їх робота особливо під час війни, особливо коли вони є військовослужбовцями, повинна бути ефективною».
На запитання про те, чи має ЦМТР замовників на свої ІТ-проєкти, Валерій Чуркін зауважує, що для частини проєктів це Міністерство оборони, а для частини — Збройні сили.
«Замовником може виступати МОУ, командування певного роду військ або головнокомандувач. Найкраща синергія у нас відбувається з Міністерством оборони, бо воно закриває частково питання з оформленням документів і процедур», — каже керівник ЦМТР.
За словами іншого співрозмовника DOU, який дотичний до організації ІТ-проєктів для Збройних сил, створення архітектури продукту і кодинг — тільки 15% потрібної роботи. Найбільше часу займає підготовка документів і проходження механізмів впровадження продукту. Крім того, повинна бути людина, яка повністю візьме на себе «овнершіп» за продукти й буде готова взаємодіяти з кадровими військовими високих рангів, які не завжди знають, як працювати з інноваціями.
Які є труднощі з делівері проєктів ЦМТР
Валерій Чуркін зазначає, що більшістю проєктів військові частини зацікавлені й понад 300 підрозділів використовують ті чи інші напрацювання центру. Однак зізнається, що не всі процеси унормовані.
«Деякі проєкти можна швидко розробити і передати підрозділам на тестування. А щоб офіційно їх затвердити, масштабувати на інші підрозділи, існують процедури. Зокрема, є положення про життєвий цикл програмних продуктів, за яким ми повинні йти. Мова про погодження, затвердження вимог, підготовку технічного завдання, проходження КСЗІ тощо. Найуспішніший приклад, коли вдалося швидко дотриматися процедур, це „Армія+“. Рішення пройшло всі офіційні етапи за кілька місяців.
Ще один з блокерів — це статус замовника, який передбачає певні обов’язки. Зокрема, замовник пише ТЗ, займається оформленням КСЗІ. І подекуди маємо ситуацію, коли проєкт цікавий, потрібний, його використовують, але ставати офіційно замовником ніхто не хоче, бо це додаткова документальна робота, на яку іноді немає спроможностей або бажання.
У розробці програмного забезпечення є така річ, як continuous development і continuous integration. Тобто програмний продукт постійно розвивається, частину рішень треба підтримувати на постійній основі.
Тож якщо перелічувати проєкти, які на 100% готові й пройшли всі офіційні процедури впровадження та легалізації, то їх чотири. Водночас більша частина має готовність від 60 до 90%, деякі апробовуються підрозділами.
Це є одним з блокерів в історії з інноваціями: якщо робити все „згідно-відповідно“, то ми б йшли назад, а не вперед. Багато моментів з погляду законодавства не внормовано.
Класний кейс можу навести з „Дельтою“. Не так давно затвердили нові принципи КСЗІ [під капотом — американський стандарт NIST
800-53, розповідав DOU архітектор Дельти Артем Мартиненко]. І це стало більше не про папери, а про реальні профілі безпеки. „Дельта“ пройшла нову процедуру першою. Ці якісні зміни прибрали багато перепон і для нас».
Бюрократичні моменти, які затягують процеси розробки та впровадження рішень, у ЦМТР намагаються змінювати разом з іншими підрозділами. Керівник центру розвідає, як це відбувається на практиці:
«Є процедури, за якими можна вносити пропозиції. Але їх виконати мало, треба мати чітку проактивну позицію і повсякчас рухати процес. Наприклад, якщо є річ, яку хочемо змінити, варто залучати знайомих з інших військових структур. Пояснювати, мовляв, колеги, отакий момент блокується, а це потрібно для того й того.
Тоді написати доповідь і йти до старшого начальника, спілкуватися. І тут багато залежить, наскільки уже твій командир прийме цю ідею, наскільки він готовий її штовхати. Підключати інших людей для просування. Потім ці доповіді передаються командувачам родів військ.
І тоді вони розглядають пропозицію, якщо її підтримують, доповідають головнокомандувачу. А він вже ухвалює рішення, яке треба імплементувати.
Коли зміна дуже потрібна, кілька підрозділів можуть написати доповіді своєму командуванню. Також потрібно взаємодіяти з Міноборони, бо рішення щодо деяких впроваджень ухвалюють спільно міністр оборони і головнокомандувач».
Загалом Валерій Чуркін зауважує, що для ЦМТР є позитивний контекст і нова організаційна структура зможе додати стабільності роботи центру. Які саме зміни маються на увазі, співрозмовник розкрити не може. Вони мають допомогти зберегти підрозділ і ІТ-проєкти, які створюють на користь Сил оборони, але фінальне рішення очікують у грудні.
«Невизначеність породжує хвилювання особового складу»
Важливою проблемою, на думку Валерія Чуркіна, є брак людей, які займаються технологіями для війська. Про це зауважував і Артем Мартиненко, заступник керівника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій при Міноборони, на DOU Day Picnic. Тоді Мартиненко вказав, що технічний борг з цифровізації становить 30 років.
Окрім бюрократичних моментів, керівник ЦМТР називає невизначеність і питання мотивації військовослужбовців.
«Коли з підрозділом почалися пертурбації, частина людей почала шукати способи перевестися в інші підрозділи. Частина тих, хто мав підстави списатися зі служби, вирішили списатися. Невизначеність породжує хвилювання особового складу, і люди стали йти. Але зараз процес трошки зупинився.
Також є питання мотивації військовослужбовців. У нас служать топові фахівці, які раніше обіймали високі посади в компаніях і отримували дуже добрі зарплати. А нині вони мають звання солдата і отримують 25 тисяч гривень, якщо не виїжджають у зону бойових дій.
За стільки часу в армії, прийшовши добровольцями, про джерела існування теж задумуєшся».
