«Прагнемо навчити якомога більше дівчат керувати БпЛА». Як працює школа «Пілотеси України»
У Києві вже півтора року діє школа, де жінок вчать керувати дронами. Невдовзі має запуститися і програма для дітей. Ми поспілкувалися із засновником проєкту Валерієм Боровиком та самими пілотесами про те, як проходить навчання і які труднощі трапляються під час тренувань.
«В аналогічних організаціях 90–100% учнів — це хлопці, а дівчата зовсім не залучені». Як зʼявилася ідея школи пілотес
До великої війни я займався космосом, енергетикою в межах альянсу «Нова енергія України», в який входять понад 20 компаній. Ми випускали двигуни для супутників, постачали енергетичне обладнання, робили проєкти з моніторингу електромереж.
Керувати дроном я навчився ще у 2012 році, коли зʼявилися перші DJI Phantom. Тоді його придбав й опановував разом із сином і донькою.
У 2014 році наш альянс почав займатися і дронами. Нині концентруємося на налагодженні промислового виробництва. Зокрема, компанія First Contact, яку я заснував і яка входить до альянсу, розробляє БпЛА «Оса», «Відсіч», «Ятаган». Робимо і деталі для дронів: мотори, контролери, пропелери, рами. Маємо контракти з силовими відомствами й постійно шукаємо розробників, конструкторів, інженерів-електронщиків.
Під час повномасштабної війни я очолив спецпідрозділ ударних дронів «Білий орел». Це зведений підрозділ з різних родів військ, сформований спершу на базі військової контррозвідки. Разом із побратимами ми виїжджаємо на виконання бойових завдань, працюємо нашими дронами.
Ідея створити школу пілотес зʼявилася влітку 2022 року. Тоді в моєму підпорядкуванні був підрозділ Інтернаціонального легіону. Один з німецьких офіцерів, колишній солдат бундесверу (збройні сили Німеччини — ред.), запитав, чи знаю я жінок, які вміють керувати дронами. Його товариш з Великої Британії підтримував феміністичні організації й хотів допомогти дівчатам фінансово.
Я подзвонив кільком знайомим пілотесам, але одна не відповідала, інша була на передовій. Тоді й подумав: «У нас є свої пілоти. Ми можемо самі знайти дівчат і навчити їх». Той британець до Києва так і не доїхав, але я тим часом вирішив створити школу керування дронами. Я бачив, що в аналогічних організаціях
З першими студентками мені допоміг друг, президент Ukrainian Fashion Week, Володя Нечипорук. Він попитав в офісі, кинув клич у закритому чаті, тоді відгукнулося 30 дівчат. Хтось із наших бійців озвучив слово «пілотеси», мені сподобалося. Перевірили, що цю назву ніхто не використовує і дали школі імʼя «Пілотеси України». На першому курсі вивчили шістьох дівчат, на випуск запросили пресу і після розголосу в медіа мали чергу на навчання з 200 охочих.
«Ми навчаємо, як шукати цілі, коригувати артилерію, тікати від РЕБу чи антидронової рушниці». Про курси і донатну систему
Наша школа хоче допомогти армії у виконанні бойових завдань. Прагнемо навчити якомога більше дівчат керувати БпЛА, щоб вони під час бойових дій або інших небезпечних ситуацій могли взяти до рук дрона, визначити, де розташовується ворожа артилерія чи інші військові обʼєкти, скоригувати й допомогти нейтралізувати цілі.
Коли розпочалася повномасштабна війна, до нас приходили дівчата з конкретною метою — навчитися керувати дроном і долучитися до ЗСУ. Зараз звертаються здебільшого ті, хто має час і розуміє, що це корисна навичка, яка може в майбутньому допомогти захистити себе, рідних і домівку. Серед учениць люди різних професій і занять — військовослужбовиці, домогосподарки, волонтерки, дизайнерки, мисткині, менеджерки, журналістки.
Група дівчат, яка навчалася восени 2023 року. На фото також — інструктори Дмитро і Діана
Спершу ми навчали всіх безплатно. Щоб далі дівчата могли долучитися до війська або навчати цього інших. Мовляв, ми даємо вам знання і навички, а тепер ви навчіть інших, така собі mesh-мережа, як у фільмі «Pay it forward», де ти чиниш для когось добро й просиш цю людину зробити щось хороше для іншого.
Ця ідея працювала у перші місяці великої війни. Далі ж, коли росіяни вже відступили від Києва, ми побачили, що наші учениці рідше йдуть до Сил оборони і не так активно, як раніше, хочуть навчати інших. Тож ми вирішили дещо переформатувати роботу. Нині ми безплатно навчаємо лише тих дівчат, які вже у війську або точно планують там бути.
А для цивільних, які хочуть пройти курси для своїх потреб, пропонуємо донатну систему. Саме завдяки цим пожертвам ми навчаємо військовослужбовиць, а ще закриваємо інші витрати — виїзди, бензин, ремонт дронів тощо. Також маємо спеціальну банку для охочих підтримати школу фінансово.
Вартість курсу залежить від його рівня — 6, 9 або 12 тисяч гривень. Є стандартний курс керування, а також більш просунуті, які тривають довше і на яких ми навчаємо, як шукати цілі, коригувати артилерію, тікати від РЕБу чи антидронової рушниці.
За увесь час ми вивчили орієнтовно сотню пілотес, 15% з них продовжили свій шлях у Силах оборони.
«Можна тренуватися на дронах для підготовки ударних місій». Як проходить навчання
Серед наших інструкторів — дівчата, які вже завершили курси, а також військовослужбовці, яких комісували. Коли є можливість, до навчань долучаються розробники дронів з First Contact. Тобто фактично ми маємо три-чотири інструктори, які ведуть дві-три групи на тиждень.
Сьогодні виїздів маємо небагато, бо погода погана, заняття часто переносяться, тож упродовж місяця ведемо лише одну групу. Але влітку інколи маємо й по дві групи на день. Зазвичай група складається з чотирьох учениць і двох інструкторів.
Тривалість навчання залежить від рівня і навантаження. Якщо навчаємо військову, то вона зазвичай бере найскладніший курс, який опановує за тиждень і має тренування щодня. Якщо ж навчаємо цивільних, то це може тривати кілька тижнів, залежно від погоди і вільного часу учениць.
Спершу ми пропонуємо теоретичну частину. Розповідаємо, з чого складається дрон, які бувають види, як вони літають тощо. Раніше ми проводили перші заняття в класах, а вже потім організовували виїзди на полігон. Та згодом вирішили обʼєднати теорію з практикою, адже це швидше й цікавіше.
Для занять використовуємо два полігони, з безпекових міркувань, я не говоритиму, де вони розташовані. Додам лише, що ми завжди повідомляємо необхідні служби, коли проводимо польоти.
Найчастіше практикуємося на цивільних дронах Mavic і Autel. Якщо у дівчини є бажання і здібності, то можемо проводити тренування і на більш складних дронах для підготовки ударних місій. Наприклад, БпЛА «Оса», який може літати у місії, зависати.
«Важливо, щоб і юне покоління українців розумілося на технологіях». Про плани
Навчити керувати дроном можна всіх. Це як навчитися малювати, але малюнки вийдуть у кожного різні. Хтось втрачатиме упродовж керування пʼять дронів вартістю по $3000, а хтось одним буде літати все життя.
Одразу помітно, чи є в людини здібності до цього. Наприклад, дівчина не боїться керувати, орієнтується гарно в просторі, вправно володіє своїм тілом і думками.
Особливо цікаво спостерігати, як реагує учениця, коли ми починаємо впливати на дрон антидроновою рушницею — чи поводиться зважено й послідовно, чи, навпаки, починає панікувати. Часом інструктор допомагає і перехоплює керування дроном, аби його «врятувати». Такі стресові ситуації теж додають досвіду.
Нерідко на тренування наші учениці брали дітей, яким було цікаво спостерігати за процесом. Так у нас виникла ідея тренувати не лише дорослих. У грудні
Дітям керувати дронами сподобалося, але було занадто холодно для тренувань. Тож ми вирішили повернутися до цієї ідеї навесні, коли буде тепліше й комфортніше, а діти зможуть краще концентруватися на польотах.
Важливо, щоб і юне покоління українців розумілося на технологіях, вміло керувати БпЛА й могло за потреби допомогти військовим обороняти країну. Звісно, хотілося б завершити цю війну «під ключ» ще за нашого життя, щоб ворог більше не йшов на наші землі. Але навички керування дроном у сучасному світі не будуть зайвими у будь-якому разі.
Також з настанням весни плануємо зробити навчання для дорослих більш поглибленим і мілітарним, щоб були вправи з розгортання і маскування, прихід на позицію і відхід із позиції. Усім охочим пройти курси пропонуємо писати на нашу Facebook-сторінку.
«Величезний плюс школи — можливість літати на тих БпЛА, які якраз використовують ЗСУ». Досвід учениць
DOU також поспілкувався з трьома жінками, які завершили курси пілотування. Вони розповіли про свої враження від навчання і які труднощі виникали під час тренувань. Двоє із них нині служать у війську.
Марина Хорунжа, колишня учениця, зараз допомагає розвивати школу:
«Я долучилася до першої групи проєкту, ми їздили двічі на тиждень на полігон і раз на тиждень тренувалися на симуляторах.
Найбільше сподобалась команда інструкторів, дівчата з групи, була дружня атмосфера. Ми навчалися на дроні Mavic. Спочатку думали, що не впораємося, але тренувалися, не пропускали заняття. Інколи важко було повертатись до точки відправлення, коли почали вже літати на дальні відстані, коли був сильний вітер або працювала РЕБ. Декілька разів дрон губився, але ми шукали і знаходили його майже без пошкоджень.
Я не пішла до лав ЗСУ, маю двох дітей, це велика відповідальність, тому вирішила допомагати школі в організаційних питаннях: адмініструю сторінку, створюю групи та підтримую дівчат, які спершу думають, що в них не вийде керувати дронами».
Олександра, військова, позивний «Мегера»:
«Я шукала курси, де могла б швидко навчитись літати з умовами, наближеними до бойових. Моя військова кар’єра якраз звернула до цього напряму. Вчасно натрапила на статтю про школу і подумала, що це знак. За кілька днів мені вже запропонували приїхати на перші заняття.
Сподобалося, що інструктори підтримали наше бажання тренуватися в екстремальних умовах. Нас вчили пілотувати і під час дощу чи вітру, і під час руху транспорту. Ми робили розвідку об’єктів, випробували системи скидів боєприпасів. Вся система навчання побудована на тому, що ти не випускаєш пульт керування з рук і одразу вчишся на практиці, напрацьовуєш дії в штатних і аварійних ситуаціях.
Зараз я продовжую службу в ЗСУ і вже сама викладаю льотні дисципліни. Примножую знання, які надала „Школа пілотес“. Знаю, що завжди можу отримати підтримку викладачів, адже вони й тепер на звʼязку за потреби».
Олена, військова, позивний «Міледі»:
«Раніше в армії я не надто замислювалась про роль цивільних квадрокоптерів у веденні бойових дій. Однак саме 24 лютого 2022 року я з ними познайомилася надто близько двічі. Вперше — коли наші позиції „помітили“ магнітними GPS-маячками з дрона. Вдруге — коли пощастило ухилитися за технікою від скиду. Тоді про скиди взагалі мало хто чув, а до моєї розповіді про це ставилися досить скептично. Але вже згодом „очима“ мого артилерійського підрозділу стали ті цивільні дрони.
Щойно мені випала нагода бути поза межами району ведення бойових дій, я вирішила опанувати пілотування. Пішла в школу саме для жінок, аби не наткнутися на принизливе для військовослужбовиць: „Рожай дітей, вари борщі“. А тут всі на рівних і з чітким розумінням, що війна не на день, що за потреби „пташки“ здіймуться в небо, і ми вистоїмо.
Мені найбільше сподобалося, що було багато практики. У подібних школах більше уваги зазвичай приділяють сухій теорії, а в „Пілотесах“ — це теорія, що переходить у політ вже з першого заняття. Умови наближені до реальних: не в парку над деревами, а зі складними завданнями, кліматичними і радіоперешкодами.
Величезний плюс — можливість літати на тих БпЛА, які якраз використовують ЗСУ. А коли війна нарешті скінчиться, то ми й парад на честь нашої перемоги знімемо без проблем.
Нині я повертаюся фронт. Моя посада не передбачає роботи з „квадриками“, але за потреби готова застосовувати здобуті знання. Що більше навичок маєш, то більше життів на полі бою буде врятовано і то ближчою є наша перемога. Цивільним хочу сказати: не чекайте, коли ми закінчимося — вже тренуйтесь, гартуйтесь, навчайтесь і допомагайте таким школам, якщо маєте можливість».
