Що буде далі з цифровізацією України. Бліц з Михайлом Корнєєвим, екскерівником з розвитку сфери відкритих даних Мінцифри
Нещодавно керівник експертної групи з відкритих даних Мінцифри Михайло Корнєєв повідомив, що залишає команду після пʼяти років роботи. DOU поспілкувався з Михайлом і запитав, що він планує робити далі, що вдалося, а що ні під час співпраці з міністерством, якою він бачить подальшу цифровізацію України та хто замінить його на посаді.
Які посади у Мінцифри ви обіймали впродовж пʼяти років? Як змінилося міністерство за цей час?
Карʼєрний шлях в мене почався ще до створення Мінцифри — у Державному агентстві з питань електронного урядування України. Це орган, на основі якого й було організовано Міністерство цифрової трансформації 2019 року. У той час активно впроваджувалася реформа державного управління (РДУ), яка передбачала модернізацію органів влади. Конкурс на посади реформаторів (так називали ФПР — фахівців із питань реформ) складався з п’яти етапів і був позбавлений корупційної складової. Як інакше колишній студент зміг би стати державним експертом з питань реалізації проєктів цифрової трансформації? Це і була моя перша посада.
Далі важливим кроком стало створення Мінцифри. Наша робота отримала більше правосуб’єктності, а цифрова трансформація і електронне урядування стали основними на порядку денному. Хоча не всі «старі бюрократи» одразу сприйняли молоду й амбітну команду, спрямовану не на розтягування процесу, а на досягнення результату. Досі пам’ятаю фразу одного такого держслужбовця: «Завтра я спробую згадати». Однак цифровізація все більше вкорінювалася в головах чиновників, і замість неприйняття до нас почали формуватися черги з диджитал-проєктів, які різні органи хотіли реалізувати.
Потім почалася пандемія COVID-19, і Мінцифри довелося перебудовуватись — нам вдалося це зробити якнайшвидше. Вже у квітні 2020 року ми проводили конкурс #HackCorona, націлений на підтримку цифрових рішень, які допомагають у боротьбі з коронавірусом і подоланні негативних наслідків від нього.
Повномасштабне вторгнення росії ще раз змусило всіх нас переформатувати роботу. З перших днів Мінцифри організувало активну інформаційну боротьбу проти російської пропаганди, особливо для європейської аудиторії. Далі вже були «єВорог», «Армія дронів», UNITED24 та інші проєкти з мілтек.
На мою сферу відповідальності найбільше вплинуло повномасштабне вторгнення. На жаль, майже на пів року довелося закрити доступ до Єдиного державного вебпорталу відкритих даних, а публічний доступ до інформації з багатьох реєстрів закритий і досі. Та я бачу вікно можливостей для сфери відкритих даних після нашої перемоги — відбудова буде неможливою без них.
Щодо посад, то їхні бюрократичні назви, думаю, нікому не цікаві — важливий зміст. Можу розділити свою карʼєру в міністерстві умовно на два етапи: розвиток електронної демократії та керування сферою відкритих даних. Останнім я займався чотири роки з п’яти.
Чи змінилося міністерство? Звісно, воно стало більш інституційним, змінилося сприйняття Мінцифри, передусім серед інших органів влади. Але найголовніше залишилось незмінним — це ті цінності, які розділяє кожен член команди: чесність, відповідальність, принциповість і правильне розуміння закону Паркінсона [емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час — ред.].
Чому вирішили рухатися далі? Як це сприйняли в команді?
Пʼять років у сфері відкритих даних і чотири роки на керівній посаді — досить довго, аби в тебе «замилилось око». Кажу відверто, мені потрібні нові виклики та челенджі.
Звісно, важко відпускати людей. Важко відпускати проєкти, які вів від самого початку. Але всі розуміють необхідність змін та удосконалень. Моя улюблена фраза Вінстона Черчилля «To improve is to change; to be perfect is to change often» [«Удосконалення — це зміни, бути досконалим — означає змінюватися постійно» — ред.]. Вважаю, що у сфері відкритих даних буде якісно новий етап.
Чи є вже інформація, хто замінить вас на посаді? Чи будуть в команді ще якісь кадрові зміни?
Однією з особливостей діяльності держави є безперервність виконавчої влади. Тож так, вже відомо, хто очолить напрям — Мстислав Банік [зараз він є керівником із розвитку електронних послуг у Мінцифри — ред.]. Окрім того, команда буде розширена. Я дуже сподіваюсь, як кажуть у футболі, на «якісне підсилення складу», оскільки попереду не просто багато, а надбагато роботи — як і з відкриттям наборів даних, так і зі забезпеченням євроінтеграційних процесів.
Які у вас подальші карʼєрні плани?
Хотілося б сказати, що відпочину, але пляж і відпочинок будуть вже після нашої перемоги — на південному березі Криму. Зараз у планах — і далі працювати на ниві цифрової трансформації нашої країни, боротис з корупцією та розвивати
Чого вдалося досягти за час роботи, а чого ні? Розкажіть детальніше на прикладах конкретних проєктів.
Особливістю роботи в Мінцифри є постійний рух і драйв. Одночасно може бути до десяти активних проєктів — і ти просто не встигаєш порадіти перемогам, бо все несеться і часу рефлексувати особливо немає. Тому я ще не встиг повністю видихнути.
Найбільшим своїм досягненням вважаю те, що вдалося втримати сферу відкритих даних на плаву навіть під час повномасштабної війни. Нам було складно, особливо в 2022 році, коли ми відновлювали доступ до порталу відкритих даних. Тоді ми стикалися із супротивом системи, але все одно продовжували гнути лінію прозорості й відкритості у роботі органів влади.
Чого не вдалося зробити (чи, точніше, завершити) — це змінити парадигму сприйняття відкритих даних у нашому законодавстві та в суспільстві, винести їх за межі «публічної інформації в машиночитаній формі». Тобто в громадян є думка, що відкриті дані — це просто інформація від держави. Насправді ж не лише державні органи чи установи володіють такими даними. І я сподіваюсь, що ми рано чи пізно прийдемо до того, що основним джерелом відкритих і великих даних стане саме бізнес.
Якими проєктами найбільше пишаєтеся?
Сприймаю свою роботу комплексно, тому виділити якийсь один проєкт складно. Особливістю моєї роботи було повне залучення у всі процеси, повʼязані зі сферою відкритих даних. Пишаюсь тим, що під моїм керівництвом сферою відкритих даних Україна стала № 2 у Європі за рівнем зрілості цієї галузі. І що найголовніше — демонструвала позитивну динаміку. 2020 року ми були
Також не можу не згадати відкриття наборів даних: фінансова звітність підприємств, Реєстр арештованих активів (АРМА), додаткові поля в популярних наборах (на кшталт відомостей про транспорті засоби) — це те, що вдалося відкрити вже під час повномасштабного вторгнення.
Які загалом ваші враження від співпраці з Мінцифри?
Передусім Мінцифри — це люди та цінності, які ці люди розділяють. Тому враження якнайкращі. Колеги — друга родина, де всі працюють над спільною метою та готові прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Мені буде бракувати атмосфери та «вайбу» Мінцифри.
Над якими незавершеними проєктами працюватимуть ваші наступники?
Пріоритетом залишається відновлення доступу до наборів даних. Паралельно працюємо за всіма напрямами: з силовим блоком, з громадськістю та безпосередньо з органами влади-розпорядниками інформації. До кожного набору даних — особливий підхід та вивчення інформації, яка в ньому міститься, на предмет можливого використання ворогом проти нас.
Критично важливим зараз є відкриття доступу до інформації з Єдиного державного реєстру, публікація даних з Реєстру пошкодженого та знищеного майна, Реєстру судових рішень і, звісно, ж відновлення доступу до декларацій посадових осіб. Вітаю рішення депутатів відновити обов’язкову подачу декларацій, але не задоволений тим, що доступ до публічної частини реєстру (відповідно і доступ до набору даних) буде обмежено ще на рік.
Великим блоком роботи буде також імплементація норм ЄС щодо відкритих даних до українського законодавства. Це є одним з пріоритетів, тож скоро варто очікувати наближення нашого законодавства до загальноєвропейського.
Які проєкти з відкритими даними стали найпопулярнішими серед громадян? А які «не злетіли» й чому?
Питання нагадало мені, чим ще варто пишатися у своїй роботі. Це понад пʼять мільйонів користувачів сервісів на основі відкритих даних щомісяця. Принаймні за оцінками до повномасштабного вторгнення.
Тут варто пояснити: основна роль Мінцифри у сфері відкритих даних — забезпечити доступність цих даних для всіх охочих. І вже бізнес чи представники громадського сектору на основі цих даних роблять «додаткову цінність», або, як ми називаємо це, «вплив відкритих даних». Оцінюємо ми його у розрізі створених сервісів на основі того чи іншого набору даних, а також кількістю користувачів того чи іншого сервісу.
Одним з найпопулярніших наборів даних на порталі є Відомості про зареєстровані транспортні засоби від МВС. Його використовують, напевно, всі учасники авторинку в Україні. Традиційно популярними залишаються сервіси в сфері конкурентної розвідки: Opendatabot, YouControl, Vkursi.pro, Clarity Project та інші. Але моїми фаворитами залишаються сервіси, створені на основі даних Національної служби здоров’я (НСЖУ): «Ліки Контроль», чат-боти «Спитай Гриця», «Буду мамою», «Календар здорових українців». Ці сервіси допомагають українським пацієнтам обстоювати свої права на якісне і безплатне медичне обслуговування. Саме такий вплив відкритих даних на життя українців завжди драйвив мене на роботі.
Звісно, були й такі сервіси, які «не злетіли». І проблема була не так у їхній спеціалізації, а більше у високій конкуренції або ж у неправильному позиціонуванні продукту. На багато з них вплинуло повномасштабне вторгнення і закриття доступу до інформації з реєстрів. Мінцифри намагалося максимально мінімізувати негативний вплив на бізнес на основі відкритих даних, тож разом з партнерами вже провели два конкурси грантів: Open Data Services Support та Open Data Unbroken. Зараз на етапі підготовки ще один масштабний конкурс грантів для сервісів на основі відкритих даних, тому стежте за оновленнями від Мінцифри.
Як зараз працює державний портал відкритих даних? Чи планується якесь його вдосконалення чи розширення?
Пам’ятаю, що першою думкою зранку 24 лютого 2022 року було: «Так, потрібно вимкнути портал». Відновили його роботу ми з 1 серпня того ж року, відтоді почалася боротьба з розпорядниками за публікацію наборів.
Портал — досить навантажена система, щоденно туди заходять понад пʼять тисяч унікальних користувачів, тож доводиться обробляти понад 20 тисяч запитів АРІ. У пікові години це призводить до певних перебоїв у роботі, але це владнають найближчим часом.
На портал чекає модернізація та перехід на сучасну версію ядра CKAN. Це поліпшить відмовостійкість порталу і спростить взаємодію з ним для всіх користувачів.
У якому зараз стані відкриті дані в Україні? Що чекає нас у майбутньому?
Складне запитання. Досі недоступними залишаються багато наборів даних. Передусім йдеться про інформацію, якою володіє Державна податкова служба, інформацію про справи в екології та енергетиці, вже раніше згадані ЄДР, Реєстр пошкодженого та знищеного майна, декларації чиновників. Тим не менш, саме під час повномасштабного вторгнення вперше оприлюднили дані фінансової звітності підприємств, Реєстр арештованих активів, відновили й розширили набір даних на порталі Державної електронної системи у сфері будівництва.
Тож я оцінюю стан справ у цій сфері як «задовільний». З тими обставинами, які ми мали станом на 1 серпня 2022 року, — це чи не найкращий результат, який тільки можна було отримати. Звісно, завдяки ЗСУ та всім захисникам України.
Я невиліковний оптиміст, але з тверезим поглядом на речі. Вважаю, що на сферу відкритих даних чекає нове дихання і перезапуск. Якщо повноцінне відновлення доступу до всіх наборів даних — це питання передусім перемоги України у війні, то робота з «кристалізації» сфери триває постійно. Впроваджуються стандарти публікації наборів даних високої цінності — робимо це паралельно з ЄС. Планується чергове розширення переліку обов’язкових до публікації наборів даних (зміни до постанови № 835). Також імплементація актів ЄС у сфері відкритих даних — йдеться про Data Governance Act, який має унормувати діяльність всіх суб’єктів не лише у сфері відкритих даних, а й загалом у сфері управління інформацією. І, звісно, популяризація відкритих даних і сервісів на їхній основі, формування комʼюніті користувачів.
Якщо цифровізація України триватиме такими ж темпами, як зараз, то яким бачите ідеальне майбутнє у цій сфері?
Ідеальним майбутнім я бачу втілення намічених планів. Це побудова та відновлення сучасної цифрової інфраструктури — від звʼязку до дата-центрів, підвищення цифрових навичок громадян, децентралізація у наданні послуг.
Я впевнений, що цифровізація лише пришвидшиться. І це стосується абсолютно всіх сфер — від безпеки та обороноздатності країни до життєдіяльності ОСББ. Після перемоги саме завдяки цифровій трансформації та якісно новим підходам до управління державою ми зможемо швидко та ефективно подолати наслідки війни.
