На війні загинув Software Engineer з SoftServe Юрій Калінкін
Юрій Калінкін, Middle Software Engineer у компанії SoftServe, загинув на фронті. У лави ЗСУ він пішов добровольцем на третій день після початку повномасштабного вторгнення.
Про загибель айтівця повідомила у Facebook директорка дніпровського центру розробки SoftServe Олена Корсун.
«Ми втратили одного з найсміливіших, найсильніших та найвідданіших героїв. Юра воював так, що став одним з беззаперечних лідерів свого підрозділу. На останньому виході на бойове завдання — він прийняв перший і смертельний удар на себе і ціною власного життя дав можливість відійти іншим», — розповіла вона.
В Юрія Калінкіна залишились батьки та рідний брат, SoftServe відкрила монобанку для збору пожертв для сім’ї загиблого.
Похорон воїна відбудеться у вівторок, 11 липня, о 9:30 в місті Марганець Дніпропетровської області, вул. Святослава Хороброго, 25.
Редакція DOU висловлює щирі співчуття родичам і колегам загиблого.
Публікуємо спогади про Юрія Калінкіна його колег:
Антон Блажко, Tech Lead
За досить нетривалий час роботи з Юрою він змінив моє бачення взаємовідносин у команді. Він мав якусь особливу харизму і почуття гумору, наповнюючи командні зустрічі позитивом, легкістю і водночас конструктивом. Він був неймовірно вимогливим до себе, його слово значило багато. Я ще ніколи не бачив такої відповідальності й акуратності у виконанні будь-якої роботи. Він був прикладом для нас усіх. Завжди був готовий допомогти, завжди мав час поговорити та вислухати. Без перебільшення — душа команди. Хоч ми й ніколи не бачились наживо, але дуже його бракуватиме. Важко повірити, що ця трагедія реальна.
Ігор Шкарупа, Big Data Solutions Architect
Юра був моїм одногрупником, якийсь час ми жили в гуртожитку в сусідніх кімнатах, можна сказати, їли з однієї тарілки. Він з великою повагою ставився до своїх рідних, намагаючись убезпечити їх від будь-яких турбот і поганих новин, іноді прикрашаючи реалії. Він не соромився братися за будь-які підробітки, аби бути максимально фінансово незалежним і мати можливість привозити батькам подарунки. Відкритий і чесний, завжди поспішав всім довкола на допомогу. Він був неймовірною людиною, мрійником, яких ще треба пошукати. Він малював картини в стилі стімпанк і писав антиутопічні романи, які так і не будуть видані, на жаль. Цей чолов’яга був світлим, добрим, самовідданим і альтруїстичним, таким і залишався до останнього дня. Величезна втрата для нас всіх!
Марина Ващук, проєктний менеджер
Це було так дивно — відкрити стрічку у Фейсбуці й побачити, що Юри більше нема. Я не можу осягнути, що це правда, що я більше ніколи не зустріну його в офісі й не потисну його руку...
Мені здається, що зовсім недавно я його приймала у свою команду. Пам’ятаю, як наша колега сказала: «Я маю друга, котрий хотів би потрапити до нас, він дуже працьовитий і відповідальний». Саме з цієї фрази почався його шлях у SoftServe.
Він не боявся брати на себе нестандартні задачі, постійно навчався і хотів допомогти кожному навіть за межами команди або проєкту. Згадую, як під час нашого першого one-to-one запитала його: «Як ти? Може тобі чогось не вистачає для девелоперського щастя?», — а він усміхнувся і відповів: «Чого тут може не вистачати, коли друзі поряд, і завдяки команді їх стало більше».
Пам’ятаю, як тільки закінчився жорсткий COVID-карантин і почали потрохи пускати людей до офісу, то у Дніпрі в одному з офісів з’явився анонім, котрий купував кожного ранку неймовірні смаколики. Як виявилось, це Юра щоранку їздив до пекарні й купував щось для колег. Як він згодом поділився зі мною, то йому хотілось, щоб ранок кожного починався з посмішки та смачної кави з круасаном.
Насправді таких дрібничок за час нашої сумісної роботи було дуже багато. І саме вони назавжди закарбували Юру у моїй пам’яті.
Сергій Ковбик, DevOps
Звістка про втрату Юрія шокувала, попри те, що ми працювали разом аж кілька років тому на одному з проєктів.
Юра залишився у моїй пам’яті людиною, яка завжди приходила із якимось конкретним питанням і щоразу із щирою усмішкою. Щиро вдячний йому та всім нашим хлопцям і дівчатам, котрі захищають всіх нас із вами від цієї рашистської чуми на чолі з одним хворим дідуганом.Слава Героям!
Вічна пам’ять!
Каріна Обертас, проєктний менеджер
Юрій був чудовим колегою, завжди веселий та доброзичливий, відповідальний, брався за найскладніші задачі, на нього завжди можна було покластись. Мав особливе почуття гумору, постійно розповідав цікавинки зі сфери літератури, кіно. Допомагав та підтримував на початку мого шляху, за що я йому буду завжди вдячна. З перших днів повномасштабної війни долучився до оборони країни, настільки відважним він був. Знаючи його вдачу, була переконана, що він повернеться, навіть не допускала поганих думок. Тому вкрай важко було отримати цю звістку і розуміти що ти нічого не можеш з цим зробити. Висловлюю співчуття рідним та близьким Юри. Юра, спочивай з миром. Ми завжди про тебе пам’ятатимемо!
Юрій Ніколаєв, Business Analyst
З Юрою ми знайомі більш ніж 10 років, ще до SoftServe. Це була дуже незвична людина. Серед друзів його часто називали «самурай» або «лицар». В нього були жорсткі принципи та правила, яких він дотримувався. Для нього не було якихось напівтонів, він завжди був на стороні правди. Зупинитись біля якого п’янички, щоб запитати, чи все добре, або допомагати на вулиці незнайомим людям — це про нього. На роботі він завжди був надвідповідальною людиною, яка не вміла і не хотіла робити щось у пів сили. Поза роботою він створював власну комп’ютерну гру, яка не буде тепер закінчена, писав фантастичні оповідання, захоплювався історією та історичним фехтуванням. Справжній лицар в повному розумінні цього слова. Його дуже не вистачатиме.
Анна Пічковська, Senior PM
Важко збагнути та прийняти цю реальність. Юра — Чоловік з великої літери. Він не був українцем за кров’ю, але душею і ділом — справжнім патріотом та борцем за Україну. З перших днів повномасштабного вторгнення Юра пішов добровольцем у ТрО, а за декілька місяців опинився «на нулі». Він завжди залишався у гарному гуморі, підтримував колег та всіма можливими способами намагався допомогти, повсякчас прагнув докопатися до істини та розв’язати проблему. Це була людина, на яку завжди можна було покластися: самовідданий як на роботі, так і в бою.
Ця війна забирає в нас найкращих, талановитих людей, які прагнули жити, розвиватися та вкладатися у розвиток України.
Юра назавжди залишиться в наших серцях
Ольга Раджабова, Lead BA
З Юрою ми познайомились під час карантину, коли спілкування з колегами відбувалось переважно віддалено. Проте вистачило лише кілька разів поспілкуватись наживо, щоб відчути, що це людина, з якою наче дружиш багато років. Він особливий тим, що буквально «сміється в обличчя» будь-якій життєвій проблемі. Якого б ступеню важкості вона не була. Що вже казати про робочі задачі — там для нього в принципі проблем не було. Він брав найдивніші ресерчі, завзято «копав» їх, а потім розповідав про результат так, наче ми говоримо про якусь захопливу подію чи пригоду.
У Юри поряд із запальною емоційністю завжди мала місце доброта. Ще на початку війни з фронту він передав — «нехай не хвилюються, все буде добре». Я йому вірю. Вдячність і світла пам’ять нашому герою!
