«Ми як «Нова Пошта», тільки в космосі». Підприємець Міша Рудомінський готується до запуску власної ракети з унікальним двигуном — ось його історія
Міші Рудомінському 23 роки, а він уже заснував два успішних українських стартапи (під час розмови з DOU виявилося, що є вже й третій). Нині Міша разом зі своїм партнером Віталієм Ємцем активно розвиває космічний стартап Promin Aerospace, який зосереджений на розробці легких ракет-носіїв з унікальним двигуном, що спалює сам себе. Компанія вже отримала $6,5 мільйона попередніх замовлень на майбутні послуги та планує залучати наступний раунд інвестицій.
Про амбіції стати «SpaceX для малих ракет», попит на ІТ-спеціалістів у ракетобудуванні й виклики, з якими стикається молодий космічний стартап, Міша розповів в інтерв’ю DOU.
Заснування Promin Aerospace
— У 23 роки ти є засновником уже двох стартапів — nect WORLD та Promin Aerospace, тож цілком можеш бути рольовою моделлю для багатьох однолітків. Розкажи, як тобі це вдається?
Технічно я є засновником уже більше ніж двох стартапів [сміється]. Ще в школі пробував себе в різних напрямах: організовував івенти, починав технічний стартап (Bluetooth-трекер). І хоча з останнім успіху не зазнав, зате здобув свій перший досвід. Потім я пройшов стартап-школу Sikorsky Challenge при КПІ та зрозумів, що таке пітчинг, бізнес-модель тощо.
У 12 років мене зацікавила тема космосу й передових технологій. Ще в старшій школі писав роботи в Малій академії наук та навіть брав участь у конкурсі «Intel-Техно», який проводив КПІ імені Ігоря Сікорського. Так я усвідомив інтерес до прикладної роботи й вирішив навчатися на інженера-механіка з фокусом на космічну сферу. Був упевнений, що будуватиму щось як інженер. З часом зрозумів: ймовірно, я не стану таким чудовим інженером, як собі уявляв, але можу створювати щось своє в ролі підприємця й мати талановитих інженерів-співзасновників. Адже мені подобається постійно змінювати активність, напрямок роботи, співрозмовників. А робота інженера потребує абсолютного фокусу на одній задачі протягом років.
Загалом підприємництво завжди було чимось органічним для мене — за все життя в ролі найманого працівника я провів лише два-три місяці: після закінчення школи влаштувався стажером в ІТ-компанію, яка займалася лідогенерацією. Я мав деякі ідеї щодо покращення робочих процесів, але коли запропонував їх керівництву, мені відповіли: «Ми будемо робити так, як раніше». Я подумав: «Ну окей», — і пішов звідти.
На другому курсі університету я заснував nect WORLD (стартап, що розробляє 4G-модем, з яким можна швидко й безпечно під’єднатися до інтернету будь-звідки — ред.). Він продовжує успішно працювати з іншою виконавчою директоркою — Мариною Запорожець. Проєкт почався органічно, і все йшло легко: ми доволі швидко залучили перші кошти від приватного інвестора, вдало провели кампанію із залучення вендорів — і почали розвивати проєкт.
Я не так про бізнес, як про створення чогось нового. Мене це драйвить. Заробіток грошей — це радше наслідок, ніж ціль.
— Як ви розподіляєте між собою обов’язки з Віталієм Ємцем, співзасновником Promin Aerospace?
В нас усе просто: він будує технологію ракети, я відповідаю за решту. Моє завдання — забезпечити Віталію можливість спокійно робити свою справу [сміється].
— Ти відповідаєш виключно за бізнесову частину й не долучаєшся до технічної, хоч і навчався на інженера?
Ми доповнюємо один одного, кожен є експертом у своїй ніші. Віталій, якщо порівнювати зі мною, нічого не тямить у бізнесі, залученні інвестицій, адміністративних та юридичних питаннях, бо все життя працював інженером-конструктором у ракетній індустрії. Мої знання з інженерії проти Віталієвих якщо не нульові, то наближені до нуля.
Та все ж було кілька ситуацій, коли втілювали мої технічні ідеї. Я б не міг це прорахувати за браком знань, але запропонувати подивитися на альтернативне рішення — цілком здатен. Ситуації були дрібні, не грандіозні, але це моя маленька гордість.
— Ідея будівництва ракетного двигуна в тебе з’явилася до зустрічі з Віталієм чи вже після того, як ви перетнулися?
Ні, це все повністю базується на розробках Віталія. Я ними надихнувся. Він доволі довго працював з науковим фінансуванням, яке в Україні історично або дуже мале, або взагалі відсутнє. Тому вже на момент нашого знайомства він цікавився залученням інвестицій, і на цьому ми зійшлись. Він бачив, де можна застосовувати ці технології, їхній потенціал, а я аналізував ринок, спілкувався з потенційними стейкхолдерами, інвесторами та клієнтами.
Космічна індустрія вже добре розуміє, як ефективно запускати великі ракети, але ще не має технологій для ефективного запуску малих ракет (саме двигунів для них), що призводить до значного зростання ціни. Наприклад, на великій ракеті Falcon 9 вартість запуску 1 кілограма вантажу становить $5 тисяч, тоді як на ракеті надлегкого класу Electron, яку використовує Rocket Lab (американська компанія, заснована новозеландцем Пітером Беком — ред.), ця сума сягає $30 тисяч/кілограм, тобто майже вшестеро дорожче. Це обмежує можливості зростання космічного ринку, оскільки нижча ціна й частіші запуски вантажів дозволили б стимулювати нові бізнес-моделі, проєкти та технології, якими надалі можна користуватись як на Землі, так і в космосі.
Ми впевнені, що наша технологія має потенціал заповнити цей порожній сегмент, тобто дати людству можливість ефективніше й економніше запускати малі вантажі на окремих спеціалізованих ракетах. Наразі єдиний варіант економічно вигідного запуску малих вантажів (наприклад, кілька сотень кілограмів вантажу) — долучитися до «спільної поїздки» на великій ракеті, де ваш супутник є одним зі ста інших. Однак це значно підвищує ціну запуску й ускладнює процес. Наша мета — стати SpaceX для малих ракет, тобто ми прагнемо розробити технології, які з часом дозволять ефективно й економічно вигідно на окремих запусках виводити супутники масою до 1 тонни.
— Яким компаніям можуть знадобитися ваші послуги? І чи є нині великий попит на доставку вантажів у космос?
Так, ринок космічних запусків на орбіту зростає дуже швидко, можна сказати, що навіть експоненційно.
Однак Promin Aerospace не передбачає відправлення людей у космос — ідеться про різноманітні супутникові та роботизовані місії, наприклад, комунікаційні супутники, які забезпечують зв’язок, або супутники для зйомки поверхні Землі. Нині це одна з найбільших підгалузей в аерокосмічній індустрії, оскільки зйомки з космосу дозволяють вивчати планету в різних спектрах, включно з візуальними, ультрафіолетовими, інфрачервоними та іншими діапазонами. Супутники також обладнані різними сенсорами, які аналізують викиди газів і надають велику кількість даних про нашу планету. Ця інформація потрібна, наприклад, для поліпшення сільського господарства, аналізу вуглецевого сліду та інших досліджень.
Тепер також розвивається нова ніша — виробництво в космосі. Нульова або наближена до нуля гравітація та вакуум створюють унікальні умови для виробництва технологічних продуктів, від чипів до оптоволокна та медичних препаратів. Уже є компанії, які працюють у цій сфері, наприклад Varda.
Promin Aerospace, по суті, виступає логістичною компанією, подібно до «Нової Пошти» — тільки в космосі.
Співзасновники Promin Aerospace Віталій Ємець (зліва) та Міша Рудомінський
Співпраця з державою
— А що скажеш про оборонну галузь? Під час війни співпраця бізнесу з державою, особливо в ракетобудівній галузі, може мати значний вплив. Можливо, у вас уже були розмови стосовно цього з керівництвом країни?
Що стосується нашої основної діяльності — запусків вантажів на орбіту, — то значну групу потенційних клієнтів проєкту становлять державні замовники у сфері оборони. У світі більша частина аерокосмічної індустрії, особливо що стосується запуску ракет, залежить від державних оборонних замовлень. Це приблизно половина всього ринку. Але в нашому випадку не йдеться про бойове використання ракет. Ми продовжуємо працювати в деяких напрямах з державною оборонною сферою, та поки що не можемо розкрити деталі.
— Наскільки в Україні налагоджена синергія між приватними компаніями та державою? Якщо подивитися на США, то співпраця тісна. Як ти бачиш ситуацію в Україні?
Синергії немає. Якщо у вас є вже готовий продукт, то в кращому разі держава може стати вашим клієнтом, і то не факт. До того ж оборонна галузь є доволі корумпованою. Я дякую вже за те, що наш проєкт не чіпають і не заважають працювати.
Якоїсь великої підтримки від держави ми не отримуємо. Так, ми комунікуємо з деякими міністерствами, а також Державним космічним агентством, з яким підписали меморандум про співпрацю та обмінюємося інформацією. Тобто це здебільшого інформаційна й консультативна підтримка. Про якісь серйозні проєкти з державою говорити зарано.
— Раніше космічну галузь України представляли здебільшого державні підприємства, такі як КБ «Південне», Південмаш, але тепер їм почали складати конкуренцію приватні стартапи. Наскільки активно, за твоїми оцінками, нині розвивається приватний бізнес в аерокосмічній галузі?
Дуже активно. У 2020 році наш уряд дозволив діяльність приватних підприємств у космічній галузі. В Україні з’явилося чотири КВЕДи, які можна отримати через Державне космічне агентство й офіційно стати підприємством у космічній галузі.
Загалом в останні роки ми спостерігаємо велике зростання технологічно-інноваційного підприємництва в Україні, звичайно, і в приватній аерокосмічній галузі. Важко назвати це «бумом», хоча, якщо зараховувати сюди виробництво дронів, можна констатувати великий стрибок. Мені здається, що ми стоїмо на початку ери Ренесансу в космічній галузі. Якби не виросли такі компанії, як наша та інші, то через
Сумно, що багато чудових аерокосмічних інженерів перейшли в інші галузі. Хтось працює в Uber, хтось — в ІТ-компанії, бо космічна індустрія не змогла забезпечити цих людей не те що високими, а просто нормальними зарплатами. Приватні підприємства на кшталт нашого дозволяють таким фахівцям займатися тим, що їм подобається, та отримувати за це гідну платню.
Хто працює в Promin Aerospace
— Розкажи про свою команду. Знаю, що у вас працюють різні покоління.
Найстаршому співробітнику — понад 60. А минулого літа в нас працював
Віталій [Ємець] працював ще в часи Радянського Союзу в корпорації «Енергія», одному з великих підприємств, що спеціалізувалися на розробці та виготовленні космічних апаратів. У
У членів нашої команди є значний досвід роботи саме з оборонними українськими проєктами. Багато спеціалістів працювали з ракетними системами різних типів протягом останніх
Мені подобається, що команду об’єднує спільна, дуже виразна риса: майже ніхто з нас не обирав цю галузь тому, що так сказали батьки, або щоб заробити грошей. Кожен робить те, що йому подобається. Тобто на запитання «Чому ти цим займаєшся?» можна почути однакову відповідь як від
— Отож сюди йдуть високомотивовані люди. Але наскільки великий ринок кандидатів? Чи легко було дібрати команду?
Проблем немає. Наш основний R&D-центр у Дніпрі, і ми добре знаємо місцевих фахівців. Звісно, є певні проблеми в пошуку деяких високорівневих спеціалістів. Наприклад, ми вже якийсь час шукаємо головного конструктора в команду. У нас були зустрічі з кандидатами, але поки що ніхто не підійшов. До того ж є проблема, що деякі люди виїхали з України ще до повномасштабного вторгнення — у
— Як ти думаєш, чи реально повернути цих людей додому? Зважаючи на те, що індустрія розвинулась і тепер уже є українські приватні компанії в цій галузі.
Читайте також історію стартапу Space Cossacks
Реально, але після перемоги. Багато людей виїхали до війни, і повертатися тепер в Україну на нижчу зарплату, ніж вони мають у Європі чи США, враховуючи пов’язані з війною ризики, для них просто нераціонально. Але ми маємо створити для цього умови. Наша компанія пропонує хорошу зарплату для цієї галузі в Україні, але це не порівняти з європейськими чи британськими компаніями. Коли ми зможемо підняти зарплати, то вдасться зацікавити й повернути спеціалістів, щоб вони працювали над українськими продуктами. Хоча серед нас є українці, які працюють віддалено на проєктній основі.
— Нині ваша команда складається здебільшого з інженерів. А хто ще в майбутньому може стати в пригоді? Яке місце software-інженери можуть зайняти в космічній галузі?
У нас є людина, яка відповідає за Embedded-розробку. Можливо, нам будуть потрібні ще один-два такі фахівці протягом наступного року. Та здебільшого ми працюємо над двигунами, схемами керування, конструкторською роботою, аеробалістикою — доволі специфічними темами.
Колись, мабуть, у нас буде потреба в Software Development, наприклад, для системи контролю місій, але до цього необхідно ще кілька років розвиватись. Тож серед стеків розробки в нас здебільшого Embedded.
Варто зауважити, що ми як аерокосмічна компанія не конкуруємо із сервісним ІТ-бізнесом, який працює на експорт. У порівнянні з середніми зарплатами в аерокосмічній галузі, ми дуже добре платимо. Але якщо говорити про середні зарплати в IT, то, на жаль, наш рівень оплати нижчий за середній.
— Ти згадав людину, яка була у вас на стажуванні, — тобто ви доволі відкриті до обміну знаннями й готові долучати мотивованих людей? Можливо, у спільноті DOU є «космічні ентузіасти», тож розкажи, як можна до вас потрапити.
Пишіть нам на Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. та розповідайте про свої вміння. Сьогодні в нас немає системного набору нових фахівців, адже поки що немає системного зростання. Ми покроково рухаємося до першого запуску, проходимо випробування двигуна. Так, часом виникають цікаві задачі, для яких ми залучаємо спеціалістів на проєктній основі. Переважно це вузькоспеціалізовані технічні фахівці або адміністративний персонал. Технічні спеціалісти, студенти, які готові допомагати руками й головою, нам цікаві здебільшого в Дніпрі.
Про наступні кроки
— У Facebook ви вже обираєте назву для «першої приватної української ракети». Це означає, що запуск станеться вже у 2023-му? Розкажи, які етапи ваша компанія вже пройшла, а які ще попереду?
Якщо під запуском розуміти перші льотні випробування, то ми технологічно наближаємось до готовності їх провести. Нині ми завершуємо випробування із
Говорячи про наш таймлайн, ми вже спілкуємося з інвесторами про наступний раунд вкладання коштів. За планом після отримання інвестицій нам знадобиться приблизно 12 місяців для перших льотних випробувань на декілька десятків кілометрів. За 24 місяці мають стартувати комерційні суборбітальні запуски, а за три роки — початок підготовки до орбітальних.
— Останні інвестиції ви залучили ще 2021 року, після чого додатково отримали грант від Google. Як ви працювали з інвесторами весь цей період?
22 лютого 2022 року я почав розсилати мейли інвесторам про те, що ми готові обговорювати умови наступних інвестицій. 24 лютого почалася війна.
Основна причина [того, що ми не отримували інвестиції після
Наразі наше завдання — працювати з грантовими програмами, з деякими більш готовими до ризиків інвесторами. А за декілька років здійснити технологічний розвиток, який покаже інвесторам із серйознішим капіталом, що технологія готова.
— Про яку суму інвестицій ідеться зараз? Скільки грошей вам потрібно залучити на наступні три роки?
Близько $3 мільйонів.
Про роботу під час війни
— Ви з Віталієм почали бізнес під час пандемії, а через рік почалася війна. Як тобі було запускати бізнес у такі турбулентні часи? Які висновки зробив для себе?
Головна мораль: якщо запускаєте власний проєкт, будьте готові до чого завгодно. Будьте готові адаптуватися щодня. Нам дуже допомогло те, що ми були доволі гнучкими, мали невелику команду та легко змінювали зони відповідальності й напрями роботи.
Крім того, ключовим фактором була впевненість у нас самих та нашій здатності прорватися. На початку вторгнення були затримки зарплат, і наші фахівці певний час працювали на вірі в команду, ідею та засновників. Урешті ми все виплатили, більша частина колективу залишилася.
— А як змінювалися ваші плани чи пріоритети у зв’язку з війною?
У мирний час бізнес може займатися плануванням і масштабуванням. Але в нинішніх умовах ми не можемо собі цього дозволити, тому рухаємося покроково. Те, що ми, можливо, хотіли спершу робити паралельно, тепер утілюємо послідовно. Ми сфокусовані на тому, щоб іти дещо повільніше, ніж розраховували, але орієнтовані на довгострокову перспективу.
— Ну й команда в Дніпрі, який часто прицільно обстрілюють...
Рідше, ніж Київ.
— Але й фатальних прильотів із загиблими, як-от з будинком на Набережній Перемоги, було більше. Як команда це переживає? Як це впливає на вашу роботу взагалі?
Я відразу сказав співробітникам дбати про себе та безпеку рідних, переїжджати в безпечніші регіони. І от наступного дня отримую сповіщення, що хтось вимкнув сигналізацію в лабораторії... 25 лютого 2022 року наша людина прийшла на роботу.
Тож загалом усі нормально працюють у цих умовах. Перед вторгненням ми обговорювали, хто що планує робити в разі повномасштабної війни, — усі сказали, що залишатимуться в Україні до кінця. Ба більше, з початку війни до команди приєдналися нові люди. Усі в Дніпрі, усі працюють. Продовжуємо розвивати бізнес. Працювали, працюємо й будемо працювати.
Звичайно, з початком війни ми почали більше піклуватися про безпеку людей і проєкту. На випадок відключень стоїть генератор, є бекапи по зв’язку, інформація зберігається на віддалених серверах. Усе, що можливо зробити в межах розумного, ми зробили.
— Ви отримали передзамовлень на $6,5 мільйона у 2023 році. Чи хвилює війна потенційних замовників?
Грубо кажучи, їм байдуже. Основне — які гарантії ти даєш, що реалізуєш обіцяні послуги.
— Попри всю трагічність війни, багато хто нині бачить нові можливості, особливо для оборонної галузі. На твою думку, чи можна перетворити Україну на одного з ключових гравців космічної галузі?
Це можливо. Але я вважаю, що не треба змагатися за першість у всьому.
У нас є повний цикл виробництва ракети, і ми можемо виготовляти все всередині. Це добре для внутрішнього ринку, але не факт, що добре для зовнішнього. Треба відходити від принципу, що ми маємо робити все, але посередньо, і натомість фокусуватися на тому, що вміємо найкраще.
Для України космічна галузь — це саме ракетобудування, хоча запуски на орбіту становлять тільки малу її частину. Слід дивитися в бік найприбутковіших індустрій, як-от супутники. На заміну управлінцям, які є вихідцями з радянських підприємств, де працювали невмотивовані люди, мають прийти менеджери. У нашій галузі бракує бізнес-орієнтованих людей. У нас є круті інженери, виконавці, але немає досвідчених адміністраторів, які можуть закривати юридичні, фінансові, інвестиційні, бізнесові питання. За кордоном навпаки — є гроші, але немає релевантного досвіду. А потенціал у нас дуже великий.
Редакція DOU висловлює вдячність команді найбільшої науково-популярної конференції в Україні INSCIENCE за допомогу з організацією інтерв’ю
