«Після запуску бізнесу став більше дружити з кофеїном». Senior Developer — про те, як розвиває власну справу у сфері торгівлі під час війни
Олег Кобзар уже десять років працює в IT й нині обіймає позицію Senior JavaScript Developer. А з початком повномасштабної війни він став ще й бізнесменом: майже рік тому розробник запустив власну справу у сфері торгівлі — Ergass — і нині продає низку товарів через інтернет.
Про те, що спонукало відкрити власну справу, які є нюанси при запуску бізнесу й плани щодо роботи в IT розробник розповів DOU.
«Мені подобається відчуття свободи». Про старт в IT й відмінності у роботі на фрилансі та в компанії
Я не належу до людей, що обрали IT через те, що це мейнстримна й високооплачувана галузь, бо ще зі школи захопився програмуванням і знав, у якому напрямку розвиватимусь. Далі я закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю «Програмна інженерія» й нині працюю у компанії EPAM як Senior JavaScript Developer, а також трохи викладаю у своїй альма-матер Back-end розробку на Node.js.
У корпоративному секторі я лише два роки. До того, років з вісім, я здебільшого працював на фрилансі. Власне, є певна кореляція між тим, чому я багато років обирав саме такий формат роботи, й тим, чому нині розвиваю власну справу.
Річ у тім, що мені подобається відчуття свободи. Я почав підробляти ще в студентські роки. Оскільки я з бідної сім’ї, стипендії у 530 гривень мені вистачало на три тижні, а от четвертий я й досі не розумію, як перебивався :). Тому вже після першого курсу я шукав різні шляхи трохи заробити на кшталт розробки сайтів для знайомих. Ключовим було те, щоб не доводилося просиджувати в офісі з 9:00 до 18:00, я хотів керувати власним часом. Тим паче, коли був студентом, любив відвідувати різні заходи, був активістом, мав широке коло спілкування. Тож було класно поєднувати це з роботою: вдень я закривав свої соціальні потреби, а ввечері чи вночі працював.
У
Однак поруч із потребою у свободі маю сильну потребу в постійному розвитку, бо час — це той ресурс, якого стає лише менше, тож я хочу витрачати його з користю. Приблизно у
Як не дивно, пандемія коронавірусу тут зіграла мені на руку, адже в IT перейшли на віддалений формат співпраці. Відповідно, я хоч і був обмежений більш суворим робочим графіком, та все ж не мав щодня перебувати в офісі.
Роботу я знайшов доволі швидко й без проблем. Примітно, що коли я проходив співбесіди в маленькі та середні компанії, все затягувалося в часі й перевагу зрештою віддавали іншим кандидатам, або ж спілкування просто заходило в глухий кут. А коли відгукнувся на вакансію від EPAM, між співбесідою та офером минуло буквально чотири дні. Зрештою, у квітні
З очевидних переваг після роботи на фрилансі — вища зарплата, до того ж стабільно виплачувана. Коли працюєш сам на себе, втрачаєш у грошах тоді, коли менше попрацював або якщо захворів. Тут такого немає. А ще з плюсів — професійна спільнота колег, які допомагають розвиватися.
«Рано чи пізно я досягну стелі як Software Developer. А що далі?». Про бажання мати власну справу й запуск бізнесу
Попри хорошу роботу в IT, я давно мріяв про власну справу. У мене не було конкретного бачення, що це буде: офлайн-бізнес, сайт, яким користуються в Україні й за її межами і який приносить пасивний дохід, можливо, ютуб-канал... Я просто хотів мати щось своє.
До того ж з погляду фінансової грамотності я розумію, що потрібно мати пасивний заробіток і за можливості диверсифікувати джерела доходу. На фрилансі, до речі, завдяки роботі з кількома замовниками одночасно це було можливо.
І третій момент — розвиток. Рано чи пізно я досягну стелі як Software Developer. А що далі? Як стати кращим, ніж я був учора?
Однак певні перепони постійно заважали почати свою справу. Я хотів вигадати якийсь небанальний бізнес і водночас актуальний, бо який сенс заходити у сферу з високою конкуренцією? З іншого боку, ніяк не міг позбутися синдрому самозванця: на цьому я не знаюся, у мене нічого не вийде, бо немає досвіду... До того ж я не хотів займатися геть дрібним бізнесом, бо власна справа — це наче ще один фултайм. А навіщо мені дві повноцінні роботи, одна з яких приносить кілька тисяч гривень на місяць?
Та всі зволікання зникли з початком повномасштабної війни. Коли минув перший шок, я став придивлятися до того, що відбувається з гривнею, доларом, до обмежень, які почали впроваджувати, зокрема на міжнародні транзакції, купівлю валюти. Ситуація нагадала мені
Наприклад, у березні
У квітні чи травні відновив роботу сервіс NP Shopping, який допомагає зручно замовляти товари за кордоном з доставкою в Україну. Ми з дівчиною трохи поміркували й зрозуміли, що можемо замовити трохи товарів у такий спосіб, без націнки українських магазинів.
І ще нам спало на думку замовити трохи більше, ніж потрібно, а решту виставити на OLX з націнкою, але меншою, ніж в інших ритейлерів. Тим паче, коли купуєш товар з-за кордону та розраховуєшся гривневою картою, оплата відбувається за картковим курсом, який є нижчим за курс в обмінниках. Водночас, якщо раптом за час доставки товару різко підскочить курс долара, ми матимемо не знецінену гривню, а товар у доларовому еквіваленті.
Я помітив, що деякі тактичні товари, як-от навушники для стрільби (якими я сам користуюся, бо з кінця 2020 року займаюся стрілковим спортом), за кордоном можна замовити дешевше, особливо з огляду на те, що в Україні на них підскочили ціни. Тож я замовив не одну пару собі, а три чи чотири. Надлишок вдалося швидко продати, тож ми з дівчиною спробували поставити це на потік.
«Разом із запуском бізнесу перед нами постала морально-етична дилема». Про засади власної справи й перші помилки
Якщо в перший місяць нам вдалося продати три товари, то наступного це вже було десять товарів, далі — двадцять, і кількість продажів лише зростає. Тому врешті ми сформували невеличкий бізнес-проєкт, який базується на кількох ідеях:
- Ми продаємо переважно ті товари, якими користуємося самі. Відповідно пояснюємо плюси й мінуси користування з власного досвіду, а не намагаємося вмовити купити щось рандомне. Втім є позиції, які не використовуємо у своєму побуті, але добре орієнтуємося в них. Наприклад, якщо казати про геймерські навушники, то є ті, які ми самі використовуємо щодня, і є інші моделі, щодо яких ми можемо відповісти на всі запитання.
- Ми ставимо нижчу націнку, ніж мейнстримні ритейлери.
Асортимент товарів широкий, що обумовлено першою ідеєю бізнесу — продажем того, чим користуємося самі. Інтереси різні, то й пул товарів теж. З топових категорій, які продаються найкраще, можна виокремити тактичні навушники (їх купують як для тренувань зі стрільби, так і військовим на фронт). Далі геймерські навушники й мишки (я сам люблю пограти в ігри, тому купую ці товари, знаю, як їх правильно налаштувати, в яких найкраще співвідношення ціни та якості).
Третя категорія, яка певний час мала великий попит — павербанки для ноутбуків. З ними ми, до речі, трохи прокололися. Спочатку восени взяли невелику партію, яку дуже швидко «розмели». Тому ми замовили дещо більшу партію, причому не з Китаю, а з Європи, щоби швидше отримати, хоч і з вищою собівартістю. Ми планували отримати товар до Нового року, щоби люди розкупили їх на подарунки. Втім сталася затримка з доставкою — замовлення привезли наприкінці січня, коли цей товар вже мало кому був потрібен. Тож у нас і досі лежить з десяток павербанків, які майже ніхто не купує навіть нижче за собівартість.
А ще ми пробували продавати іграшки. Я вважаю, що треба берегти в собі дитину, бо стати занудним дорослим завжди встигнеш. Тож для мене й друзів цілком нормально пограти в настільні ігри чи побавитися з іграшковими пістолетами, які стріляють поролоновими дротиками. Останні я замовив для себе, а також на продаж, однак прогадав — їх майже не купують.
Разом із запуском бізнесу перед нами постала морально-етична дилема. З одного боку, ми могли б більше донатити з тих грошей, що початково вкладали в розвиток бізнесу, чи, наприклад, віддавати ті ж самі тактичні навушники на потреби армії безплатно. Але ми дійшли висновку, що вести бізнес все ж варто.
По-перше, ми продаємо вже згадані навушники дешевше за інших: їх можна придбати не за 5 тисяч, а за
По-друге, бізнес стимулює економіку. І що більше ми закупимо й продамо, то розвинутішою ставатиме наша справа й то більше ми сплатимо податків (працюємо через ФОП). Зараз багато бізнесів закриваються, що погано для економіки, тим паче в довгій перспективі, відповідно потрібно думати не лише про сьогодення, а й про майбутнє, коли країну доведеться відбудовувати. А це буде можливим, зокрема, завдяки успішним бізнесам, які витримають кризу.
Перші два-три місяці наш бізнес не мав конкретної назви, але з часом ми зрозуміли, що для виходу на маркетплейси це необхідно. Ми скористалися генераторами випадкових неіснуючих слів і перебирали варіанти, аж поки не зупинились на одному, який нам обом сподобався — Ergass.
«Доводиться розводити „зоопарк“ з кількох рішень». Про нюанси ведення бізнесу з погляду ПЗ і ФОП
Раніше, коли я спостерігав за бізнесами деяких товаришів, суть яких зводилася до того, щоб купувати товари за нижчою ціною й продавати дорожче, мені здавалося, що нічого складного в цьому немає. Я помилково думав, ніби все впирається у софт-скіли й глобально така справа не приносить суттєвої цінності.
Однак, зазирнувши всередину процесу, збагнув, що все не так просто, у товарному бізнесі є низка нюансів, яких пересічна людина одразу не розуміє.
Наприклад, є нюанси із сумою замовлення товару з-за кордону. Якщо замовляєте як фізособа, то потрібно або вкластися в ліміт 150 євро на людину, або враховувати, що, якщо сума буде більшою, доведеться сплачувати 30% мита за кожне євро, що йтиме поза дозволеними 150 зверху.
Також потрібно стежити за фінансами. Ми завели Excel-таблицю з хитрими формулами, яка дозволяє рахувати, хто витратив більше, хто менше (бо, наприклад, ми з дівчиною вкладаємо різні суми в бізнес).
Необхідно правильно рахувати прибутки, видатки й закласти всі ризики. Бо клієнт може отримати товар, розпакувати його й відіслати назад. Навіть якщо людині не сподобається колір, вона має право повернути замовлене протягом 14 днів за законом. Крім того, ми прагнемо бути сумлінними продавцями й робити так, щоб клієнти були задоволені. І навіть якщо людина встигне покористуватися товаром, ми повернемо їй гроші. Але в такому разі слід думати, що робити з таким поверненням, наприклад, продавати з уцінкою. Нещодавно клієнт повернув навушники, які перестали в нього працювати. Ми замінили їх на нові, але тепер маємо на руках бракований товар. Все це — видатки бізнесу, які треба враховувати і фіксувати.
Крім того, виявилося, що треба трекати, скільки всього товару у вас на руках, а коли це не десятки, а сотні одиниць, то простими таблицями не обійдешся, вже потрібне ПЗ для складського обліку. Додатково, якщо в один момент їдуть партії товарів з різних місць/від різних постачальників, треба мати облік, щоб знати, де і в якому статусі ці посилки.
Якщо у вас десятки чи сотні клієнтів, потрібно десь зберігати інформацію з їхніми номерами телефонів, щоб розуміти, хто телефонує і з приводу якого замовлення. Для цього є CRM-системи, яких на ринку безліч і треба розібратися, яка найкраща.
У бізнесу, який створюєте з нуля, є невелика перевага — можна не підсаджуватися на голку російської 1С, а користуватися лише українськими або західними програмними продуктами. Втім і тут є нюанс. Не всі вони заточені під конкретну сферу (наприклад, важко знайти щось, що закриє всі потреби для бізнесу, що пов’язаний з продажем автозапчастин, в українському сегменті). Якщо ж брати закордонні розробки, вони можуть не враховувати української специфіки, наприклад, того, що в нас не все відбувається з оплатою за інвойсами, що є часткова передплата, післяплата у «Новій пошті» тощо. Через це доводиться розводити «зоопарк» з кількох рішень.
Інший момент — додаткова бюрократія, якщо ви все робите офіційно. Ми ведемо бізнес через ФОП. Якщо йдеться про пересилання товарів «Новою поштою» з післяплатою між фізособами, все просто. Але якщо це підприємницька діяльність, потрібно підписати договір між ФОПом і «НП», а також окремий договір між ФОПом і Nova Pay, щоб отримувати післяплати на рахунок. Це не те щоб складно, втім відбирає час. Якщо ж раптом замість підписання договору та використання розрахункового рахунку ви просто вкажете картку ФОПа для отримання переказів, то вас все одно можуть заблокувати після досягнення певного ліміту (наразі це близько 500 тисяч гривень за квартал).
З будь-яким маркетплейсом треба укладати договір про співпрацю і окремий договір, якщо оплати будуть проводитися через їхній майданчик.
Ще не варто змішувати власні фінанси й бізнесові. Тому ми завели окремий рахунок в окремому банку для нашої справи.
Нині ще діють обмеження — не можна з картки одного банку замовити товари з-за кордону на понад 100 тисяч гривень. Потрібно або замовляти на кілька осіб, або робити це самому, втім з карток різних банків. Це теж створює додаткові труднощі.
Далі — податки. Ми сплачуємо 2% як ФОП ІІІ групи (але вже давно анонсували його скасування з липня і повернення до 5% ставки). І здається, ніби все робимо правильно, але мені з голови не йде ситуація, в якій я опинився, ще коли отримував айтішну зарплату на ФОП. У
Але мене бентежить ситуація, в якій підприємець за замовчуванням винен і має доводити, що це не так, навіть якщо він нічого не порушив. А я не робив жодних зумисних порушень і сумлінно сплатив все в повному обсязі й вчасно, але все одно потрапив на пеню (хоча визнаю, з погляду законодавства я все ж порушив формальні вимоги). Виходить, доводиться постійно боятися. У веденні бізнесу є низка нюансів, і я припускаю, що з часом можуть спливти ті, про які ми й не здогадуємося. Я б і радий дотримуватися правил, але, можливо, просто не знаю про існування деяких. Напевно, такі моменти можна вирішувати з хорошими приватними консультантами, але таких я наразі не знаю.
Тобто це не дуже тривіальний бізнес. І хоча спочатку мені здавалося, що він не приносить суттєвої цінності, нині розумію, що це не так. Якщо до мене звертаються люди, значить, є цінність. Завдяки нашій справі людям не потрібно шукати самотужки дешевший товар, чекати тижнями на замовлення. Вони мають продавця, який дасть їм те, що потрібно, тут і зараз, та ще й за нижчою ціною, ніж у мейнстримних ритейлерів. А те, що такий інтернет-магазин може потенційно заробити, це плата за всі ризики, які ми беремо на себе.
«З погляду фінансового балансу наша справа в мінусі». Про грошову складову й розподіл обов’язків
Є анекдот про таксиста: мовляв, насправді я успішний бізнесмен, а таксі — це так, для душі. Щось подібне і в моєму випадку: я успішний айтівець, а бізнес — для душі. Зараз з погляду фінансового балансу наша справа в мінусі, бо ми постійно докладаємо гроші в розвиток: ті, які заробили з націнки, а також доінвестовуємо власні фінанси, наскільки дозволяє бюджет. Постійне вливання коштів допомагає нам замовляти більшу кількість товарів і розширювати асортимент. До речі, як мені пояснював більш досвідчений у цій справі товариш, мінус у фінансах не означає, що бізнес у мінусі, адже треба враховувати вартість матеріальних цінностей, які належать бізнесу, боргові зобов’язання тощо, тобто усе те, що в сумі становить капітал.
Товари продаємо на маркетплейсах. Коли починали, був OLX, з часом додався Prom, а також «телеграм-барахолки». Взагалі в планах — запустити власний сайт. Але нині ми як чоботарі без чобіт — веброзробники, а власного сайту не маємо. Все впирається у брак часу й людського ресурсу. І я, і дівчина працюємо фултайм, а вільний час приділяємо бізнесу ось уже дев’ять місяців. Взагалі я ніколи не любив каву, але після запуску бізнесу став більше дружити з кофеїном :)
Ми з дівчиною розподілили обов’язки. Я більше сфокусований на закупівлі товарів, роботі з маркетплейсами, бухгалтерією, а дівчина — на спілкуванні з клієнтами, формуванні оголошень, описі товарів, просуванні тощо. Й виділити в усьому цьому час ще й на розробку сайту складно (користуватися готовими рішеннями не хочеться, бо ми ж айтівці — ми можемо зробити краще! :).
Наразі хочемо знайти того, хто трохи нас розвантажить. Потрібна людина, яка вестиме Instagram і Tik-Tok, бо через ці канали теж можна продавати. Також потрібен хтось, хто візьме на себе спілкування з клієнтами і надсилання посилок. Для цього, до речі, розглядаємо варіант фулфілменту. Тобто ми орендуємо місце на складі, і людина, якій цей склад належить, бере на себе розсилку товарів.
У майбутньому я хочу додатково повчитися бізнесу. Але наразі не можу приділити цьому увагу. Втім як викладач я розумію, що вивчати теорію без практики не має сенсу. Так само, як практикуватися й не підкріплювати це теоретичними знаннями. Це взаємопов’язані речі. Сподіваюся, незабаром зможу сфокусуватися на цьому. До речі, дівчина вже подалася на програму від Мінцифри, у межах якої проводять тренінги про бізнес для жінок.
«Айтівці за свою кар’єру можуть бути дотичним до будь-якого бізнесу». Про плани в IT та користь від власної справи
Я не експерт в бізнесі, і багато з того, що ми робимо, відбувається шляхом експерименту. Але на користь грає досвід інших. Наприклад, у мене є знайомі, які продають наручні годинники, автозапчастини не один рік. Тож у разі чого я можу звернутися за порадою до них. До слова, знайомому, який продає годинники, я дуже давно допомагав із сайтом і в цей час трохи занурився у процеси його бізнесу. Відповідно тепер я розумію багато моментів, з якими доводиться стикатися вже у власній справі. Наприклад:
- Повернення товарів. Клієнтам не завжди все подобається, треба правильно обробляти випадки повернень товарів, так, щоб і клієнт не мав претензій, і бухгалтерія потім сходилася.
- Дублювання товарів на сайтах/маркетплейсах у різних категоріях для кращого охоплення аудиторії та різні нюанси, як варто в описах подавати різні форми ключових слів.
- Деякі технічні моменти під час роботи з «Новою поштою» через ФОП та при використанні API НП для інтеграції з сайтом та/або іншими внутрішніми сервісами. Наприклад, можна зекономити час у відділенні НП, якщо формувати накладні наперед і приходити вже з готовими. Та водночас інтеграції не завжди коректно наповнюють дані накладних, тому деякі дані все ж доводиться надавати у відділенні. Є ситуації, коли клієнт не забирає товар і він повертається назад коштом підприємця, тобто платиш за те, що товар покатався країною, і тобі це ніхто не відшкодує. І ще сила-силенна інших нюансів.
- Нюанси з обліком товарів на складі, особливо у разі дублювання оголошень на одну позицію та керування даними про залишки у цих оголошеннях.
Це перевага багатьох айтівців, адже такі спеціалісти за свою кар’єру можуть бути дотичним до будь-якого бізнесу. І непогано було б не просто кодити, а й спробувати зрозуміти специфіку бізнесу. Це стане плюсом, якщо з’явиться бажання займатися власною справою.
Наразі я не планую йти з IT. Поки що мені це цікаво й це приносить кошти. Коли ми стартували бізнес, я знав, що це гра в довгу. Коли справа почне приносити прибуток — я не знаю. Можливо, це станеться цього року або за рік-два. Але я в будь-якому разі хочу отримати проєкт, яким зможу пишатися, й гроші тут відходять на другий план.
З іншого ж боку, в IT зараз нестабільна ситуація. Якщо все буде добре, я й далі вкладатиму кошти із зарплати в бізнес. Якщо ні, доведеться скоротити інвестиції, але в такому разі я зможу приділяти справі більше уваги й часу. Загалом витрати та інвестиції у бізнес варіюються від місяця до місяця залежно від прибутку та потреб. Я б сказав, що зараз на бізнес йде усе, що він «заробив», плюс — від 20 до 100 тисяч інвестицій щомісяця з власних коштів.
У компанії знають, що додатково я маю власну справу. Ніколи не намагався робити з цього таємницю. Навіщо? Я не порушую контракт, підписаний з IT-компанією. Головне, щоб мій перформанс як розробника не просідав. І насправді власний бізнес допомагає цьому. Торік через війну й постійний стрес у мене були поганенькі показники продуктивності. А власна справа дала змогу вдихнути на повні груди, додалося енергії, і тепер я помічаю, що перформанс на основній роботі покращується, бо після кількамісячної апатії з’явилося те, заради чого хочеться рухатися вперед.
Чи запускав би я щось подібне, якби не війна? Складно однозначно відповісти. Амбіції, звісно, були, але повномасштабне вторгнення стало тим магічним копняком, який підштовхнув запустити тут і зараз. Я просто намагаюся в усіх складних періодах шукати позитивні моменти.
«Не смійте забагато боятися». Про те, на що варто зважати, якщо у планах — власний бізнес
Що можна порадити тим, хто роздумує запустити власну справу?
- Насамперед варто бути обережними й не купувати умовних 100 EcoFlow на останні гроші чи в кредит. Потрібно вивчати ситуацію на маленьких об’ємах. Це своєрідне А/В-тестування. Якщо гіпотеза підтвердилася, тоді можна замовляти більше товарів чи вкладати більше коштів. З дівчиною ми спочатку вкладали суми, якими були готові ризикнути, адже розуміли, що задумане може не злетіти. Це були буквально кілька тисяч гривень, не сотні. Основна проблема історій успіху в тому, що там є «помилка вцілілого». Ми орієнтуємося на одну історію, але пропускаємо сотню аналогічних, в яких із задуманого нічого не вийшло. Так, нам пощастило. Втім я це списую на те, що ми не дурні й намагаємося зрозуміти, що ми робимо й чому.
- Не ставте за мету швидкий заробіток. Домовтеся із собою, що спочатку ви просто пробуєте, чи вийде задумане. Мені згадується фраза «спочатку працюєте на заліковку, а потім заліковка на вас». Приблизно таке ставлення в мене зараз до бізнесу.
- За змоги виділяйте ресурси на розвиток, які не страшно втратити (як і з запуском власної справи).
- Бізнес потребує людських ресурсів, це не пасивний заробіток. Зважайте на те, що це буде другий фултайм, але з більш гнучким графіком.
- Якщо це робота з клієнтом, треба піклуватися про нього, наче про себе. Клієнт має відчувати, що він спілкується з живою людиною. Ми, наприклад, нещодавно отримали позитивний відгук на одному маркетплейсі, бо допомогли людині зекономити. Клієнт замовив два товари й оформив це як окремі замовлення, а в нас є акційна пропозиція, дешевша, де ці товари йдуть разом. Ми підказали, і людина залишилася задоволена. Чи обов’язково було так робити? Ні, адже ми могли б отримати більше грошей від окремих покупок. Але нам важливіше правильний підхід до обслуговування, це неабияк тішить у підсумку.
- Не бійтеся інвестувати у зручність. Наприклад, вам потрібно вести звітність і ви обираєте безоплатний Excel замість платного сервісу обліку. Краще — заплатити за готове рішення і зняти головний біль.
- І ключовий поїнт, навіть не бізнесу, а життя, — не смійте забагато боятися. Поміркований ризик теж потрібен. Життя надто коротке, щоб боятися його жити. Тому, якщо є бажання чимось зайнятися, переводьте його потрохи з категорії «Бажання» в категорію «План дій».
