Чим незадоволені українські програмісти? Глас народу 2022
Українські IT-фахівці оцінили свої компанії в межах нового рейтингу роботодавців від DOU. Оцінювання відбувалось за кількома критеріями (компенсація, умови праці, розвиток карʼєри, робота на проєкті, поведінка компанії).
А ще у коментарях айтівці уточнювали, що саме їм не подобається (якщо поставили нижчий від середнього бал). З 6,5 тисячі коментарів ми вибрали найцікавіші скарги й побажання.
Компенсація
Під час оцінки матеріальної компенсації та корпоративного соцпакету респонденти найчастіше скаржилися на низьку зарплату, непрозорий і нерегулярний процес її перегляду, замороження перегляду після початку повномасштабної війни, неоплачувані овертайми, малу кількість днів відпустки та лікарняних, відсутнє медичне страхування, складний процес оформлення sick leaves.
«Оплата праці не відповідає виконуваному обсягу роботи. Але ж овертайми оплачують, скажете ви. Втім іронія в тому, що в нормальних компаніях не повинно бути овертаймів, це має бути винятком».
«Надто довго не можу отримати підвищення компенсації».
«Рівень зарплати в компанії був середнім по ринку. Але коригувань через обвал гривні не відбулось, і тепер зарплата поза ринком. Як компанія планує втримувати співробітників, якщо на ринку пропонують у півтора раза більше — не зрозуміло. Через відплив кадрів є затримки на певних проєктах, і є таке відчуття, що скоро їх закриють».
«Дуже довгий процес перегляду заробітної плати».
«На жаль, після початку війни немає перегляду компенсації».
«Система бонусів, подарунків, заохочень, корпоративних івентів наразі відсутня, як і до війни. Страховка, яку оплачує компанія, одна з найдешевших. Відчувається, що компанія економить на співробітниках, що справляє негативне враження».
«Моя компенсація суттєво нижча за ринкові показники».
«Після підвищення посади платять таку саму зарплату, як і раніше. При цьому продовжують наймати людей з ринку на конкурентних умовах».
«Зарплата для Middle-фахівця під час релокації — поріг для виживання. Немає бонусів. Овертайми не оплачують за замовчуванням».
«Аналогічні позиції в інших компаніях пропонують більшу компенсацію».
«Зарплату не переглядають півтора року».
«Мені відомо, що деякі неключові розробники з меншим досвідом отримали аналогічну суму компенсації, маючи менше досвіду і значно менше відповідальності».
«За три роки отримав +10% до компенсації, хоча ринкова зарплата зросла на30–40%».
«Не доплачують менеджменту. Співробітнику, який може апелювати до рейтингу зарплат DOU, наприклад, значно простіше (розробники, тестувальники). Таким спеціалістам зарплату тримають у межах ринку».
«Засмутив момент, коли пояснили, що є обмеження суми на підвищення зарплати, неможливо переглянути зарплату будь-кому з працівників. Проте іншим працівникам зарплати підняли».
«Заплановане підвищення зарплати скасували через війну, а поточна ставка не відповідає посаді».
«Отримую пропозиції зі значно вищими зарплатами. Не знаю, навіщо залишаюсь тут — напевно, звик».
«Наразі через складну ситуацію в країні немає медичної страховки».
«Кількість днів відпустки збільшили до 20 лише у 2022 році, до цього було 15 та без лікарняних. Відповідно до законодавства України, має бути 24 дні відпустки. Овертайм оплачують не в усіх відділах. Лікарняних лише п’ять днів і з довідкою від лікаря, яку буває складно дістати вчасно. В умовах війни потрапити до лікаря, перебуваючи в іншій країні, ще складніше. У багатьох країнах Європи з банальним грипом просто не приймуть і скажуть пити парацетамол удома. Немає довідки — немає лікарняних».
«Різні пакети страхування для різних рівнів працівників. Навіть у максимальному пакеті не передбачені планові масажі й інша терапія, яка є необхідною в нашій роботі».
«Хотілося б повернення безоплатного харчування у будь-якому вигляді (хоча б на дні, проведені в офісі)».
«Після релокейту соцпакет зникає».
«Кількість днів відпустки за раз обмежена у моєму відділі. Є місяці, в які з незрозумілої причини заборонено брати відпустку — наприклад, у грудні чи вересні. Медстрахування прибрали взагалі. Овертайми в моєму відділі оплачуються слабко».
Умови праці
Респонденти оцінювали офіс компанії (розташування, ремонт, температуру повітря, вентиляцію тощо), організацію робочого місця (меблі, техніка, канцтовари, ПЗ) і графік роботи. Айтівці найчастіше скаржилися на незручне розташування офісів, стару техніку, брак допомоги від компанії в організації праці вдома або за кордоном, негнучкий графік, овертайми й нічні мітинги.
«ПЗ для бронювання місць жахливо незручне, в офісі дуже холодно».
«Біля офісу немає парковки».
«Поруч з офісом будівництво; затягнутий ремонт в офісі, мала парковка».
«Ремонт не найкращий, немає розважальних елементів, туалет лише загальний або в іншому департаменті».
«Не влаштовує open-space, якщо треба продуктивно попрацювати — доводиться працювати з дому».
«Немає місця для відпочинку».
«Система вентиляції або відсутня, або не працює. Кухня нова, а все інше розпадається. З відпочинку тільки теніс і настільний футбол, в який незручно грати».
«У стилі та інтер’єрі багато духу корпоративності. Символіка, кольори, матеріали — все ніби спеціально зроблено так, щоб ти випадково не забув, у якій компанії працюєш. Робоча галерна атмосфера замість творчої коворкінг-атмосфери».
«Не найбезпечніша локація, немає укриття».
«Від такого застарілого дизайну офісу стає погано моєму внутрішньому естету».
«Офіс не розрахований на ту кількість людей, яка є в штаті. Коли переходиш на постійний віддалений спосіб роботи, робоче місце в офісі за тобою не зберігається. Це, звісно, не проблема, але коли надумаєш прийти, то зручне місце для роботи не знайти, потрібно займати чиєсь або резервувати кімнату для мітингів. В деяких кабінетах не дуже приємна температура, вентиляція постійно вимкнена. Багато повʼязаних з офісом проблем нескладно виправити, але цим ніхто не займається вже дуже давно».
«Довго не мала робочого монітору та крісла. Всі ці речі купувала самостійно для роботи з дому, хоча тим, хто працює в офісі, їх надають».
«Заміна застарілих ноутбуків у компанії і раніше не була швидкою, а з початком війни стала майже неможливою».
«Не отримав компенсацію за куплений власним коштом монітор».
«Можна зареквестити техніку та меблі, але пройдеш всі кола бюрократії. Не у всіх офісах є генератори».
«У ситуації з блекаутами хочеться мати підтримку від компанії у вигляді забезпечення павербанками».
«Ноутбуки та „залізо“ доживають своє. Можуть видати вживаний ноутбук на початку роботи. Зареквестити нове важкувато».
«Було б чудово, якби компанія надавала робочі столи або комп’ютерні стільці».
«Жодної допомоги з розвʼязанням світлових питань».
«Компанія видає все необхідне для базової праці. Але є неофіційна політика, що людина на посаді Senior може отримати щось якісніше і краще. Якісь додаткові речі на кшталт подовжувачів, хабів тощо не входять до предметів базової потреби. Можливості обрати стіл за висотою або, наприклад, крісло — немає».
«Бракує техніки для повноцінного тестування на реальних різних пристроях».
«Компанія видає комп’ютер маленької потужності (8GB RAM), який до того ж має
«Закупівлю альтернативних джерел енергії та забезпечення зв’язку в будь-якій ситуації на 100% покладено на самих співробітників».
«Графік важко назвати гнучким, внутрішні мітинги зранку
«Мітинги поза робочим часом».
«Часто доводиться працювати після закінчення робочого дня або у вихідні».
«Працюємо у часовій зоні США, тому всі вечори проводимо на роботі».
Карʼєра
Айтівці оцінювали зворотний зв’язок про виконану роботу, можливості для професійного розвитку (навчання, стажування, консультації більш досвідчених колег тощо) та умови для кар’єрного зростання. Найчастіше респонденти розповідали, що немає фідбеку і що компанія не зацікавлена в професійному розвитку працівників.
«На жаль, колеги по команді не завжди передають зворотний зв’язок безпосередньо мені. Були ситуації, коли фідбек передавали моєму безпосередньому менеджеру, нічого не кажучи мені».
«Недостатньо фідбеку для менеджерів».
«Тільки під час асесментів дізнаюся, поганий я чи ні».
«Локальний менеджер не збирає фідбек у клієнта. Тому немає процедури перегляду зарплати».
«Немає людей, які можуть і мають можливість оцінити мою роботу».
«Хочеться додаткової мотивації від менеджерів та керівників».
«Геть немає практики донесення позитивного зворотного зв’язку, а оскільки я особливо не факаплю, то фідбеку немає жодного».
«В теорії я можу змінити проєкт, якщо хочу чогось іншого. Але, з іншого боку, поки я не ініціюватиму зміни сам, мені ніхто нічого не пропонуватиме, як би гарно я не працював і не старався».
«Хочу мати можливість додатково навчатися за спеціальністю».
«Дуже складно вигризав своє підвищення, зараз освоюю суміжну професію, більш складну, але компанія не готова розглядати мене в цій позиції».
«Багато разів не погоджувалися на компенсацію конференцій/лекцій/воркшопів».
«Мені відомо, які кроки я маю зробити, щоб отримати підвищення. Але процес є занадто бюрократизованим».
«Поки не помітив будь-яких пропозицій з боку компанії, як розвивати мою кар’єру».
«Умови для розвитку створені, але мотивація з боку компанії останнім часом не відповідає рівню зусиль».
«Не бачу прозорої процедури переходу між акаунтами. Багато питань щодо кар’єрного шляху треба розвʼязувати самому».
Проєкт
Респонденти оцінювали проєкт, технології та інструменти, атмосферу в колективі й менеджмент. Найчастіше спеціалісти були незадоволені непрофесійним менеджментом, застарілими технологіями, токсичною атмосферою в команді, складністю комунікації.
«Атмосфери й команди як такої в нас немає, всі на ремоуті. Це однозначно не dream team».
«Не всі колеги дружні й нетоксичні».
«Є складності у спілкуванні з менеджментом замовників».
«Понабирали людей, які далеко не відповідають своєму рівню».
«Якщо колег не штурхати, їх наче не існує».
«Поміж розробниками та менеджментом суцільна стіна непорозуміння. Через це комунікація з клієнтом перетворюється на „зламаний телефон“».
«Кожен сам за себе просто виконує завдання. Тобі „дають по шапці“, якщо щось не так. Ось і вся атмосфера».
«Під час дзвінків співробітники не вмикають камеру. Це правило гарного тону, і хотілося б, щоб до нього заохочували».
«Психологічна безпека не є реальною цінністю. Деякі менеджери вважають токсичність персональним привілеєм».
«Занадто багато суб’єктів ухвалення рішень, розподілена відповідальність, гра в „передачу м’яча“».
«Колеги — інтроверти та ніколи не вмикають камери».
«Все суб’єктивно. В мене з колегами велика різниця у віці, а тому різні інтереси і форма спілкування. Часом бувають непорозуміння».
«Немає психологічної близькості з колегами. Причин багато, головна — те, що команда складається з більш як чотирьох людей і наживо ми ніколи не перетиналися».
«У команді виникали проблеми, але HR та менеджмент не намагалися їх розвʼязати».
«Менеджери незрілі й не хочуть брати на себе відповідальність за керування командою».
«CEO може зателефонувати о
«Не вистачає one-on-one».
«На цей час на проєкті є тільки MS Office та інтернал-системи».
«Більшість проєктів — застаріле legacy. Але ніхто не заважає паралельно навчатися».
«Були й залишаються питання до CRM-системи».
«Проєкт на мікросервісах, і часто треба допрацьовувати legacy-функціонал, який писали ще 10 років тому. Але реалізувати щось нове на нових технологіях не забороняють».
«Компанія поки що нічого не компенсувала з ПЗ, IDE, бібліотек. Використовую по максимуму те, що можу дістати безоплатно, або те, що купив сам».
Компанія
Айтівці оцінювали, наскільки чесно та етично діє їхня компанія щодо співробітників, партнерів та клієнтів, наскільки вона має патріотичну позицію та як підтримує своїх співробітників у важкі часи. Найбільше питань у фахівців викликає співпраця з росіянами та білорусами, брак підтримки під час релокейту, блекауту та роботи в окупації.
«Скорочення витрат коштом скорочення зарплат співробітників — це не дуже чесно. У важкий період для компанії співробітник пішов їй назустріч, а коли у співробітника важкий період, то цей крок назустріч не роблять».
«Суцільний обман замовників. Junior з місяцем досвіду продається як Senior з 4+ роками досвіду».
«Не подобається непрозорість деяких процесів, наприклад, часу перебування на бенчі. Часто якусь інформацію потрібно отримувати через чутки».
«Мене не повністю влаштовує позиція компанії щодо бізнесу в білорусі та необхідність взаємодіяти з росіянами, які виїхали з росії, у режимі business as usual».
«Компанія досі працює в білорусі».
«Інколи беруть Trainee на три місяці, щоб закрити якісь задачі, а потім — „па-па“».
«Нечесних ситуацій стільки, що можна книжку написати».
«Звільнити директора, який всім подобався, і ніяк це не пояснити — це і „чесно“, і „етично“ в одному флаконі».
«Компанія продовжує наймати росіян, які виїхали з країни, і загалом толерує громадян рф».
«Ми перебуваємо в постійному діалозі з менеджментом компанії в питаннях, що стосуються етичності роботи з компаніями з частково російським капіталом. Тішить, що стиль діалогу не є імперативним і думки співробітників враховуються».
«На жаль, спостерігаю, що набагато більше ресурсів витрачають на закордонні (особливо польські) офіси, в той час як на українські не витрачають взагалі».
«Для мене не зовсім зрозуміло, чому компанія постійно апелює до війни, виправдовуючи відсутність навіть малих бенефітів. Я хотів би бачити якісь звіти про надання допомоги співробітникам і країні від компанії».
«Важко оцінити, що відбувається на міжнародному рівні, але те, що допомагали русні й білорусні виїхати до цивілізованих країн, — факт».
«Деяким колегам, які виїхали з дуже небезпечного регіону, не підтвердили релокейт в іншу країну, а колегам зі Львова — погодили, що дивно».
«Додають у резюме вигаданий досвід або завищують грейд розробника перед клієнтом».
«Я стикалася з приниженням жінок, на які не було відповідного реагування».
«Компанія ухиляється від допомоги армії, обмежується благодійністю».
«У компанії працює багато росіян та білорусів».
«Релокація російських працівників в інші локації може створити в майбутньому проблеми розробникам в Україні, бо це збільшить шанси росіян отримувати вигідніші пропозиції, поки українці замість професійного розвитку змушені боротися за життя».
«Немає інформації про проєкти з підтримки ЗСУ».
«З 367 вакансій на сайті тільки 53 з локацією в Україні».
«Компанія досі наймає та релокейтить з росії. Але на це можна подивитись і з іншого боку — компанія вивозить ефективних працівників, і рашка не отримує від них податки».
«З початку вторгнення довго вагалися, перш ніж висловити чітку позицію щодо війни».
«Досвід перебування в окупації показав, що сервіси підтримки завершуються разом з мобільним інтернетом. Зарплата теж».
«З огляду на часті вибухи та перепади електроенергії хочеться більшого розуміння з боку компанії щодо моїх робочих годин».
«Фрази на кшталт „скажи „дякую“, що працюєш“ — це не підтримка».
«Питання призову взагалі ніяк не розвʼязують, просто шукають, як тебе замінити, якщо заберуть».
«Підтримки під час війни — нуль, фінансової допомоги не надавали, не допомагали з релокейтом, затримували зарплату, скасовували відпустки, навіть зараз проблематично взяти відпустку на 5+ днів, скасували перегляд зарплати».
