Як початківцям в IT знайти собі ментора – відповідають чотири наставники з понад 10 роками досвіду в індустрії

Менторство в IT — один зі способів як успішно увійти та закріпитись в індустрії, так і просунутися кар’єрними сходами. Сьогодні досвідчені спеціалісти з усього світу готові допомагати навіть на безплатній основі підтягнути хард-скіли, скласти резюме, навчитися коректно спілкуватися з колегами тощо.

DOU поговорив з айтівцями, які, крім основної роботи, взяли на себе роль наставників. Ми розпитали їх про те, де шукати ментора, як сформувати до нього запит та на яку допомогу можна розраховувати.

«Знайти одразу кількох менторів — краще, ніж одного. Але це розкіш»

Євген Кошманов, Lead DevOps Engineer в Intellectsoft, 10 років в IT

Я зацікавився IT понад десять років тому, але не розумів, що це і як у цій галузі працювати. Аби розібратися, що таке програмування, вирішив пошукати курси. Навчання розпочав з PHP. Вчився за відеоуроками, що завантажив на торенті, — просто повторював те, що робив лектор.

Провчившись самостійно пів року, я зміг влаштуватися на роботу. І в одній з перших компаній, куди я потрапив, я спробував себе не лише як PHP-розробник, а і в ролі DevOps, бо виникла потреба в тому, аби хтось налаштовував сайти на AWS. Після цього я пробував повернутися до PHP-розробки, але зрештою зупинився на позиції DevOps.

Тоді це було затребувано, спеціалістів на ринку було небагато, бо напрям був дещо новим. І от майже за десять років я доріс до позиції Lead DevOps Engineer. За цей час працював і в маленьких стартапах, і на проєктах великих enterprise-компаній, де штат лише самих розробників сягав понад 300 людей.

Якщо казати про стек, то я працюю з Amazon і Google Cloud; щодо пайплайнів — це GitLab CI, Jenkins. Для керування інфраструктурою працюю з Terraform і, звісно, з тим, що активно використовують останніми роками — Kubernetes і Docker.

На своєму шляху я не шукав ментора цілеспрямовано, але були люди, які ставали, так би мовити, ситуативними наставниками. Наприклад, досвідченіші за мене колеги, яким я міг ставити питання.

Я ж сам вирішив стати ментором, бо відчуваю, що мого досвіду достатньо, щоб ділитися ним з людьми. Крім цього, є соціальна складова: Україна переживає непрості часи, і я знаю багато людей, які сьогодні лише починають свій шлях в IT. Десять років тому, коли я намагався увійти в індустрію, не було великого вибору ресурсів. Ти вводиш у пошуковику запит «Як вивчитися на програміста» і обираєш з трьох варіантів. А зараз дуже багато матеріалів — можна просто застрягнути в навчанні на кілька років, і не факт, що навіть після цього вдасться чогось досягти. Я ж, розуміючи це й маючи досвід та знання актуальних технологій, можу за пів року дати людині те, що їй потрібно.

За свою кар’єру я був опосередкованим ментором для 10–15 людей, тобто з позиції ліда давав ті чи інші поради. А нині працюю з трьома людьми активно. Ми щодня листуємося, зідзвонюємося раз на тиждень, я даю їм завдання і потім перевіряю їх; ми проговорюємо, що вдалося зробити, а що — ні, чому. Також маю кількох менті, з якими займаюся не так регулярно. Ми можемо з ними зідзвонитися, обговорити щось, але це не програма навчання, а коментарі від мене за потреби.

Загалом менторство займає в мене близько трьох годин на тиждень. Раніше було більше, але зараз я маю підготовлену програму, зібрав базу ресурсів, які допомагають навчатися. Думаю, я готовий взяти ще зо дві людини. Але було б цікаво поменторити не лише студентів профільних курсів, а й джунів, тобто людей, які вже встигли трохи попрацювати в індустрії й хочуть просуватися далі.

З менті я намагаюся вибудувати робочі відносини, де є порядок, обов’язки, дисципліна щодо дедлайнів. Це першочергові правила, які, втім, не заважають нам обговорити новини з IT чи скинути один одному мемчик. У менторстві має бути елемент фану.

Якщо хтось з учнів не може впоратися із завданнями — це нормально. Можливо, це стається через брак часу, у когось є основна робота, й не вдається зосередитися, хтось може застрягнути на певній важкій задачі. Робота з ментором здебільшого практична, і щоб її виконати, доводиться додатково власноруч шукати інформацію, припускатися помилок і виправляти їх. Але головне — мати мотивацію рухатися далі.

Якось мій менті перестав показувати результат. Таке трапляється. Шкода, що я так і не отримав фідбеку щодо своєї роботи, тож не знаю, чи я щось робив не так, чи в людини забракло мотивації, часу. Ми просто попрощалися, й усе.

Знайти ментора можна кількома шляхами. Якщо ви вже працюєте в компанії, то найпростіший варіант — шукати наставника з-поміж старших колег. Це буде ефективно ще й тому, що у вас збігатиметься стек технологій. Ще один варіант (для DevOps) — ком’юніті в Slack ukrops, яке об’єднує майже чотири тисячі спеціалістів. Можна написати в дженерал-каналі «Шукаю ментора», і хтось точно відгукнеться. Важливо: якщо вам не відповіли одразу, пробуйте ще і ще, адже сьогодні повідомлення побачить один пул людей, а за два тижні — інший.

Наступний варіант — пошук у LinkedIn за словом «ментор». В цьому разі варто враховувати, що може не збігатися стек технологій. Але вам нічого не заважає спитати того, кому вже написали, чи не знають вони раптом, хто може допомогти. Та й ментора не завжди шукають для розвитку хард-скілів — може йтися і про допомогу з резюме, і про кар’єрне просування тощо. Мене ж мої менті знаходили через топік на DOU.

Знайти одразу кількох менторів (наприклад, одного — для вивчення технологій, іншого — щоб зрозуміти, як планувати карʼєрний шлях) краще, ніж одного. Але це розкіш. Бо часом складно знайти й одну вмотивовану людину.

Є кілька запитань, які я ставлю, коли до мене звертаються по допомогу:

1. Чому вам потрібен ментор?
2. Чому вам потрібен саме я?
3. Чого ви очікуєте отримати від роботи з ментором?

Це важливо прояснити одразу, адже очікування і реальність можуть відрізнятися. Та і ясність у цих моментах — це не лише про менторство. Людина повинна розуміти й вміти говорити про те, чого вона хоче.

Аби співпраця була ефективною, варто проаналізувати, наскільки легко ви знаходите спільну мову й чи знаєте, чого хоче кожна зі сторін. Менті має розуміти, що хоче донести ментор, а ментор — знати проблеми й болі майбутнього учня. Бо ментор може нав’язувати речі, що були актуальні, наприклад, п’ять років тому. І це «червоний прапорець» — тоді варто припиняти спілкування, адже тренди на IT-ринку змінюються швидко, і ви просто згаєте час.

У роботі я здебільшого спираюся на власний досвід: аналізую, чого мені бракувало на старті кар’єри, що зіграло на руку в просуванні кар’єрними сходинками. Я знаю, які потрібні хард-скіли DevOps та які з них актуальні саме зараз, бо працюю на реальних проєктах. Також для мене очевидна важливість англійської, менеджерських навичок. А людина, яка тільки починає свій шлях, може й не знати таких нюансів. І я як ментор маю підказати.

Наприклад, якщо в людини погана англійська, я одразу кажу, що це слід виправляти, і ми разом підшукуємо оптимальний варіант. Також кожен тиждень чи два я надсилаю статті з менеджменту. Це не ключове, але є корисним для загального розвитку й стане у пригоді згодом.

Ментор потрібен не лише новачкам. Якщо подивитися на кар’єрний шлях будь-якої людини, то виявиться, що завжди є куди зростати. Щоб ефективніше досягти бажаної позиції, потрібна людина, яка вже перебуває на ній. Менторство — це не лише про навчання, а й про погляд з боку. Тому така практика корисна всім.

«Як почати розмову з потенційним ментором? Не варто заморочуватися»

Юлія Мартинович, Senior Information Technology Project Manager в Ernst & Young, в IT понад 20 років

Я в IT вже понад 20 років і понад вісім з них живу та працюю у Польщі. Активно менторю з Project Management, Business Analysis, лідерства, допомагаю з резюме та підготовкою до співбесід. Я менторила понад 50 людей, з яких більш як 80% — жінки.

Що спонукало мене до цього? Бажання ділитися знаннями й визнання. Певним чином самоствердитися, передавши свої знання далі, а також прагнення відчути себе професіоналкою, якій є що розповісти. Мене тішить, що я можу зробити світ трохи кращим, особливо для жінок.

Шукати ментора варто у професійних групах. Я є активною учасницею жіночих IT-ком’юніті, і там доволі часто пропонують як особисті консультації, так і групові. Наприклад, Women Who Code Kyiv. Вони допомагають знайтися ментору та менті. Та й чому б у LinkedIn не пошукати ментора? Люди, які займаються цим, часто мають згадку про це у профілі. Також раджу моніторити професійні канали на теми, що вас цікавлять: розробка, бізнес-аналіз абощо.

Можна стежити за людиною, яка вам здається цікавою, в соцмережах. Люди, які хочуть менторити, зрідка займаються лише цим і роботою. Здебільшого вони мають активну життєву позицію, розвиваються в багатьох напрямках, відповідно мають власні курси, власний канал чи сайт з новинами, регулярно виступають на конференціях, обговорюють чи навіть пишуть статті для DOU.

При виборі ментора варто звертати увагу насамперед на кількість років в індустрії й напрям, в якому хочете розвиватися. Дайте собі відповідь на питання, чи хотіли б ви років за п’ять мати схожу експертизу та чи хотіли б зрештою стати схожим на цю людину. Придивіться, як ментор вміє доносити інформацію, наскільки струнко звучить його думка. Вам потрібен не лише спеціаліст, а й людина, яка може просто й доступно, терпляче пояснювати матеріал.

Ви можете поставити тематичне запитання потенційному ментору, яке стосується вашої спеціальності, й подивитися, наскільки швидко й розгорнуто отримаєте відповідь. Подискутуйте. Люди, які не готові спілкуватися, викладати теж не будуть.

Як почати розмову з потенційним ментором? Не заморочуйтеся. Почніть з компліменту професіоналізму людини, розкажіть, чим вона вас мотивує. Ви ж чомусь обрали й виокремили з-поміж інших саме її — от цим і поділіться. Люди люблять слухати. Також скажіть кілька слів про себе як про потенційного менті, деталізуйте власні очікування та прагнення, цілі та мотивацію, поділіться, скільки часу ви хочете навчатися.

Враховуйте, що ментор — не вчитель. Він лише скеровує, а вчитеся ви самостійно. До того ж ментор — не психолог. Він не розв’язуватиме ваші психологічні проблеми, наприклад, з самооцінкою. Наставник лише малює план вашого розвитку й скеровує вас, а «пливете» ви самостійно. Вам можуть підказати, як це зробити швидше й ефективніше, які підводні камені обійти і як правильно себе оцінити.

Крім цього, ментор зможе фахово оцінити вас як професіонала й підказати, куди розвиватися. Але ментор не пройде за вас співбесіду, не попросить за вас підвищення зарплати й не говоритиме з менеджером про ваші карʼєрні амбіції.

Встановлені заздалегідь правила спілкування дають змогу уникнути майбутніх конфліктів та узгодити очікування. Обговоріть, як часто ви зустрічаєтеся, на які теми спілкуєтеся, які цілі ставите. Важливо проговорити тривалість менторства. Можливо, ментор захоче отримати компенсацію за витрачений час — це може бути його бізнесом. Ще важливо узгодити формат. Наприклад, менті очікує багато практичних завдань, а ментор прагне обговорювати лише теорію, або ж навпаки. Навіть запис зустрічі з ментором потрібно заздалегідь узгодити обом учасникам.

Я не вважаю, що ментор потрібен абсолютно кожному, адже люди дуже різні. Комусь простіше й ефективніше навчатися в групі, їх спонукає саме момент змагання, і для них зручно йти за заздалегідь підготовленою програмою. А хтось це робить самостійно, йому потрібні поради лише там, де він застряг, а група таку людину відволікає. Є люди, яким наставники дають правильну мотивацію і підтримку, і цього досить, щоб вони просувалися уперед.

А є й такі, що вчаться суто на практиці й жодним чином не сприймають теоретичну підготовку. Тобто багато залежить від особистості. Причому на різних етапах розвитку кар’єри й в різні періоди життя одній і тій самій людині потрібні різні підходи до навчання.

«Ментор — не чарівна пігулка, він не гратиметься в дитсадок»

Ярослав Скорохід, Senior iOS Engineer, Engineering Manager у 15Five, в IT понад 10 років

За свою кар’єру я встиг попрацювати iOS Engineer, дійти до техліда, а потім — до Engineering Manager.

Я мав вже понад десять учнів. Це був тривалий процес — кожен кейс здебільшого тривав від пів року. Але декому вдається впоратися і швидше — за 2–4 місяці людина знаходить роботу. Проте все залежить від попереднього досвіду й готовності та змоги вчитися. Зараз я приділяю менторству орієнтовно п’ять годин на тиждень (сесія з одним менті триває півтори години).

Аби знайти ментора, новачкам краще приєднатись до локального iOS-ком’юніті, телеграм-чату чи фейсбук-групи, спільноти в LinkedIn, наприклад CocoaHeads.

Ці спільноти є ледь не в кожному місті. Також є профільний телеграм-бот для пошуку ментора. Цілком нормально просто написати людині в будь-якій із соцмереж, запитати щодо менторства, і в разі позитивної відповіді поспілкуватися детальніше, аби краще зрозуміти, чи підходите ви одне одному. Поговорити пів години в Zoom: якщо в обох сторін «клацнуло» всередині — значить стався метч.

Але важливо розуміти власні цілі й очікування від ментора. Він — не чарівна пігулка, ментор не вчитиме й не гратиметься в дитсадок. Наставник може скерувати, перевірити виконані вами завдання, але вчитися й виконувати домашню роботу ви маєте самі.

Наприклад, я не готовий «висиджувати» менті, наче курчатко. Людина має ставити запитання, самостійно досліджувати теми. Якщо я рекомендую пройти курс від університету Стенфорда й роботи домашні завдання, варто це виконувати самостійно. А на сесіях розбирати, що вийшло, а що ні; що додати чи виправити в коді або ж інтерфейсі.

Жодних правил спілкування, крім тих, що висуває ментор, немає. Обговоріть години, в які ви готові взаємодіяти, кількість сесій на місяць; критерії, які повинен виконувати менті до наступної сесії.

«Червоний прапорець», який свідчить, що з ментором треба розходитися, один — коли немає результату (хоча це жарт, але в ньому є частка правди). Вас точно мають зупинити від співпраці з ментором такі фактори:

• він працює не за спеціальністю, не має відповідного досвіду;
• не виходить на зв’язок тривалий час;
• ви не ладнаєте з людиною, немає емоційного зв’язку.

Ментор потрібен людині, яка хоче ефективно опанувати програмування і піти на роботу. Але це спрацює лише в тому разі, якщо ви готові вчитися самостійно.

«Комусь може здаватися, що звертатися до незнайомця „бро“ — це норма, але я так не вважаю»

Вадим Кузьменко, Senior Software Engineer/Engineering Manager у Teladoc, в IT 13 років

Я працюю в IT вже 13 років, з яких 7,5 — в Україні, а останні 5,5 — у Каліфорнії, США. Починав як Automation Test Engineer, а зараз доріс до Senior Software Engineer та Engineering Manager і є ментором з системно-аналітичного підходу до планування кар’єри в ІТ.

Менторством вирішив займатися з кількох причин:

1. Це розвиває мої навички комунікації.
2. Це допомагає подивитися на проблему під іншим кутом та перевірити свої знання.
3. Що не менш важливо, це розвиває ІТ-спільноту та підвищує її якість.

5–10 людей я наставляв особисто. Думаю, ще кілька просто зверталися з питаннями чи за порадами. Частина учнів знайшли мене через тему на DOU; інших я знайшов, коли допомагав з менторством у проєкті Atom Space (некомерційна організація й освітнє технічне середовище для підлітків в Одесі — ред.). Але новачки можуть шукати ментора будь-де — це може бути навіть незапланована зустріч у барі чи на тусовці, особливо afterparty конференцій. Але здебільшого гарно працюють для пошуку ментора соцмережі, конференції, тематичні заходи.

Просто написати спеціалісту в LinkedIn і спитати, чи готовий він поменторити, — цілком нормально. Особисто знаю людей, які у себе на сторінці пишуть «Буду радий допомогти початківцям». Наприклад, як мій колишній ментор з обробки даних. Системно-аналітичний підхід до пошуку та правильно поставлені запитання — ключ до успіху.

Щоб зрозуміти, чи підходите ви одне одному, потрібно спочатку поговорити. Менті необхідно чітко розуміти, чого він хоче, й відкрито про це казати, щоб не вийшло як в анекдоті:

— Алло, куди я попав?

— А куди ти цілився?

Треба розуміти, що ментор, якщо він непоганий спеціаліст, завжди має багато роботи, тому треба з повагою ставитися до його та свого часу. Тобто що більше ви виконаєте домашньої роботи та чіткіше поставите запитання, то більше шансів отримати задовільну відповідь.

Щодо того, на яку допомогу можна розраховувати, — це залежить від самого ментора. Комусь цікаво допомагати з технологіями та прикладними аспектами, комусь — з алгоритмами та фундаментальними проблемами, хтось спеціалізується на співбесідах і плануванні кар’єри. Це одне з тих питань, які потрібно поставити насамперед, а для цього спочатку слід визначити власні пріоритети.

Я намагаюсь допомоги з усім, в чому маю досвід. Непогано виходило зі складанням резюме та плануванням кар’єри. Фундаментально-прикладні аспекти потребують більше часу та самостійної роботи, щоб можна було сказати, чи щось вдалося. Наприклад, зараз я допомагаю своєму менті з англійською та даю невеликі поради щодо бізнес-комунікації й потенційно цікавих галузей для розвитку.

Мені як ментору важливо побачити та розкрити таланти людини та спрямувати їхній розвиток. Я щиро вірю, що ментор може лише показати шлях, пройти його повинен сам менті.

Щодо правил спілкування в такій співпраці. Думаю, тут все працює, як і в розмовах зі звичайною людиною: важливі повага, чесність, пунктуальність. Головне — самому розуміти, чого хочете (з цим у багатьох проблема).

І ще я вважаю треба знати базову бізнес-комунікацію. Комусь може здаватися, що це вже архаїзм і звертатися до незнайомця «бро» є нормою, але я так не вважаю. Мова — це інструмент, ним потрібно володіти бездоганно у всіх проявах. Попри стереотип, ніби програмування — це тільки ти і комп’ютер, на практиці це не зовсім так. Спілкування — важлива складова, тож якщо ви не вмієте розмовляти й ставити правильні запитання, доведеться переписувати свій код нескінченно.

Не думаю, що ментор потрібен усім, але якщо ви вирішили пройти непростий і довгий шлях, краще знайти когось, хто вже з цим впорався. Подивіться, наприклад, як птахи вчаться літати. Що буде, якщо забрати в них «ментора»? Скільки полетять і чи полетять взагалі?