“Ще рік тому амбіції мені не дозволили б”. Айтівці — про те, що спонукає їх свідомо йти на даунгрейд
Гонитва за все вищими посадами й зарплатами здається типовою для людей, що хочуть будувати кар’єру. Втім є спеціалісти, які свідомо відмовляються від високої позиції у компанії на користь нижчої й з меншою оплатою.
DOU поспілкувався з двома айтівцями, які попри високі посади в компаніях таки зважилися на даунгрейд. А ще ми попросили спільноту в межах анонімного опитування розповісти, що їх вже підштовхнуло або може підштовхнути до даунгрейду. З’ясувалося, є й такі, що не побоялися шукати роботу на нижчу позицію в розпал війни, а дехто через це тепер отримує у сім разів меншу компенсацію.
«Те, як в українських компаніях трактують роль СТО, стало однією з причин, чому я пішов на даунгрейд»
Кирило Сновидов (перейшов з СТО на позицію Team Lead)
Я обрав програмування свідомо. Ще в чотири роки в мене з’явився перший комп’ютер, я вчився цій професії, починаючи з технікуму. Тобто іншого варіанту для себе я не розглядав.
Однак чимало речей, які траплялися в моєму житті й були пов’язані з програмуванням, відбувалися випадково. Спочатку я пішов вчитися на програміста, а потім виявилося, що, крім цього, я ще й викладач — такою була освітня спеціалізація, на яку я не звернув уваги одразу. Після випуску я пішов викладати програмування за розподілом і так пропрацював три роки. А першу посаду саме в IT-компанії як розробник отримав випадково: суто задля розваги розмістив резюме, хотів дізнатися, як проходять співбесіди, а мене після інтерв’ю найняли. Відтоді все й закрутилося.
На певному етапі кар’єри я зрозумів, що хочу вийти на С-level. Навіть мав план, як дійти до цього протягом п’яти років. Але СТО я став за три місяці (раніше понад десять років був розробником і тимлідом). З мого відділу зрештою виросла окрема компанія, в яку потрібен був CTO. Взяли людину, але вона не пройшла випробувальний термін. Тоді керівництво вирішило виростити CTO з мене.
За свою кар’єру я працював лише на українських продуктах і жодного дня не був в аутсорс- чи аутстаф-компаніях, не працював у закордонних продуктових бізнесах. Власне, те, як в українських компаніях трактують роль СТО, стало однією з причин, чому я пішов на даунгрейд.
СТО в Україні чомусь не сприймають як менеджера, спеціаліста, який, зокрема, займається фінансами, людьми й процесами. У нас це більше про архітектора — людину в компанії, яка найбільше розуміється в IT. Також у нас СТО часто виконує функції тимліда й, що дивно, тимлід може виконувати функції СТО. Однак мені цікава не лише суто технічна складова — я прагну керувати й організовувати роботу людей (недарма ж вчився і на викладача).
Друга причина: щоб далі зростати, мені потрібно більше працювати у компанії з чітко вибудуваними процесами, розподіленими обов’язками. Натомість я за свою кар’єру зазвичай працював у компаніях, коли там панували хаос і пекло. Це було моєю специфікою — впорядковувати проблемні моменти. Але це неабияк виснажує, і хочеться більше спокою.
Ці два фактори й зіграли на користь даунгрейду: з СТО я перейшов на позицію тимліда.
Разом з цим зменшилася й моя зарплата, однак це було тимчасовим явищем — невдовзі я показав, на що здатен, і цифри вирівнялися. А за рівнем посад і гучними рядками в резюме я вже не женуся. Тому сьогодні я можу пожертвувати цифрою і тайтлом заради досвіду, який потрібен саме мені.
Думаю, ще за рік до того я б не наважився на даунгрейд — мої амбіції мені б не дозволили.
Коли ухвалював рішення, я не малював схем чи табличок. Все було більш інтуїтивно. Просто робив так, як вважав правильно в конкретній ситуації. І це головне: якщо йдеш на даунгрейд, маєш чітко розуміти навіщо. Зрештою, на це може зважитися багато хто, але не в будь-який момент життя. Наприклад, якщо людина взяла іпотеку, в неї банально може не бути можливості для таких експериментів.
Уже минув понад рік, як я пішов на даунгрейд, і я ще жодного разу не пошкодував про це. Я йшов на цей крок свідомо, виважено; розумів, що нічого не втрачу, навіть якщо помилюся: в Україні спеціаліст з досвідом в IT не залишиться без роботи. Звісно, я міг піти на вищі позиції, такі варіанти були. Але в мене була інша мотивація, відповідно й кінцевий вибір. Мені зрозумілий український С-level, в якому я колись був, але хочеться згодом спробувати й «справжній», міжнародний.
«Я не став через своє рішення отримувати нудніші завдання й влади не втратив»
Олег Рак (перейшов з Lead .NET на JS/React Developer)
Відколи я ознайомився з комп’ютерами, мене зацікавило програмування. Вперше побачив цю магію у
У роки, коли я тільки починав цікавитися програмуванням, показували фільми про хакерів, які, сидячи в маленькій кімнатці, вночі «ламають» умовний Пентагон і перевертають весь світ. Також було багато тематики про штучний інтелект: уявлялося, що можна створити собі непереможний комп’ютер, але головне — бути обережним, щоб він тебе потім не вбив (ну і щоб увагу санітарів не привернути). Загалом уявлення в дитинстві про роботу і кар’єру були фантастичні, і, звісно, вони не виправдалися.
Втім, якщо говорити про реальний старт в IT, то плюс-мінус очікування збігаються з реальністю. Я уявляв, що створюватиму програми, які полегшуватимуть людям життя. Так і сталося. Хіба на початку кар’єри уявляв, що, коли досягну успіху, багато й часто літатиму у відрядження до клієнтів, аби допомогти дати раду з системами, які більше ніхто приборкати не може. Проте виявилося, життя трохи простіше й більша частина роботи — все ж рутинна.
Змінити позицію з Lead .NET на JS/React Developer мене насамперед спонукала компанія. Як тільки мені написав Wix, я зацікавився пропозицією. Я знав, що це світова компанія з офісами в багатьох країнах, що їхній основний продукт — конструктор сайтів. Мені продукт здався дуже цікавим з технічного погляду, оскільки треба знаходити баланс між легкістю створення свого сайту на Wix та файн-тюнингом, який допоможе зберігати класний performance при великих навантаженнях, адже користувачами є десятки мільйонів людей, і на їхні сайти приходять сотні мільйонів юзерів щодня.
«Я досить швидко пристав на офер і навіть не замислювався про ризики, найбільш очевидний з яких, — що я трохи випаду з контексту .NET»
Також мене зацікавив довгий процес інтерв’ю: було чимало етапів і загалом більше було схоже на те, що відбувається у FAANG компаніях, ніж в українському аутсорсі. Знаю, багато хто не погодився б проходити кілька етапів інтерв’ю та ще й виконувати тестове, але для мене це був показник того, що компанія класна і люди там круті (я не підтримую популярну серед українського ІТ-ком’юніті думку, ніби тестове завдання — це крінж, що треба знати якусь там п’яту версію .NET і більше ні до чого не торкатися).
Приємно здивувало те, що тестове завдання було алгоритмічне. Тобто перевіряли, який з мене Software Engineer та як я зможу розв’язувати завдання, а не знання напам’ять тих чи інших методів.
Я досить швидко пристав на офер і навіть не замислювався про ризики, найбільш очевидний з яких, — що я трохи випаду з контексту .NET, його розвитку, нових фішок у хмарних технологіях. Але я про це не турбуюся: по-перше, поки мені комфортно й потреби терміново згадувати .NET немає. По-друге, навіть якщо це буде потрібно в майбутньому, думаю, кілька тижнів або якийсь курс освіжать мою пам’ять.
Насправді єдиним ризиком для себе я бачив перехід з Windows на Mac, оскільки раніше не користувався продуктами Apple. Але тут я вибирав між тим, щоб єдиним у команді працювати на машині з Windows або ж користуватись тими ж інструментами і setup, які є в інших колег (хоча компанія мене в цьому не обмежувала).
Щодо зміни ролей у команді: коли був лідом, я частіше відчував, що дотичний до чогось більшого, адже на цій позиції більше часу проводиш з клієнтом, намагаєшся зрозуміти потреби й вигадати найкраще рішення з мінімальними зусиллями. Також було багато роботи з командою. Це цікаво, але й забирає чимало емоційних зусиль. Коли ти лід в аутсорсі, трапляється, що інтереси проєкту та людей з команди розходяться. Йдеться про ситуації, коли спеціаліст хоче перейти на вищий професійний рівень чи просто прагне більшої компенсації, водночас проєкт потребує простого виконання роботи, зазвичай стандартної. У таких випадках складно знаходити баланс — це не найпростіша робота.
А коли працюєш звичайним розробником, маєш інші завдання й очікування. Є змога зосередитися суто на технічній роботі. Це більше розвиває технічні навички, постійно є виклики, шукаєш можливості покращити продукт технічно. Тобто це інший фокус зі спокійнішим і розміренішим темпом. Але тут теж є чимало цікавого.
Тому я не можу сказати, що одна роль мені подобається значно більше, ніж інша, — в кожної є свої позитивні та негативні сторони.
Мої очікування щодо технологічної цікавості проєкту теж виправдалися, хоча я і не працюю над основним продуктом Wix, бо приєднався до R&D-відділу. Ми розробляємо новий продукт, Wix Component Studio, який нині на стадії закритої beta.
Щодо переходу саме з .NET на JS — взагалі не відчув жодних труднощів. Річ у тім, що я завжди був відкритий до чогось нового, мені завжди було цікаво розібратися з тим, чого не розумів. Так, я починав як .NET Desktop (Windows Forms), потім перейшов на серверну розробку, встиг попрацювати ще з jQuery та AngularJS, потім виконував роль Full Stack .NET + React, трішки працював і з DevOps-частиною, займався проєктами, де використовували багато різних сервісів Azure. Тому для мене це нормальна ситуація.
У ретроспективі я оцінюю своє рішення як абсолютно позитивне — нічого б не змінював, навіть якби мав змогу. Мені зараз комфортно: нічого страшного не сталося, й JS-фахівці мене не з’їли.
Якщо ж говорити про менеджмент-складову, якою я зараз не займаюся, то для мене це не проблема, оскільки знайшов те, що мені цікаво зараз. Що буде в майбутньому — побачимо. Тим паче в умовах війни, величезного потоку інформації, емоційних гойдалок і всіх інших негативних моментів, в яких ми опинилися, я не впевнений, чи зміг би якісно виконувати обов’язки ліда.
Насправді війна сильно вплинула і на продуктивність, і на здатність фокусуватися, і на загальний морально-емоційний стан. Зосереджуватися на коді й технологіях нині трішки простіше, ніж менеджити людей, пропускати емоції кожного через себе і не «згоріти». Хоча всі ми з часом звикаємо до нових умов.
Я б навіть не називав свій перехід саме даунгрейдом. Просто змінив напрям роботи. Я не став через своє рішення отримувати нудніші завдання й влади не втратив. Утім коли ви щось змінюєте, варто розуміти, на що йдете, що саме в нинішній і новій ролі вам подобається, що мотивує, приносить задоволення. Тоді, маючи цю інформацію, вже оцінювати та вирішувати. Гарна практика — обговорювати ваші очікування від нового проєкту/ролі й очікування, що покладає на вас роботодавець. Ніхто не скасовував випробувальний термін, та якщо є можливість, чому б не проговорити наперед?
Єдине, що потрібно кожному спеціалісту, — це не боятися нового. Незнайомих технологій, нових ролей, типів проєктів, компаній, країн, з якими працюєте. Я завжди рекомендував не закриватися у бульбашці своїх технологій, оскільки вважаю, що потрібно прагнути того, щоб бути Software Engineer, а не просто Coder on React 18 чи .NET 4.8.
А ще DOU провів анонімне опитування серед спільноти на тему даунгрейду. Ось що ми дізналися...
На даунгрейд зважуються не тільки власники високих тайтлів, а й джуніори
«Я пропрацював пів року на позиції Junior Front-end Developer, проте прийняв офер на позицію Trainee в іншій компанії. Річ у тім, що не має значення посада і зарплата, якщо працюєш у токсичній атмосфері та з неперспективним стеком, тим паче якщо це перше місце роботи. Некомпетентний менеджмент, трекери часу й активності, відсутність перспектив зростання як у компанії зокрема, так і як розробника загалом, а також Wordpress + PHP (що тотожне до останньої причини) змусили мене шукати роботу в часи кризи ринку праці, коли на одну звичайну вакансію відгукуються стільки людей, наче це якась позиція у MANGA (колишні FAANG). Згодом таки знайшов, що шукав, і, попри даунгрейд у зарплатні та рівні відповідальності, пишаюся своїм рішенням.
Усе залежить від ситуації, проте якщо людина свідомо йде на даунгрейд, мені здається, здебільшого це пов’язано зі стеком або спеціальністю загалом. Тому людина починає працювати з чимось, що їй більше імпонує, знижує ризик вигоряння.
Однак егоцентрист може отримувати дискомфорт через пониження відчуття особистої вартості» (Junior Front-end Developer).
«Я сам пішов на даунгрейд. Шукав проєкт з певними технологіями — і знайшов. Даунгрейднувся з архітектора до .NET Senior Developer (свічнувся з Fintech на Industrial IoT). Працюю третій тиждень і неабияк задоволений переходом.
З плюсів: більше можливостей для зростання; я можу брати на себе більше обов’язків; набагато цікавіше заглиблюватися в проєкт і тягнути його; це рішення ухвалював не задля підвищення зарплати, тому працювати стало набагато приємніше.
Однак якщо не сподобається поточне місце, це може сильно вдарити по моєму самовідчуттю» (Senior .NET/DevOps/SRE).
«В IT я прийшла на меншу зарплату, аніж мала на попередній роботі. Втім гроші не були важливі, бо мені неабияк хотілося стати частиною розробки продуктів.
Наразі б пішла на даунгрейд, якби сильно зацікавив продукт — в український стартап, наприклад, який би приносив користь громадянам і в який би я повірила. Або ж якби вирішила змінити спеціальність.
Мабуть, людям, які мають фінансові зобов’язання (сім’ї, іпотеки) складніше наважитися на даунгрейд. Проте відносно фінансово незалежні спеціалісти, ймовірно, частіше роблять те, чого хочуть :)» (Business Analyst).
«Коли в компанії починає коїтися якась „ахінея“ (вас не чують, замість вашого промоуту ставлять на ключові позиції новачків), це спонукає на втечу „в нікуди“, що я й зробив! Для мене найбільший ризик — це втрата стабільності (та з іншого боку — це „чарівний пендель під зад“). Через даунгрейд треба починати з чистого аркуша, будувати персональний бренд. Однак серед плюсів — „свобода“, можливість шукати проєкти, які цікаві насамперед мені (сподіваюся, такі проєкти вбережуть мене від вигоряння)» (Senior Front-end Developer).
«Довго ухвалював рішення піти на даунгрейд і таки відважився — різниця в компенсації була 10%. Причини: набагато більша команда, величезний і відомий продукт, можливість вивчити нові технології й побачити зсередини, як працюють компанії такого рівня. Для мене це інвестиція у власний розвиток.
З плюсів: тепер є мотивація повернутися на попередній рівень. Якщо даунгрейд особливої різниці не робить ($500 замість $5000), але мені цікаво, то хай краще буде саме так.
З ризиків — може виявитися, що буде так само нудно, але тепер ще й менше грошей платитимуть» (Software Developer).
«Пішов служити в армію в Центр інновацій та розвитку оборонних технологій. Якщо можна допомогти країні, роблячи те, що я вмію найкраще, я не бачу жодної причини цього не робити.
З плюсів відзначу останні технології й крутий проєкт (я не знаю, що може бути краще, ніж проєкт, який заподіює смерть русні). Мінуси: добряче просів по грошах, але це дрібниці на загальному тлі» (Python Technical Lead).
Чимало тестувальників готові або вже зважилися на даунгрейд
«Хочу піти в DevOps — професія нова й цікава. Тестувальником нема куди зростати, є зарплатна стеля. Певний час доведеться мало заробляти, тому відкладаю на це зараз. Але в перспективі зароблятиму більше» (Senior QA).
«Я перейшов з QA у розробники. Оскільки мав досвід у QA, цей перехід мав даунгрейд у зарплаті. У майбутньому готовий на даунгрейд при переході в компанію мрії або ж цікавий стартап з потенціалом заробити не на самій зарплаті. Якщо робити це свідомо й грати в довгу, то потім буде вигідніше, навіть якщо при самому переході щось знижується» (Junior Java Developer).
«Через один-два місяці отримую тайтл Senior Software Test Automation Engineer. Після цього планую свічнутись у Machine Learning. Зараз вивчаю математику для цього. Що змусило? Вигорів від тестування, зрозумів, що хочу чогось зовсім іншого. Вже нудить від тест-кейсів, багів тощо. Єдине, що зараз подобається: спілкуватися з колегами й автоматизувати рутину.
З плюсів вбачаю розширення досвіду, отримання нових навичок й відпочинок від тестування. Мінуси: великий даунгрейд у зарплатні; треба починати заново; два роки в тестуванні можуть здатися марними. Щодо ризиків, то через війну джуном буде важко отримати роботу. Однак завжди можна повернутися в тестування» (Software Test Automation Engineer).
«Мав досвід переходу зі Strong Middle/Senior QA позиції на Trainee Python Developer з даунгрейдом винагороди у сім разів. Надто важко працювати там, де нудно й немає можливості працювати з тим, що подобається.
Плюси: технології та змога використовувати те, що до вподоби. Ризики: окрім фінансових, є можливість, що очікування не виправдаються, а назад повертатися вже не буде бажання» (Strong Junior Python Developer).
Серед популярних причин: волонтерство й робота на користь ЗСУ
«Підштовхнути до даунгрейду може мегацікавий напівблагодійний проєкт, наприклад розробляти щось цікаве для ЗСУ. Чи якщо мене скоротять і на нинішню зарплату роботу знайти не вийде.
З позитивного, напевно, буде легше знайти роботу. З мінусів — будеш менше заробляти, подумувати знайти роботу на ту зарплату, яка була. Якщо почати шукати працю на значно меншу компенсацію, можна потрапити у гіршу компанію» (Senior JS Developer).
«Мене до даунгрейду можуть спонукати перспективи більших доходів у майбутньому або ж робота на державу (на армію або цифровізацію державних сервісів). Ризики в таких випадках стандартні, як і всюди при зміні роботи. Коли є грошова подушка, мінуси й ризики мінімальні» (Senior C# Developer).
«З можливих причин — робота на волонтерські організації чи оборонку (хоча чув, що там через регламент сумна ситуація для людей, які не мають вищої освіти), проєкти з ядерної енергетики тощо. Це загрожує зменшенням доходу, однак дає внутрішній спокій та розуміння, що твоя робота приносить справжню користь і покращує життя людей» (Senior Software Engineer (C#).
«Якщо проєкт займається екологією, захистом лісів і тварин, зменшує глобальне потепління, можна піти на даунгрейд. Якщо зменшується зарплата, краще контролюєш бюджет і не купуєш непотрібних дрібниць» (Senior Front-end Developer).
Менше робочих годин, війна або ж просто цікавий проєкт чи переїзд — теж підштовхують до даунгрейду
«Поки нічого не змушувало йти на даунгрейд, проте думаю, що наступні пункти могли б бути причиною для цього. 1) Перехід на іншу технологію. Нехай з .NET на Python, хоча в іноземних компаніях це часто не є причиною для даунгрейду, бо все ж мова — це інструмент, а ви інженер. Однак в українському аутсорсі — це реальність. 2) Перехід на іншу позицію. Наприклад, замислювався над переходом в security. 3) Чотириденний робочий тиждень. 4) Бажання зменшити відповідальність. 5) Цікавіший проєкт або такий, що має дуже великий імпакт для людства.
Звісно, не всі зрозуміють ваші мотиви, однак якщо ви будете від цього щасливі, то чому ні?» (Middle .NET Developer).
«Змусити може чотириденний робочий тиждень або вільний графік — до 34 годин на тиждень. Ще цікава компанія або соціально важлива робота, як-от допомагати нищити загарбників, застосовуючи свій досвід в IT. Мінусів не бачу, якщо компанія адекватна й вас цінують. Але декому цікавіше будувати кар’єру» (Senior Python Developer).
«Що може змусити? Коли немає заощаджень, у країні війна, а вас звільнили за день. Починаєте шукати, а вакансій менше, через кількість кандидатів утворився ринок роботодавця. Отримання внутрішнього фідбеку розтягується на тиждень і більше, не кажучи вже про потрапляння на клієнтську співбесіду. Доводиться йти на щось перше-ліпше. Схожа ситуація була при коронавірусі: знайома QA Lead пішла працювати на Middle-позицію, бо потрібно було годувати сім’ю» (QA Manual Engineer).
«Бачу сенс у даунгрейді, якщо це буде друга робота, на якій не хочеться витрачати забагато часу» (Senior Java Developer).
«Переїзд в іншу країну підштовхнув до даунгрейду. Після деякого періоду „акліматизації“ почну шукати інший проєкт» (Senior C# Developer).
«Для мене важливий власний мінімальний рівень доходу, після перетину якого життя стає некомфортним. Для себе я його визначив у розмірі $3000 — досить невелика сума у порівнянні з тим, що вказують деякі
20-річні сеньйори. Тому я згоден на даунгрейд, якщо це цікавий проєкт, адже задоволення від роботи не залежить від рівня компенсації. І ризиків у такому кроці не бачу — це ж лише гроші» (CTO).
