Від двох тисяч доларів до мільйона гривень. Сім історій айтівців, які витрачають значні суми на українську армію
Багато українських айтівців регулярно допомагають українській армії грошима: хтось донатить на ЗСУ 50% або й 80% зарплати, іншим уже важко порахувати результати своїх вкладень у перемогу.
Ми розпитали сімох фахівців зі сфери IT, серед яких є розробники, дизайнери та спеціалісти
Владислав Єрмаков, Lead Analyst в GlobalLogic
Витрачає на потреби ЗСУ від 50 до 70 тисяч гривень щомісяця
Донатити на ЗСУ я почав 24 лютого. Мій друг — професійний військовий та має кілька виїздів на схід, а минулої осені перевівся до харківського військкомату. З початку повномасштабного вторгнення ми всі були розгублені, однак я порадив другові придбати пальне, їжу та воду, тож це і стало моїм першим переказом — приблизно 20 тисяч гривень на потреби його бригади. А далі пішло-поїхало. Зараз наша команда з трьох волонтерів допомагає військовим, ми самі збираємо кошти, купуємо все необхідне і відправляємо на фронт.
За час повномасштабної війни через нас пройшов приблизно мільйон гривень, до купівлі «подарунків для котиків» [котиками Владислав називає українських військових — ред.] долучилися багато людей. Я ж витрачаю на допомогу всі вільні кошти, від 50% до 80% зарплати.
Це не єдині додаткові витрати, які з’явилися з 24 лютого. Зараз я єдиний у своїй родині, хто має змогу працювати, тож це трохи позначилося на моєму комфорті. Я майже не ходжу до закладів і більше готую вдома, до того ж досить економно. Раніше я міг заощаджувати гроші, зараз — ні. Екстравитрати навіть не спадають на думку, я знаю свої доходи, тож усе, що не йде на їжу та базові потреби, відкладаю на іншу картку «для котиків».
Зараз в Україні з’явилося багато великих і дрібних волонтерських фондів. Однак я б радив допомагати знайомим і конкретним військовим. Друзі на фронті наразі є майже в кожного з нас, і варто запитати про їхні потреби.
Павло Гатілов, веброзробник
Витрачає на потреби ЗСУ приблизно $2000 на місяць
Фінансово допомагати ЗСУ я почав у перший день повномасштабного вторгнення. Раніше, мабуть, не розумів масштабу всього, що відбувається в країні. 24 лютого ми з дружиною зняли гроші з усіх карток і передали армії до ста тисяч гривень.
Я родом з Херсонської області, там досі живуть мої батьки. Наше містечко окупували в перші години великої війни, я був шокований такими діями росії та нахабністю, з якою путін оголосив про початок своєї «спецоперації». Я був готовий взятися за зброю, однак дослухався до дружини, яка запевнила, що більше користі я принесу, якщо продовжу працювати та фінансувати окремі потреби української армії. Зараз ми щомісяця віддаємо на ЗСУ приблизно дві тисячі доларів, крім того, допомагаю батькам.
У місяць я заробляю трохи більше, ніж можу витратити, але однаково довелося почати жити простіше, хоча суттєвих змін я не відчуваю. Гроші переказую окремим волонтерам, друзям та знайомим у лавах ЗСУ, хоча починав із великих фондів. Зараз зрозумів, що краще підтримувати тих, кого знаю, адже одразу бачу результат і розумію свій вклад.
Якби я міг, віддавав би більше грошей, однак маю кредити. Мені не шкода витрачати великі суми на армію. Краще я віддам усе, що маю, ніж до нас прийде якийсь Вова і розповідатиме, як жити.
Олексій Мальований, Android-розробник
Витрачає на потреби армії близько $2000 на місяць
Активно донатити на ЗСУ я почав 2015 року, тоді я виділив 10% зарплати для допомоги армії та громадським ініціативам. Зараз намагаюся віддавати на ЗСУ всі вільні кошти, щомісяця виходить приблизно 110 тисяч гривень, а коли потрібно більше, беру гроші зі своїх заощаджень. Половина йде фонду «Повернись живим», інша — на маленькі проєкти від колег і друзів. Віддавати велику частину доходів психологічно легко, я вже багато років живу сьогоднішнім днем і не дуже вмію заощаджувати. Останні п’ять років я вів свій бюджет і записував усі витрати, а з початком широкомасштабної війни, як не дивно, відмовився від цього.
У мене багато друзів-програмістів з усієї країни, тож залишилося багато спільних чатів з колишніми колегами. І зазвичай, коли комусь потрібна фінансова допомога, то про це знають усі. Від початку вторгнення серед моїх друзів сформувалася спільнота людей, які волонтерять і довели свою ефективність, тож коли вони просять, я допомагаю їм фінансово.
Варто пам’ятати, що перший донат дуже важливий, він нього залежить подальша довіра до волонтерів, отже варто віддати гроші туди, де буде видно результат. Також можна перебудувати свій бюджет так, аби мати змогу переказувати гроші регулярно та поступово збільшувати суму. Ми, українці, маємо бути максимально ефективними, а далі кожен сам вирішує як.
Олександр Белевець, Founder and Head of SEO в Traffic Kitchen (Cpamatica)
Переказав на ЗСУ приблизно мільйон гривень
Мені завжди було легко прощатися з грошима, я ціную своїх близьких і команду, тож намагаюся робити для них більше подарунків і сюрпризів. Зараз усе змінилося, і з початком повномасштабного вторгнення ми вивезли всіх працівників на захід України, а я поїхав до колеги в Тернопіль, де ми створили власний кіберфронт.
На початку вторгнення я виписав команді ситуативні премії на переїзди та інші потреби, а потім почав переказувати гроші на ЗСУ. До 24 лютого я допомагав притулкам для тварин та дитячим будинкам, а зараз — українській армії. Тепер весь кешбек та округлення з картки йдуть до фондів Сергія Притули та «Повернись живим». Після 24 лютого я приблизно тиждень щодня віддавав на ЗСУ п’ять тисяч гривень, а згодом люди навколо почали збирати на окремі потреби військових.
Я ніколи не планував та не розписував свій бюджет. Звісно, нові витрати вплинули на моє життя, однак я точно знаю, навіщо це роблю. Наразі я не купую нічого зайвого, а коли виїхав з міста з маленьким рюкзаком, зрозумів, що людині потрібно небагато. Щось все одно витрачаю на себе та продовжую вкладати в українські ІТ-стартапи як венчурний інвестор. Звісно, це не пожертва на бронежилети, але внесок у довгострокову перспективу для становлення України як великої IT-держави.
Андрій, CTO
Переказав на ЗСУ приблизно мільйон гривень
До 24 лютого я ніколи цілеспрямовано не донатив на армію, але ще на попередньому місці роботи почув, що 10 % прибутку правильно витрачати на благодійність, тож періодично так і робив. Перші перекази на ЗСУ від мене «полетіли» цього лютого. Тоді це були невеликі суми, а зараз помітив цікаву тенденцію: що довше триває війна, то більше я переказую. Більші суми я почав віддавати після того, як мій батько зібрався до армії.
Зараз я маю змогу допомагати грошима військовим щомісяця. Зі своєї зарплатні стабільно віддаю дві тисячі доларів, а компанія подвоює цей внесок і передає на армію. Крім того, за відчуттями, я суттєво доначу поза регулярними платежами, а також підписаний на KOLO, куди віддаю шість тисяч гривень щомісяця.
До початку повномасштабного вторгнення ми з дружиною хотіли зробити ремонт у будинку, однак вирішили, що зараз це не на часі. Тепла підлога, якщо не буде України, нам не знадобиться, тож краще віддати ці кошти на ЗСУ. Так ми за раз переказали 10 тисяч доларів. Я розумію, що запас грошей на ремонт ще є, і частину я все одно віддам армії, однак краще розтягнути їх у часі, адже грошова подушка має тенденцію зменшуватися.
Нині кожен має робити те, що може. Думаю, від мене більше користі, коли я фінансую певні потреби ЗСУ, ніж стою зі зброєю в руках, хоча, можливо, я просто так себе заспокоюю. Мене неймовірно мотивують колеги, які регулярно підтримують армію. Я знаю, що дехто з них заробляє менше за мене, але все одно віддає значну частину доходів. Якщо вони можуть, то я тим паче. Ми всі маємо змогу наблизити нашу перемогу.
Бюджет на місяць я ніколи особливо не планував. Я маю хороший дохід і доначу не зовсім обдумано: можу просто переказати суму й не замислюватися над тим, наскільки це раціонально. Я розумію, що маю певні заощадження, а якість кошти повинен залишити, якщо виникне потреба вивезти родину в безпечніше місце. Великі суми я витрачаю легко, іноді хочеться віддати всі свої гроші армії, однак стримуюся, щоб розтягнути внески та залишити фінансову подушку.
Якщо хтось задумується, з чого краще почати фінансово допомагати українській армії, я б порадив не зациклюватися на великих фондах. Коли віддаєш гроші на конкретного військового, це дуже заряджає, адже розумієш, що завдяки купленому тепловізору чи бронежилету він зможе «прибрати» більше ворогів. Так відчуваєш свою причетність, тож варто тримати баланс між фондами та невеликими волонтерськими бригадами. І не забувати про системність: є умовні вільні шість гривень — краще їх пожертвувати.
Олег, Head of Engineering
Переказує на потреби ЗСУ приблизно $10 000 на місяць
Переказувати кошти на ЗСУ я почав 2014 року, коли розпочалася війна в Україні. Мій батько був учасником АТО, тож я допомагав йому як міг, попри порівняно невисокі доходи. Коли завершилася активна фаза війни, перейшов на щомісячні внески до фонду «Повернись живим». За кілька тижнів до 24 лютого, коли вже всі були впевнені в тому, що почнеться нова активна фаза війни, я переказав величезну для мене на той момент суму — 25 тисяч гривень одним платежем.
З початком повномасштабного вторгнення мій батько знову пішов на фронт, тож я одразу знав, кому допомагати. Згодом на схід поїхав і мій друг, і я точно знав, що й куди потрібно купити. Усе почалося з пошуків рацій, тактичних рукавиць, наколінників, а згодом переросло в дрони та масштабніші замовлення.
Частину свого доходу я витрачаю на оренду квартири та їжу, а все, що залишається, віддаю на військових. Ще 24 лютого я дав собі слово не заощаджувати гроші, а допомагати країні. Наразі мої донати складаються з багатьох частин. Я маю підписку на KOLO, частину коштів витрачаю на запити від конкретних бригад, інше — на «Повернись живим» або віддаю друзям-волонтерам. З огляду на те, скільки я витрачаю на життя, думаю, 70% доходів йдуть на ЗСУ, а це приблизно 10 тисяч доларів на місяць. Насправді це жодним чином не вплинуло на моє життя, хоча придбані до війни портфелі акцій втратили приблизно 20%.
Почати донатити просто, однак потрібно розуміти, що невеликі суми краще переказувати великим фондам, які докладуть їх до інших. Вони співпрацюють зі ЗСУ на бригадному рівні та зможуть укомплектувати більше людей. Однак не варто забувати і про потреби конкретних військових, іноді краще напряму допомогти знайомому в лавах ЗСУ чи дрібним волонтерам.
Вадим, UX-дизайнер
Витратив на допомогу ЗСУ понад 100 тисяч гривень
Стабільно допомагати ЗСУ я почав у 2021 році, тоді щомісяця переказував тисячу гривень знайомому волонтеру. До повномасштабного вторгнення я рідко думав про війну, але знав, що військовим потрібна базова підтримка, тож робив те, що міг. 24 лютого все змінилося, і за один день ми зібрали знайомому все спорядження.
Згодом почав сумбурно донатити великим фондам: Сергію Притулі та «Повернись живим», потім з’явилася ініціатива «Теронліфансу», яку я теж підтримав. Зараз є запити на допомогу від конкретних військових, тож перемкнувся на це. Розуміння, куди саме скеровувати кошти, з’явилося на другий місяць вторгнення, а тепер кожен із нас знайшов свою роль у цій війні.
До 24 лютого я збирав на власну квартиру, однак зараз це втратило сенс, тож заощадження потроху йдуть на ЗСУ. Що вартують гроші, якщо їх немає куди витратити? Вкладатися в щось теж не буду, доки не зрозумію, що все добре й поруч немає росії. Я отримую нормальну зарплату, тож не маю потреби щомісяця планувати витрати. Для себе залишаю стільки, скільки потрібно на оренду квартир за кордоном і в Києві, їжу та інші базові потреби, усе інше віддаю армії.
Після стількох смертей я просто вимикаю голову й роблю те, що можу. Морально готую себе до того, що доведеться взяти до рук зброю, а це станеться з кожним із нас, адже навіть після перемоги варто навчитися нею користуватися. Люди навколо волонтерять і дуже надихають своїм прикладом. Мені ще довго жити в Україні, тож коли мене запитають, що я робив під час війни, я матиму відповідь.
