Чи перешкоджає декретна відпустка поверненню в професію. Історії жінок, які народили та повернулись в ІТ
Нещодавно на DOU вийшла стаття — історія розробниці, що стикнулася з дискримінацією та непрофесійністю рекрутерів, коли почала шукати роботу після трьох років декрету. Редакція DOU вирішила знайти ще жінок, які брали maternity leave, і розпитати, як вони повертались на роботу.
Ілюстрація Марії Рибак
«Працювала парт-тайм, коли дитині було 9 місяців»
Анонімно, PM
Одна дитина, 10 місяців у декретній відпустці
До декретної відпустки, в яку я пішла на восьмому місяці вагітності, я працювала Project Manager в GlobalLogic. Коли дитині було дев’ять місяців, ексколега спитав, чи не хочу я вийти працювати в нову компанію. Враховуючи те, що останнім часом усі мої думки були про візочки та підгузки, я зрозуміла, що такі зміни будуть на краще.
Я погодила з GlobalLogic своє звільнення, вони не заперечували, адже на той момент на бенчі були вільні люди й браку в PM не було — так, то були інші часи :)
Отже, дитині дев’ять місяців, вона на грудному вигодовуванні, тож я могла працювати лише неповний день. На щастя, компанії теж це підійшло: проєкти були невеликі, усі парт-тайм, i я могла обирати зручне навантаження. Ми почали з чотирьох годин. Зранку я годувала дитину, віддавала мамі та йшла на роботу. Ще одна важлива річ: офіс був недалеко від дому, тож я приходила на обід, знову годувала дитину і поверталась до колег. Поступово за пів року моя завантаженість зросла до повноцінних восьми годин.
На мою думку, жінці, яка хоче вийти з декрету і працювати, треба врахувати кілька моментів:
- Не зважати на упередження, що жінка «має сидіти вдома з дітьми», і не картати себе за те, що дитина може недоотримати маминої уваги — крім вас, є ще батько, няні, бабусі й дідусі.
- Заручитися підтримкою родини та чітко домовитися, хто й коли займається дитиною.
- Працювати деінде, але не вдома, щоб відокремлювати роботу та догляд за дитиною.
«До технічних співбесід не доходило, здавалося, я просто не проходжу фейс-контроль рекрутерів»
Анонімно, QA
Одна дитина, шість років у декретній відпустці
Після закінчення вишу я працювала тестувальницею майже три з половиною роки. Планувала піти в декрет на два роки, а вийшло на шість: дитина часто хворіла. За рік до пошуків роботи, у 2019–2020-х, я повторювала всю теорію тестування, вчила нові технології, заглиблювалася в нинішній стан ІТ-сфери.
Коли я надсилала резюме, мене ігнорували. Вдавалось спілкуватися лише з тими, хто сам «стукав» в LinkedIn. Але у 85% випадків рекрутери, почувши про мою шестирічну перерву, відмовляли ще на етапі першого спілкування. Коли мене запитували «А що, ви навіть не фрилансили?» було смішно: з дитиною, особливо активною, як у мене, дуже не попрацюєш. Можливо, якби компанії пропонували ремоут, то у мене був би шанс працювати в декреті, але до пандемії коронавірусу такої опції не було. Запитували і про те, хто ж сидітиме з дітьми. Я чесно казала, що найму няню, але у схожих питаннях вбачаю дискримінацію жінки.
Часто мені відмовляли, аргументуючи «пошуками кандидата, який швидко увіллється в процеси». Так, ніби я цього зробити не зможу, а чому — незрозуміло. До технічних співбесід не доходило, здавалося, я просто не проходжу фейс-контроль рекрутерів.
Через таке ставлення мені здавалось, що я вже не спеціаліст, нікому не потрібна, моя роль — бути домогосподаркою, треба забути про кар’єру. Проте я намагалась перебороти ці думки й шукала варіанти.
Навіть сходила на консультацію до дівчини, що допомагає у кар’єрному просуванні. Вона сказала, що після такої перерви я можу йти хіба на джуніора, але я не погоджувалась. Також пробувала шукати роботу через агенції, а потім пішла на курси в SoftServe, щоб мати хоч якийсь сертифікат.
Зрештою, після довгих співбесід один стартап видав мені офер. Щоправда, я відмовилась, але це вже була перша перемога.
Коли почався карантин і криза, я припинила піврічні пошуки. А вже після карантину вдалось влаштуватися на нижчу позицію і зарплату, ніж я розраховувала. Але я просто хочу працювати, отже, буду рухатись по кар’єрній драбині знову.
«Половина відділу — дівчата, і лід розумів, що в декрет будемо ходити стрункими рядами»
Анна Ніколаєва, QA
Двоє дітей, сумарно три роки в декретній відпустці
Уже майже 10 років працюю як QA-інженерка. Починала свій шлях у «галері», потім перейшла у фінансовий продукт, звідки пішла в декрет на кілька років і успішно вийшла з нього, не втрачаючи позицію. За рік після декрету доросла до ліда і продовжую працювати та розвиватися з двома маленькими дітьми.
Ще до роботи в IT я стикалася з непристойними питаннями на кшталт: «А заміж плануєте?», «А в декрет коли? А дітей скільки хочете?» при прийомі на роботу. Як у тому анекдоті: вам 21 рік, у вас має бути
Я дивилася мов крізь рожеві окуляри, вважала, що такого трешу в IT не буде, адже більшість компаній працює з ФОПами, а там ні декретних, ні відпускних. Компанії має бути все одно. І як же я помилялася.
Спочатку мені щастило: в «галері» рекрутерка сама була на сьомому місяці вагітності, тому питань не виникло. У продукті половина відділу були дівчата, і наш лід розумів, що в декрет будемо йти стрункими рядами. Моя черга настала через півтора року. При тому, що одночасно зі мною ще одна дівчинка йшла в декрет. Це не спричинило істерики та крики типу «як ти могла, у нас реліз на носі, а ти — народжувати». Навпаки, всі були дуже уважними, завжди намагалися відпустити, якщо недобре почувалася. У декрет я пішла за два тижні до пологів і з думкою про те, що повернулася б у цю компанію.
Надворі був травень
До осені
Зауважу, в резюме було зазначено, що я фрилансила, і це було правдою.
Взимку 2017 року мені довелось припинити пошуки роботи через стан здоров’я мами. У травні я знову почала активно шукати, вирішила дізнатися у спільноти DOU, як справи з ремоутом для мам. Такого трешу не очікувала :) Дехто кричав, що без няні з двома дітьми мені немає сенсу відкривати LinkedIn, чоловіки посилали назад до підгузків і казали, що я безнадійно відстала за три роки. У мене летіли тапки й прокльони.
А я лише шукала роботу на
Подаватись у «галери» я й не намагалася, можна було через протекцію друзів, але я знала, як усе влаштовано всередині, і мені це було нецікаво. Шукала серед дрібних фірм і продуктів. З більшості компаній приходили відмови: «Нам треба від дзвінка до дзвінка», «Діти — це проблема і болячки», «Тільки офіс, у нас вхід за карткою», «Навіщо вам така зарплата, у вас же чоловік в ІТ працює».
Тобто людей не цікавили мої технічні знання, а хвилювало, чи зможу я з 10 до 19 бути на роботі. Та й пропонували невелику зарплату. Тут був перший дзвіночок про те, що це все не моє і треба йти в інший ринок.
У липні 2017 року мені в LinkedIn написала дівчина, що у фінпроєкт в консалтингову компанію потрібен тестувальник з досвідом від двох років і знанням банківських систем. Ми поговорили, виявилося, що компанія італійська і їм потрібна людина на ремоуті. Графік за домовленістю. Ніхто не питав мене про чоловіка, дітей та інші особисті моменти. Був короткий зідзвон, і вже за кілька годин зі мною сконтактував СЕО. Ми розговорилися, і з’ясувалося, що у них працює ще QA з України і їм подобається, як я пройшла інтерв’ю. Запитали про зарплатні очікування та графік. Дізнавшись, що хочу працювати 6 годин до 16:00, запитали чому. Сказала про дітей і поцікавилася, чи не буде це проблемою. У відповідь був сміх: «Аню, що ви? Діти — це прекрасно! Скільки років? Малюки? Чудово! В садку? А садок з котрої? Нам ідеально підходить. Коли вийдете?».
Сказати, що я була шокована — нічого не сказати. Ще й платили нормально.
Я пропрацювала там трохи більше як рік. Ми уклали річний контракт, і це був повноцінний консалтинг. Я двічі їздила до Мілана, а команда кілька разів приїжджала до Харкова. Я працювала свої шість годин, отримувала зарплату в євро за середньою медіаною мідла в Харкові та набиралася досвіду у фінсекторі.
Мені було комфортно у цій компанії, і я не хотіла повертатися в реалії українського ІТ, де потрібно принижуватися і брехати, щоб отримати офер. Понад те, за рік я багато вивчила, стала впевненішою і почала цінувати себе як фахівця більше.
Вирішила спробувати рухатися далі. Пройшла кілька технічних інтерв’ю з лідами-чоловіками, на яких їх дратувало те, що про деякі аспекти фінансів я знаю краще, тому відмова прилітала майже відразу з приміткою «не зможе влитися в колектив, буде відволікатися на дітей».
Якраз у цей час мені написав колишній колега і хороший друг. Їм у команду терміново потрібен був QA з досвідом, як у мене. Ми домовилися про графік чотири дні вдома + день в офісі. Тепер команда релізить у четвер :) Згодом я вийшла повністю в офіс, але з вільним графіком (двічі на тиждень поверталася додому в обід і допрацьовувала пізніше), просунулася до ліда, понад рік керувала відділом, який будувала з нуля. При цьому возила дітей на різні гуртки, займалася ними сама.
Після кризи, восени 2020 року, коли компанія розвалилася, мені запропонували контракт на ремоут в один продукт, де ніхто не питав ні про мій вік, ні про дітей, ні про чоловіка. Цікавили мої технічні навички. Зараз уже майже пів року працюю в стартапі, у команді з хлопцями, де всі плюс-мінус нарівні.
Мій випадок не унікальний, можливо, десь мені й щастило. Але пройшовши цей шлях, хочу зробити кілька висновків і дати рекомендації:
- В українському IT часто-густо проблема найму криється в некомпетентних рекрутерах. Мені вистачить пальців однієї руки, щоб назвати тих, хто справді розуміє, як потрібно наймати, що питати, як залучити потенційного працівника. За мою кар’єру я бачила більш як чотири десятки рекрутерів. На жаль, у нас вважають, що рекрутмент — це проста робота, яку може виконувати кожен. Не кожен. Це як зі швейцаром на вході: якщо він грубий, неотесаний і каже дурниці, мало хто захоче увійти. Багато хороших спеціалістів втрачаються на перших же скринінгах. Я сама стикнулася з тим, що до мене на технічних співбесідах не дійшла частина тямущих хлопців, їх відсіяла рекрутерка. З нею ми швидко розпрощалися.
- Нам ще довго викидати совок з голови. Все ще важливо уточнювати про дітей, чоловіків, заміжжя і вік. У цивілізованому світі за це компанії втрачають мільйони в судах. Я розумію, що для бізнесу необхідно оцінювати ризики. Окей, спробуйте спитати по-іншому, аргументуйте, чому вам важливо знати цю інформацію.
- Декрет — це не діагноз. Так, перші
6–7 місяців — це каторжна робота 24/7 без особливого відпочинку. Але! Повірте, діти — офігенний мотиватор зростати, менеджити свій час і встигати все. Я не кажу зараз про тих, хто йде в декрет і залишається там навіки. А про тих, хто хоче й далі розвивати кар’єру: ці люди вмотивовані та мають навичку виконувати двадцять справ одночасно. - Хотіти повернутися в професію після декрету нормально. Ніде не записано, що так робити не можна і місце жінки — біля плити. Це нав’язаний стереотип. Хоч як добре заробляв би чоловік, але це життя: сьогодні він поруч, а завтра вже ні. А діти ростуть, і їх потрібно годувати, одягати, навчати.
Чотири роки тому мені говорили, що мій запит нереальний. Так, він нереальний для українського IT, але не для закордонних компаній. Тим більше зараз, коли є змога працювати хоч з гамака під пальмою. Якщо є охота докласти трохи зусиль, можливо все. У мене є кар’єра, знання, водночас я не втратила зв’язку з дітьми. У цьому також є заслуга чоловіка, який є підтримкою та опорою.
Знаючи, які складнощі з наймом є в останні пів року, скажу товаришам-керівникам таке: почніть з найму хороших рекрутерів і приберіть хоча б частину совкових стереотипів, і ви побачите, скільки класних фахівців влаштуються до вас.
«Попросили вибачення і пообіцяли безкоштовний квиток на конференцію, але так і не надіслали його»
Валентина Аксонова, Project Manager
Двоє дітей, чотири роки декретної відпустки
До декретної відпустки я працювала на посаді Project Manager. Після трирічної «перерви» почала шукати роботу.
8 з 10 рекрутерів, з якими мені довелось спілкуватись, запитували про дітей та хто з ними буде сидіти. Жодного разу не чула, щоб таке питали у чоловіка.
HR’ами були переважно молоді дівчата, не «радянські кадровики», в багатьох, мабуть, ще немає дітей, тож я не розумію, звідки в них взагалі такі стереотипи.
Одна з відмов:
Я написала про це на своїй FB-сторінці, компанія дізналась про цей допис і надіслала лист з вибаченнями. Мовляв, причина відмови — не декретна відпустка, а нерелевантний досвід. Також пообіцяли безкоштовний квиток на конференцію для PM. Але про нього забули.
Цікаво, що роботу в ІТ я знайшла, спілкуючись не з рекрутером чи HR, а з директором невеликої компанії. Це був чоловік, який не ставив жодних питань про дітей. Його цікавив мій професійний досвід і знання.
Вважаю, що HR та рекрутери через власні стереотипи створюють перепони для найму хороших спеціалістів-жінок у компанію.
До слова, тепер я живу в Німеччині, і коли виникла потреба знову проходити співбесіди, про дітей жодного разу ніхто не запитував.
«Пошук роботи після декрету нічим не відрізняється від звичайного пошуку»
Христина Одуха, Full Stack Developer
Двоє дітей, шість років у декретній відпустці
Тричі після декрету я шукала роботу та успішно її знаходила. Пошук роботи після декрету нічим не відрізняється від звичайного пошуку. Я виходила в офіс на фултайм, у цей час з дітьми залишалася няня.
Лише після шестирічної перерви, коли я виходила в офіс на повний день, цікавилися тим, з ким будуть діти. Але я не бачу нічого «кримінального» в тому, що питають про особисте, яке має безпосередній вплив на роботу.
«Діти — не перепона. А ось власний стартап — проблема»
Анонімно, Developer
Двоє дітей, через тиждень після пологів уже працювала
Моїй старшій доньці п’ять років, молодшій — два. Сім років я взагалі не працювала в офісі, але весь цей час брала парт-тайм проєкти або фрилансила. Це не була інтенсивна робота, але й на місці я ніколи не сиділа.
Загалом в мене ІТ-освіта, працювала розробницею і тимлідом. Пішла з компанії, бо почала розвивати свої стартапи й народила доньку. Коли зрозуміла, що стартапи ще не дають достатньо грошей, найняла няню і стала фрилансити. Через деякий час отримувала вже багато замовлень, стартапи почали приносити дохід, але після семи років удома я захотіла повернутися в офіс. На той час другій доньці був один рік і десять місяців. Віддала її в дитсадок, завершила фриланс і взялася за пошуки.
Подавалась на Middle+ рівень і зарплату вищу за середню ринкову (стартап приносив гроші, і на той самий рівень доходу йти не було сенсу).
90% співбесід пройшли спокійно, без натяків, що є проблема з тим, що я мати. Щоправда, був інший нюанс: декому не подобалось те, що у мене є стартапи. Одна рекрутерка порадила взагалі не згадувати про підприємницьку діяльність, а інша сказала, що фриланс — це не досвід.
Дивні співбесіди бувають незалежно від того, жінка ти чи ні.
«У Польщі працедавці орієнтовані на родину»
Олена Тимошенко, QA
Троє дітей, п’ять з половиною років декретної відпустки сумарно
В ІТ я почала працювати ще у 2007 році. Уже
Пізніше Luxoft запропонував переїзд у Польщу: проєкт і замовники — ті самі, просто команда майже в повному складі змінила локацію. Уже в Польщі я півтора року працювала на позиції тест-менеджерки й пішла в декрет на три роки (народила двох дітей з різницею в півтора року).
Коли вийшла на роботу, першого ж місяця написала заяву на звільнення «за згодою сторін», бо закрився проєкт і настала фінансова криза. Мені спробували призначити співбесіду на автоматизатора, але це не мій профіль, тож апріорі я не могла її пройти.
Після звільнення розсилала резюме в ІТ-компанії, але на інтерв’ю мене не кликали. Варто сказати, що ще за 8 місяців до виходу з декрету я поновила заняття з англійської, щоб надолужити все, проходила технічні онлайн-курси, здала на Scrum-майстра, активно розвивалась.
Звісно, я почала переживати, що з моїм резюме щось не так. Але знайомі, що працювали в ІТ-компаніях в Польщі, запевняли, що з таким досвідом і міжнародними сертифікаціями мене точно кудись візьмуть. Зрештою, працевлаштувалась в невелику фірму, куди мене порадила моя викладачка з англійської мови. Щоправда, компанія була шведською, а я не бачила сенсу вчити мову і працювати через перекладач, тож згодом звільнилась. На іншу роботу теж потрапила через рекомендацію.
Щодо дітей, то тут взагалі протилежна до української ситуація: поляки ставлять у пріоритет родину, а не роботу. О 17:00 в офісах уже нікого немає, батьки йдуть забирати дітей з садочків, що працюють до
В Україні ми не бачили доньку з сьомої ранку до сьомої вечора — вона була у дитсадку, а ми на роботі. У Польщі це змінилось, і дитина ніби «розквітла». Також польські працедавці з розумінням ставляться до лікарняних, якщо хворіє дитина.
Якщо у Польщі компанія наймає не поляка, то має отримати додаткові дозволи, на які можна чекати дуже довго. Компанії треба довести, що на конкретну позицію не знайшли поляка, а тому наймають іноземця. Тож я також відчула проблему працевлаштування після декрету, але в меншій мірі через те, що я — жінка, а більше через те, що я — іноземка.
«Треба вірити в себе»
Каріна Косенко, Developer
Одна дитина, 2,9 року в декретній відпустці
Період maternity leave став для мене можливістю змінити сферу діяльності, спробувати себе в IT. До декрету я здобула фармацевтичну освіту і попрацювала кілька років в аптеці після університету, однак зрозуміла, що повертатися в фармацію не хочу. Кілька тижнів задачок із JS, кілька місяців курсів з PHP, невеликий pet-проєкт — і ось я вже шукаю вакансії з веброзробки.
Роботу шукала трохи заздалегідь: віддати дитину (2,5 року) в дитячий садок могла тільки в серпні, а по співбесідах ходила вже в червні. Компанії вибирала маленькі, HR там не було, спілкувалася з технічними фахівцями. Питання вони ставили переважно технічні. Особистих питань не ставили: нікого не цікавило, чи є чоловік, діти, чи планую вагітніти тощо.
Я шукала позицію на ремоуті й тільки в цьому контексті згадувала про дитину: мовляв, піде в садок, буде хворіти, буду доглядати її вдома. Хлопці загалом готові були мене найняти, навіть чекати до осені, але в офіс. Прекрасно розумію їхні сумніви, адже взяти на ремоут людину без комерційного досвіду — величезний ризик.
На певний час я припинила пошуки. Згодом зі мною зв’язався чоловік з останньої компанії, куди я подавалась, і запропонував виконати кілька завдань на реальному проєкті у віддаленому форматі. Я, звичайно, погодилася. Результат його задовольнив, і ми продовжили співпрацю. Це був парт-тайм формат (приблизно 4 години на день) і перша моя робота. Не знаю, чи працює ця маленька компанія сьогодні, але за довіру я їм вдячна досі.
Колегам у пошуках роботи після maternity leave раджу вірити в себе. Підтягнути знання, якщо щось забули, і почуватися впевнено. Можливо, на вашому шляху зустрінуться безтактні люди, що ставлять багато особистих питань, але нехай вони вас не засмучують — адекватних теж багато, а хорошому фахівцю запропонують роботу незалежно від того, є діти чи ні.
«Хто хоче працювати — той знайде роботу»
Лілія Райська, Senior Software Developer
Троє дітей, один рік у відпустці сумарно
До першої вагітності я працювала .NET-розробницею. За умовами компанії, мені оплачували чотири місяці декретної відпустки. Я попередила, що збираюсь повертатись, але замовник не тримав за мною місце. Після завершення чотиримісячного періоду мені запропонували повернутися та дозволили працювати з дому в той час, як вся команда була в офісі.
Після народження другої дитини і ще однієї чотиримісячної відпустки до мене звернувся замовник і запропонував знову продовжити роботу на проєкті. Але згодом проєкт закрили, і я проходила кілька співбесід в інші компанії, де попереджала, що маю маленьких дітей і згодна працювати лише з дому (це був 2015 рік, ще до пандемії й тренду на ремоут).
Можливо, мені пощастило натрапити на адекватні компанії, але жодної дискримінації я не зазнала. Звісно, мене запитували, як я збираюся поєднувати роботу та догляд дітей, але я вважаю, що ці питання цілком прийнятні й менеджер проєкту повинен оцінювати всі ризики при наймі. Головне — дати зрозуміти, що ви відповідальна людина й не збираєтеся філонити чи сидіти весь час на лікарняних.
І навіть на той час погоджувалися взяти мене на роботу на моїх умовах, хоча я впевнена, що й чоловіку без дітей та декретних відпусток так само непросто було знайти віддалену позицію. Врешті мені запропонували інший проєкт у межах компанії.
Ще я працювала на одному проєкті, де пів року взагалі була сама і писала програму з нуля. Коли вже все запрацювало, команда розширилась. Те, що в мене є діти, замовника не лякало.
Після третього декрету я знову шукала роботу, коли молодшій дитині було три місяці (а старшим 3 і 5 років), і перша ж співбесіда виявилася вдалою, тож мені запропонували стати частиною команди. Не пригадую, щоб на інтерв’ю мене запитували про дітей або щось не пов’язане з роботою, хоча я озвучувала, чому обираю дистанційний формат. Тут уся команда працювала з офісу, а я приходила лише раз на тиждень до початку пандемії.
А коли я змінювала роботу пів року тому, коли вже більшість компаній перейшла на ремоут, то взагалі ніхто і не питав, чи є в мене діти й чи планую їх мати найближчим часом, на співбесідах ставили суто технічні питання.
Не розумію мам, які кажуть (а я знайома з такими), що не можуть знайти роботу через дітей. Я переконана, що хто хоче працювати — той влаштується. Щоб уникнути зайвих питань, можна не вказувати у резюме maternity leave. Чоловіки ж не зазначають, чим займалися чи де відпочивали, коли у них була перерва між роботами. Ще про дітей можна згадати вже після проходження технічного інтерв’ю та оцінення вас як професіонала.
Можливо, я не відчула дискримінації на співбесідах тому, що після появи дітей я або змінювала проєкти в межах однієї компанії, або рекрутери самі мене знаходили через LinkedIn чи рекомендації, тож ставити некоректні запитання з їхнього боку було б дуже дивно.
«Деякі колеги навіть не зрозуміли, що я була вагітна»
Анонімно, Business Analyst
Двоє дітей, два роки у декретній відпустці сумарно
Я займаюсь бізнес-аналізом в IT з 2008 року. Так склалось, що близько семи років я працювала з одним колективом. У
Тут я хочу зробити невеличкий ліричний відступ. Чомусь у нас всі кажуть, що декрет — це три роки. Це не так. Декретна відпустка — це відпустка на чотири місяці, приблизно два до того, як жінка народжує дитину, і два після. Зазвичай, це оплачуваний період. А ось все інше до трьох років — це відпустка з догляду за дитиною, вона зазвичай не оплачувана.
Я працювала майже до останнього дня, ходила в офіс. В офісі навіть стався такий діалог:
— А наша BA сьогодні прийде?
— Не знаю, вчора вона народила дитину, тому, мабуть, ні.
— А наша BA була вагітна?
Деякі колеги навіть не зрозуміли, що я була вагітна. Я продовжувала працювати після повернення ще пів року. Потім звільнилась. Дитина вже потребувала більше часу. Хоч я і отримувала непогану зарплату (особливо як для BA), ніколи багато не відкладала, зазвичай витрачала все на подорожі. Тому час, який я провела у відпустці з догляду за дитиною, був доволі скрутним.
Я годувала дитину до двох років, а коли завершила — почала шукати нову роботу. Підготувала резюме, розмістила на джоб-сайтах, сама відстежувала вакансії та надсилала CV. На той час я була не впевнена у собі, дуже хвилювалась, як справлятимусь на роботі і як буде дитина без мене.
Дитину мала доглядати бабуся. Я хотіла влаштуватися в невелику компанію з умовою працювати
Ніхто не питав мене, що я робила останні роки, чи не втратила свій досвід, хто буде доглядати дитину тощо. Всі інтерв’ю проходили класично, мене питали про досвід, те, як я описую вимоги, інколи давали тестові завдання.
Коли я прийшла на співбесіду у свою теперішню компанію, то одразу зрозуміла, що хочу тут працювати. Я погодилася на офер зі значно меншою зарплатою, ніж у мене була до того, але це був мій вибір. Мене запросили туди, де мені сподобалось, на моїх умовах
Згодом я перейшла на інший проєкт до великого замовника зі Штатів. А у 2019 році одружилась і завагітніла другою дитиною. Теж хвилювалася, але вже значно менше. Я поговорила і з колегами, і з менеджментом замовника. Мене всі привітали. І домовились про таке: мені дають річну відпустку і можливість взяти певний час за власний рахунок (у сумі це приблизно два місяці). Погодили час, з якого я припиняю працювати, йду у всі свої відпустки, а потім повертаюсь на неповний день. Працюю місяць на неповний день, а далі за ситуацією.
Я почала працювати віддалено ще задовго до того, як це стало мейнстримом. Після народження дитини вийшла спочатку на неповний день, як ми домовлялись, а потім і на повний. Багато допомагав чоловік, бо у нього інший графік.
Взагалі, тепер почуваюся набагато впевненішою. Так, з дітьми працювати не завжди легко, але можливо. І колеги на мітингах звикли, що на фоні можуть шуміти діти, в них самих таке буває.
«У галузі роботи з даними більш виражена гендерна рівність, ніж у Full Stack-розробників»
Анна Воропаєва, Senior BI Engineer
Одна дитина, 15 місяців декретної відпустки
За освітою я інженер-математик, після закінчення КПІ весь час працювала з даними на різних посадах, починаючи з аналітика у київському філіалі компанії-виробника «Тамянки» і до BI Developer в аутсорсингу на великого відомого клієнта.
Про свою вагітність я повідомила проджект-менеджера за три місяці до визначеного державою терміну початку декретної відпустки. Жодних проблем не виникло. А потім два додаткових місяці продовжила працювати на ремоуті, бо мені це підходило. З компанією домовились, що я залишаюсь у штаті, але найближчі пів року буду недоступна. Також, здається, отримала бонуси, передбачені соцпакетом. Через пів року після народження дитини, у декреті, я почала займатися консалтингом по декілька годин на тиждень.
Проте, оскільки в компанії змінилось керівництво й у мене не було постійного проєкту, компанія припинила зі мною співпрацю в односторонньому порядку. Я не сильно засмутилась, адже й так планувала присвятити перший рік дитині.
Після дня народження дитини я почала задумуватись про пошук роботи (на щастя, бабусі та дідусі мешкають поряд і були готові допомагати), але не встигла почати шукати, як мої думки матеріалізувались: одна велика українська аутсорсингова компанія, яка шукала фахівця у свій Center of Excellence, написала мені в LinkedIn.
Під час листування з рекрутером та технічної співбесіди жодних питань щодо сім‘ї, віку, або того, як я планую поєднувати ролі, не було. Тільки спілкування спеціалістів на робочі теми у межах процесу відбору кандидата.
Уже за тиждень надіслали офер, що відповідав моїм очікуванням. Домовились про роботу з дому, і я мала майже місяць на те, щоб закрити побутові питання.
Щоправда, на співбесіді я погодилась їздити у відрядження, бо думала, що вони будуть не одразу. На попередньому місці роботи я бачила позитивний досвід колег, які літали з дитиною та нянею чи бабусею. Звісно, на це потрібні ресурси, які треба ще накопичити. Проте у відрядження треба було їздити в перший місяць моєї роботи в компанії, чого я поки собі не могла дозволити. Вдалось вирішити це питання, помінявшись проєктами з колегою з аналогічною позицією.
Завдяки віддаленому формату, який тоді ще не був мейнстримом, я економила час на дорогу і віддавала його сім‘ї. Проте в ремоуті треба краще самоорганізовуватися та все контролювати, щоб не працювати цілодобово. Але пізніше вся галузь це відчула.
Я вважаю, що тема повернення жінок з «відпустки» за доглядом за дитиною обговорюється під кутом патріархальної свідомості суспільства, яка все ще панує у нас. Якщо ж розмова переходить у професійну площину, то важливим є тільки вміння виконувати свою роботу. Яка різниця, хто закриває таски вчасно? А ось якою ціною вони закриваються — окрема тема. У моєму оточенні багато прекрасних спеціалістів, які поєднують професійний розвиток з турботою про сім’ю.
А ще сфера роботи з даними досить нова, тому серед аналітиків, Data Engineers та Data Scientists є багато дівчат. У нашій галузі є більш виражена гендерна рівність, ніж, наприклад, у Java-розробці. Окремо довго можна говорити про рівень корпоративної культури та ставлення до спеціалістів у компанії, у клієнта, на проєкті.
Бажаю всім займатися улюбленою справою, якою б вона не була!
