Окт. 05

Як IT-спеціалісти їздять у workation та чи є переваги в поєднанні роботи та подорожі

Workation стає все популярнішим серед українських IT-фахівців. Усе більше спеціалістів прагнуть не просто працювати віддалено, а робити це з будиночка на березі моря на островах чи з мансарди із краєвидом на гори. Як поєднувати роботу з відпочинком так, щоб встигнути й те, й інше? І які переваги й недоліки такого формату? Про це ми розпитали розробників, які спробували воркейшн на власному досвіді.

«Люди уявляють воркейшн як щось омріяне, ніби це праця, на якій можна похалявити й не брати відпустки. Але це не так»

Юрій Децик, Full Stack Engineer в Empeek (був у воркейшені 1,5 місяця у Греції)

Юрій Децик з дружиною під час 1,5-місячного воркейшну у Греції

Не пам’ятаю, коли вперше почув про воркейшн, але це точно було не в українському просторі. Напевно, дізнався від блогерів чи людей, які так чи інакше дотичні до IT. І цей концепт мені сподобався. Зрозумів, що навіть практикував воркейшн, але в простому варіанті. Наприклад, поєднували з дружиною працю й відпочинок протягом п’яти днів на Буковелі взимку.

Та цього літа вирішили спробувати серйозніший формат і запланували воркейшн у Греції, де на одному з островів провели півтора місяця, а добиралися до нього машиною. Вирушили б і раніше, але через обмеження, пов’язані з карантином, не було зрозуміло, куди можна їхати й на яких умовах. Грецію не обирали саме під воркейшн, думаю, тут будь-яка країна підійде. Просто хотіли побувати там.

Підготовка до воркейшену та відпустки відрізнялася в організаційних моментах. Я попередив компанію, що працюватиму з іншого місця, і там погодилися за умови, що продуктивність не впаде. Не знаю, наскільки це поширена практика для штатних працівників, але до мене питань не було, оскільки я працюю за моделлю аутстаф. Також цей момент я узгодив з клієнтом, адже майже весь час взаємодію з ним прямо. Він теж не заперечував. Попереджати усіх довелося тому, що були будні, в які мені доводилося брати повноцінні вихідні. Ми їхали автівкою, тому певний час у дорозі були без зв’язку. Тож я не міг приєднатися до дзвінка, програмувати було незручно.

Особливу увагу звертали на хороший інтернет в апартаментах, де житимемо. Ми їхали за рекомендацією знайомих, тому були впевнені, що із цим все буде окей. І, звісно ж, взяли з собою ноутбуки.

Воркейшн провели з двома друзями — вони теж поєднували роботу й відпочинок. З ними винайняли окремі апартаменти. Вранці у всіх нас робочі дзвінки, й коли четверо людей в одній квартирі одночасно говорять, це незручно. Тому варто зважати на цей фактор. Хоча іноді все ж траплялося так, що доводилося під’єднуватися в присутності інших: поки ми не доїхали до кінцевої точки, 4–5 разів зупинялися в готелях. Якщо потрібно було приєднатися до дзвінка, просто попереджали одне одного. Ключ до розв’язання потенційних проблем — комунікувати про все.

До речі, забронювати місця для ночівлі заздалегідь ми не могли. З огляду на локдаун, не було ясності, якими трасами їхати. Було зрозуміло, що готелі дорогою будуть, а от які саме і що там з інтернетом — ні. Іноді зв’язок глючив якраз тоді, коли потрібно було розшерити свій екран на дзвінку. Але це життя — всяке трапляється. У моєму випадку це було не критично для команди чи менеджменту. На мітингах у нас заведено вмикати вебки. Однак я попередив, що інтернет нестабільний, і коли він ставав гіршим, вимикав камеру. До цього теж поставилися з розумінням.

Розклад дня на воркейшені був схожий до звичайного робочого дня з певними відмінностями. Вставали о 7–8 ранку, йшли плавати в море, снідали й сідали за роботу. До вечора працювали, поки за вікном була найбільша спека, а потім, о 18-й, знову йшли на море чи гуляти. Іноді — раніше, о 16-й, адже мій графік не дуже регламентований. Я можу сісти працювати раніше, пізніше, головне — бути на зідзвонах.

Щоб їхати у воркейшн, треба мати витримку. Адже коли сидиш за ноутбуком, а надворі гарна погода, за кілька сотень метрів від тебе море, хочеться відкласти всі справи. Однак ми свідомо на це підписалися. Все ж воркейшн передусім — робота віддалено, просто з іншої точки світу. Люди уявляють воркейшн як щось омріяне, ніби це праця, на якій можна похалявити й не брати відпустки. Але це не так. Це те, що варто спробувати, однак зловживати нагодою не слід.

Дехто обирає воркейшн з огляду на економію, адже так ти не просто витрачаєш, як у відпустці, а заробляєш. Однак ми все одно втратили у грошах проти того, що було б, якби лишилися в Україні. Ми мали знижку на оренду апартаментів, бо винаймали на довгий термін, але переїзди, харчування в ресторанах, проміжні ночівлі у готелях — все це вимагає додаткових витрат. Та й ціни в Європі вищі, ніж у нас.

Воркейшн, з одного боку, — чудесне поєднання праці й відпочинку в новому місці, кліматі, умовах без потреби брати відпустку. І він не лімітований: якщо схожий формат заходить, можна працювати так і на постійній основі. З іншого — це навантаження на роботі. Тобто ви не до кінця перемикаєтесь. Відповідно розглядати воркейшн як повноцінну заміну відпочинку я б не став. Якщо відчуваєте, що треба розвантажитися, краще поїхати у класичну відпустку. Воркейшн — та сама праця, але з перевагами.

Тим, хто раніше не пробував цього формату, раджу:

Дізнатися, наскільки політика компанії дозволяє це. Думаю, сьогодні, коли чимало людей працюють віддалено, це не стане проблемою, але краще перестрахуватися.
Взяти кілька вихідних, якщо точно знаєте, що не матимете повноцінного доступу до інтернету чи не зможете працювати.
Спробувати спочатку короткочасний воркейшн: кількох днів достатньо, аби зрозуміти, чи такий формат подобається. Пам’ятаю, коли мав фриланс-команду, частина працівників не хотіла працювати з дому і їм орендували мініофіс. Є люди, які за замовчуванням не готові до роботи віддалено, не кажучи вже про режим воркейшену.
Воркейшн в Україні простіший в організаційних питаннях: тут все під носом, легко дістатися будь-куди й дешевше. А за кордон треба як не паспорт вакцинації, то ПЛР-тест, і бюджет має бути більший. Щоб воркейшн мав сенс, не раджу витрачати багато. Я б дочекався повноцінної відпустки. А так рекомендую бути в адекватному режимі економії.
Не бійтеся. Все, що нове, якщо воно в межах доступності й адекватності, варто спробувати. Може, вам і не зайде, та ви бодай знатимете про це.

Нещодавно ми з дружиною повернулися з повноцінної відпустки з Трускавця. А наступного разу, можливо, знову заплануємо воркейшн. Бо мені це однозначно сподобалося.

«Мене просили попрацювати у вихідні, хоча й знали, що я у воркейшені»

Дмитро Чувардинський, Team/Tech Lead в DataArt (тиждень був у воркейшені у Німеччині, Нідерландах і Бельгії)

Дмитро Чувардинський у подорожі

У першому воркейшні я був у 2019-му восени. Тоді ще працював як Middle Back-end Developer у WeSoftYou. Локацію обирав з огляду на те, куди були дешеві квитки. Літаком дістався з України до Німеччини, а далі тріп був автобусом між трьома країнами: Німеччина, Нідерланди та Бельгія.

Компанії я казав, що їду у воркейшн і що через зміщення у часових поясах буду іноді раніше починати роботу, адже у Європи й України дві години різниці. Трохи хвилювався через графік, адже тоді, до пандемії, ще не була така популярна віддалена робота. Але зрештою відпустили без проблем.

У поїздці разом з дівчиною винаймали апартаменти — шукали через Airbnb. І проблема була в тому, що заселяють всі по-різному. Є хости, які селять у другій половині дня, наприклад. Тож коли переїжджаєш з місця на місце, треба десь тусуватися: у тому ж кафе чекати, потім ще шукати самого хоста. Крім того, кілька років тому ще не можна було легко взяти роумінг. Через це доводилося шукати інтернет деінде, наприклад, у готелях питати — цілий челендж.

Оскільки починати роботу я мав раніше, то й прокидався теж раніше, о 7-й ранку. Спочатку працював, а потім ми йшли на ланч і трохи досліджували місто. Потім знову робота і вечірні прогулянки. І часом усе робив швидше завдяки цьому. Тобто не було такого, як в офісі, коли просто відсиджуєшся. Тому з продуктивністю у воркейшені проблем не виникало. Працював здебільшого 4–6 годин на день.

Але тоді вирішив, що це все ж не для мене. Ти не знаєш наперед, чи станеться форс-мажор. А під час воркейшену таке якраз було. І коли, наприклад, на продакшні щось ішло не так, доводилося овертаймити. У наслідок цього плани на вечір руйнувалися. Також мене просили попрацювати у вихідні, хоча й знали, що я у воркейшені. Зараз би відмовив, але два роки тому не міг.

Втім згодом вирішив спробувати ще раз. За пів року поїхав у зовсім короткий воркейшн на кілька днів у Відень, а зараз я в Берліні тиждень. Я не люблю довгі відпустки, тож загалом формат воркейшну мені підходить. Особливо якщо поєднати з вихідними й взяти кілька додаткових дей-офів. Виходить мінівідпустка. Щоразу свій новий воркейшн намагаюся вдосконалювати. Якщо кудись їду, кажу, що працюватиму не п’ять днів на тиждень, а менше: беру вихідний у п’ятницю чи понеділок. А також дей-оф, якщо є трансфери між містами.

Аби не було проблем, раджу все заздалегідь обговорити з менеджером чи тімлідом. Не погоджуйтеся на роботу у вихідні — попросіть когось у команді підмінити, наприклад. І беріть дей-офи у дні, коли маєте переліт чи переїзд. Рейс можуть скасувати, ви можете на нього запізнитися, і буде неприємно.

«Протягом дня немає жодних факторів, які зазвичай відвертають увагу вдома»

Аліна Мельник, Senior Web Developer в Astound Commerce (була у воркейшені двічі по 10 днів в Ужгороді та Варні)

Аліна Мельник працює під час воркейшену

Днів відпустки залишилося мало, а літо занадто сильно манило пригодами, тому вирішила, що можна спробувати воркейшн цього року. Крім того, Astound Commerce, де я працюю, має багато офісів у різних локаціях. То чому б не скористатися можливістю й не побувати в них? Тим паче, що колеги там тобі завжди раді.

У нашій компанії воркейшн — звична практика. До початку локдауну була можливість подорожувати та працювати з різних офісів компанії. Після весни 2020 року багато колег працюють віддалено і часом, щоб змінити атмосферу та оточення, практикують воркейшн. У нас гнучкий графік, але важливо, щоб працівник не зривав дедлайни та був на зв’язку зі своїм менеджером чи/та проєктною командою.

Воркейшн я узгоджувала з функціональним і проєктним менеджерами: створила тікет у Jira на work from another location, отримала погодження від менеджерів, забронювала робоче місце в іншому офісі. Жодних проблем не виникало. А команда мого проєкту ще й передавала привіти колегам з Варни та Ужгорода.

Поїздку на 10 днів у червні до Ужгорода планувала так, щоб захопити державні вихідні: Трійцю і День Конституції. Це дало змогу не брати жодного дня відпустки. Тому звичайні вихідні витратила на цю мандрівку за маршрутами «Вінниця-Івано-Франківськ-Ужгород» і «Ужгород-Чернівці-Вінниця». Так я ще мала час, щоб погуляти Франківськом і Чернівцями, заскочити на обід в колибу в Карпатах, а потім ще й мати вільні дні в самому Ужгороді. Саме тут я відвідала замки, музеї, комплекс «Золота Гора». А вечори робочих днів провела в прогулянках і посиденьках із колегами, а також релаксуючи у басейні, який розташований на терасі ужгородського офісу компанії з краєвидом на річку Уж.

Поїздка у серпні до Варни захопила День Незалежності, а також мій день народження. План був схожий до червневого: державні + офіційні вихідні + три дні відпустки використати на подорож і відпочинок, а вечори робочих днів — для зустрічей з колегами та прогулянок Варною. За вихідні, крім самої Варни, відвідала Созополь, Несебр, а також кілька пляжів за самою Варною. Встигла приємно здивуватись, яким же класним і чистим може бути Чорне море!

Це був перший досвід подорожі за кордон на автомобілі, тож мала величезний список справ і документів, які потрібно було підготувати до поїздки. Наприклад, треба було купити грін-карту для авто. А вже у Варні — встановлювати застосунок для паркування. В «коронавірусні часи» завдань під час планування стає більше. Для поїздки в Болгарію потрібно було отримати COVID-сертифікат про вакцинацію, а воркейшн був тоді, коли електронні сертифікати ще не з’явилися в «Дії». Тому про всяк випадок я також здавала ПЛР-тест (спойлер — прикордонники прийняли паперовий сертифікат про вакцинацію від сімейного лікаря, ПЛР-тест не знадобився). Також у Румунії спершу поїхали на митницю, яка не пропускала українців, оскільки не мала лікаря для перевірки COVID-сертифікатів. Довелося їхати на інший пропускний пункт.

Житло шукала через Airbnb: у них є знижки на тривале перебування. Основним критерієм, звісно ж, був швидкісний і стабільний інтернет, щоб можна було спокійно працювати. Ця поїздка дала один цікавий досвід. У мого хлопця у вівторок «здулась» батарея на ноутбуці (він працює не в Astound Commerce, і у Варні в нього не було офісу — просто віддалена робота). Попереду було ще три робочих дні. Врятувала моя колега, яка поділилася з ним своїм особистим ноутбуком. Та за інших обставин це міг бути воркейшн десь на островах, де зовсім немає знайомих, хто може виручити. Тому в майбутньому запасний ноутбук на компанію подорожувальників буде must have.

Зазвичай мої ранки починалися зі сніданку в орендованому житлі чи місцевій кав’ярні. У Варні в орендованій квартирі був величезний балкон та власна кавоварка, а ще приємні ціни на морепродукти. Тому там, вибираючи між м’ясом і креветками на сніданок, я, звичайно ж, віддавала перевагу креветкам. В Ужгороді сніданок щодня був у кав’ярнях EatMe або RIVERSIDE, тому що на їхню каву та панкейки з вафлями я готова їздити через пів України. Після сніданку — робота в офісі. А вечорами — зустрічі з колегами в місцевих пабах чи кафе, прогулянки містом. Ці літні вечори були неймовірні.

Загалом вдалося і ефективно працювати, і відпочивати. Протягом робочого дня немає жодних факторів, які відвертають увагу вдома: оплатити комунальні, сходити до лікаря абощо. І знаєш, що швидше і краще закінчиш роботу, то вільніший матимеш вечір. Мотивація в дії! Продуктивність не страждає, оскільки потрібно встигнути багато, і немає часу на прокрастинацію.

Втім воркейшн — таки не повноцінна відпустка. Все-таки в таких поїздках ти працюєш. Однак це може стати класним перезавантаженням між повноцінними відпустками та чудово впливає на продуктивність і бажання працювати. Легше любити те, що робиш, коли саме робота дає можливості такого формату.

Мінус коротких поїздок — багато часу йде на дорогу. Мінус довгих — це дорого, левову частку забирає житло і харчування. Я ще в пошуках своєї ідеальної комбінації.

Наразі роздумую, куди ж поїхати восени та взимку. Щонайменше один невідвіданий офіс моєї компанії в Україні та кілька за кордоном чекають.

Тим, хто думає, чи не поїхати у воркейшн, раджу почати з близьких локацій та коротких термінів. Обрати собі надійну компанію для подорожі — людей, з якими вам буде комфортно і на яких можна покластися. Якщо є змога планування розділити на кількох людей, щоб у кожного була своя зона відповідальності, вся підготовка пройде легше. Крутий варіант — мати знайомих у місці, де плануєте воркейшн. А ще подбайте про план «Б»: додаткові дні відпустки, грошовий запас на випадок непередбачуваної ситуації, а якщо це подорож за кордон — хорошу страховку.

«Рік такого життя сприймається за насиченістю щонайменше як десять років удома»

Дмитро Карпецов, Senior Software Engineer у MatchWare (мав воркейшени протягом 2014–2019 років на Кіпрі, в Таїланді, Індонезії, В’єтнамі та Мексиці)

Дмитро Карпецов та незвична архітектура В’єтнаму

Усе почалося з того, що в якийсь момент я зрозумів: витрачати три години в день на дорогу непродуктивно, тож робота перейшла у формат віддаленої, з періодичними візитами до офісу. Потім, у 2014-му, поїхали з родиною у звичайну двотижневу відпустку на Кіпр і вирішили залишитися в теплому кліматі ще на трохи. Віза дозволяла, зворотних квитків ще не було. Ми винайняли квартиру й стали експериментувати, як поєднувати роботу та життя на новому місці. Так минуло три місяці, і, по суті, нічого не змінилося: просто жили в новому місці, з новим побутовим досвідом і морем за два кроки. Виявилося, що так не тільки можна, а ще й дуже зручно.

Для компанії, в якій працюю, моє рішення стало несподіванкою, але з огляду на те, що віддалений формат був і раніше, нічого по факту не змінювалося, вони сприйняли це нормально. Конкретної позиції з цього питання компанія не має.

Наступного разу у воркейшн їхали туди, де є знайомі. Вони вже стикалися з потребою пошуку житла й могли допомогти інформацією. А іноді просто казали: «Сусідній будинок здається!», і це вирішувало купу проблем. А коли знайомі теж мають дітей, вашій дитині є з ким дружити. Все ж з ними у В’єтнамі чи Мексиці куди веселіше.

Після Кіпру друзі покликали у Таїланд у 2015-му. Ми планували побути там кілька місяців, але поїздка затягнулася на півтора року — плани іноді змінюються. Тому доводиться не лише перехідники для розеток брати, а й купувати техніку для роботи та кондиціонери для житла.

Особливість наших поїздок у тому, що з нами дитина. А їй необхідне особливе харчування, яке неможливо забезпечити в закладах, тож це основний фактор при виборі житла, локації та маршруту. Тобто ми орендуємо будинок, апартаменти чи апартготель із власною кухнею. Поруч обов’язково має бути супермаркет.

Розклад дня залежить від часового поясу. Якщо працюю в європейській частині, то все, як вдома, лише більш дисципліновано:

Ранок: прогулянка, море, магазин.
З 11 до 19 робочий час.
Вечір: прогулянка, магазин.

Перетинаюся з європейською командою по роботі у звичні години.

Азія — найзручніший графік.

Зранку до 16:00 всі сімейні справи, море, магазини й навіть невеликі екскурсії.
З 16:00 до 00:00 — тато на роботі.

Це зручно: в Азії я починаю працювати о 16–17 годині, а в Європі за тамтешнім часом якраз теж стартує робочий день.

В Америці найбільш незручний графік для колаборації з офісом. Команда вже хоче додому, а ти ще не прокинувся.

Зранку робота за спільними тасками.
Інший час планую як завгодно, адже в Європі всі сплять.

Але робота у воркейшені ефективніша, бо маємо чіткий завантажений графік. Є обмежений час на роботу, а далі прогулянки, екскурсії. Вдома ж складніше тримати себе в руках — починаєш перепрацьовувати.

Коли живеш у постійному воркейшені, виникає інше уявлення про відпочинок. Це просто звичайне життя, в яке вплетені всі радощі короткої відпустки. Це набагато крутіше, і поняття «повноцінна відпустка» навіть дивно звучить у такому контексті. У нас бувають звичайні короткі відпустки, які є в компанії, але ми називаємо її «vacation-relocation». Це має такий вигляд: переліт, пошук житла, облаштування робочого місця, швидке вивчення інфраструктури та визначних місць.

І є класичні відпустки. Якщо ми тривалий час, наприклад, в Індонезії, то у відпустку можна полетіти в Сінгапур, Малайзію, Камбоджу, Таїланд. Якщо в Мексиці, то в США. Все, як у всіх, тільки навпаки. Колеги ще жартували: «Цікаво, куди летять у відпустку з Балі?». І є зворотний «vacation-relocation», коли під час відпустки повертаєшся додому, в Україну, де робоче місце готове й нічого не потрібно вивчати. Протягом відпустки відвідуєш різні країни, поступово наближаючись до дому.

Серед труднощів, з яким стикалися:

Інтернет. Для островів це велика проблема, власне, навіть для деяких країн на кшталт Мексики. 4G рятує на деякий час, але може не підійти для нормальної роботи. З Мексики ми поїхали, коли проблема з інтернетом ніяк не вирішувалася. І відмовилися від поїздки в Мексику саме через те, що в місцевості, куди нас запрошували, була проблема з інтернетом. Отак радикально її і вирішили — просто не поїхали. В інших місцях іноді доводилося купувати роутер, рятував інтернет-кабель, який брав з собою друг.
Робоче місце. Нечасто в апартаментах, особливо в курортних місцях, є робоче місце. Можна попросити власника розв’язати це питання. У 90% випадків вони намагаються, але ці рішення запам’ятовуються надовго. Наприклад, нам ставили круглий стіл, що, виявляється, дуже незручно. Був скляний стіл — холодний і мишка не працює. Був кривий стіл — як ніжки, так і поверхня. Був стіл з перегородкою, через яку неможливо поставити ноги. Тому часом єдиним виходом з ситуації ставало замовлення на IKEA.
Житло. Часом складно знайти підхоже, тож доводилося шукати через друзів, місцеві агенції нерухомості, фейсбук. Трапляється, що орендоване онлайн житло не відповідає реальному. Будинок на 100 квадратних метрів виявляється будинком на 40 квадратів, але на ділянці 100 квадратних метрів. Квартира з кухнею — квартирою, де є приміщення під кухню з холодильником, але немає посуду й плити.
Паспорти. За українським законодавством можна мати два закордонних паспорти, тож краще їх брати з собою. Можуть закінчитися сторінки, термін дії, особливо якщо ви полетіли на місяць, а вже минає другий рік поїздки. Внутрішній паспорт теж краще мати при собі. Якось потрібно було розблокувати акаунт у «ПриватБанку». І єдиний варіант — приєднатися до відеочату саме з внутрішнім паспортом у руці.
Гроші/картки. Варто тримати при собі картки кількох банків і мати рахунок у тому, який буде допомагати, а не заважати в поїздці.

У нас було кілька проблемних ситуацій:

1. Якщо ви в Мексиці, то будь-яку транзакцію в банкоматі банк вважає ризиковою і про всяк випадок блокує картку. Або ж змінюється пін-код, навіть якщо напередодні ви десять разів спілкувалися з банком і працівники в курсі, де ви. Тож траплялося так, що потрібну суму вдавалося зняти лише за три дні просто через блокування та з’ясування обставин.

2. Найцікавіший варіант — це блокування банківського акаунту з повідомленням про те, що необхідно прийти у відділення. Причина проста: банк телефонував, але ви не брали слухавку — вас заблокували. І що цікаво: дзвінка не було. На мобільному рахунку було мало грошей, і оператор не дозволив дзвінок у роумінг.

3. Закінчувався термін дії карт, а за новою треба було йти безпосередньо у відділення.

4. Банк ввів комісію 30% на всі транзакції за кордоном — довелося від його послуг відмовитися.

5. Блокували картки, оскільки банк вважав, що ви в Україні, а не у Нью-Йорку, і жодні докази не працювали. Навіть чек про зняття грошей, через який картку і заблокували.

Хороший особистий менеджер в банку може добряче полегшити вихід зі схожих ситуацій.

Загалом рік такого життя сприймається за насиченістю щонайменше як десять років удома — це однозначна перевага воркейшену. А до недоліків можна віднести:

Перельоти, переїзди, житло, яке не завжди відповідає очікуванням. Часті релокації вимотують, тому намагаємося в одному місці залишатися не менше як місяць.
Вдома все ж комфортніше в плані робочого місця.

Але разом з тим всі недоліки й труднощі — це про те, що пам’ятатимеш довгі роки, і саме вони перетворяться на купу розповідей. Чекаю, коли світ відкриється і можна буде повторити те, чим займалися протягом п’яти років.

Кілька порад тим, хто замислюється про воркейшн:

Поїдьте бодай на кілька місяців у країну, яку вже обкатали фрилансери і яка недалеко: Кіпр, Туреччина, Чорногорія абощо.
Якщо дуже хочеться, але лячно, знайдіть друзів чи друзів своїх друзів, для яких це звична річ. Приєднайтеся до них.
Медичне страхування. За кордоном оформити не завжди просто, тож краще брати в Україні одразу на рік, ніж на конкретні дати.
Сім’я — не перепона. Це прекрасний спосіб більше часу проводити з нею.
Діти теж не перепона. Якщо говорити про школу, дистанційне навчання існує якраз для таких випадків. У садок наша дитина ходила зрідка — лише коли поверталися в Україну, і не розуміла, навіщо він їй, якщо вдома цікавіше. Якщо загалом говорити про активності для дитини, то у довготермінових зупинках вона спілкувалася з друзями, сусідами, які часто були російськомовні, відвідувала дитячі клуби при готелях, курси англійської. А короткі зупинки насичені зоопарками, науковими центрами й музеями, планетаріями.