Чому провести вибори через «Дію» не так просто. Розбираємо юридичні й технічні питання
18 серпня ексміністр оборони Михайло Федоров закликав відновити виборчий процес, навіть якщо війна затягнеться. Його заява повернула в публічну дискусію і питання про те, як проводити вибори, коли на багатьох напрямках тривають бойові дії, мільйони виборців перебувають за кордоном, частина дільниць зруйнована, а військові не можуть залишити місця служби, щоб проголосувати чи балотуватися.
Одна з ідей, яка регулярно з’являється в таких дискусіях, — голосування онлайн, зокрема через «Дію». Сам Федоров ще кілька років тому припускав, що в майбутньому українці зможуть обирати президента онлайн. Проте для цього є низка перепон.
DOU розібрався, чому вибори під час війни не можна звести до голосування в застосунку, які законодавчі й технічні бар’єри стоять перед електронним бюлетенем і яку роль «Дія» все ж може відіграти у виборчому процесі.
Що Федоров раніше казав про вибори в «Дії»
У коментарі 2023 року Федоров називав шлях до електронних виборів довгим. Серед передумов він згадував реформи, підтримку суспільства та довіру до цифрової держави, судів і правоохоронних органів. Наприкінці 2024 року в парламенті повідомляли, що вивчають також електронне поштове голосування, а також розширення можливостей голосувати особисто за кордоном.
Проте зараз ані Мінцифри, ані команда «Дії» не розробляють систему для онлайн-виборів. Про це в міністерстві повідомили на запит DOU.
«Чутки про можливе проведення виборів у „Дії“ ходять ще від моменту запуску застосунку і екосистеми, проте ні зараз, ні в планах на найближче майбутнє це питання перед нашою командою не стоїть. Жодної підготовчої чи технічної роботи ми не ведемо».
У Мінцифри пояснили це відсутністю законодавчої бази: Верховна Рада й Кабмін не ухвалювали рішень, які дозволяли б готувати онлайн-голосування.
21 серпня джерела з команди Федорова пояснили «Українській правді», що під час свого звернення Федоров мав на увазі не якнашвидше проведення виборів. Він був націлений на ретельну підготовку і розв’язування всіх проблем щодо них.
Чому однієї зміни до Виборчого кодексу недостатньо
Закон «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проводити президентські, парламентські та місцеві вибори під час воєнного стану. У липні 2026 року Верховна Рада продовжила його ще на 90 діб із 2 серпня.
Стаття 71 Конституції вимагає, щоб будь-який спосіб голосування гарантував вільні, загальні, рівні, прямі вибори й таємницю голосу. Автори дослідження Ради Європи припускають, що окрема модель дистанційного голосування в неконтрольованому середовищі протягом кількох днів може потребувати змін до Конституції. Під час воєнного стану такі зміни забороняє стаття 157.
Правова заборона — лише частина питання. Під час активних бойових дій держава фактично не може гарантувати загальні, рівні й вільні вибори і таємницю голосування.
«Ми не маємо ототожнюватися з державами, де вибори зводяться лише до слова „вибори“, а не до принципів, які мають бути гарантовані», — каже Павло Романюк, радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА та доцент кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Вибори під час воєнного стану не проводять, але чинні органи влади не втрачають повноважень. Президент, парламент і виборні органи місцевого самоврядування працюють, доки після виборів не сформують нові органи, пояснює Романюк.
Навіть після скасування воєнного стану проголосувати онлайн за чинними правилами не вийде. Виборчий кодекс описує паперовий бюлетень, роботу виборчих комісій, голосування на дільниці, підрахунок, протоколи та перерахунок. Про електронний бюлетень у ньому не йдеться.
Для запровадження електронного голосування серед іншого потрібно змінити процедури підрахунку, спостереження та встановлення результатів, каже юрист Іван Щеглаков.
Стаття 18 кодексу дозволяє ЦВК експериментувати з інноваційними технологіями на окремих дільницях, пояснює Романюк. Але результати таких експериментів не можна використовувати для встановлення підсумків голосування або результатів виборів.
«Буде недостатньо просто записати у Виборчому кодексі: „Голосувати можна через „Дію““. Законодавець повинен створити цілу систему гарантій. Потрібно врахувати правовий статус електронного бюлетеня, порядок ідентифікації виборця, недопущення повторного голосування, момент юридичного завершення голосування, анонімізацію бюлетеня, шифрування і зберігання голосів», — каже Романюк.
Тому зміни знадобляться не лише до Виборчого кодексу, а й до законів про ЦВК, Державний реєстр виборців, захист персональних даних і кібербезпеку, додає Романюк.
Окремо парламентська робоча група готує спеціальний закон про перші повоєнні вибори. За словами голови правління ОПОРИ Ольги Айвазовської, станом на березень законопроєкт був готовий приблизно на 65%, але у квітні робота зупинилася разом із перемовинами про припинення війни.
Конституція не вимагає, щоб бюлетень обов’язково був паперовим, тому електронне голосування як технологія саме по собі їй не суперечить, пояснює Романюк.
«На мій погляд, при електронному голосуванні найскладнішим питанням є дотримання таємниці голосування», — каже Щеглаков.
«Вибори не зводяться лише до голосування»
Онлайн-бюлетень не розв’язує організаційних питань: як оновити реєстр, забезпечити роботу комісій і спостерігачів, дати кандидатам доступ до агітації та організувати голосування військових.
«Вибори не зводяться лише до голосування. Вибори — це завжди процес. Принцип вільних виборів складається з двох аспектів: формування волі і вільне волевиявлення», — каже Романюк.
Вибори — це також дорого. За оцінкою заступника голови ЦВК Сергія Дубовика, наведеною у березні 2025 року, президентські вибори коштували б понад 6 млрд грн, парламентські та місцеві — приблизно по 4 млрд грн. Одночасне проведення всіх трьох кампаній він оцінював у понад $300 млн без витрат місцевої влади, МЗС і Міноборони на додаткову інфраструктуру.
Масштаб організаційної роботи видно з даних ЦВК за червень 2026 року. У Державному реєстрі є понад 34 млн виборців, але майже 1,47 млн не мають виборчої адреси. Ще
Проблема не обмежується кількістю дільниць. Українці за кордоном і внутрішні переселенці мають змінити виборчу адресу або під час виборчого процесу тимчасово змінити місце голосування, каже Романюк. Більшість не розрізняє цих процедур.
«Поки триває війна, триває міграція. Поки триває міграція, оновлені дані будуть швидко ставати застарілими», — продовжує експерт.
Сам електронний бюлетень реєстр не актуалізує. Перед виборами державі доведеться зіставити дані з кількох систем.
«Потрібно актуалізувати не тільки Державний реєстр виборців. Потрібно актуалізувати реєстр територіальних громад, реєстри Державної міграційної служби, реєстри ВПО, можливо, реєстри актів цивільного стану, Єдиний демографічний реєстр», — каже Романюк.
В Україні 393 дільниці зруйновані безповоротно, ще близько тисячі потрібно відновити.
Як голосувати військовим
Окремі правила потрібні для військових. ЦВК пропонує створювати спеціальні дільниці й передбачити голосування за місцем виконання завдань.
Чинний механізм формування списків враховує строковиків, однак строкову службу скасували, а мобілізовані зберігають виборчу адресу за попереднім місцем проживання. Державний реєстр виборців часто не знає, де вони проходять службу, пояснює Романюк.
Навіть після розв’язання цієї проблеми потрібно гарантувати доступ військових до агітації та можливість балотуватися. ОПОРА звертає увагу, що треба також врегулювати відпустки для, хто хоче запропонувати свою кандидатуру, участь в агітації та повернення до служби після виборів.
«Потрібно думати, як нівелювати вплив командирів на солдатів під час виборів. А якщо командири будуть балотуватися?» — додає Романюк.
На ці самі питання в реакції на заяву Федорова вказав народний депутат Ярослав Юрчишин: як голосуватимуть і балотуватимуться військові, як оновити реєстр та забезпечити участь українців за кордоном.
Після завершення воєнного стану до початку виборчого процесу потрібно щонайменше шість місяців підготовки, оцінює Романюк. Такий мінімальний строк, за його словами, підтримували представники парламентських фракцій і груп, ОПОРА та ЦВК. Але реальну тривалість підготовки можна буде визначити лише після завершення активної фази бойових дій.
Найсвіжіше опитування КМІС також не показує суспільної більшості за вибори до завершення війни. 15% респондентів підтримали голосування до завершення бойових дій, 23% — після припинення вогню та отримання гарантій безпеки, 57% — лише після остаточної мирної угоди. Опитування охоплювало громадян на підконтрольній території й не охоплювало українців за кордоном та на окупованих територіях.
Проблеми з анонімністю
Авторизація в «Дії» вирішує лише перше завдання — підтверджує особу. Для виборів цього недостатньо, оскільки бюлетень не повинен зберігати зв’язок із виборцем навіть для адміністратора системи.
«Ідентифікація та сам бюлетень мають бути технологічно і організаційно розділені. Умовно кажучи, система ідентифікації підтверджує — це виборець, і він має право голосувати, — і видає йому анонімне право подати бюлетень. Далі електронний бюлетень має існувати вже без персональних даних, що уникнути можливості деанонімізації», — пояснює Романюк.
На рівні архітектури для цього потрібні шифрування, розподіл ключів між кількома незалежними суб’єктами та відсутність адміністратора, який одноосібно може поєднати голос із виборцем.
Складність у тому, що анонімність не повинна знищити можливість перевірки. За вимогами Ради Європи, виборець має переконатися, що система зафіксувала саме його вибір, спостерігачі — що всі голоси записані й пораховані правильно, комісія — що проголосували лише люди з таким правом.
«Виборець може отримати підтвердження, що його голос потрапив до системи і був врахований. Але таке підтвердження не повинно дозволяти довести третій особі, за кого він проголосував. Інакше воно стане інструментом для купівлі голосів або контролю за голосуванням», — каже радник з правових питань ОПОРИ.
За висновком дослідження Ради Європи, жодна з наявних систем інтернет-голосування не виконує всі ці вимоги одночасно. Тому країни, які це практикують, одночасно використовують і інші механізми голосування.
Залишається й проблема неконтрольованого середовища, яку не розв’язує навіть надійна авторизація.
«Якщо людина голосує вдома зі смартфона, система не може встановити, чи стоїть там поруч роботодавець, командир, родич або людина, яка заплатила за голос. Face ID або електронний підпис можуть підтвердити особу, але вони не підтверджують свободу її волевиявлення», — каже Романюк.
На дільниці для захисту від такого впливу є кабінка, члени комісії та спостерігачі. Ризик можна зменшити, якщо дозволити переголосувати онлайн із зарахуванням останнього голосу або скасувати електронний голос наступним особистим голосуванням на дільниці. Але повністю усунути примус поза контрольованим середовищем технологічно надзвичайно складно, пояснює Романюк.
Фото ілюстративне
Як перевірити результат без паперового бюлетеня
Збій у звичайній держпослузі можна усунути, і запустити послугу повторно. Для виборів цього замало: після завершення голосування має залишитися незалежний доказ, за яким можна перевірити результат, провести перерахунок і розглянути скаргу.
Код виборчої системи має бути оприлюднений, щоб незалежні спостерігачі могли перевіряти його на вразливості, вважає Романюк.
«Мають бути визначені права спостерігачів, дії у разі кібератаки або масштабного збою, збереження електронних доказів, процедури оскарження, умови, за яких голосування або його частина можуть бути визнані недійсними», — каже він.
У січні 2026 року ЦВК назвала серед ризиків електронного голосування кібератаки та іноземне втручання, проблеми з ідентифікацією, неможливість перерахунку й втрату довіри. Комісія вважає, що новий спосіб голосування на перших повоєнних виборах може стати приводом для дискредитації всього результату.
Такий ризик для України не теоретичний. У грудні 2024 року російська кібератака на реєстри Мін’юсту зупинила пов’язані з ними сервіси «Дії». Повністю відновити роботу реєстрів вдалося приблизно за місяць. Це не була атака на виборчу систему, але вона показала, як збій у зовнішньому реєстрі може одночасно вимкнути низку цифрових послуг. Якщо подібне станеться в день голосування або під час підрахунку, результат потрібно буде довести незалежно від самої системи. Інакше під загрозою опиниться легітимність обраної влади.
Романюк вважає, що під час війни неможливість завершити й перевірити виборчі процедури створює для держави більші ризики, ніж відкладення виборів.
«Можливо, запровадити систему на основі блокчейну, яка б могла валідувати кожний голос і забезпечувала збереження результатів навіть у тому випадку, якщо буде здійснена кібератака», — припускає Щеглаков.
Комітет Національних академій наук, інженерії та медицини США у звіті про безпеку виборів пояснює, чому сам блокчейн проблеми не розв’язує. Якщо шкідлива програма змінила голос на смартфоні до запису, незмінність подальшого ланцюжка лише збереже вже підмінений вибір. Блокчейн також не гарантує таємницю голосу й не захищає від примусу.
Потрібна й незалежність адміністратора. Жоден суб’єкт не повинен одноосібно мати можливість розшифрувати голоси або поєднати їх з особами, наголошує Романюк.
«Вочевидь опікуватись цим процесом на центральному рівні повинна Центральна виборча комісія», — каже Щеглаков.
Валерій Пекар пише: «Вибори через Дію не є незалежними — „Дія“ контролюється урядом України». За чинним кодексом вибори організовує ЦВК, а не Мінцифри.
Навіть власну інформаційно-аналітичну систему ЦВК неможливо швидко підготувати перед голосуванням. У березні 2025 року заступник голови ЦВК Сергій Дубовик оцінював її модернізацію у 440 млн грн і три роки роботи. «Софт такого рівня не пишуть за три-чотири місяці», — казав він. Ішлося лише про систему адміністрування та оприлюднення результатів, а не про онлайн-бюлетені.
Чому «Дія» не може бути єдиним способом голосування
Наразі застосунком «Дія» користуються понад 24 млн українців. Але право голосу не може залежати від наявності смартфона, сумісного пристрою, зв’язку чи цифрових навичок.
Дослідження ПРООН, оприлюднене у квітні 2026 року, показало, що державними електронними послугами користуються 59% українців. Серед людей з інвалідністю їх 32%, серед людей старшого віку — 23%.
«Жодна норма закону не зобов’язує мати телефон, тим паче смартфон», — каже Щеглаков.
Цифрове голосування без письмової альтернативи створює майновий ценз для людей із вразливих соціальних груп, зокрема пенсіонерів і людей з інвалідністю, вважає юрист.
Фото ілюстративне
«„Дія“ не може бути єдиним способом, завжди має бути альтернатива», — каже Романюк.
Голосування лише через застосунок він називає цифровою дискримінацією. Тому навіть після можливого запровадження електронного голосування має залишитися паперовий або інший доступний спосіб. Так працює й Естонія, де поряд з онлайн-голосуванням працюють дільниці.
Чи корисний досвід Естонії
Естонія використовує інтернет-голосування з 2005 року. На парламентських виборах
Для голосування потрібні
Перед підрахунком цифрові підписи відокремлюють від бюлетенів, а ключ для розшифрування розділений між членами виборчого комітету. Програмне забезпечення системи відкрите з 2014 року, а для мобільного голосування створили окремий застосунок.
Дубовик не вважає Естонію готовим шаблоном для України через різницю в масштабі, інфраструктурі, виборчій культурі та довірі. Рада Європи рекомендує Україні не запроваджувати інтернет-голосування принаймні в наступному виборчому циклі, а повернутися до нього після пілотів і тестування в стабільніших умовах.
Що «Дія» може зробити для виборів
Цифровізація виборчого процесу не дорівнює голосуванню в державному застосунку.
Напрацювання цифрових змін належить до відповідальності Мінцифри та ЦВК, а ухвалення законодавства — до відповідальності парламенту, пояснює Романюк.
«„Дія“ — це електронний сервіс для взаємодії з виборцем», — додає він. Через неї можна інформувати людей за допомогою push-повідомлень, перевіряти й оновлювати виборчі дані, змінювати виборчу адресу та подавати заяву про тимчасову зміну місця голосування. Такі сервіси також пропонує ОПОРА.
Для громадян за кордоном ЦВК пропонує активну реєстрацію: людина заздалегідь повідомляє країну й місто, де планує голосувати, а комісія та МЗС за цими даними відкривають додаткові дільниці. Робоча група ЦВК розглядала також інтернет- і поштове голосування, але відкинула їх для перших повоєнних виборів.
«„Для“ післявоєнних виборів Дія точно не місце для експериментів», — каже Романюк.
Електронне голосування можна запроваджувати лише поступово — після зміни законодавства, пілотів, незалежної перевірки та тестування в стабільніших умовах.
«Я бачу її тільки як утопічну ідею і вважаю, що зробити це правильно в наших умовах неможливо», — каже Щеглаков про можливість провести вибори через «Дію».
«Цифрові платформи потрібно використовувати для виборчих послуг, але не голосувань», — каже Романюк. «Демократичні вибори — це питання виживання України як держави», — підсумовує він.
