Японський IT-підприємець — про те, чому три роки живе в Києві й чого бракує Україні, а ще про сильні сторони українських розробників
Хіроші Шібата — чи не єдиний японський ІТ-консультант в Україні. Окрім того, що він керує своєю компанією Аgо-ra ІТ consulting, він є представником Японії в Асоціації ІТ України та ініціатором підписання меморандуму між українськими та японськими ІТ-асоціаціями.
Хіроші Шібата поспілкувався з нами про співпрацю Японії та України та поділився думками щодо переваг і недоліків української ІТ-галузі.
Ми спілкувалися з Хіроші англійською. За посиланням ви можете прочитати оригінал статті.
У Києві, 2019 рік
— Коли ми дізналися, що один японець подав заявку на в’їзд в Україну за імміграційними квотами, то подумали про вас.
Ні, це був не я. Моя дружина — українка, тож я маю подружню візу. Але я регулярно пишу про Україну для кількох японських ЗМІ, згадував і про цю програму. Я взагалі був єдиний, хто висвітлював цю тему в Японії. В результаті на квоти подали заявки приблизно
Я сказав би, що ініціатива дуже корисна й уряд правильно робить, що намагається залучити ІТ-фахівців в Україну. Але процес треба налаштувати набагато краще і зробити прозорим.
— З якими головними проблемами ви стикаєтесь як ІТ-іноземець, який проживає в Україні?
Україна — це вже восьма країна, в якій я живу, відколи поїхав з Японії. Але адаптація тут простою не була. Більшість проблем виникає тоді, коли треба взаємодіяти з офіційними установами, процеси дуже бюрократизовані. Багато чого варто спростити, якщо Україна хоче залучити більше підприємців, інвесторів. Я тут зареєстрував компанію, і це було непросто. Поновлення візи теж складне. Мені стільки разів доводилося відвідувати Міграційну службу! Минулого разу вони попросили принести документ, про який раніше нічого не казали. Знадобилося кілька тижнів, щоб його отримати. Тепер мені потрібно знову туди їхати. Це постійний головний біль.
Бувають складнощі в банку. Коли нам платять з-за кордону, потрібно подати контракт, щоб довести, що гроші надходять від цього клієнта. Але ім’я клієнта може відрізнятися від імені на банківському рахунку — так часто трапляється в Японії. Якщо залучений ще й посередник — усе ускладнюється ще більше.
У Парижі, 2020 р.
— Як і коли ви почали працювати з українським ІТ? Чому саме Україна?
Я переїхав в Україну у грудні 2018 року й одразу для себе відзначив, наскільки країна безпечна. Я колись жив у Каліфорнії та можу з упевненістю сказати, що в Україні жити набагато безпечніше. Більшість японців думає, що люди тут стріляють одне в одного на вулицях. Це тому, що коли про Україну говорять у новинах, то повідомляють, як не про війну чи Чорнобиль, то про іншу катастрофу чи скандал. Я один з небагатьох, хто показує Україну в японських медіа у позитивному світлі. Я завжди представляю її як східноєвропейський технологічний хаб — вірю, що це справді так. Це дуже велика країна з надійними радянськими традиціями в інженерії — саме так про неї розповідаю в Японії.
Колись я жив у Сан-Франциско, але переїхав до Берліна 2016 року. Вартість життя в Кремнієвій долині зросла, чого не скажеш про комфорт і безпеку. Багато моїх друзів вирушили звідти до Флориди, Техасу чи за кордон. У Берліні я почав працювати ІТ-консультантом і займатись офшорним консалтингом. Сподівався, що Берлін — це європейська Кремнієва долина. Але проживши там рік, зрозумів, що німецький ринок праці зовсім не гнучкий, там важко наймати людей, є багато нюансів. Наприклад, коли компанія наймає спеціаліста, звільнити його майже неможливо. Також працівники зобов’язані йти в обов’язкову тривалу відпустку (мінімум місяць на рік) та не перевищувати визначену кількість годин роботи на день. Ось чому навіть німецькі ІТ-компанії воліють наймати спеціалістів з інших країн віддалено.
Отож я переїхав до Варшави й прожив там майже два роки. У Польщі стрімко розвивається геймдев. Але проблема з IT-спеціалістами там та сама, що й у німців, оскільки треба дотримуватися трудового законодавства ЄС. Україна перебуває за межами ЄС, тому в цьому плані має конкурентну перевагу. А податок 5% — найнижчий у Європі. Такі умови запобігають відпливу фахівців. В Україні багато талановитих інженерів, яких легко наймати, саме тому я тут.
— Ви маєте власну компанію Ago-ra IT Consulting. Головний офіс розташований в Україні? На сайті зазначено, що ви працювали з Google, Apple, Toshiba та іншими відомими компаніями. Які це були проєкти?
Головний офіс був в Україні, але ми закрили його через ситуацію з коронавірусом. Нині компанія повністю на ремоуті, але ведемо діяльність в Україні. Консультуємо японські компанії щодо офшорної розробки та займаємося маркетингом для місцевих ІТ-компаній у Києві.
Здебільшого це все-таки допомога японським компаніям, які хочуть найняти українських інженерів чи зааутсорсити проєкт. Ми співпрацювали з однією з найбільших японських IT-компаній щодо технології розпізнавання голосу, яку вони розробляли свого часу. Для інших відомих гравців, про яких ви згадали, ми робимо локалізацію вебсайтів та різні AI-проєкти щодо розпізнавання облич, мовлення тощо.
Команда Ago-ra IT Consulting у Києві, 2020 р.
— Яку різницю в менталітеті ви помітили між українськими ІТ-спеціалістами та їхніми колегами з Японії та Західної Європи?
Я працював з інженерами багатьох національностей. І можу точно сказати, що українські розробники дуже віддані своїй роботі, працюють на результат. Є завдання — вони знаходять рішення. Дуже самостійні. Якщо чогось не знають, можуть почитати наукові дослідження, запитати колег — таке ставлення рідко побачиш, наприклад, серед інженерів Південно-Східної Азії. Серед моїх друзів багато хто працює з в’єтнамськими інженерами, вони кажуть, що є багато проблем, доводиться займатися мікроменеджментом. Тоді як на українських інженерів можна покластися.
І ще одне — не пригадую, щоб українські спеціалісти, з якими я працював, проявляли неповагу до людей інших національностей. Вони мають не тільки хороші технічні навички та освіту, а й гарне ставлення до роботи та колег. Я б навіть сказав, що за залученістю в роботу українські інженери більше схожі на американських та японських спеціалістів. У Західній Європі працівники на перше місце радше ставлять особисте життя, ніж дедлайни.
Мені здається, деяким українським розробникам варто вдосконалювати навички спілкування. Більшість добре розмовляє англійською, але іноді, коли люди стикаються з проблемами, щодо яких краще порадитися, вони про них не говорять. Навіть якщо наважуються — часто бояться почати розмову. Коли працюєш за правилами Agile та Scrum, важливо обговорювати все. Але я відчуваю, що часто інженери розповідають не все. І тут річ не у володінні мовою, а в підході.
— Яку різницю ви помітили в наймі IT-спеціалістів в Україні, Японії та Західній Європі?
Наймати людей в Україні стає надзвичайно складно, особливо спеціалістів з Python та AI. Рівень зарплат стрімко зростає, і це створює складнощі для іноземних компаній. Що можна зробити? Зосередитися не лише на навчанні нових людей у галузі, а й заохочувати інженерів змінювати спеціалізацію. IT-спеціалістів можна швидко навчити більш затребуваних речей, мов, таких як Python. Це вже роблять деякі приватні установи, але можна й більше. Також ми намагаємось наймати людей не тільки в межах ІТ-кластерів, а й частіше співпрацювати зі спеціалістами з менших міст України.
На конференції IT Dnipro у 2019 р. з Emmanuel Lowe, французьким бізнес-консультантом
— Наскільки конкурентоспроможним є український ІТ-ринок у світі, на вашу думку? Якою Україну бачать іноземні партнери та клієнти?
Навіть попри перегрітість, я думаю, що український ІТ-ринок дуже конкурентоспроможний. Країни ЄС, Азія не можуть конкурувати на такому ж рівні. Якщо говорити про зарплати Junior та Middle-спеціалістів, вони все ще значно нижчі, ніж на Заході.
В Японії зовсім небагато українських програмістів, але всі вони класні спеціалісти. Колись у компанії, де я працював, був один хлопець з України — справжній геній. Нещодавно я допомагав формувати урядовий звіт про нестачу ІТ-кадрів у Японії. Країні потрібно ще 200 000 інженерів! Тож уряд намагається залучити іноземців і спростити їм в’їзд до Японії.
Більшість українських інженерів мало знають про Японію і думають, що їм буде важко адаптуватися, але це не обов’язково так. Раніше ми наймали перекладачів на проєкти, де працювали разом японські та українські спеціалісти. Але скоро зрозуміли, що це марна трата часу та грошей. Навіть якщо англійська в українців не дуже досконала, їм краще спілкуватися без посередника, адже він може не розумітися на всіх технічних деталях, що обговорюють розробники. В усьому світі інженери легко розуміють одне одного — це не проблема.
— Які недоліки ви бачите в українській галузі ІТ?
Я зазвичай говорю про те, що Україна має багато переваг, наголошую на таланті розробників, невисокій вартості їхньої роботи, до того ж інженерів в Україні багато. Але також попереджаю японські компанії про недоліки: Україна займає лише
Україна має ретельніше розглянути досвід Естонії, дізнатися, як там перейшли на електронні державні сервіси та створили ІТ-хаб. Я спілкувався щодо цього з керівником Міністерства цифрової трансформації як член Асоціації ІТ України. Думаю, країна поволі рухається в цьому напрямку, але попереду багато роботи.
— Законопроєкт про Дія City ухвалили в другому читанні. Яке ваше ставлення до нього та чи приєднається ваша компанія до спецрежиму?
Я деякий час користувався застосунком «Дія» — записувався на вакцинацію. Щодо Дія City, то я знаю про цей режим, поки що вивчаю детальніше всі умови.
— У 2019 році ви були одним з організаторів підписання меморандуму між українськими та японськими ІТ-асоціаціями. Що саме цікавить Японію в українському ІТ-секторі і які переваги, на вашу думку, обидві країни отримають від співпраці?
Японія має інвестиції та проєкти — те, чого бракує Україні. А в Україні є талановиті кадри — те, чого не вистачає Японії. Тому я думаю, що ця співпраця для нас вигідна. Коли японські ІТ-компанії співпрацюють з українськими, відкриваються можливості не тільки для офшорної розробки та аутсорсингу, а й для формування бренду українських продуктів у Японії та їхнього продажу по всьому світу. Мені б хотілося, щоб у майбутньому більше українських ІТ-компаній розробляли власні продукти, так, як це роблять Grammarly та Ring (Amazon). Обидві ці компанії зареєстровані в США, але більша частина роботи здійснюється в Україні, і засновники — українці. Вони вважають, що надійніше, якщо компанія буде відома як американська, і я їх розумію. Але мені б хотілося, щоб українські розробники були трішки патріотичнішими та створили бренд Made in Ukraine. Це дуже допомогло б Україні та галузі загалом.
Нещодавно з’явилася новина про те, що Hitachi придбала GlobalLogic — одну з найбільших в Україні ІТ-аутсорсингових компаній — за 9,6 млрд доларів. Крім того, у 2019 році я допоміг організувати зустріч керівника компанії Rakuten з президентом Володимиром Зеленським. Вони думають про те, щоб відкрити R&D-центр в Україні. Багато японських компаній цікавиться Україною, тож я думаю, що українська ІТ-індустрія буде швидко рухатися в напрямку японського ринку.
На церемонії підписання меморандуму між JASIPA (Japan System Integration Partners Association) та Асоціацією ІТ України, 2019 р.
— Якби ви інвестували в Україні, яку галузь чи компанії обрали б і чому?
Я б інвестував або в ІТ-стартапи, або в нерухомість. Наприклад, в GitLab — одну з трьох компаній-єдинорогів з України, Ring (Amazon), Grammarly. Я познайомився із засновниками та співзасновниками Skylum, Competera, Reface — ці компанії вже відомі у світі як українські продуктові. Також у цьому списку MacPaw, Petcube, People.ai, Preply, Ajax... Їх багато. Всі вони великі й працюють глобально. І чудово, що більшість з них позиціонують себе як українські компанії.
