Ще один погляд на Дія City. Що закладено в законопроєктах спецрежиму
Мене звати Роман, я спеціалізуюся на захисті інтелектуальної власності та персональних даних, маю значний досвід у представленні інтересів клієнтів і наданні комплексних юридичних консультацій з питань українського та міжнародного права.
У цій статті хочу обговорити ініціативу Мінцифри впровадити спеціальний правовий режим Дія City, яка наробила на ІТ-ринку чимало галасу. Думки розділились: одні вбачають у ній злий намір чиновників зарегулювати галузь, інші — навпаки, розглядають ініціативу як гарну альтернативу ФОП і фундамент для побудови цифрової держави за найвищими стандартами, а решта не поспішає з висновками, очікуючи спершу на запровадження Дія City.
Вибір думки залежить від того, наскільки людина, що її транслює, ознайомлена із законопроєктами, які формують спецрежим. Часто-густо ставлення до Дія City базується не на безпосередньому аналізі законопроєктів, а під впливом інформації з соцмереж чи інших вебресурсів, де хибні трактування та маніпуляції — поширене явище. Пропоную (та навіть вважаю за необхідне) повернутися в колію конструктиву та пояснити найважливіші, на мою думку, тези основних законопроєктів Дія City, спираючись суто на опубліковані парламентом документи.
Про базовий № 4303-д
Найперше розберімось у законодавчій базі Дія City. Зазначу, що на сьогодні її формують два зареєстрованих у ВР документи: законопроєкти № 4303-д «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» та № 5376 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Решта законопроєктів застарілі: альтернативні № 4303-1 та № 4303-2 комітет ВРУ з питань цифрової трансформації відхилив, № 4303 — повернули на доопрацювання. Тож висмикувати з інших документів окремі норми та подавати їх як положення Дія City щонайменше некоректно.
Крім цього, мережею активно ширяться чутки, начебто не всі учасники ІТ-ринку зможуть стати резидентами Дія City. Насправді ж у законопроєкті № 4303-д чітко визначено критерії вступу як для компаній, що вже функціонують, так і для стартапів. Водночас вимоги до середньої місячної винагороди чи заробітної плати спеціаліста, який працює у компанії-резиденті (не менш як 1,2 тис. євро), і кількості ІТ-спеціалістів (понад 9 осіб) не стосуються стартапів на етапі входу до проєкту. «Шлюпки», «галери», «байдарки», як їх дехто називає, — усі зможуть увійти в Дія City, якщо відповідатимуть встановленим для кожного з них критеріям.
Критерії для стартапів:
- здійснення видів діяльності, визначених законодавством про Дія City;
- 90% доходів — від здійснення цих видів діяльності;
- зареєстровані не раніше ніж за 24 місяці до дня подання заявки;
- річний дохід не більше як 7 млн грн;
- відсутність «негативних» критеріїв (компанії-нерезиденти України; частка держави в компанії 25% і більше; неприбуткові організації’ нерозкриті власники в ЄДР; частка держави-агресора в компанії; компанія, визнана банкрутом або під санкціями тощо).
Критерії для компаній, що вже активно працюють на ринку:
- здійснення визначених законодавством про Дія City видів діяльності;
- 90% доходів — від здійснення цих видів діяльності;
- середня зарплата або винагорода GIG-спеціалістів — не менше ніж €1200;
- 9+ працівників та/або GIG-спеціалістів;
- відсутність «негативних» критеріїв.
Також хочу прояснити ситуацію з гіг-спеціалістами. Заяви про те, що законопроєкт не визначає їхній правовий статус, не відповідають дійсності. Проєкт закону № 4303-д чітко говорить: гіг-контракт є цивільно-правовим договором. Також некоректно називати гіг-працівників підприємцями, оскільки це суперечить ч. 7 ст. 15 законопроєкту № 4303-д і вони не є платниками ПДВ.
Податковий № 5376
14 квітня 2021 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт № 5376 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Саме цей документ встановлює податкові умови Дія City. Рекомендую колегам надалі, коментуючи податкову складову спецрежиму, керуватися саме цим документом, аби не вводити в оману читачів.
Отже, податковим законопроєктом як для працівників, так і для гіг-спеціалістів буде встановлено такі ставки податків: 5% ПДФО, 22% ЄСВ від мінімальної зарплати та 1,5% військовий збір.
Ще один важливий момент — сплата корпоративних податків. Резидент матиме право обирати між податком на виведений капітал у розмірі 9% і податком на прибуток (18%). У разі ухвалення рішення про перехід на ПнВК резидент має подати окрему заяву до Державної податкової служби.
Наголошую, що законопроєкт № 5376 не передбачає жодних штрафів чи «листів щастя» через невідповідність резидентству, як пишуть деякі юристи. У цьому випадку можливе лише виключення з режиму, якщо на це є підстави. До того ж рішення може бути оскаржене в судовому порядку.
Звісно, податковий законопроєкт, як і основний, буде доопрацьовуватися під час підготовки до другого читання. Який саме вигляд матиме його кінцева редакція — покаже час. Однак сьогодні важливо, аби трактування законопроєкту було об’єктивним, щоб свою суб’єктивну думку кожен сформував сам, без маніпуляцій.
Примітно, що консолідовану думку щодо податкових умов, викладених у законопроєкті № 5376, висловив ІТ-бізнес. Заява з підтримкою податкових ставок Дія City з’явилася 27 травня на сайті Європейської бізнес-асоціації. Як зазначено у заяві, до правильного балансу для стимулювання вітчизняного ІТ-сектору бізнес разом із самими законотворцями дійшли через низку роз’яснень і дискусій. Так, зазвичай найбільше недовіри до нового законодавства спричиняє необізнаність, часто підживлена маніпулятивними трактуваннями політиків, а не фахівців з права. Тож я вважаю, найкращим способом позбутися упереджень щодо законодавчих ініціатив є багатостороннє обговорення змін, які вони з собою несуть. Сподіваюся, мій аналіз законопроєктів про Дія City посприяє конструктивнішій дискусії навколо проєкту.
