Карл Робб, незалежний член правління EPAM та Ajax Systems — про підготовку компаній до IPO та український IT-ринок очима іноземця
Ajax Systems готується до IPO. Нещодавно компанія повідомила, що в цьому їй допоможе Карл Робб — колишній віцепрезидент EPAM Systems, що приєднався до Ajax як незалежний член правління. Ветеран галузі із
У 2001 році він створив ще одну IT-компанію — Fathom Technology в Будапешті, Угорщина. Після її злиття з EPAM у 2004 році Карл став виконавчим віцепрезидентом EPAM Systems Inc.
Він поспілкувався з DOU онлайн, перебуваючи у себе вдома в Марбельї, Іспанія. Говорили про те, як завоювати таких клієнтів, як Google та Microsoft, підготовку до IPO та про майбутнє IT-галузі в Україні.
Ми спілкувалися з Карлом англійською. За посиланням ви можете прочитати оригінал статті.
Лекція для студентів УКУ, Львів
«Ми завжди намагалися робити краще, а не дешевше, і найчастіше досягали цієї мети»
— Як і чому ви приєдналися до EPAM?
У 2001 році ми з партнером створили компанію Fathom Technology в Будапешті. Вона швидко зростала, а оскільки Угорщина є невеликою країною, масштабуватися там було складно, попри високу кваліфікацію тамтешніх інженерів. Я розглядав Росію та Україну як країни, де можна відкрити офіси для розширення Fathom. Саме тоді, 2003 року, в Санкт-Петербурзі я зустрів Аркадія Добкіна, генерального директора EPAM. Ми дійшли згоди про злиття наших компаній. Так я став віцепрезидентом з глобальних питань і президентом з європейських операцій EPAM.
Якби Fathom не приєдналася до EPAM у 2004 році, ми б точно відкрили власний офіс найближчим часом у Києві. Але оскільки EPAM вже мала великі офіси в Мінську та Москві, відкриття представництва в Україні відклали на рік. У 2004 році у Fathom було 600 співробітників у Білорусі, Угорщині та Росії. EPAM була американською компанією, яка хотіла розширюватися, а ми — європейською і хотіли того самого. Очевидно було, що є сенс робити це разом. Усе склалося добре, і безпрецедентні темпи зростання EPAM це підтверджують: із 30 мільйонів доларів 2004 року до майже 3 мільярдів доларів у
— 15 років тому ви переконали Аркадія Добкіна, засновника EPAM, відкрити офіс в Україні. Що вас привабило в нашій країні?
Як я вже казав, я і до цього вважав, що Україна могла б стати місцем для розширення Fathom. Клієнти відвідують Україну із задоволенням. Короткий прямий переліт з Європи, проста процедура отримання віз, які були потрібні тоді, великий вибір послуг для іноземців. Очевидно, що це країна з міцною проєвропейською культурою та, що важливо, з великою кількістю випускників комп’ютерних, математичних та інженерних факультетів. Це значний запас висококваліфікованих працівників за помірну вартість. Якісна освіта та прості прозорі правила для ділових поїздок зробили Україну моїм фаворитом.
— Ви створили міжнародні команди з продажу в EPAM. Тоді серед клієнтів компанії з’явилися Google, Microsoft, Oracle, а також фінансовий холдинг UBS, завдяки чому EPAM стала лідером у галузі. Як вам вдалося залучити цих клієнтів?
Неможливо виділити лише один фактор. Але важливо, що з самого початку ми вирішили не братися за погану роботу. Тим часом наші конкуренти брали будь-що у будь-кого і робили те, що ми називали чистим аутстафінгом. Тобто ви як клієнт приходите до мене із запитом на сотню програмістів, я показую 400 резюме, ви обираєте, кого хочете. І ціна буде така, яку ви погодитесь цим спеціалістам заплатити, плюс мені $1500 за послуги. Ми завжди намагалися цього уникнути. Й обирали ті проєкти, які вимагали від нас лідерства та відповідальності, а не лише надання людського ресурсу. Ми зосередилися на управлінні співробітниками та їхньому розвитку. У нас фахівці працюють багато років. Ми інвестуємо в них, заохочуємо їх до зростання, даємо можливість змінити проєкт і здобути різні компетенції.
Ще один фактор — підтримування університетів. Ми витрачаємо понад 20 мільйонів доларів у рік на навчання більше як 2700 студентів. І робимо це понад 13 років, тоді як багато інших компаній просто платять викладачам та організовують випускні вечірки, ведуть перемовини з вишами про найм студентів і цим «інвестують» у них. Ми ж надаємо студентам всі ліцензії на програмне забезпечення, маємо власних лекторів і платимо за додаткове навчання для викладачів університетів. Долучаємося до складання навчальних планів і розкладів, а студенти працюють в офісах EPAM протягом останніх двох років навчання.
Ми завжди намагалися робити краще, а не дешевше, і найчастіше досягали цієї мети. Таке ставлення приваблює великих клієнтів, а вони, своєю чергою, дають складні проєкти, на яких персонал швидше відточує потрібні навички. І ми як команда зміцнюємось. Це цикл. Наприклад, є клієнт і він за певний час співпраці з вашою компанією починає розуміти, чи добре ви виконуєте роботу. Адже після презентацій та красивих історій настає реальність.
Більшість компаній, що надають ІТ-послуги, ніколи не виграють одразу великого контракту на тисячу людей. Імовірніше, що компанія отримає більш скромне замовлення на
EPAM має сильну інженерну культуру. Були часи, коли серед керівників я був єдиним нетехнічним спеціалістом, за винятком фінансового директора. Всі інші директори були колишніми програмістами, архітекторами, Delivery-менеджерами, дизайнерами або тестерами, які пізніше почали займалися HR, маркетингом тощо. ДНК EPAM була і є переважно інженерно-орієнтованою, і це допомагає в продажах. Побудова успішної Sales-системи — це сукупність багатьох дрібних рішень, а не певна розумна стратегія. У цьому немає нічого хитромудрого. Зосередьтеся на довгостроковій перспективі. Ви не створите компанію за рік. EPAM будували понад 20 років. Допоможе лише стабільність, зосередженість і професіоналізм. Якщо наламали дров — а ми робили це не раз — визнайте помилку, виправте, засвойте урок і рухайтеся далі. Але ніколи не беріться за те, що найпростіше, найшвидше або найдешевше.
— Ви брали участь у масштабному процесі рекрутингу в EPAM, наймаючи десятки тисяч людей у багатьох країнах. Перед якими труднощами поставали і як з ними боролися?
Трохи більше як два роки тому я відкрив новий офіс EPAM у Малазі, Іспанія. У цьому місті навіть немає великого університету. Нині, попри пандемію COVID-19, тут працює 300 людей 41 національності. Українці, іспанці, росіяни, білоруси, аргентинці, канадці, норвежці, індійці... І є ще багато людей, які хочуть долучитися. Бо ми вирішили відкрити офіс там, де всі хочуть жити!
15 років тому, коли я відкрив офіс у Києві, підлеглі були щасливі, коли ми дали їм справжній комп’ютер IBM з ліцензіями (а не зламаний хакерами клон), виплачували офіційну зарплату та покривали медичну страховку. У 2006 році в Україні це було вау! Тепер наші співробітники мають навіть більше. Українські програмісти отримують на руки стільки ж грошей, скільки розробники в Ньюкаслі, Глазго та Лідсі, особливо через низьке оподаткування в Україні. Вони належать до upper-middle класу та досить вередливі.
EPAM інвестує у підбір персоналу більше, ніж у будь-що інше. У нас близько 800 людей, які займаються рекрутингом і керують спеціалістами, тоді як є лише
— Якою була ваша роль у підготовці EPAM до IPO?
Перед тим як приєднатись до EPAM, я керував кількома компаніями, які були публічними, але тоді я не брав участі у виході на IPO, а був просто найманим працівником. Отже, досвід в EPAM був для мене дуже цікавим і повчальним. Ми виходили на IPO у
Ми були однією з перших технологічних компаній, які вийшли на біржу після того, як ринки знову відкрилися. Після кризи
Досвід роботи членом правління публічної компанії дав мені навіть більше, ніж власне досвід проведення IPO. Адже рада директорів приватної компанії з одним акціонером, що має частку 50%, дуже відрізняється від ради правління публічної компанії. Щодо діяльності останньої є стільки правил, що я міг би розповідати про них тиждень і однаково не вдалося б заглибитися у жодне з них. Потрібно дотримуватись правил щодо фіскального обліку, фізичної та логічної безпеки, збалансовуючи нормативні акти у 20+ країнах (деякі з настанов суперечать одна одній, однак ви зобов’язані дотримуватись усіх). Про всі ці норми можна дізнатися лише від численних спеціалістів та юристів, які розповідають про оновлення. Для членів правління навіть щороку проводять кілька навчальних заходів, оскільки положення змінюються так само швидко, як у програмуванні з’являються нові технології.
Нині умови проведення IPO суттєво жорсткіші, ніж були у 2012 році. Є багато нових законів, які накладають нові обмеження, щоб унеможливити обман інвесторів та збільшити прозорість і контроль. Неможливо вивчити їх усі, адже вони постійно змінюються. Але точно знаю, що Нью-Йоркська фондова біржа має найсуворіші правила. Чесно кажучи, думаю, що ми не змогли б вийти на IPO, якби не два члени правління, які вже мали досвід роботи у радах директорів публічних компаній, і банкіри із Citibank та UBS, які нам допомагали.
IPO EPAM
— Які уроки з масштабування EPAM ви будете використовувати в майбутньому?
Щодо Ajax, то тут не спрацює підхід: Карл зробив це для EPAM, тож зробімо так само. Ajax розвивається в інші часи, на іншому ринку, з іншими умовами рекрутингу та іншим ринком споживачів. Ми не говоримо про єдиний шлях, щоб дістатися з точки А в точку Б. Треба знати основні принципи, щоб пройти цей шлях за нових часів і умов.
Ajax дуже відрізняється від EPAM в плані бізнесу, але найбільший виклик тут той самий — залучення висококваліфікованих фахівців, дефіцит яких відчувається у всьому світі. Це можна подолати, якщо зосередитися на побудові хорошого бренду компанії — як роботодавця для співробітників, так і продукту для клієнтів. Більшість людей хоче працювати в компанії з позитивним іміджем.
Крім того, треба сконцентруватися на дотриманні великої кількості правил, на управлінні, стабільності роботи, diversity. Інвестори не хочуть вкладатися в компанії, які невідомо як отримують прибуток. Вони повинні бачити стійку, повторювану, розширювану, прибуткову модель.
Найбільший урок, який я засвоїв, полягає в тому, що ніколи не треба думати, що те, що ти робив успішно раніше, спрацює знову. Я переконаний, що найважливіша риса підприємця — здатність постійно розв’язувати проблеми, з якими він ще не стикався.
«Головне завдання Ajax полягає в тому, щоб стрімке зростання не стримувалося через брак фахівців»
— Яка ваша стратегія IPO Ajax? Чим вона відрізняється від стратегії EPAM?
Я знаю Олександра Конотопського вже кілька років. Ми потоваришували, я давав йому поради, як і іншим підприємцям з України, Білорусі та Росії. Мені за них не платили, у цих краях я маю чимало друзів, і просто був радий допомогти. Знаєте, мої діти народилися в Україні, а син навіть планує виступати на змаганнях з регбі за Україну.
Мій досвід допоможе Ajax не наробити помилок на IPO. Так само, як колись EPAM допомогли два директори, які раніше працювали в публічних компаніях. Моє завдання — не керувати Ajax, а бути наставником для менеджерів, пильнувати, щоб компанія дотримувалася усіх міжнародних норм. Також стежу, щоб в раді правління були представлені та дотримані інтереси всіх акціонерів, співробітників та клієнтів. Звичайно, банки теж консультуватимуть компанію, вони досвідчені в цих питаннях, але зрештою їхня головна мета — заробляти гроші для своїх акціонерів, а не ваших. Незалежні директори збалансовують цю ситуацію. Звісно, бувають і win-win сценарії, коли у виграші залишаються всі, але менеджмент компанії має перестрахуватися і завжди знати, що відбувається.
— Окрім підготовки Ajax до IPO, які ще функції ви будете виконувати в компанії?
Я буду допомагати Олександру навчати команду менеджерів, готуватися до IPO, нового стилю управління та виконувати нові вимоги західної фондової біржі. Крім цього, в кожній країні, де є офіси компанії, різні закони й треба діяти згідно з ними. Наприклад, в EPAM ми повинні дотримуватися законів США, Великої Британії, Угорщини, України, Польщі тощо.
Я перший незалежний член правління в Ajax, але, імовірно, пізніше будуть і інші. Зрештою інвестори саме від ради директорів очікують гарантії того, що компанія приділятиме належну увагу принципам чесності, цілісності, безпеки, різноманіття, правильного управління та дотримуватиметься всіх норм. Це зовсім не такі процеси, як у невеликій приватній фірмі, до того ж на ринку, що лише починає розвиватися. Взагалі-то Україна в цьому плані випередила багато інших впливових держав колишнього СРСР. Ваша країна не просто вчиться робити вихід на IPO, а вже робить його. В EPAM нам став у пригоді досвід директорів, які входили до інших рад правління. Отож, коли Ajax виходитиме на IPO, я зіграю таку ж роль для неї. Моє завдання — допомогти компанії пройти цей шлях краще, швидше й не потрапити в численні законодавчі пастки.
— З чого почалися ваші відносини з Ajax Systems?
Мені потрібна була сигналізація для мого будинку в Києві, і я попросив експерта з безпеки в EPAM порадити щось. Він рекомендував Ajax. Я показав систему дружині, їй сподобалось. І я кажу: «Добре, а де її роблять?» — «В Україні». Моя перша реакція була: «Ні! Я не купую пристрої з безпеки українського виробництва! Я хочу німецькі чи японські». Але наш експерт почав пояснювати, показувати та переконав спробувати. Я оцінив надійність, функціональність і простоту використання. Ця система виявилася набагато кращою, ніж ті, якими я користувався, коли жив у США та Європі!
Потім я придбав ще одну систему Ajax для свого будинку в Іспанії. Це справді чудовий продукт. Повністю український: розроблений і виготовлений в Україні, засновники — українці. Знаєте, багато хто каже, що Amazon Ring — українська компанія. Але це не так! Це американська компанія, де американський дизайн, американський маркетинг. Ідея теж була американська. Лише команда розробників у Києві. Але це так само, як, наприклад, EPAM розробляє ПЗ для Google, SAP та сотень інших компаній. Але це не робить Google або будь-кого з цих клієнтів EPAM українськими компаніями! Тим часом в Ajax все українське.
Я спроможний інвестувати в невеликі компанії, отож зателефонував Олександру й кажу: «Слухайте, я хочу інвестувати у вашу компанію». А він відповідає: «Ми прибуткові, зростаємо, гроші нам не потрібні». Дуже шкода! Я запізнився на два роки, на жаль. Але ми стали друзями, і час від часу Олександр питав у мене поради щодо продажів і розвитку бізнесу. Це було неформальне спілкування. Крім того, Олена Кошарна (виконавча директорка Horizon Capital — ред.) добре мене знає, оскільки я брав участь у багатьох панельних дискусіях та конференціях для інвесторів, тому мене запросили до ради директорів Ajax.
До речі, багато моїх друзів, які теж мають в Іспанії вілли, купили систему Ajax за моєю рекомендацією. І я жодного разу не чув, щоб хтось із них скаржився! Люди в захваті. Я справді вірю в те, що це не тільки найкрутіша по-справжньому українська компанія, а й один з найпривабливіших та найпрогресивніших брендів у світі.
— Цього року Ajax планує подвоїти команду. Чому треба за короткий період найняти таку велику кількість людей?
Треба розуміти, що на виробництві багато чого роблять вручну, далеко не все можливо автоматизувати. Також у компанії власний R&D. Вони не запозичують інтелектуальну власність в інших, а створюють усе самі. Компанія постійно зростає, відкриває представництва в нових країнах, тому потрібно більше спеціалістів з продажу, маркетингу. Крім того, планують розробляти й нові продукти, а це потребує інвестицій в R&D. Олександр просто намагається втримати темп розвитку компанії. Насправді, коли продукт потрапляє в потрібний канал дистрибуції, фактично починає сам себе продавати. Отож головне завдання Ajax нині полягає в тому, щоб регулярно наймати найкращих українських та закордонних спеціалістів, щоб стрімке зростання не стримувалося через брак фахівців.
«Те, що офіси Facebook або Google є у вашій країні, — не показник економічного успіху!»
— Чи відрізняється рекрутинг на українському ринку від західного? Які проблеми ви бачите?
Залежить від того, про який період ми говоримо. Я вперше приїхав в Україну в часи Помаранчевої революції за президента Кучми. Тоді все було не дуже добре, Україна була в санкційному списку, ми, наприклад, не могли привезти сюди певне програмне забезпечення через санкції. У Мінську все було добре, поки Джордж Буш не назвав Лукашенка останнім диктатором у Європі. Відтоді Білорусь стала непопулярною, важко було приводити сюди клієнтів. А Путіна, навпаки, тоді розглядали як чудового партнера. Пізніше популярнішою стала Україна.
Напевно, нині в Україні ринок праці гарячіший, більш конкурентоспроможний та наповнений талантами, ніж у Білорусі та Росії. Але врешті-решт це не найважливіше. Ми маємо бути представлені на будь-якому ринку, якнайкраще виконувати свою роботу та зосередитися на утриманні спеціалістів. Загалом ми добре справляємося з утриманням Middle-фахівців. Найбільша проблема нині полягає в тому, що стартапи з венчурним капіталом у Білорусі та Україні забирають таланти у великих відомих компаній. Ajax зростає, а тим часом є менші компанії, які теж хочуть займатися IoT. Звісно, вони почнуть шукати фахівців серед співробітників Ajax. Класно ж залучити спеціаліста з хорошої компанії, правда? На жаль, ми не можемо зупинити це. В EPAM, наприклад, є люди, які залишали компанію, щоб заснувати стартап, і поверталися через три роки, коли він провалювався.
— Наскільки конкурентоспроможний український ІТ-ринок у світі, на вашу думку? Які його переваги та недоліки?
Ринок дуже конкурентоспроможний. Недолік — його висока вартість. Це найдорожче місце за межами ЄС. Дорожче, ніж Росія та Білорусь, тому що у вас багато людей і висока якість роботи. Українські зарплати вищі за російські та білоруські. Але це було б мінусом, лише якби ви намагалися продати неякісні послуги. Для лідерів ринку, які багато інвестують у людей і намагаються виконувати роботу якнайкраще, виправдано ставити преміальну ціну за преміальну якість послуг. Зрештою, річ не в рейті. Тільки недалекоглядні покупці орієнтуються на ціну. Пригадую, я спілкувався з однією великою компанією в Європі. Там казали: «Так, ваші спеціалісти чудово впоралися, нам все сподобалось, але є інші спеціалісти з рейтом на 4 долари за годину нижчим, тому, будь ласка, підкоригуйте ціни». Я відповів: «Ясно, до побачення!». Що тут ще скажеш? Porsche — крута машина, і якщо ви хочете круту, то оберете саме Porsche, бо дешевше авто не має таких самих характеристик. Це ж геть різне.
Так, Україна найдорожча за межами ЄС. Але тут хороші люди, гарна культура, добре знання англійської, західний менталітет, відкрите суспільство, сюди легко дістатися, а також країна геополітично популярна. Американці та європейці люблять Україну. Видно, що вона намагається рухатися в західному напрямку, хоча, звісно, є багато сумнівів щодо того, наскільки якісними, справжніми та швидкими є реформи. Але все ж іноземці щиро вірять, що Україна ближча до Заходу. Отже, річ не в ціні. Це велика країна з безліччю хороших інженерів. Однак останнім часом Україна ставить настільки високі ціни на IT-послуги, що може сама ж сповільнити своє зростання. Адже за ці гроші клієнти знайдуть не менш талановитих інженерів у Канаді, Штатах, Великій Британії тощо, хоч і в меншій кількості.
— Багато українських ІТ-компаній намагаються перейти від аутсорсингу до розробки власних рішень. Наскільки конкурентоспроможними вони можуть бути, на вашу думку?
Я займаюся цим бізнесом уже 39 років (почав кар’єру в IT у 19, коли покинув університет, влаштувавшись спеціалістом з виробничих систем — схоже на нинішню посаду бізнес-аналітика — в комп’ютерній компанії). Загалом я бачив багато сервісних компаній, які намагалися стати продуктовими, і навпаки. Понад 80% з них це не вдалося. Це зовсім інша бізнес-модель, яка потребує іншого способу мислення, принципів.
Більшість тих, хто намагається перейти до розробки власних рішень, вважає, що з іншого боку трава зеленіша. Але максимум одна з 10 продуктових компаній стає успішною. Як гадаєте, скільки аутсорсингових компаній провалюються? Близько до нуля. Навіть ті фірми, якими погано керують, які наймають не найкращих людей, зростають на 10% на рік. На цьому ринку вистачає місця для всіх. Але люди забувають, що сам факт того, що ви розробили шматок коду для певної компанії, не означає, що ви зможете продати цей код ще комусь.
Усі, хто хоче почати продуктовий бізнес, думають, що це просто. Вони щороку бачать
Знаєте, скільки коштує розробка невеликого ІТ-продукту?
— Що потрібно зробити Україні, щоб ІТ-гіганти та інші провідні компанії відкривали тут свої офіси? Чи нам усе ж краще зосередитися на розвитку власних продуктових компаній?
Цю тему часто обговорюють. Наведу кілька найбезглуздіших аргументів, які я чув. Не буду згадувати, хто говорив, але це відомі люди. «У нас немає продуктових компаній і немає Facebook та Google в Україні через те, що аутсорсингові компанії забирають всі таланти і для продуктових компаній не залишається інженерів». Яка нісенітниця!
Погляньмо на Нідерланди, Велику Британію, Австрію, Швейцарію, Францію, Данію — де їхні власні Google та Facebook? Там їх немає. Чому? Та тому що Америка домінує у сфері технологій! Там гарні продажі, маркетинг, найбільший ринок, вільний від втручань (принаймні був до приходу колишньої влади в США). Чому ж, наприклад, в Англії немає власного Facebook чи Google? Власні Facebook?або Google у вашій країні не є показником економічного успіху!
Крім того, Україна стала демократичною державою й почала наближатися до рівня високорозвинених країн лише за останні півтора десятка років. Вам ще треба багато вчитися — і юридично, і політично, і економічно. У 2003 році мене побили поліцейські у Києві, бо я не мав із собою паспорта і відмовився дати їм хабаря. Паспорт за українським законодавством я не зобов’язаний носити з собою. Корупція була жахливою! Це ж було лише трохи більше ніж 10 років тому. А вже нині ви хочете бути прогресивнішими за Британію? Спустіться на землю!
Ще важливий момент: Штати навчають мало програмістів, більшість тих, хто там працює, — іммігранти. Також США — найбільший у світі споживач ІТ-аутсорсингу з інших країн. Однак вони успішні, нині там розміщується більшість технологічних єдинорогів і великих гравців. Чому? Завдяки продажам, маркетингу та бізнес-навичкам, ринкам капіталу та підприємництву, а не завдяки наявності програмістів. Успіх продуктів залежить від розуміння ринку, того, що хочуть клієнти, і того, як їм це надати, від побудови бренду та маркетингової присутності. Самих лише розумних R&D-спеціалістів недостатньо.
Чому Ajax успішний? Їхній продукт має гарний вигляд. У компанії чудовий сайт, вона має хороший месидж у продажах. Олександр наймає класних сейлзів. Цього бракує багатьом компаніям у Росії, Україні та Білорусі. В Україні не престижно бути продавцем. Ця професія не належить до благородних, бажаних, соціально прийнятних. На сейлзів дивляться зневажливо. Але знаєте, наприклад, для EPAM моя робота з продажу контрактів така ж важлива, як і робота Аркадія та інших людей з розвитку інженерних ресурсів. Одного без іншого не буває.
IPO EPAM
І ще одна думка щодо розвитку продуктових компаній. EPAM втрачає
Насправді я вважаю, що такі компанії, як EPAM, Softserve та інші гравці аутсорсингової екосистеми, вирощують кадри, які потім можуть найняти стартапи, зокрема на управлінські позиції. Наші спеціалісти здобувають досвід у провідних компаніях світового рівня, працюють відповідно до передових технічних і бізнес-стандартів. За кілька років вони вже мають суперцінні навички. І потім цих людей у нас забирають стартапи. Фактично ми є «безкоштовним» університетом для ринку приватного капіталу! «Челсі» не міг би існувати без футбольних клубів для підлітків — там він бере нових гравців. Так само й ми підживлюємо продуктові компанії.
Торік, коли я зустрівся з президентом Зеленським, його командою та ІТ-лідерами в Канаді, ці питання обговорювались. Тоді я сказав те саме, і це знайшло відгук у канадських та українських бізнес-колах.
Ще один аргумент, який часто наводять політики в Україні, — у нас так багато талановитої молоді, але вона не має доступу до капіталу. Я був найманим працівником ледь не до свого
— Український уряд пропонує запровадити новий правовий режим — Дія City, щоб створити більш прозорі умови ведення бізнесу в Україні, залучити іноземних партнерів. А зараз схоже на те, що хочуть скасувати масову схему ФОП. Як на вашу думку, ФОП-контракти справді не дають українським компаніям розвиватися глобально? Як до цього ставляться іноземні клієнти? Чи потрібно змінювати правовий режим для українських компаній, щоб вони могли розвиватися, і що це дасть?
Я не думаю, що яка-небудь країна може мати ставку оподаткування
Вирушаю з Будапешта в Київ, щоб відкрити офіс в Україні, 2005 рік
Але це питання стосується не лише ІТ. Багато підприємств використовують схему ФОП. Я не вважаю, що це справедливо вносити зміни лише для однієї галузі. Якщо змінити оподаткування різко, то багато високооплачуваних фахівців покинуть країну і дуже швидко ми відчуємо гостру нестачу спеціалістів. Клієнти та роботодавці підуть і не повернуться. Вам потрібно підвищувати ставку на один відсоток на рік або на півтора відсотка протягом кількох років, поступово, поки податок на прибуток приватного підприємця не наблизиться до стандартного податку на прибуток працівника.
Дохід Білорусі від експорту ІТ лише на третину менший за дохід України. Тим часом населення там — тільки 9 мільйонів. Чому так? Лукашенко був перший, хто організував технологічний парк, він придумав нову систему —
Якщо уряд хоче щось зробити, щоб допомогти людям та економіці, насамперед він мав би звернути увагу на експортерів. Тих, хто приносить в Україну іноземну валюту, податки та інвестиції. ІТ-галузь дає мільярди доходів від експорту. І ось тут з’являється простір для фаворитизму та корупції. Багато компаній, такі як Dell, Microsoft, Hewlett Packard та інші, які імпортують продукцію — ліцензії на апаратне або програмне забезпечення, що продають роздрібним клієнтам і компаніям в Україні, — також хочуть преференцій. Але чи економічно вигідно для України, якщо IBM продасть тут тисячу комп’ютерів? Або Microsoft продасть в Україні ліцензії на мільярд доларів? Скільки людей вони тут наймуть? Сто? Триста? Який зиск економіці України від їхнього бізнесу? Вони виводять гроші та погіршують платіжний баланс країни, а не поліпшують його.
Америка надає Boeing, IBM, оборонним та фармацевтичним компаніям значні податкові пільги. Чому? Тому що вони експортують зброю, літаки, ліки на мільярди доларів. В Європі Airbus отримує спеціальні привілеї щодо податків та експлуатаційних витрат. Чому? Тому що вони прагнуть експортувати аеробуси. Якщо люди в Україні хочуть купувати іноземні товари, дозволяйте їм це без обмежень, але немає жодної причини, чому ви маєте надавати податкові пільги, щоб зробити це простішим або вигіднішим.
«Це найбільша помилка інженерно-орієнтованих підприємців — вони прагнуть створити рішення, а потім роками з’ясовують, які проблеми можуть вирішувати за його допомогою»
— Ви працюєте в ІТ-галузі понад 39 років. Що кардинально змінилося за ці роки, а що залишилося незмінним?
Нині всі найбільші компанії на фондовій біржі — це технологічні компанії. Технологічна галузь домінує у всьому світі. Якби мені сказали, що так буде, наприкінці
Я потрапив у IT-галузь випадково — планував бути вчителем математики. Якось знайомий зі спортзалу розповів мені про вакансію в IT-компанії, і я вирішив взяти рік відпустки в університеті, щоб трохи заробити грошей. Мені було 19 років, коли я склав письмовий тест з математики й мене взяли в ICL, яка в ті часи була британською IBM. У перший день на роботі я вперше в житті побачив комп’ютер. Моя реакція була: «Оце й усе?!» Він був схожий на помаранчевий холодильник без дверей. Я очікував побачити мерехтливі ліхтарики, стрічки зі звуковими сигналами, як у фільмах. Нині мій
Компанія, де я тоді працював, допомагала клієнтам комп’ютеризувати виробничі процеси. Мені дали гарну машину, оплачували пальне та запропонували хорошу зарплату, вищу за ту, що отримував викладач з
— Ви були співзасновником кількох компаній. Що, на вашу думку, є ключовим у створенні успішного ІТ-бізнесу та в управлінні ІТ-компанією?
Вікно можливостей для створення ще однієї EPAM, Luxoft або GlobalLogic закрите. Багаті стають багатшими, а бідні — біднішими. З часом великі просто придбають менших. Думаю, сьогодні найбільш перспективним є нативне ПЗ, що робить життя людей та бізнесу простішим та ефективнішим. «Нативне», тобто те, в якому головне — взаємодія з користувачем, а не технології. Звичайно, є ринок і для хороших пристроїв. Наприклад, є фантастичний український маленький годинник для людей з проблемами серця, який називається Mawi band, він стежить, щоб користувачі правильно виконували фізичні вправи. Мій юрист інвестував у цю компанію. І я знаю українських спеціалістів, що працюють над пристроєм для моніторингу здоров’я тварин. Хтось із цього сміється, бо не вірить в успіх. А знаєте, скільки коштує хороший кінь? Кілька сотень тисяч доларів. Моя машина коштує стільки ж, і у мене є монітор двигуна.
Я роблю due diligence (незалежне оцінювання — ред.) для приватних та венчурних компаній і щороку переглядаю приблизно сотню концепцій стартапів і компаній на ранній стадії розвитку. І близько 75 з них винаходять технологію, продукт чи ідею і намагаються зрозуміти, що з нею робити далі. Це найбільша помилка інженерно-орієнтованих підприємців: вони прагнуть створити рішення, а потім роками з’ясовують, які проблеми можуть розв’язати за його допомогою. Найкращі підприємці спершу визначають проблеми, які насправді турбують людей, або — ще краще — знаходять ті, які просто необхідно вирішити. А вже потім працюють над технологіями, завдяки яким це вдасться втілити. Люди завжди будуть платити за продукт, який розв’язує проблему. Особливо якщо вартість невирішення проблеми висока.