Март 17

«Політична ситуація пришвидшила вихід на місцевий ринок». Як білоруські IT-компанії відкривали офіси в Україні

За словами Михайла Федорова, міністра цифрової трансформації, близько 40 білоруських IT-компаній переїхали в Україну. Частина перевозила своїх працівників через загострення політичної ситуації у більш безпечне місце, хтось же уже давно розглядав Україну як майданчик для розширення бізнесу, а загострення ситуації лише каталізувало цей процес.

Як повідомив керівник директорату цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України Олександр Компанієць виданню dev.by, лише за серпень-вересень 2020 року кордон з Україною перетнули 50 тисяч білорусів. Особисто до нього за консультацією зверталися до 1000 айтішників. 25 білоруських IT-компаній отримали вказівки про те, як відкрити юридичну особу в Україні. Мінцифри створило проєкт «IT Relocate Білорусь», що є, по суті, покроковою інструкцією білоруським IT-фахівцям для переїзду та легалізації в Україні.

Ми вирішили дізнатися, наскільки легко білоруським IT-компаніям було легалізуватися в Україні, яку підтримку надавала держава і громадські організації, з якими проблемами вони зіткнулися під час оформлення документів і релокейту працівників, чи вигідною є для них система оподаткування в Україні і які професії найбільш затребувані на нашому ринку. Ми звернулися до 15 IT-компаній, які, за словами громадських організацій та колег, переїхали в Україну, але далеко не всі були готові це публічно обговорювати. Дехто відверто відповідав, що уникає такого спілкування через загострення політичної ситуації в Білорусі.

Далі історії трьох IT-компаній — від ідеї про необхідність відкриття офісу в Україні до реалізації та найближчих планів.

Gismart

Компанія спеціалізується на створенні музичних розважальних застосунків, казуальних і гіперказуальних ігор і виданні сторонніх мобільних програм. Штаб-квартира розташована в Лондоні, є офіси в Мінську, Пекіні та Києві. Всього в компанії працюють 370 осіб, з яких 75 — у Києві.

Офіс у Києві відкрили на початку 2020 року, щоб розширити ігровий напрям. Україна цікава як насиченим ринком спеціалістів, так і з погляду умов ведення IT-бізнесу. За весь час за програмою релокації з Мінська в Київ переїхали 30 співробітників.

В Україні компанія вже найняла 50 спеціалістів і планує 2021 року взяти на роботу ще 50–100 людей. Офіс у Мінську працює в штатному режимі.

Євген Нагель, адміністративний директор Gismart

У середині 2019-го ми задумалися над тим, щоб розширитися і відкрити офіс в Україні, в кінці року активно займалися цим питанням і на початку 2020-го відкрилися. Одразу після того й почався карантин. Готували документи впродовж двох-трьох місяців. Консультувалися з юристами, а з державними органами чи структурами не взаємодіяли. Допомоги сторонніх організацій теж не потребували. Легалізуватися не було складно. Найважче було знайти офіс, який би нас задовольнив. Врешті зупинилися на бізнес-центрі «Леонардо». Чудове місце з гарним краєвидом, щоправда, вже трохи малуватий для команди.

Ми обрали Київ, бо тут добре розвинутий IT-ринок, є багато профільних компаній і фахівців, які нам потрібні. Для нас важлива і близькість локації до Мінська, адже так легше організовувати зустрічі команд, які складаються як з українських, так і білоруських фахівців, що працюють над одним проєктом. Я не бачу в цьому місті недоліків, окрім часом нестабільної політичної ситуації, але, як показав досвід, вона ніколи не була критичною для IT-бізнесів.

Податкове навантаження в Білорусі та Україні схоже. Я сказав би, що воно більше на користь України, бо в Білорусі податки зросли. Періодично спалахують суперечки щодо взаємодії з ФОПами, але поки що це лише розмови, якщо виникнуть реальні проблеми, тоді будемо їх вирішувати. В Білорусі система оформлення працівників більше нагадує підрядні відносини в Україні. В українському офісі ми оформлюємо персонал як через ФОП, так і за трудовими договорами. Це пов’язано з програмою релокації — на сьогодні з Мінська в Київ переїхало майже 30 наших працівників. У них гостро постало питання легалізації з отриманням посвідки на проживання. Для цього їм був потрібен дозвіл на роботу. Саме для них ми отримували дозвіл, офіційно працевлаштовували. Якщо ж це місцеві фахівці, яким звично співпрацювати через ФОП, то ми обираємо цю систему. У нас досі діє релокаційна програма: якщо працівник виявляє бажання переїхати до України, то ми в цьому допомагаємо.

З проблемами ми зіткнулися тоді, коли Україна перейшла в жорсткий карантин. Ми щойно відкрили офіс і почали найм. Ми не зверталися ні до кого по допомогу, але вдячні українській державі за те, що, коли почався локдаун, у білоруських айтішників був пріоритет для перетину кордону, потім термін їх перебування збільшили з 90 днів до 180. Це нам допомогло налагодити систему легалізації людей, які переїхали з Білорусі. Також відзначу дуже лояльне ставлення до білорусів в Україні, принаймні до IT-фахівців, про що можу судити з власного досвіду.

В Україні та Білорусі ми шукаємо фахівців різних напрямів, зокрема розробників, тестувальників, маркетологів, представників продуктових і адміністративних спеціалізацій. У нас постійно є вакансії.

Щодо подальшого розвитку київського офісу ми ще не визначилися. Здавалося б, офіс потребує розширення, однак пандемія внесла свої корективи. Ми постали перед дилемою. З одного боку, фахівці звикають до того, що в них є певна свобода переміщення і можливість працювати з будь-якого міста, а з іншого — потреба в особистому спілкуванні та комунікації не задовольняється. Базова позиція нашої компанії полягає в тому, що, щоб робити круті продукти, потрібен живий обмін ідеями.

Великий емоційний заряд і драйв неможливо отримати в месенджерах без живого спілкування. Від цього, зокрема, страждають люди творчих спеціальностей, наприклад, маркетологи, яким легше генерувати ідеї в команді. Ті, хто пише код і потребує максимальної концентрації, можуть працювати вдома, напевно, навіть ефективніше. Та ми все ж прихильники думки, що, коли обмеження будуть зняті, варто повертатися в офіс. Ми будемо старатися зробити його максимально безпечним і комфортним, щоб туди хотілося приходити.

Звичайно ж, якщо світові тренди будуть інакшими, ми будемо змушені адаптуватися. Нині у нашій компанії працюють фахівці з Харкова, Одеси, Вінниці. В Мінську в офіс виходить орієнтовно 30% співробітників, у Києві — 50%.

Softteco

Займаються аутсорс-розробкою сучасних web-рішень і систем на базі Java, .NET, Node.js з використанням JavaScript-фреймворків Angular і React. А також розробкою як Native (Swift, Kotlin), так і багатоплатформних (Flutter, React Native) мобільних застосунків.

Усього в Softteco працює до 300 осіб. Головний офіс в Мінську, є філії в Гомелі та Києві.

Компанія не ставить собі за мету релокейт білоруських працівників в Україну, планує формувати команду з місцевих спеціалістів. Рішення про розширення було ухвалене ще 2019 року, а у 2020-му вдалося відкрити офіс. Компанія лише оголосила про офіційне відкриття офісу в Києві, тому поки там працює два працівники адміністративного персоналу. Вони й займуться формуванням української команди. Так, у 2021 році Softteco прагне залучити 30–40 українських спеціалістів. Водночас хочуть налагодити тісну співпрацю між офісами з періодичними відрядженнями для обміну досвідом, тому місце обирали з гарним транспортним сполученням.

Нині більшість співробітників працює віддалено, вони не прив’язані до офісу чи місця проживання. Компанія готова надавати таку можливість і після пандемії. Офіс у Мінську працює в штатному режимі, однак з 270 співробітників через пандемію на роботі можна зустріти 10–15%.

Сергій Зеневич, CTO, Co-Founder в Softteco

У 2019 році ми ухвалили рішення щодо розширення. В Україні нас зацікавило те, що тут велика кількість IT-фахівців, які не поступаються в професіоналізмі білоруським. 2021-й — це рік апробації, а вже за його підсумками ми зможемо будувати більш глобальні плани.

Нам рекомендували розглянути для відкриття представництва Львів, Харків і Одесу, але ми обрали Київ. У Мінська з ним гарне авіасполучення та автомобільна дорога. А ще у нас є офіс в Гомелі, до якого зі столиці України рукою сягнути. Ми розраховуємо, що білоруси будуть їздити в Київ, а українці в Мінськ і Гомель. Передбачаємо, що люди з різних офісів займатимуться одними й тими ж проєктами, тому важливо, щоб у будь-який момент хтось міг приїхати на 1–2 тижні та попрацювати разом. До пандемії ми навіть практикували тимбілдинг з іноземними командами. Їздили до них переймати досвід, до нас приїздили замовники. Це зміцнює команду. До того ж, як я розумію, основна IT-тусовка все-таки зосереджена в Києві, тому вибір був очевидний.

Податкові системи України та Білорусі схожі. Те, що нам не дуже подобається в Україні, — це переважно оформлення IT-спеціалістів через ФОП. У Білорусі всі працюють через Парк високих технологій (ПВТ) — спеціальний податково-правовий режим для IT-галузі. В Білорусі працевлаштування через ФОП — правопорушення.

Ми очікуємо в Україні появи аналогу ПВТ — Дія.City. В Білорусі теж є індивідуальне підприємництво і спрощена система оподаткування, але згідно із законом, якщо працівник перебуває в офісі та постійно отримує заробітну плату, то з ним укладають трудовий договір і він має бути оформлений у штат. Мені така модель більш близька і зрозуміла. За нинішніх умов в Україні, оформивши всіх працівників за КЗпП, ми випадемо з економіки й не зможемо платити конкурентну заробітну плату, тож маємо грати за українськими правилами.

Щоб білорусам легалізуватися в Україні, їх потрібно брати в штат і оформлювати за КЗпП, та я не думаю, що буде багато охочих до релокейту в нашій компанії. Нам цікавіше знаходити працівників і партнерів в Україні, а тут керуватимемося принципом «до чужого монастиря зі своїм уставом не пхайся». Ми плануємо працювати за тими правилами, які всім зрозумілі, тобто через ФОП. Кілька наших білоруських фахівців спробували пожити в Україні і або повернулися, або переїхали в інші країни. Ще кілька планують релокейтитись сюди у квітні. Ми, звичайно, допомагатимемо отримати посвідку на проживання. Сприяє те, що Україна дозволила IT-працівникам залишатися працювати до пів року, бо 90 днів дуже мало, щоб зрозуміти, чи хочеш ти жити в Україні і в якому місті. Тепер часу достатньо, щоб визначитися і починати займатися документами.

У середині жовтня 2020 року ми вирішили відкрити офіс в Києві, а в середині грудня уже мали його. За рекомендаціями колег у столиці обрали Unit.City. Поки що це кімната на 2–4 людини, але ми маємо всі можливості для розширення. В інноваційному парку є все, що потрібно: мітинг-руми, скайп-бокси, кухні й навіть більше.

Складнощі були пов’язані з пандемією. Всі документи довелося оформлювати та готувати віддалено. Ми робили різні довіреності, а потім надсилали в Україну, врешті приїхали на один день і все оформили. Напевно, вийшло б легалізуватися ще швидше, якби не обмеження з перельотами. Ми не зверталися по допомогу до держави, але, звісно, консультувалися з юристами. Маю гарного знайомого, що працює у сфері інвестиційних послуг. Він порадив юристів, підтвердив, що вести бізнес в Україні можна.

Враховуючи те, що пандемія внесла свої корективи й запанував віддалений формат роботи, думаю, що ми будемо працевлаштовувати людей по всій Україні. Спеціаліст сам зможе вирішувати, де йому зручніше працювати. Якщо ми побачимо, що в Харкові у нас є 2–3 фахівці, то цілком зможемо винайняти для них коворкінг. Нині маємо в Києві HR’а і директора київського офісу, завдання яких сформувати українську команду. З Мінська ми допомагаємо їм розв’язувати питання з технічними співбесідами та продажами. На українському ринку нас цікавлять саме інженерні спеціальності, бо решти фахівців не бракує у Мінську.

Надалі ми не плануємо нікого змушувати ходити в офіс, головне, щоб роботу виконували якісно і в погоджений термін, а замовник був задоволений. У Мінську маємо офіс (1500 м²). На початку 2020 року, ще до пандемії, ми планували розширення, але вчасно зупинилися. Офіс не скорочували, працівникам сказали: «Хочете — приходьте. Все функціонує: кухня, є всі умови, до яких ви звикли. Якщо ж вам комфортно, то залишайтеся вдома». У Мінську в офіс виходить 10–15% працівників із 250. В Гомелі у нас працює до 50 людей, які 100% постійно виходили в офіс.

Насправді ми давно готові до віддаленої роботи. В нас були співробітники, які жили за 400 метрів від офісу і працювали з дому. Тут важливо, щоб це був не джуніор, а досвідчений спеціаліст. У нас були хлопці, які їздили зимувати на Балі, в Таїланд. Ще тоді ми переконалися, що якщо людина відповідальна, то вона виконуватиме свою роботу якісно і неважливо звідки. Джунам ми рекомендуємо перші 2–3 місяці виходити в офіс, долучаємо ментора, але поступово готуємо до думки, що їм доведеться працювати й дистанційно.

«Політика» нашої компанії полягає в тому, що працівник має бути мобільний. Людина працює з офісу, але за потреби, якщо, приміром, дитина захворіла чи зламалася пральна машинка, може залишитися вдома. Ми купуємо своїм фахівцям суто ноутбуки, щоб вони завжди були гнучкими, тож не надто й помітили, коли всі перейшли на роботу з дому.

PandaDoc

Компанія розробляє SaaS-продукт, який допомагає бізнесам ефективно керувати документами в організації — це і генерація «розумних» документів, електронний підпис, workflows, автоматизація.

У компанії працює 490 людей, з яких понад 60 в Україні. Штаб-квартира розташована в Сан-Франциско. Також є офіси в Мінську, Києві, Лісабоні, Сент-Пітерсбургу (США, штат Флорида), на Філіппінах, є багато віддалених працівників по всій Європі.

На початку 2020 року було ухвалено рішення відкрити офіс у Києві. Компанія розглядала та аналізувала ще багато локацій і юрисдикцій у Польщі, Балтійських країнах, Кіпрі, Ізраїлі та Ірландії. Україна набрала найбільше балів. За словами компанії, тут великий потенціал для зростання, який уже підтвердився на практиці. В Україні багато гарних спеціалістів (особливо у сфері дизайну, розробки та продуктового менеджменту).

IT-ринок ширший, а також є Sales, CSM, AM, Marketing-спеціалісти, і це дає можливість будувати повноцінний офіс з потужним R&D-центром. Додаткових балів Україні додали схожа з білоруською культура, мовна група, що дає змогу швидше адаптуватися до нової локації.

Офіс у Києві — це стратегічна мета компанії 2021 року. Нині тут уже відкрито понад 200 вакансій. Зараз у PandaDoc працюють 59 українців. Офіс в Мінську функціонує в штатному режимі.

Сергій Борисюк, СТО PandaDoc

Ми задумувалися про відкриття офісу в Україні ще до загострення політичної ситуації в Білорусі, тому що активно і швидко зростаємо. Політична ситуація в Білорусі пришвидшила цей процес, але не була ключовою причиною. Ми хотіли відкривати для себе нові ринки та збільшувати найм працівників конкретних напрямів, наприклад, Python-стеку, складного JavaScript, тому що на одному ринку гарних спеціалістів обмаль. Ми подивилися, які маємо опції, і зрозуміли, що в Україні багато талантів.

Є низка переваг. По-перше, ринок фахівців у тих стеках, що ми дивилися, в 4–5 разів перевищує білоруський. По-друге, в Україні сильна експертиза більшою мірою в аутсорсинговому бізнесі та меншою — в продуктовому. Нині ми бачимо більший інтерес до продукту, коли розробників цікавить робота над чимось конкретним, коли вони бачать кінцеву мету, а не лише шматок коду. Спочатку ми помітили цю зацікавленість у Білорусі, тепер цей тренд спостерігаємо в Україні. По-третє, англійська в українських IT-фахівців на гарному рівні, якщо порівнювати зі схожими ринками сусідніх держав. Я кажу не лише про розробників, а й про Customer Success, Support. По-четверте, схожий менталітет, не без відмінностей, але легко знаходити спільну мову з людьми.

COVID-19 для безпеки наших співробітників змусив нас стати ремоут-компанією, тож на той момент, коли ми відкрили для себе Україну, вже пропрацювали пів року віддалено і зрозуміли, що це ефективно. Обираючи персонал, ми не обмежувалися одним містом. У нас працюють люди зі Львова, Харкова, Одеси. Вони не готові до переїзду в Київ. Ми вирішили, що будемо ремоут-компанією, водночас точно матимемо хаб — офіс у Києві, куди можна прийти за потреби.

Ми ухвалили рішення про відкриття офісу в Україні в серпні 2020 року, в жовтні зареєстрували компанію. У грудні оформили посвідку на проживання тим, хто переїхав, і почали наймати українців. У грудні відкрили невеликий офіс у коворкінгу, але на цей момент у нас уже було працевлаштовано до 50 людей. Нас підтримало багато колег-українців, які познайомили нас із СЕО IT-компаній, які нам дуже допомогли. Також отримали значну допомогу від Мінцифри: конкретні списки документів, порядок дій, що і за чим реєструвати. Вони були готові навіть піти з нами у міграційну службу і подати пакети документів, щоб разом розібратися в процесі. З юристами ми теж працювали, але до громадських організацій по допомогу не зверталися. Лише особисті знайомства — друзі та колеги, яким ми дуже вдячні.

Нині у Києві за нами зарезервована лише частина коворкінгу. Туди приходять укласти договори, отримати техніку й таке інше, але за потреби там можна і попрацювати. Вся структура вже вибудувана, але великого офісу на 150 людей поки немає. Всі офіси працюють віддалено, і вихід на роботу — це радше виняток. За потреби там може зібратися команда, щоб обговорити деталі проєкту. В Білорусі до 20% працівників виходять в офіси, в США всі повністю працюють дистанційно, як і в Україні.

Щодо податкового навантаження. В Україні є дві системи взаємодії — це контракти з ФОПами, яку використовує більшість гравців на ринку, і найм у штат. Податкове навантаження залежить від форми працевлаштування, за якою ви працюєте. Якщо це співпраця через ФОП, то воно менше, ніж у Білорусі, бо там є податок на доходи, який включено у зарплату, він становить 13%, а також відрахування у Фонд соціального захисту населення. Разом це виходить більше, ніж в Україні. Нам би хотілося розвивати повноцінний офіс з різними функціями, тому мені складно однозначно сказати, яка податкова система вигідніша — українська чи білоруська, але податкове навантаження — це лише одна з багатьох складових, за якими ми обираємо країну для розвитку.

Нині у нас гібридна модель працевлаштування. Білорусів легше оформити в штат, хоча податки й вищі. Інша модель отримання постійного місця проживання ще не вибудувана, тому поки що, попри великі податки, ми працевлаштовуємо їх саме за КЗпП. Наразі в Україну переїхало орієнтовно 25 білорусів. Це був їхній особистий вибір, пов’язаний з політичною ситуацією, і ми, звичайно, хотіли допомогти. Крім цього, такий релокейт є позитивним під час відкриття нового офісу для поширення культури компанії на новому ринку. Приїздять люди, які вже добре розуміють, як взаємодіють відділи, як налаштувати комунікацію. Крім цього, вже 50 людей ми найняли в Україні, вони змішуються і переймають цю взаємодію. Але в часи пандемії, звісно, це не так ефективно, як мало б бути.

Зазначу, що ми від початку не дуже ефективно побудували процес релокейту. Ми вирішили, що якщо є опція постійного місця проживання, то треба зібрати певний список документів, податися і все буде добре. Ми не врахували нюансів: збір цих документів — складна і поки що неналагоджена процедура. Якщо людина вже в Україні, треба давати запит на деякі документи в держоргани Білорусі й довго чекати.

Ми в Білорусі не звикли до сірих схем, а тут не завжди вдавалося робити все швидко і водночас легально. Ми зрозуміли, що це не проторена стежка, часто навіть працівники держустанов не знали, як діяти, бо оформляли ці документи вперше чи вдруге в житті. Траплялося, що ми приносили папірець, запитували, чи він підходить, а працівники стинали плечима: «Не знаємо».

А от шлях з наймом у штат і отриманням посвідки на проживання всім зрозумілий, тож надалі ми діяли за цим другим варіантом. Це працює не лише в IT, а й в будівництві, наприклад. Ми змінили коней на переправі, бо зрозуміли, що не зможемо за 90 днів встигнути допомогти людям оформити постійне місце проживання в Україні. Процес був болючий, але на сьогодні ми його завершили. Всі наші працівники легалізовані.

Я вбачаю тут великі можливості для України: спростити цей процес, зробити його зрозумілим, з мінімумом документів і розв’язати проблему з отриманням посвідки на постійне проживання для ФОПів хоча б для IT — це, на мій погляд, велика можливість залучити гарних фахівців і додаткові податки в державну скарбницю. Я переконаний, що цей процес нескладно оптимізувати, просто за це потрібно взятися. Тут, звичайно, є багато сторін, зокрема Державна міграційна служба, Міністерство цифрової трансформації, але за бажання Україна може це реалізувати найближчим часом.

На українському ринку нам потрібні насамперед розробники Python, Java, спеціалісти зі складного JavaScript, фронтенду, тестувальників теж шукаємо. У нас відкриті вакансії з підтримки і Customer Success, дизайну і маркетингу. Планується повний спектр послуг, а не лише розробка.

Щодо плану на офісні приміщення, то ми як точку перегляду цієї практики обрали літо 2021 року. Але розуміємо, що не повернемося туди на 100%. Це буде гнучка система, коли хтось постійно працюватиме з дому, будуть гнучкі робочі місця і, звичайно ж, хаби, куди можна прийти, якщо вдома немає зручного окремого місця для роботи. Наразі у нас є співробітники не лише з різних міст, а й країн, і надалі ми плануємо наймати фахівців незалежно від їхнього місця проживання. Це відкриває великі можливості для нас як компанії, адже ми можемо брати на роботу найсильніших спеціалістів, не обмежуючись одним регіоном. Наприклад, у 2020 році ми відкрили для себе не лише Україну, а й Португалію.