Март 16

IT-зимівля в Домінікані. Як облаштуватися, ефективно працювати і встигати жити

Нікіта Галкін — програміст, який останні півтора року працює в американському стартапі Formelife. Член програмного комітету JS Fest, доповідач на конференціях. У грудні наприкінці 2020-го Нікіта з дружиною переїхали у Домініканську Республіку, щоб провести там зиму. Тут, каже, зумів організувати свій робочий день так, щоб менше, але водночас продуктивніше працювати, встигати жити, насолоджуватися морем, природою, їжею та почуватися здоровішим. До того ж витрати у подружжя тут приблизно такі ж, як були в Києві.

В інтерв’ю читайте про те, як сім’я вибирала країну для зимівлі, скільки коштувала подорож і які переваги життя на острові відкрила для себе.

Чому Домінікана

Така думка в мене з’явилася ще кілька років тому. У 2016-му я працював у Ciklum, де співробітники мали змогу на кілька тижнів поїхати в інший офіс компанії у Малагу в Іспанії. Мені запала в душу ця ідея, але дотепер не випадало спробувати. Цього разу все зійшлося: і мої робочі умови, і дружини, яка перейшла працювати онлайн через пандемію.

Вибираючи між країнами, я зважав передусім на те, куди можна летіти в реаліях COVID-19. А ще брав до уваги часові зони: працюючи з Києва, я мав 10 годин різниці в часі з офісом у Сан-Франциско. З Домініканою вона становить тільки 4 години. Якщо в Києві мій перший робочий дзвінок починався о 7-й вечора, то тут — у середині дня. До цього часу я вже встигаю багато чого зробити, а коли робочий день закінчується (орієнтовно о пів на 5 вечора), то ще маю час з’їздити на пляж. Домінікана в плані роботи із замовником зі США стала чудовим варіантом.

Домінікана є острівною державою, вона займає 2/3 частини острова Гаїті (решта — власне держава Гаїті). Тут орієнтуються на потік туристів із США та Канади. З Нью-Йорка сюди летіти 2–3 години, для американців тут усе дуже дешево (можна порівняти з Єгиптом або Туреччиною для нас).

Фото з вечірньої прогулянки після роботи. Пляж біля ресторану Jellyfish. Bavaro

Організація подорожі

Ми прибули сюди 19 грудня 2020-го, а від’їзд плануємо на кінець березня 2021-го. Летіли туристичним туром, брали відпочинок на 10 днів у готелі й за цей час встигли підшукати апартаменти для оренди. Так само туром плануємо повертатися, бо це розв’язує головні логістичні питання.

Оскільки прямого сполучення між Україною і Домініканою нема, летіти з пересадками виходить понад 30 годин та коштує від 1 до 2 тисяч доларів на людину. Водночас ціна туру — до 3 тисяч доларів (але треба відмовлятися від зворотних квитків). По прильоту не треба відразу шукати квартиру в оренду. Є час знайти щось хороше і без поспіху, мешкаючи в готелі, до того ж відпочиваєш на all inclusive. На ці 10 днів брав на роботі відпустку.

Туристу можна без питань перебувати до 60 днів. Якщо ж залишаєшся надовше, в аеропорту під час вильоту назад потрібно підійти до спеціального віконечка, заплатити податок на туризм (приблизно 70$ на термін 90–120 днів) і спокійно повернутися додому. Немає особливих складнощів — це головний постулат життя тутешніх мешканців і він поширюється на всіх, хто перебуває на острові (я так і називаю місцевих — Tranquilo mañana — люди, які все сприймають спокійно, не напружуються, живуть за принципом «давай завтра»).

Ми летіли прямим чартерним рейсом 12 годин, ще кілька годин зайняв трансфер. Але оскільки переліт був нічним, все було комфортно: щойно сіли в літак, як лягли спати, прокинулися, поїли — і вже на місці. Тур брали у курортне місто Баваро.

Як шукали житло

У готелі, поки інші туристи ганяли по екскурсіях, ми почали приглядатися до житла. На місці впевнилися, що нам точно Домінікана підходить, акліматизація минула легко, сервіс і умови задовольняли в усьому. З варіантів житла розглядали або апартаменти, або готель. Ціни на готель сягали 6–7 тисяч доларів на двох за місяць, що було надто дорого, тому зрештою відмовилися від цього варіанта.

Шукали рієлторів через фейсбук-групу «Русская Доминикана», де люди, які там живуть, діляться досвідом. Дружина опублікувала оголошення, в якому зазначила, що потребуємо в оренду житло та машину. Нам надіслали перелік російськомовних людей, які займаються цими послугами, ще ми подивилися відповідні пости за тегом. Зафрендилися на фейсбуці з кількома рієлторами та вже наживо під час огляду варіантів помешкання познайомилися. Шукати житло почали з третього дня приїзду.

Спершу мали один підхід, який потім змінили. Коли починали говорити, що ми тут ненадовго, на 2–3 місяці, то клас житла, яке пропонували, був, умовно кажучи, туристичним. Ми подивилися все, що було доступно, і тут особливо не було з чого вибирати. Річ ще в тому, що такі помешкання розташовані переважно на першій лінії до моря, де через вологе солоне повітря техніка не витримує і нищиться за півтора-два місяці, і це не гарантійний випадок. До того ж, коли живеш біля моря, ходиш на нього рідше, ніж коли це кілометр відстані. Втрачається відчуття, що ось зібрався і вийшов до моря.

Тому вирішили шукати житло на довготермінову оренду. Будуючи взаємини на довшу перспективу, отримуєш більше опцій, ніж коли відразу кажеш, що це ненадовго. Коли підписували договір на пів року, розумів, що втрачу депозит (еквівалент однієї місячної оплати) через дострокове розірвання. Але клас квартир набагато вищий, ніж той, що дивилися перед цим. Ми переглянули з десяток квартир у кількох резиденціях, як тут кажуть, тобто аналогах наших ЖК. Багато залежить від класу самої резиденції: може трапитися напіввбита квартира, але якщо вона в комплексі з кращим розташуванням і вищим рівнем безпеки, то ціна буде високою.

У комплексі Cocotal, де зрештою спинилися, ми працювали з двома рієлторами, кожен із яких підбирав по кілька варіантів (послуги роботи рієлтора оплачує господар, а не орендар помешкання). На території резиденції розташований гольф-клуб, простягаються гольф-поля. Це велика закрита територія, де ніхто чужий не буде ходити, тому безпека на рівні того ж готелю.

Тутешні ЖК — це переважно двоповерхові забудови. Наші апартаменти розташовані в приміщенні на 4 квартири, на другому поверсі. На два таких котеджі є басейн. (Увесь ЖК доволі великий, на 600–700 котеджів). Як правило, апартаменти тут здаються з 2 bedrooms (+ два санвузли), варіантів з одною спальнею значно менше. За оренду свого помешкання (кухня, велика вітальня, спальня, два санвузли) витрачали 850 доларів на місяць. Додатково сплачували за світло й інтернет (приблизно 50$ на місяць). Оплату води, інші адміністративні витрати, як то обслуговування басейну, догляд за рослинами, вивіз сміття, освітлення території, покриває власник помешкання.

Також є адміністратор, який відповідає за різні непередбачувані незручності: наприклад, зламалася кришка на унітазі тощо. Телефонуєш йому, він присилає когось, хто полагодить, і попри спосіб життя Tranquilo mañana впродовж одного дня все відремонтують. У нас класний краєвид з вікна — на озеро; балкончик із розсувними вікнами, площею 6 квадратних метрів.

Апартаменти. Наші вікна на другому поверсі праворуч

Умови життя на Домінікані й організація робочого дня

На острові люди живуть або в туристичних місцях, або у великому місті Санта-Домінга. Ті, хто працює в офісах, переважно зайняті у сервісі та інтелектуальній праці — банках тощо. Є люди, які працюють фізично: на збиральній техніці для цукрової тростини, що є великою частиною експорту (як власне сировини, цукру, так і, скажімо, рому). Ця ручне збиральництво. Також зайняті у сільському господарстві, розводять корів. Є багато нелегальних працівників з Гаїті. Готелі також дають багато робочих місць: один готель на 5 зірок забезпечує тисячу робочих місць. Але оскільки сама Домінікана налічує 10 мільйонів людей, то зрозуміло, що з них багато хто причетний до туризму. У деяких регіонах тут може бути небезпечно: зокрема у тих, що ближче розташовані до Гаїті. Межі між державами дуже умовні, і кордон легко перейти. Нерідко трапляється, що хтось з гаїтянців пробує пожити в Домінікані й не цурається вкрасти щось.

Територія нашої резиденції Cocotal

Щодо часових зон, то різниця з Києвом становить 6 годин. Ми прокидаємося приблизно о 6-й, а світати починає перед 7-ю. Спершу 10–15 хвилин витрачаю на мейли та повідомлення, тоді з дружиною виходимо на півгодинну прогулянку або пробіжку залежно від настрою. Природа тут чудова, насолоджуєшся, спостерігаючи, як усе прокидається. Ми засинаємо із засунутими шторами, але відчиненими вікнами, встаємо не за сигналом будильника, а від співу пташок. А приблизно о 22:00 засинаємо.

У Києві я лягав спати о 2–3-й, працюючи допізна. І, ясна річ, ніколи так рано не міг встати. Тут кайфую, вийти прогулятися — обов’язковий ритуал. Іноді на прогулянку беру з собою викрутку. Намагаємося вибирати різні маршрути, і дорогою трапляються кокоси, що низько висять. У таких питних кокосах робиш дірку, вставляєш трубочку і з задоволенням п’єш. Температура є комфортною: вдень до 30 градусів тепла, вночі застали найхолоднішу — 24.

Повертаюся після прогулянки, о 8-й за нинішнім часом снідаю і сідаю працювати. О пів на 9-ту розпочинається офіційний робочий день. О 9-й — перший дзвінок з колегою з Києва. Ще я займаюся консалтингом і переважно у першій половині дня уточнюю вимоги щодо складання архітектури або проводжу технічні інтерв’ю. О 12–13 годині маю дзвінки з США. У середині робочого дня можу з’їздити по продукти у супермаркет на 15–20 хвилин або зробити паузу й поплавати в басейні. До 16:30 намагаюся закінчити робочий день, щоб або вийти на прогулянку, або поїхати до океану. Темніти тут починає о 19-й, і з цього часу розпочинається комендантська година, пов’язана з антиковідними заходами. На території готелів або ЖК її дія не поширюється. Після 19-ї поза їх межами поліція може зупинити й завернути, якщо прямуєш не додому. За весь час нас зупиняли тільки раз, коли поїхали навідати друзів із готелю. Ми показали спеціальну картку, яку використовуємо для проїзду шлагбаума в резиденції, що повертаємося додому, — пропустили без проблем.

На острові потрібен автомобіль — навіть щоб поїхати у супермаркет або погуляти в іншій частині острова. Ми їздимо за 50–100 кілометрів щовихідних, бо це вже інша широта, а відповідно й природа. Мешкаємо на стику Атлантичного океану і Карибського моря. Проїхали в один бік пів години — вже інший пісок, пляжі. Проїхали по узбережжю 30 хвилин в інший бік — там уже вчаться серфінгу, бо вищі хвилі.

Туристам комфортно переміщатися на Uber, це буде у півтора-два рази дешевше, ніж звичайним таксі. Один із недоліків — Uber не пускають на території готелів через те, що водії цього сервісу не мають статусу таксистів. Враховуючи те, що території великі, доведеться йти пішки до самого виходу, але коли ви будете повертатися, водій зможе заїхати до готелю.

Домінікана чудово працює в умовах коронавірусу, вживаючи належних заходів. Коли прилітаєш як турист, відразу міряють температуру. Для тих, у кого вона чомусь вища за норму, роблять експрес-тест на місці. Туризм один із головних джерел доходу країни, тут кожен турист застрахований, тобто в разі захворювання на COVID лікувати будуть коштом Домінікани. На вході в ресторан чи магазин стоїть людина, яка міряє температуру, розприскує на руки дезінфектор. Усі працівники готелів, ремонтники, садівники, прибиральники басейнів носять маски, навіть якщо поблизу немає людей. За останні тижні кількість нових випадків захворювання переважно нижча за 900 на день.

Відпочинок і розваги

Під час прогулянок любимо збирати кокоси

За час перебування тут ми встигли побувати багато де, але найбільше мені сподобалась екскурсія на цілий день: дружина влаштувала сюрприз на мій день народження. Спочатку ми відвідали заповідник-острів Саона, потім поплавали з рибками в режимі снорклінгу, а далі вирушили в Альтос-де-Чавон. Це таке собі рукотворне село в стилі XVII століття, відоме як місто художників.

Поруч з ним розташоване Каса-де-Кампо, місто мільйонерів: ціни на вілли там стартують від мільйона доларів. Екскурсій тут багато, можна щовихідних їздити на нову й не повторюватися протягом усієї зимівлі. Але задоволення не з дешевих: екскурсія коштує від 50 доларів з людини.

Тому ми віддаємо перевагу тому, щоб оглядати Домінікану з орендованого автомобіля, а не туристичного автобуса. Дороги тут дуже хороші! Минулих вихідних ми їздили насолодитися краєвидами на Карибське море та поїсти у рибному ресторані. У курортному ресторані скуштувати морепродуктів пропонують від 120 доларів за вечерю на двох. Проїхавши 100 км, ми заплатили 40 доларів за ті ж страви. Ще варіанти дозвілля — гра в гольф, серфінг. Останній ми спробували один раз, урок коштує 60 доларів. Залежно від вправності учня, від 3 до 10 занять буде достатньо, щоб почати орендувати борд і кататися. Нам на авто до пляжу Макао, де це можна робити, їхати 20 хвилин.

Один раз ми з’їздили, і я загорівся: круте хобі! Але потім — біль у тілі, стерті коліна. Зрозумів, що з моєю незграбністю і ста кілограмами ваги буде важкувато. Напевно, треба бути спортивнішим, щоб оцінити це заняття. Мені ж вистачає фізичного навантаження: двічі на день поплавати навіть під домом у басейні. Мій стандартний заплив — пів кілометра на 20 хвилин. Раз-двічі на день так роблю, щоб і мозок відпочив, і себе тримати в тонусі.

Фізично тут став почуватися набагато краще: завдяки плаванню не болить спина, попри те, що не маю тут спеціально обладнаного робочого місця й працюю з дивана, а в Києві мав ергономічні стіл і стілець. Загалом тут я почав працювати менше, але продуктивніше. По-перше, завдяки більшому перетину з колегами зі США у часі, по-друге, сам підхід до життя Tranquilo mañana мінімізує кількість стресу. Почав більше насолоджуватися моментом. Йдеш на море, відпочиваєш на піску, їси ананаси. (Вивчати нові фрукти — одне з улюблених занять). Кайфуєш від неспішності та розміреності навколо.

Вартість життя

Фото з мого «кабінету»

Оренда квартири, як уже згадував, обходиться нам у 850 доларів щомісяця. Помешкання є дорожчим з огляду на краєвид з вікна, а так у цьому ж ЖК можна винайняти апартаменти від 500 доларів. За таку ж суму ми орендували житло на Печерську у Києві, звідки було близько до роботи. Якщо приїздять дві пари компанією, є сенс навпіл винайняти віллу. Це коштуватиме півтори-дві тисячі доларів на території ЖК з хорошим рівнем безпеки. Там буде кілька спалень, обладнаний робочий кабінет.

Місячна оренда автомобіля — 500 доларів. Якщо приїздити на пів року, можна купити вживаний автомобіль і перед виїздом продати його.

Їсти готуємо переважно самі. Продукти у супермаркеті коштують приблизно стільки, як у Києві. За січень на харчування ми витратили 650 доларів (враховуючи, що завжди пробуємо щось місцеве, тутешнє).

Загальний бюджет (без врахування екскурсій та походів у ресторани) на місяць становить 2000 доларів на двох осіб. Додатково можна закласти ще 500 доларів на розваги — приблизно стільки ж ми витрачали на життя у Києві.

З переходом на дистанційний формат роботи, із середини минулого року, вартість оренди апартаментів у нашому ЖК зросла. Ще рік тому вони коштували б на 15–20 відсотків менше. З погляду пересічного офісного працівника десь у Сан-Франциско немає сенсу платити кілька тисяч доларів за оренду тісної квартири, якщо у Домінікані за півтори можна винайняти віллу, а працюєш і так віддалено. Таким чином зріс запит на оренду з боку американців. Але все одно туристів небагато, і в місцевих, що працюють у цьому секторі, явно поменшало роботи.

Висновок

Домінікана є ідеальним варіантом для дистанційного формату роботи, якщо працювати в одній часовій зоні із США. Співвідношення «ціна-якість» є пречудовою практично в усіх сферах. Рівень витрат у нас такий самий, як у Києві, але за ці гроші взимку додатково отримуємо свіжі овочі й фрукти, якіснішу рибу та м’ясо. З недоліків: якщо жити поза межами туристичної зони, то, найімовірніше, тутешні співрозмовники не знатимуть англійської. Тому доведеться послуговуватися перекладачем. Ще тут дошкуляють комарі: теплий і вологий клімат сприяє їх розмноженню. У готелях або хороших резиденціях, як у нашій, регулярно проводять фумігацію, але це не завжди рятує. До клімату доведеться звикати, і з цим можуть бути труднощі. Наприклад, у дружини через надмір сонця та ультрафіолетового випромінювання запалилося око.

Я б охоче повторив такий досвід зимівлі. Хотілося б спробувати й інші країни, але на це потрібен час. Домінікана — вже протоптана стежина, тож повернувся б сюди й наступної зими.