Дек. 17

У що інвестують ІТ-спеціалісти і як це працює: нерухомість, бізнес, ОВДП, індексні фонди

Практика інвестування досить поширена серед українських айтішників. Недарма цю тему активно обговорюють на Форумі. Ми вирішили розпитати IT-спеціалістів, які мають досвід інвестування, про обраний спосіб, розміри інвестицій, прибутки, можливі ризики та всі інші нюанси.

Ілюстрація Аліни Самолюк

Павло, Lead Programmer 1С

Нерухомість

Вкладати гроші у нерухомість ми з дружиною почали не заради додаткового доходу, просто так склалися обставини. Ми живемо в місті Вишневе, біля Києва. В якийсь момент зрозуміли, що не зможемо вчити дітей у Вишневому, нам доведеться возити їх щодня в Київ до більш-менш прийнятної для нас школи. На той момент у нас вже були заощадження, зберігали їх на валютному депозиті у кількох банках.

Але вкладати у депозити нецікаво: дуже низька відсоткова ставка і максимальна сума виплат, яку можна очікувати від Фонду гарантування вкладень, якщо банк збанкрутує — 200 000 гривень. Тому ми зняли з рахунків ці депозити, взяли розстрочку на два роки в забудовника й купили квартиру в Києві. Це було в лютому 2019 року. Тепер поступово виплачуємо житло.

Щоб отримати розстрочку на два роки, ми заплатили перший внесок — 30% від поточної вартості квартири. Така пропозиція була для сімей з двома (і більше) дітьми, які купують трикімнатне помешкання. Щоправда, розстрочку виплачуємо з прив’язкою до курсу долара. Коли ми підписували договір і робили перший внесок, квадратний метр житла коштував для нас $770. Приємно, що забудовник повірив нам на слово і скоригував графік виплат за термінами закінчення наших депозитних вкладів.

За рік у процесі будівництва компанія-забудовник змінила планування нашої квартири. Нам це не сподобалося. Але все-таки знайшли компроміс: поміняли її на іншу, трохи більшу, ще й з терасою. Попередня квартира мала 99 м², теперішня — 111 м². Попередній договір анулювали, оформили новий. Квадратний метр житла вже коштував $787, але ми домовилися, що за новою ціною оплатимо тільки різницю в метражі.

Перед тим як вкладати гроші в квартиру, ми дивилися мапу забудов Києва, тепер їх багато в інтернеті. Там відмічено всі забудови, суперечливі ділянки. Ми одразу викреслили для себе останні, вибирали з тих, які будуються і мають позитивний імідж. Ще один критерій — щоб квартира розміщувалася недалеко від метро, у Києві це важливо.

Правда, тепер наші плани змінилися: думаємо, що робити ремонт у новій квартирі та переїжджати не будемо. Цю квартиру купили на етапі зведення фундаменту. Сподіваємося, що за півтора року будинок здадуть і наша квартира зросте у ціні. Мабуть, ми її продамо, а гроші знову вкладемо у будівництво.

Інший варіант: у новій квартирі зробимо ремонт і переїдемо в Київ, а квартиру у Вишневому продамо чи будемо здавати.

Звісно, в інвестуванні у нерухомість є багато ризиків. Забудовник проєкту, у який ми вклали гроші, вже почав потрапляти у скандали. Строк здачі нашого будинку затримується на рік, а може, й на більше. Нам змінили планування, збільшилася кількість поверхів. Тобто пригода така собі. Але будинок потрохи «росте», сподіваємося, що усе буде добре.

Константин Логвинов, Senior Software Test Specialist в Luxoft

Бизнес

В IT я работаю тестировщиком. Может быть поэтому мне интересно все время пробовать, испытывать что-то новое. Когда что-то начинаю, отталкиваюсь от спроса. Помогает в этом жена, она по профессии аналитик. Обычно я предлагаю какую-то идею, мы вместе сидим, сравниваем, анализируем, думаем, стоит или не стоит заниматься этим.

Я инвестирую в бизнесы, пробую разные варианты. Два года назад открыл интернет-магазин, продавал квадрокоптеры. Сам заключал договора с Китаем, общался по интернету через переводчик, договаривался об авиадоставке, доставке поездом. В Украине получал партии и продавал через сайт.

Мой интернет-магазин был на популярном ресурсе — prom.ua. На этой платформе можно получить доменное имя, сделать свой сайт, добавлять товары и продавать их. За обслуживание на сайте заплатил около 1000 грн.

На запуск интернет-магазина — открытие сайта, покупку первой партии квадрокоптеров — потратил около $1500. Эта инвестиция хорошо окупилась, каждая единица товара приносила прибыль почти 100%. В то время квадрокоптеры были мейнстримом, их было не так много на рынке, поэтому расходились как горячие пирожки — партиями по 10, 20, 30 штук. Занимался продажей квадрокоптеров по вечерам, после работы. На сайте набирались заказы, вечером я ехал на почту, все отправлял.

Примерно через год квадрокоптеры перестали быть настолько популярными, их стали продавать везде. Мои продажи сильно уменьшились, на сайте покупали 1–2 квадрокоптера в неделю. Я распродал остатки и закрыл интернет-магазин.

Еще один бизнес, который был у меня, — электрозаправки. Занимался этим примерно четыре года назад. Я общался с коллегами, знакомыми, у которых есть электромобили: все жаловались, что для электромобилей нет инфраструктуры, очень мало заправок. Решил «влиться в поток», заняться этим. Нашел компанию, которая продавала готовые бизнес-пакеты: можно было купить заправку и пользоваться техническим обеспечением компании. Решил инвестировать в этот бизнес: купил электрозаправку, оплатил установку, подписал договор аренды в торговом центре. В то время мой пакет стоил примерно 40 000 гривен, а за аренду места в торговом центре заплатил 2000 гривен (оплата аренды разовая, только перед установкой заправки).

Начали приезжать люди, заряжать электромобили. Чтобы заправиться, они пользовались специальным приложением или карточкой. С клиентов списывали деньги и за электроэнергию, и за аренду порта. Деньги за электроэнергию сразу шли на счет торгового центра, а за аренду заправки — мне. Когда я покупал бизнес-пакет, мне говорили, что не стоит рассчитывать сразу на большую прибыль: в Украине пока не очень много электромобилей, но с каждым годом их будет все больше. Действительно, заправлялись люди не часто, но все-таки какая-то прибыль была — 600, 700, иногда 1000 гривен в месяц. Конечно, «отбиваться» эта инвестиция могла долго, но я рассчитывал, что количество электромобилей будет увеличиваться.

Через полгода столкнулся с жесткой конкуренцией. Мои электрозаправки окружили другие, более дорогие. Они заряжали быстрее, поэтому на моей заправке стали еще меньше заряжаться. Прибыли выходило 100 гривен в месяц. Конечно, это было совсем неинтересно, я продал заправку и закрыл этот бизнес. Инвестиция была немного в убыток. Продал заправку и оборудование, кажется, за 33 000 гривен. Прибыль не покрыла всех расходов, но минус был небольшой.

Кроме интернет-магазина и заправок было еще несколько небольших бизнесов, но они «не взлетели». Сейчас я снова в поиске.

Михаил, Senior Software Engineer в EPAM

Облигации

Облигации внутреннего госзайма — это ценные бумаги, которые выпускает украинский Минфин для привлечения средств на внутреннем рынке. Полученные деньги направляют на финансирование потребностей госбюджета.

Первые деньги в отечественные ОВГЗ я инвестировал летом 2018 года. Причин было три:

Закончились депозиты, а продлевать по новым ставкам было неинтересно (15% в гривне и 4% в долларах минус налоги 19,5%).
По ОВГЗ тогда ставки были выше депозитных: 17–18% в гривне при военном сборе 1,5%.
ОВГЗ заинтересовались покупатели с регистрацией в иностранных юрисдикциях — «нерезиденты» (а им, на мой взгляд, доступны инсайды, закрытые от простых обывателей).

Я решил брать бумаги в гривне, так как тогда в мире и стране все было относительно стабильно. По срокам ориентировался так, чтобы погашение произошло летом, чтобы можно было вернуться в доллар по минимальной цене. Прогнозировать ситуацию в Украине более чем на год-два я не могу, потому и брал краткосрочные бумаги — до двух лет.

Вот какие альтернативы я рассматривал:

Просчитывал валютные ОВГЗ (тогда ставка была 7–8%), но решил, что 18% годовых в гривне перекрывают риски инфляции/девальвации (она составляет плюс-минус 10% с момента появления гривны).
К зарубежным инвестициям был не готов, казалось чем-то заоблачно сложным.
Украинские акции не рассматривал, так как украинский фондовый рынок — это симулякр.
В недвижимости я тоже вижу слишком много рисков и необходимых телодвижений. Хотелось создать именно пассивный доход. Чтобы «купил и забыл».

Первую покупку ОВГЗ сделал через «Универ Капитал». Выбрал эту компанию по следующим причинам:

По биржевой статистике она входит в топ торговцев ОВГЗ.
Готовы работать с розницей (а, по моему опыту, с мелким инвестором тогда мало кто хотел иметь дело).
На момент лета 2018-го это был единственный брокер-дискаунтер. В инвестировании очень важно минимизировать накладные издержки, так как с годами они могут незаметно съесть четверть дохода.
У этой компании «родители» с нормальной репутацией на российском рынке с 1995 года, в Украине компания работает уже 15 лет.

Когда принял решение инвестировать в ОВГЗ, я отправил в «Универ Капитал» письмо с вопросами. На них мне достаточно клиентоориентированно ответили. Съездил в офис компании в центре Киева, подписал бумаги — и все, мог заводить деньги и торговать. На всё про всё пару дней. К слову, я также отправлял письма с вопросами в Dragon Capital и ICU, но от них ответа не было. Других брокеров я даже не рассматривал.

Для оформления нужны были такие документы: паспорт, код, справка из банка о наличии счета. Когда вложения стали большими, выше границы финмониторинга, попросили еще справку об источниках дохода. PDF-файла из кабинета налогоплательщика с отчетностью по единому налогу оказалось достаточно. В банках — аналогично.

Минимальная сумма покупки ОВГЗ — около 1000 гривен. С учетом комиссий специалисты рекомендуют начинать с 50 000. Из моих условных $4000 зарплаты на жизнь нам достаточно $1000, остальное шло в ОВГЗ. Поэтому я не закупался на сумму менее 100 000 гривен за раз.

Накладные издержки: 0,05%, но не менее 200 гривен за каждую покупку-продажу бумаги. Чтобы уменьшить комиссионные издержки и упростить учет, старался брать одну бумагу и потом докупать ее же (аналог депозита с пополнением).

Например, при покупке ОВГЗ на 200 000 гривен на дополнительные расходы уходило 215 гривен:

Комиссия брокера за зачисление денег на счет — 15 гривен.
Комиссия брокера за покупку ОВГЗ — 200 гривен.

При продаже или выплате купона расходы такие же: 200 гривен за операцию и 15 гривен за отправку денег в банк.

Еще была «абонплата» брокеру: 30 гривен в месяц. Но с ней было странное дело: ее то начисляли, то нет.

Деньги переводил через «Альфа-Банк», если сумма была до 400 000 гривен в месяц, или через «ПриватБанк», если сумма была больше. Критерии выбора банка — надежность, вменяемая поддержка, все операции онлайн и низкие комиссии:

В «Альфа-Банке» вход-выход денег бесплатный, но есть лимиты на безналичный вывод: 50 000 гривен за раз, 150 000 гривен за день и 400 000 гривен в месяц. Отправка выше лимита — только через кассу с комиссией 1%.
В «ПриватБанке» лимитов нет, безналичный вывод денег стоил 3 гривны за операцию. Пополнение, насколько я помню, бесплатное: хоть наличными, хоть безналом (карта «Универсальная»). Но недавно «Приват» менял тарифы, возможно, эти цифры уже неактуальны.
Изначально я рассматривал и ProCredit Bank. На бумаге все выглядело красиво, но этот банк в самый неудобный для меня момент оказался настолько странным и непредсказуемым, что об этом можно написать отдельный рассказ.

Отчетность у «Универ Капитала» допотопная. По каждой операции на почту приходит отчет в Excel. Кабинета пользователя, чтобы смотреть состояние и историю, нет. О зачислении денег (купон, погашение, продажа и так далее) узнаешь из этого же Excel. Отдельно нужно отравлять приказ брокеру на любую операцию (покупка, продажа, выведение денег на банковский счет и тому подобное). Тебе присылают на электронную почту шаблон, ты его подписываешь, отправляешь скан обратно, а потом оригинал высылаешь им по обычной почте.

Прибыль я получал вместе с погашением облигации (если облигации дисконтные) или купонными платежами (обычно раз в полгода). До того как в мае 2020-го перестали взимать военный налог с прибыли от ОВГЗ, брокер выступал в роли налогового агента, то есть сам взимал и перечислял налоги. В начале года из «Универ Капитала» присылают сводный отчет по всем операциям. Информация оттуда подходит для ежегодной декларации об имущественном состоянии. Хотя налоговая эти цифры и так видит, в кабинете плательщика можно «подтянуть» их в декларацию.

Касательно альтернатив выбранному «Универ Капиталу», то банки я в качестве брокеров не рассматривал, так как по умолчанию это не их специализация и там условия будут заведомо хуже. Но несколько месяцев назад за розницу всерьез взялась компания ICU. С ними я тоже сотрудничал, впечатления лучше, чем от «Универ Капитала». Поддержка, системность, ликвидность на хорошем уровне. Издержки в ICU тоже ниже. Насколько я помню, 200 гривен за покупку, остальное бесплатно. Но есть нюансы по валютным бумагам.

Кроме того, в ICU появился электронный кабинет и можно покупать через него. Единственное преимущество «Универ Капитала», на мой взгляд, — это возможность через них купить ОВГЗ на первичных аукционах и продавать бумаги на бирже (ICU клиента на первичный рынок не пустит и бумаги выкупит только в свой портфель).

Расскажу подробнее о своих объемах. Я начал с покупки на несколько сотен тысяч гривен, потом довкладывал так же раз в два-три месяца. На пике в ОВГЗ было вложено 5–6 миллионов гривен (то есть купонный доход получался около 75 тысяч гривен в месяц). Но после того, как ставки упали ниже 12%, начался кризис в мире и в Украине, нерезиденты решили выходить с рынка, я тоже от ОВГЗ постепенно отказался. Летом 2020-го вернулся в наличный доллар. Хотя планировал сидеть в бумагах до лета 2021 года.

Итоговая доходность операций с ОВГЗ у меня получилась 17–19% годовых в долларовом эквиваленте после налогов и комиссий. Но, напомню, вкладывал я в гривне. Когда решил продавать облигации досрочно, на бирже сделать этого не смог, хотя выставил лучшую цену, «Универ Капитал» выкупить отказался, мол, денег сейчас нет, а вот ICU выкупили бумаги на несколько миллионов гривен без лишних слов.

Если будете выходить из бумаг до погашения, стоит помнить, что это не депозит, цена продажи может оказаться ниже, чем цена ее покупки. Получится продажа в убыток. Такое случается, например, если:

Долгосрочно — происходит повышение учетной ставки (как прогнозируют на следующий год).
Краткосрочно — сжатие ликвидности (паника на рынке, как было в марте 2020-го из-за COVID, или просто нервозность, как было летом 2020-го из-за громкой отставки главы НБУ).
Прилетит «черный лебедь», о котором писал Нассим Талеб.

Также стоит держать в уме другие риски:

Девальвация гривны. Усредненно — на 10% в год, но в реальности происходит это резко, на десятки процентов за пару месяцев.
Дефолт. Украина допускала его дважды — в конце девяностых/начале двухтысячных и в 2014-ом. Оба раза этого термина избегали, но суть была та же: отказ от своевременного погашения госдолга.
Понижение цен из-за повышения ставок. Так как ставки сейчас на исторических минимумах в Украине и во всем мире, вполне возможно их повышение (со снижением/падением цен на активы).

На мой взгляд, текущая доходность ОВГЗ не покрывает всех рисков, о которых я рассказал, поэтому я вышел из этого летом 2020. Перевожу средства на платформу Interactive Brokers по $110 000 в год, сижу там в наличных с небольшой примесью золота и жду, чем закончится ситуация с ростом рынка за счет учетной ставки Федеральной резервной системы США (близкой к нулю) и при слабых фундаментальных показателях экономики и корпоративной отчетности.

Ближе к лету 2021-го ситуация, надеюсь, прояснится. Для себя я пока тему ОВГЗ закрыл, как в свое время и тему депозитов.

Володимир Лабо, Senior Software Engineer в Wasabi Ventures, LLC

Стартап

В IT працюю вже 11 років, і бажання зробити свій проєкт було давно. Зараз я інвестую час і гроші у стартап. Його ідея виникла майже випадково. Півтора року тому хотів купити собі авто і вибирав, де саме: приганяти з Європи, Америки чи шукати в Україні. Вибирати було дуже незручно. Якщо хочеш машину з Європи, треба заходити на якийсь європейський сайт, вводити марку, модель, рік випуску. Далі ціну в євро я переводив у долари, додавав розмитнення, приблизну вартість перевезення. І вже після того міг порівняти фінальну ціну автомобіля з Європи з цінами в Україні.

Тоді я подумав, що було б добре, якби був якийсь сервіс для того, щоб автоматично парсити усі сайти з автомобілями, які продаються в Європі, і автоматично рахувати розмитнення. Людина могла б зайти на сайт, подивитись, які машини можна замовити, і відразу зрозуміти фінальну ціну на автомобіль, яка буде в Україні після розмитнення.

Я знайшов партнера, який уже пів року працював на цьому автомобільному ринку, створював нову модель бізнесу, і приєднався до його проєкту зі своїми технічними ідеями. Спочатку я закрив усі технічні питання, які були на сайті: зробив нові лендинги, оптимізував час завантаження, вдосконалив рушій сайту для SЕО, створив нові модулі.

Тепер закінчую робити свою програму — парсер автомобільних сайтів, зовсім скоро вона буде на сайті. Проєкт, власне, працює майже два роки, усі функції на платформу додаємо поступово. В стартапі є ще третій партнер, він займається SЕО.

Наш проєкт називається Varta.ua. Це посередник, маркетплейс. Суть сервісу полягає в тому, щоб з’єднати людей, які хочуть купити авто в Європі чи Америці, з виконавцями послуги (людьми або фірмами, які переганяють автомобілі). Людина, яка хоче купити авто, заходить на сайт, створює заявку, її модерує наш менеджер з продажу, і після цього заявку бачать виконавці. Виконавці відповідають на заявку, пропонують клієнту свої послуги та ціни. Далі людина може вибрати виконавця, підписати угоду й купити авто. Коли на сайті з’явиться програма-парсер, людям буде легше вибрати машину, буде відразу зрозуміло, що, наприклад, ця модель в Європі коштує 6000 євро, а фінальна ціна в Україні — 10 000 доларів.

В Україні є немало фірм, які переганяють автомобілі, допомагають їх розмитнити, але на цьому ринку дуже багато шахрайства. Ми намагаємося зібрати на сайті лише перевірених, надійних виконавців. Люди можуть писати відгуки про того, хто виконує замовлення; у нас є угода, яку підписують перед купівлею. Підхід полягає в тому, щоб клієнтам було зручніше й вигідніше працювати через нас, ніж з виконавцями замовлень прямо: та сама ціна, але є додаткова безпека.

У стартап я інвестував близько $4000, плюс час і робота, вкладені у це. Я витрачаю на проєкт від 5 до 25 годин на тиждень (раніше витрачав більше часу). Гроші йшли на гугл-рекламу, щоб отримати трафік на сайт, рекламу на інших платформах, хостинг, емейл. Тепер почали вкладати в SЕО: купуємо гостьові пости, посилання на форумах. Ми займаємось лише «білим» SЕО, та усе це вимагає грошей. Перший партнер зі свого боку вклав ще більшу суму. З нами працює менеджер з продажу — за відсотки від проданих автомобілів.

Прибутків ми поки що не отримуємо. Були місяці, коли виходили «в нуль», були місяці, коли «в мінус». Виконавці замовлень, які переганяють автомобілі, платять нам частину свого заробітку за користування сервісом, за те, що знаходять собі клієнтів. Наша комісія з одного авто — приблизно $50.

Наразі через наш сайт купують по кілька десятків авто на місяць. На жаль, бувають випадки, коли виконавці налаштовують замовників проти нас (кажуть, що при оформленні замовлення через сайт треба платити дорожче), тож точно відстежити кількість замовлень поки що не можемо. Та взагалі цей ринок дуже великий: за рік в Україну приганяють сотні тисяч автомобілів. Якщо зайняти навіть невелику його частину, сервіс потенційно може приносити добрі прибутки. Але треба ще «відкатати» модель бізнесу, доробити всі технічні моменти.

На автомобільному ринку складно побудувати бізнес, бо тут є багато нюансів, перепон. Рік тому почали говорити про те, що буде новий закон про розмитнення. Ринок різко завмер, усі чекали нововведень, не було жодних замовлень. Закон не ухвалили, усе потроху почало відновлюватися. Та ввели карантин, і люди, які переганяють автомобілі, не могли виїжджати за кордон. Тож ринок знову заморозився. Тепер поступово починає відновлюватися. Не виходить так, щоб просто працювати й бачити результат — увесь час виникають нюанси.

Крім того, коли люди купують авто, дуже довго вибирають, прицінюються. Від того етапу, коли клієнт зайшов на наш сайт, до того, як реально зробив замовлення, може минути пів року чи рік. Є багато замовлень, коли люди не розуміють реальної вартості автомобіля і хочуть купити суперавто за $3000. Звісно, таке замовлення неможливо виконати. Бувають нюанси з виконавцями замовлень. Ненадійних ми намагаємося відразу блокувати, щоб на сайті був справді хороший сервіс. Система відгуків теж дає певний контроль над виконавцями: сам факт, що замовник може написати негативний відгук, мотивує їх працювати краще.

Займаюся стартапом у вільний час: у вихідні чи після роботи. Зусиль і часу вкладаю багато, та це мій перший бізнес, мені цікаво ним займатися.

Інвестиції у фондовий ринок

З квітня цього року я почав інвестувати і у фондовий ринок. Я розумію, що поки молодий, маю сили, енергію, можу достатньо заробляти. Але пізніше, у майбутньому, тих сил і енергії вже не буде, а жити хотілося б все одно на хорошому рівні. Окрім того, якщо є накопичений капітал, це дає певну свободу. Не обов’язково сидіти вдома перед телевізором, можна опікуватися своїм проєктом, волонтерити, далі працювати. Але якщо є фінансова свобода, можна займатися саме тим, чим хочеш.

Та щоб зібрати певний капітал, треба відкладати гроші вже тепер. Виникло питання: куди? Можна зберігати готівку у валюті, але є доларова інфляція, 2–3% на рік. За багато років вона «з’їсть» значну суму. Доларові депозити в Україні — 1–2%, це навіть менше за інфляцію. Хочеться вкладати у щось, де є прибуток хоча б на рівні інфляції, а краще — більший.

З 2017 року українцям дозволили офіційно, легально інвестувати у фондовий ринок США. Думаю, це гарна можливість. Взагалі є два шляхи, як можна вкладати у фондовий ринок: трейдинг або довгострокові інвестиції. Трейдинг — це, по суті, гра. Тут треба аналізувати, відстежувати, і все одно у когось вийде, а в когось ні. Довгострокові інвестиції більш надійні, безпечні, хоча й з меншими прибутками.

Щоб інвестувати довгостроково, треба скласти фінансовий план і регулярно вносити платежі, попри те, що відбувається на ринку. Ціна акцій буде і зростати, і падати, але не варто, коли стався обвал, в паніці продавати свої акції. Загалом за 10–15 років однаково інвестиції зростуть.

Щоб скласти інвестиційний план, можна звернутися до фінансових консультантів. Вони допомагають зрозуміти свою модель інвестування (консервативна чи агресивна), відкрити рахунок у брокера, показують, як усе це робити. Або розібратися в усіх нюансах самостійно, самому створити фінансовий план.

Мені було цікаво вивчати самому. Користувався відео з ютуб-каналу «Сімейний бюджет» Любомира Остапіва, він там розказує багато практичних речей: як відкрити рахунок у брокера, які фонди вибирати. Ще дивився канал Романа Кошовського — він говорить більше про теоретичні речі, концепцію FIRE (Financial Independence, Retire Early — фінансова незалежність і ранній вихід на пенсію), про те, як заощаджувати.

Мій фінансовий план до певної міри агресивний. Класична теорія каже, що 60% портфелю треба вкладати в акції, а 40% — в облігації. У 70-х роках ставки на облігації були високі, тому це було вигідно. Але сьогодні вони нижчі за рівень інфляції, тому я не вкладаю в облігації, не бачу в цьому сенсу. Основна частина мого портфелю — акції американського фонду VOO (це індексний фонд S&P 500, тобто у нього входять акції 500 найбільших компаній США).

Також у моєму портфелі є акції міжнародного фонду VXUS (акції розвинених країн) і EIMI (акції з фонду ринків, що розвиваються). Портфель з цих фондів дає дохідність приблизно 7% річних. При довготривалому інвестуванні це дає змогу накопичити хороший капітал, у цьому дуже допомагає те, що прибуток зростає за формулою складних відсотків. Приблизно 10% свого портфелю буду вкладати в окремі акції, які виберу. Тут може бути або великий виграш, або програш. Якщо втрачу, то 10% свого портфелю, а якщо акції будуть вдалі, то може бути і 600% річних. Тепер, коли мені 29 років, можу дозволити собі більше ризикувати.

Для мене важливо, щоб дохідність портфелю була високою, це дасть йому хороший старт, і я зможу більшу суму вкласти в «консервативні» інструменти. Якщо його вартість сильно знизиться — не страшно, я молодий, у мене є робота, стабільність, можу перечекати падіння. Якби мені було 40–50 років, думаю, що ставився б до цього більш обережно і вкладав гроші лише у найбільш надійні акції чи облігації.

Планую інвестувати раз на три місяці. Поки що вкладаю в акції приблизно 20% свого доходу, але з часом хочу збільшувати інвестиції до 50% (ще закінчую ремонт, вирішую питання з нерухомістю, після цього буде можливість вкладати більше).

За цей рік у мене вийшла хороша дохідність — 17% річних. Але це тому, що 2020-й — унікальний рік. У березні було падіння акцій через коронавірус, а далі почалося відновлення ринку. Я купив акції у квітні. Розумію, що такої дохідності завжди не буде, та все одно це приємний досвід. Інвестувати у фондовий ринок планую не менше як 10 років, найімовірніше, навіть більше — 15–20 років.

В Україні можна інвестувати або через місцевих брокерів, як-от «Фрідом фінанс Україна» чи «Універ Капітал», або міжнародних — це Exante, Interactive Brokers. Мені здається, що більшість інвесторів в Україні вибирають Interactive Brokers. Це іноземна компанія з юрисдикцією США, вона викликає більше довіри. Я теж інвестую через неї.

Фондовому ринку США понад 100 років. Він пережив і Велику депресію, і дві світові війни. Щоразу після того, як падав, починав зростати. Сподіваюся, що так буде й далі. В США є комісія з цінних паперів. Усі компанії публічні, вони періодично подають звітність, і думаю, що цій звітності можна довіряти. Якщо у США виявиться, що директор компанії збрехав у звітах, буде серйозний скандал, сильно впадуть у ціні акції компанії. Не має значення, чи я інвестую тисячу доларів, чи мільйон доларів — права всіх інвесторів захищені однаково.

В Україні питання інвестицій ще молоде, незріле. Дуже пізно дозволили виводити гроші з України для інвестування. І лише у 2020 році ухвалили закон, у якому чітко сформульовано, що податки потрібно платити лише з прибутку. До цього було багато різних податкових законів, які суперечили один одному, їх можна було по-різному трактувати, і податкова могла б вимагати платити податки з усієї суми, яку людина виводить з акцій. Звісно, такі податки — це щось нереальне, бо якщо мені треба заплатити 19,5% з усієї суми, то яка має бути дохідність, щоб було вигідно інвестувати?

Поки що я сильно не переймаюся податками, бо не планую продавати акції. А якщо лише купую, то не маю жодних податкових зобов’язань. Маю їх платити тоді, коли буду продавати свої акції, робити платіж з Interactive Brokers на рахунок українського банку. Думаю, що підтвердити суму прибутку буде нескладно: у виписці з брокерського рахунку є ціна купівлі акції та ціна продажу.

Якщо я, наприклад, купив акції за $100, а продав за $200, то платити податки треба лише з тих $100, які я заробив. Крім того, Україна рухається у бік автоматичного обміну інформацією. Наразі українська податкова лише надсилає інформацію західним партнерам, але думаю, що скоро буде й отримувати її. І всі брокерські рахунки українців будуть відомі українській податковій. Тож сподіваюся, що зі сплатою податків проблем не виникне.

Якщо не трейдити, а лише інколи купувати акції, то рік обслуговування в Interactive Brokers коштує $120, або $10 на місяць. Окрім того, SWIFT-платіж з українського банку (я перекидав через «ПриватБанк») коштує $12 + 0,5%. Тому перед тим, як купувати акції, треба подивитися дохідність, порахувати всі комісії та визначити для себе, як часто варто це робити. Інколи краще зібрати трохи більшу суму і вже тоді переказувати на рахунок брокера, щоб комісії не «з’їдали» більшу частину прибутку. Хтось інвестує раз на три місяці, хтось раз на пів року або й раз на рік.

Шкода, що в Україні немає ком’юніті інвесторів. Хочеться розвивати цю тему, ділитися своїм досвідом і вивчати досвід інших.