Без YouTube, соцмереж і новин навколо. Як і навіщо зменшувати інформаційний шум
«Якщо ми не будемо дотримуватися інформаційної дієти,
наш мозок почне в буквальному сенсі роздуватись.
У результаті: увага розсіюється,
а в нашій здібності до скептичної оцінки
відбувається коротке замикання».
Д. Шенк
Привіт, мене звуть Валерія. І сьогодні ми поговоримо про інформаційний шум, а точніше — про те, що це, які має наслідки та як зменшити його вплив.
Стаття буде корисна всім, хто дотичний до сфери ІТ, тим, хто перед ранковим дзвінком вмикає новини у YouTube, обідає під блогерські лайф-стрими, а вечеряє під «дивись, що коїться у світі» або «жесть, сьогодні знов антирекорд щодо захворюваності на COVІD-19, а ми хотіли у відпустку
Якщо про мене, то все просто: я HR-менеджерка. Щодня я спілкуюся з людьми у своїй компанії та поза нею, співбесідую безліч кандидатів і, звісно, постійно перебуваю в курсі як проєктних, так і звичайних новин. Мій день не починається з YouTube, не проходить під блогерські стрими і не закінчується вищенаведеними фразами, але так було не завжди, почнемо з самого початку.
Ілюстрація Уляни Патоки
Що таке інформаційний шум, до чого він призводить та коли брати беруші
Якщо вірити Вікіпедії, то інформаційний шум — це вторинна, неважлива інформація. Якщо говорити розлогіше, то це всі ті постійно «нотифікуючі» підписки у телеграмі й вайбері, відео малознайомих людей у фейсбуці, новини про те, як правильно купати кота і скільки хворих на коронавірус виявлено на останньому весіллі у Львові. Загалом це вся інформація, яку ми так чи інакше пропускаємо через себе протягом дня і яка не несе користі, але забирає час.
Уявіть ситуацію: за вами закріпили задачу, ви її виконуєте — і раптом приходить меседж у телеграм. Це рівносильно тому, коли під час складання пазлу додали ще один елемент із зовсім іншого набору і ви мусите його відділити від наявних. Задача стала складнішою, правда ж? Що ви починаєте робити?
Якщо продовжуєте працювати над задачею і вас не сильно колише, про що там пишеться у телеграмі, вітаю. З вами все добре, і ви можете вести тренінги на тему робочої ефективності. Якщо ж ваш мозок повторює щось типу: «Е-е-й, подивись, що там. Там точно щось важливе. А раптом кордони відкрили? Чувак, точно, кордони відкрили і можна на Балі летіти працювати!», то варто стати учасником такого тренінгу.
Це, звісно, жарт, але суть полягає в тому, що у багатьох людей з’являється почуття дискомфорту, роздратування, коли є непрочитані повідомлення. Тоді не можеш більше концентруватись на основній задачі.
Тепер уявіть іншу ситуацію: інформація ллється з усіх боків. Кожна стаття, переглянутий ролик у YouTube, чергові апдейти, на які ви колись випадково підписались — і все це звалюється великою купою нових елементів у ваш пазл. І тепер все засипано різними, між собою ніяк не пов’язаними частинками. У цей момент мозок уже не розв’язує задачу, а намагається зрозуміти, що взагалі відбувається. Мислення гальмується, і ви робите що? Правильно, хочете відпочити і читаєте мемчики або щось інше й відкладаєте задачу на потім.
Далі — найцікавіше. Ви зрештою йдете спати, а ваше підсвідоме починає порпатись у тому, що ви «начитали» за день, і викидає цілу купу того, що ви так і не використали. Прокидаєтесь ви уже з тим, що забули більшість побаченого, прочитаного чи почутого, а якщо ще й не встигли виконати задачу, то знову беретеся за неї як уперше.
Що маємо в результаті? Інформаційне перевантаження. Воно, своєю чергою, спричиняє різноманітні затримки в роботі, створюючи стресову ситуацію. Постійне ж інформаційне перевантаження може призвести до хронічних захворювань, не кажучи вже про те, наскільки згубно воно позначається на людській психіці.
Через надлишок одноманітної діяльності, якою і є постійне опрацювання та освоєння інформації, надмірно працює ліва півкуля. Додайте до цього відсутність спортивної активності, збалансованого харчування, а з початком карантину і можливості виходити за межі дому тощо, і отримаєте перегрів основного «комп’ютера» — мозку. А отже, перенапруження, гіпоксію, зашлакованість судин, тривалу втому тощо.
Будь-яка нова інформація — це стрес. Незалежно від того, позитивна вона чи негативна. Мозку треба напружитися, запам’ятати, зіставити, вивчити — це призводить до психічного виснаження. На стрес наднирники реагують викидом адреналіну, а організму потрібно близько 30 хвилин, щоб «знешкодити» цей викид. А якщо адреналін надходить постійно? Ми просто захлинаємося продуктами стресу.
Ознаки того, що ви перебуваєте під надмірним впливом інформаційного шуму:
- перманентний «онлайн» та високий рівень споживання інформації;
- складнощі з концентрацією та запам’ятовуванням;
- перескакування з одного посилання на інше без конкретної мети;
- шум у голові;
- проблеми зі сном;
- підвищення толерантності до контенту (коли нічого не вражає й інформація сприймається as it is);
- зниження інтересу до інших активностей;
- дратівливість, втома, апатія;
- побоювання бути поза інформацією.
Від себе скажу, що з початком карантину ця проблема стала ще більш нагальною, адже в умовах зміни звичайного ритму життя хоч-не-хоч починаєш заповнювати час інформацією. У перших два тижні карантину я була саме тією людиною у сім’ї, яка розказувала про 12 нових випадків захворювання в Україні та підписалась на всі можливі телеграм-канали з освітніми курсами (якщо ви були у цій когорті, привіт!) і яка не мала вільного часу, режиму дня і ресурсу. Відчуваєте, що ви on the same wave? Тоді це саме той момент, коли потрібно брати беруші для вух.
Що із цим всім робити
Найперше і найскладніше — виділити час на те, щоб скласти список речей, що відволікають. І додавати в нього пункт щоразу, коли помічаєте даремне заняття. Після схожої практики з’ясувалося, що у моєму житті надто багато телеграму (сотні каналів із новинами, ІТ-жартами, апдейтами тощо), інстаграму (я люблю почитати цікаві пости і, як виявилось, проходити марафони а-ля «схудни на 10 кг за тиждень») та ютубу. Отже, покроково, що ж робити далі:
Вимкнути сповіщення. Насправді багато уваги забирають звичайні сповіщення, що приходять на телефон. Якщо вимкнути їх, звільниться чимало часу і зменшиться кількість інформації, яку мозок змушений опрацьовувати щодня.
Встановити ліміт на деякі застосунки. Впевнена, що ви помічали за собою, яку саме програму відкриваєте найчастіше: Instagram, Facebook, Twitter... Найімовірніше, для того щоб просто проскролити стрічку, ковтнути трохи новин і продовжити працювати далі. Тому й варто встановити ліміт, наприклад, переглядати соцмережі лише ввечері або зранку.
Видалити непотрібні застосунки. У всіх на телефоні є програми, які в певний момент стали непотрібні, але сповіщення з них продовжують надходити. Щоб позбутися зайвого інформаційного шуму, варто видалити те, чим уже давно не користуєтесь. Чого очі не бачать, того й серцю не жаль, як то кажуть.
Медитувати. Посидіти в тиші. Це не так легко, як здається, особливо якщо раніше весь вільний час ви скролили сторінки.
Додати активностей. Благо, спортзали відкрили і маску на вулицю можна не надягати. Тому повірте, хороша прогулянка в парку дасть більше відпочинку, ніж черговий апдейт на пошті.
Встановити сімейні правила. Це важливо. Якщо ви уникаєте інформаційного шуму, варто подбати про те, щоб ваша «друга половинка» не стала його транслятором. Візьміть за правило, наприклад, не юзати телефони під час прийомів їжі або за дві години до сну.
Фільтрувати. Коли починаєте щось читати чи дивитись, запитайте себе «навіщо мені це?». Якщо зможете відповісти, тоді ок, якщо ж ні — вимикайте.
Звикнути до тиші навколо. Формування нової звички — тривалий, але потрібний процес, тому дайте собі трохи часу, щоб звикнути до відсутніх «кліків» телефона та зменшення кількості переглянутих за день відео і новин. Можна заповнити цю тишу заняттями, на які завжди бракувало часу, або книгою, яку постійно відкладали на потім, чи просто нічого не робити, що теж дуже добре, враховуючи шалений ритм сучасного життя.
Я, Побєда і Карантин
Моє «борсання» в інформаційному шумі почало мене доймати тоді, коли у квітні я знала абсолютно все про кількість хворих у Європі, останні новини проєктного менеджменту та записалась на кілька курсів, які не пройшла до кінця. Крім того, я живу із людиною, яка постійно дивиться новини та переглядає стрічку фейсбуку, тому ви можете собі уявити кількість опрацьованої моїм мозком інформації. «Дивись, вони тут класний відос записали» або «Я тут передивився свій фреймворк проєкту, послухай».
Звісно, в якийсь момент мене це дістало, тому що, поки нормальні люди мали час на вирішення своїх робочих задач та улюблену книжку, мені ні на що не вистачало часу і постійно хотілось поскролити інстаграм, який за карантин став амбасадором різноманітних марафонів.
Перше, що я зробила — попросила всіх своїх близьких, з ким ми спілкувались онлайн (карантин же), НЕ говорити мені про новини, які мене не стосуються. Спочатку ображались, та потім звикли.
Стало легше, але постійно хотілось щось дочитати самій. І виявилось, що зменшення спожитої від інших інформації прямопропорційне збільшенню спожитої інформації із соціальних мереж. Тому наступним кроком стало те, що я позакривала всі зайві вкладки на ноутбуці, окрім робочих.
Скажу чесно, було незвично бачити тільки три відкритих віконечка із робочою ERP, слаком та поштою, коли до того їх було щонайменше 15. Потім я залишила найцінніше — телефон. Він просто став жити в окремій кімнаті на той час, поки я працюю (виявляється, батарея айфона може жити півтора дня, якщо його не так часто використовувати :)
Звісно, мене час від часу «ковбасило» від того, що я не можу подивитись чиїсь фоточки під час мітапу або почитати статтю про Трампа, яку надіслав Medium, але з часом це теж минулося.
Я почистила свій телефон від непотрібних підписок і виділила окремий час на соціальні мережі. На те, щоб звикнути до такого режиму, знадобилось півтора місяця. Але можна тепер сказати, що на все вищесказане я витрачаю тільки 30 хвилин зранку перед роботою та в обід і ще 30 хвилин на соцмережі.
Ще одним важливим моментом стало те, що всіх «своїх» я попросила мені дзвонити, якщо є щось термінове. Якщо ні, близькі знають, що повідомлення я прочитаю або вранці, або в обід. Зізнаюсь, тут я ще трохи грішу і можу переписуватись із кимось увечері, але то радше виняток, ніж правило.
Наступним кроком став спортзал, і найсмішніше тут те, що я купила абонемент 11 березня, а
Коли ж карантин трохи послабили і зі спортзалу надіслали смс: «Басейни вже нагріті, приходьте на тренування», я вирішила, що ось воно, now or never, і ледь донесла свої ноги назад додому. Так стабільно чотири дні на тиждень моє літо починалось із тренувань (кажу в минулому часі, тому що після відпустки в серпні ніяк не увійду знову в ритм, тому, як то кажуть, the battle is not over!:)). З цим незакритим гештальтом я все ще працюю.
Загалом можу сказати, що всі ці зміни пішли тільки на краще, і тепер мій день досить розмірений. Я встигаю із робочими задачами, виробила в собі навичку пріоритизації. Ще, сподіваюся, дійду в той спортзал, щоб узагалі все стало файно. Тому одна побєда за час карантину таки сталась. Тепер треба йти за іншими.
Замість висновків
Спеціалістів у сфері ІТ можна порівняти з сірниками, які вигорають і замінюються іншими. Причинами того можуть бути професійне вигорання, втома, перманентний стрес і невизначеність. Інформаційний шум хоч і не так помітно, але теж є у цьому списку. Тому, на мій погляд, найкращими «ліками» від нього будуть розумне планування часу, цікаві активності та здоровий оптимізм.
Закінчити статтю хочу простою фразою: «Що забардзо, то нездраво». Тож не залишайтесь під впливом інформації, насолоджуйтесь життям і пам’ятайте, що все залежить лише від вас.
