5 книжок, які допомогли зрозуміти зміни у світі, від Павла Кузнєцова, Sr. Product Manager Zalando

Tech Titans of China: How China’s Tech Sector is Challenging the World by Innovating Faster, Working Harder & Going Global by Rebecca Fannin

Обговорюючи масштабування технологічного продукту, ми здебільшого думаємо про два ринки — Європу і США. Поодинокі європейські компанії пробують свої сили в Латинській Америці. Експертка з підприємництва і венчурного капіталу Китаю Ребека Фаннін вважає, що такий підхід тільки на руку китайським технологічним компаніям. Поки ми ізолюємо себе від азійських ринків, вони сміливо добиваються успіху на наших.

Ребека аналізує марш Bytedance по світу з їхнім застосунком TikTok, вплив Alibaba на світовий e-commerce і мільйони кишень у західному світі, в яких лежать гаджети Xiaomi.

Доки в наших телефонах все більше мобільних ігор, виготовлених китайською компанією Tencent, група гігантів із США та Європи теж намагається пробити дірку у Великій китайській стіні. Ребека аналізує непередбачувані складнощі та провали Starbucks, Airbnb, Uber, Google, WeWork та LinkedIn у спробі відкусити й собі шматок «червоного пирога», а також майбутнє найбільших венчурних фондів США, які інвестують у китайські компанії.

Good Reasons for Bad Feelings: Insights from the Frontier of Evolutionary Psychiatry by Randolph Nesse

Вірус і рецесія принесли нам багато роздумів перед сном. Крах корпорацій, які здавалися незламними, зростання безробіття і внутрішня паніка — останнім часом є багато причин для занепокоєння. Легендарний професор психології Рендольф Нессе заспокоїв мене специфічним способом — науково підтвердив, що всі сумні думки та переживання корисні для виживання.

На відміну від втішних і позитивних книжок з психології, які рекомендують «розвіятись», «змінити погляд», «абстрагуватися» і усілякими шляхами уникати поганого настрою, Рендольф викладає на стіл десятки років досліджень, які він відфільтрував до коротких і зрозумілих пояснень: чому ревнощі корисні для здоров’я, навіщо мозок запускає безпричинні панічні атаки і як у намаганні врівноважити емоції організм може розвинути біполярний синдром.

Читаючи Рендольфа і в поганому, і в хорошому настрої, я жодного разу не відчув, що він намагається продати мені ідею «обманути свій мозок усмішкою» або виправдати своє безсоння. Він радше використовує факти, які допомагають чітко зрозуміти, чому навіть без ризику звільнення нам страшно читати новини про безробіття і чому два чудових працівники в команді починають змагатися за увагу менеджера, який їх однаково хвалить. Щось нагадує? Так, Ерік Берн у книжці «Ігри, в які грають люди» теж пробував це пояснити, проте Рендольф обміняв філософію на факти і зосередився саме на поганому настрої та схожих емоційних станах.

Capitalism without Capital: The Rise of the Intangible Economy by Jonathan Haskel, Stian Westlake

Коли ми аналізуємо, які країни вважають заможними і які економіки швидко зростають, в розрахунок ідуть тонни металу або овочів. Рядки коду, онлайн-дзвінки, дизайн інтерфейсів змінюють цілі міста, однак їхній вплив важко порахувати при визначенні ВВП країн. Британський професор Imperial College Business School Джонатан Гаскел розглядає слабкі та сильні сторони «нематеріальної економіки» — тої роботи, якою більшість з нас займається, яку не можна розплавити або продати в тоннах.

Джонатан розбирає наше життя, оточене онлайн-платежами та мобільними іграми, і намагається зрозуміти, чому для фінансистів і аналітиків продаж паперової і електронної книги має таку значущу різницю.

У цьому ключі автор показує не тільки консервативність аналітиків, а й ризики нематеріальної економіки. Коли Microsoft поглинала Nokia, найпростіше було оцінити їхній величезний фізичний офіс. Оцінюючи нематеріальну частину компанії, було легко припуститися помилки, що, власне, і сталося.

Джонатан виділяє чотири особливості нематеріальної економіки: неповторні втрати, легке копіювання, швидке масштабування і синергія з іншими нематеріальними активами, і прогнозує, коли ми зможемо повноцінно бачити їхній вплив на розрахунок ВВП.

The Creativity Code: How AI Is Learning to Write, Paint and Think by Marcus du Sautoy

Саме в час, коли я проходив співбесіду в Zalando, компанія почала масштабну трансформацію у роботу без маркетологів і звільнила всю команду. Згідно з планом, низка продуктових команд мала побудувати продукти, які б автоматизували весь процес performance-маркетингу. «І що, креатив і тексти теж?» — запитав я і отримав ствердну відповідь від керівника.

Як і більшість, хто цікавився Artificial Intelligence, у мене була сформована думка, що велика частина людської роботи буде автоматизована, проте креативна складова залишиться за нами. Адже в утопічному світі років за двадцять, коли всі ми будемо насолоджуватись універсальним базовим доходом і короткими робочими днями, людство нарешті зможе сфокусуватися на написанні музики, книжок і картин.

Британський математик і професор Оксфордського університету в це майбутнє не дуже вірить. Провівши роки в офісах і на дзвінках з розробниками та корпораціями, він зміг заглянути за куліси процесу, в якому AI вчать писати джаз, складати рекламні слогани та оцінювати кіно.

Мета Маркуса — не налякати чи зацікавити людство, а розповісти про креативні уміння штучного інтелекту, найближчі зміни в розвитку, яких він зазнає, і що це означатиме для нас. Єдине, в чому Маркус переконує — рахувати цифри точно не найсильніша сторона нашого креативного мозку. Як, здається, і написання музики?

The Alliance: Managing Talent in the Networked Age by Reid Hoffman, Ben Casnocha amd Chris Yeh

Згідно з даними бюро статистики праці США, в середньому працівники технологічних компаній проводять 3,9 року в одній компанії. Проте якщо розділити респондентів за віком, то виявиться, що міленіали залишаються вірними роботодавцям всього 17 місяців.

Співзасновник LinkedIn Рід Гоффман вважає, що нам варто перестати очікувати від працівників лояльності на десятки років. У той час, як наші дідусі могли присвятити одній компанії половину життя, молоді фахівці прагнуть швидко проявити себе, отримати цінність від фірми й рухатись далі. Здається, що вони не чули тупішого питання за «Де ти бачиш себе через 5 років?».

Рід пропонує практичний фреймворк, який він називає Alliance. Відповідно до нього менеджер має провести щиру бесіду і дізнатися, що колега очікує від компанії і навіщо він її «використовує». Припустимо, що мета — потрапити одного дня в Google або зробити свій стартап. Тоді менеджер має подумати, як компанія може допомогти в цьому співробітнику: на які проєкти покликати й кого дати як ментора. Такий план Рід називає Tour of Duty і наводить докази, що підлеглі з чітким розумінням, що вони робитимуть після звільнення, залишаються в компанії довше, легше переживають негативні зміни й довше почуваються лояльними. LinkedIn і компанії, які впровадили Alliance в щоденну роботу, спостерігають у співробітників вищу продуктивність і відданість, ніж за часів, коли на кожній співбесіді обговорювались фальшиві історії про «мої майбутні 10 років у компанії».

Згорнувши книгу і проаналізувавши свій час у компаніях, я збагнув, що кожного разу, коли в мене з менеджером виникав «альянс» і ми сміливо обговорювали майбутнє поза компанією, я працював ефективніше та залишався в ній довше.