Ви підприємець чи науковець? Як продакт-менеджеру обирати компанію відповідно до схильностей
Народна мудрість
Привіт, мене звати Вова, і я — продакт-менеджер, автор подкасту «Клуб анонімних продакт-менеджерів» й організатор мітапів КАМП:talks. Попрацювавши Head of Product у Wix, устиг проспівбесідувати більше сотні продакт-менеджерів, а віднедавна консультую компанії з наймання продактів. Цим дописом я хочу допомогти шукачам продакт-менеджерів визначити свого ідеального кандидата, а продакт-менеджерам розпізнати компанію, в якій буде можливість розкрити свій потенціал.
Спектр вимог, які виставляють до продактів надширокий. Зрозуміло, що кожна компанія шукає кандидата з огляду на власні потреби. Однак найперше, від чого варто відштовхуватися — це підхід до роботи. Можна придумати безліч класифікацій і різновидів продакт-менеджерів, але в площині підходу я виділяю дві основні категорії: підприємці й науковці. Спочатку коротко з’ясуймо, хто є хто. У якому з цих портретів ви впізнаєте себе?
Ілюстрація Уляни Патоки
Підприємець
Підприємець — це продакт-менеджер з entrepreneurial mind. У нього великий досвід у своєму ринку, можливо, набутий в інших ролях та позиціях, і те, що називають чуйка або інтуїція. Він або вона відчуває, що потрібно користувачу, бо чув це від них сотні разів, сам користувався подібними продуктами і дійсно може подивитися на майже будь-яку проблему очима користувача або клієнта. І що найголовніше — у нього сверблять руки зробити щось цікаве на цьому ринку. Одразу зазначу: таких меншість, оскільки для визрівання такого продакта потрібні роки досвіду й підприємницькі риси характеру.
Наприклад, уявний продакт-менеджер Давид 10 років працював у рекрутингу. Почав як найманий працівник, але швидко збагнув, що може непогано заробляти, працюючи на себе. Згодом його самозайнятість перетворилась на невелику рекрутингову агенцію. За час роботи Давид перепробував велику кількість CRM-систем, поштових сервісів, браузерних плагінів і став експертом у цьому. Щоправда, за 10 років рекрутинг йому трохи набрид, тож коли колишні клієнти запропонували йому приєднатися до них як ПМ у новому продукті для рекрутингового ринку, він швидко погодився. І це був marriage made in heaven, оскільки він швидко міг і розставити пріоритети, і намалювати простий та зрозумілий UX. Попри те, що інколи бути користувачем свого продукту може стати на заваді об’єктивній оцінці, у випадку з Давидом зірки зійшлися, і продукт став швидко набирати популярність.
Науковець
Другий типаж — це науковець. У нього є досвід роботи в різних індустріях і володіння методологічним апаратом. Він або вона може пірнути в будь-яку проблему, розібрати її на складники й запропонувати рішення. Методично досліджуючи ринок і користувачів, постійно експериментуючи, він аналізує дані й будує хороший продукт.
Наприклад, уявний продакт-менеджер Інеса працювала в багатьох продуктових компаніях, там були і страхові продукти, і дейтинг, і замовлення їжі. На жаль, остання компанія, в якій вона працювала, закрила офіс в Україні через якісь чи то юридичні, чи то інвесторські питання. Тому коли до Інеси звернулися з пропозицією попрацювати в невеликому стартапі над цікавим продуктом для рекрутерів, вона, поспілкувавшись із засновниками, повірила в ідею і в них. І наступного тижня вже прийшла до них в офіс, тобто в коворкінг.
На цьому місці має бути інтрига: чи зможе Інеса успішно виростити цей рекрутинговий продукт. Як гадаєте? Оскільки Інеса — плід моєї уяви, я певен, що зможе. Щоправда, на це піде трохи часу, бо Інесі треба буде зануритися в ринок і вивчити користувачів. Та й самі розумієте, час — це гроші. Яких у стартапу іноді бракує.
Тож якщо засновники цього стартапу не розуміють, який продакт-менеджер їм потрібен і що вони очікують від неї (а first-time founders часто не розуміють це під час наймання першого продакта), то вони можуть почати нервувати, мікроменеджити, вимагати від Інеси швидше давати результат, забиваючи на дослідження й експерименти. На додачу до цього, постійні півоти і перенесення фокусу з однієї фічі на іншу, можуть привести до того, що Інеса втомиться й знайде собі компанію побільше, яка вже перехворіла на стартапний хаос і знайшла продакт-маркет-фіт і спокійно собі зростає.
Кого наймати компаніям
Стривай, скажете ви. А як же Давид, який уже працює над рекрутерським продуктом? Точно, є ж іще Давид. Тут така штука... Якщо засновники не розуміють, кого шукають, то вони будуть приємно вражені резюме й скілами Інеси та навіть не згадають про Давида.
До того ж більшість компаній, починаючи із засновників і керівників, не готові до того, щоб прийняти до себе продакт-менеджера з entrepreneurial mind, не кажучи вже про те, щоб якось виховати його. Тож, імовірніше, Давид сам стане фаундером стартапу. Спочатку він найме кілька розробників, щоб вони написали для його агенції зручний інструмент для внутрішнього користування, потім зрозуміє, що цей інструмент можна продавати іншим агенціям за підпискою. І так його рекрутинговий бізнес перетвориться на продуктовий. Кілька років він сам виконуватиме роль продакта, але потім вирішить найняти собі продакт-менеджера, а згодом і цілу команду. Спадає на думку хтось зі знайомих з подібною історією? Якщо ж це ваша історія, дайте знати в коментарях, було б цікаво її почути.
Важливе питання: чому фаундери переважно не готові наймати продактів з підприємницькими схильностями? Страх? Невпевненість? Роздуте его?
Думаю, одна з причин — неготовність делегувати комусь бачення продукту. Перші кілька років (у нас довше, у США швидше) засновник керує продуктом і є володарем бачення й родмапу. Тобто він може мріяти про скілового продакта, який прийде й допоможе йому зростити продукт за одну ніч, як бобове дерево. Але коли дійде до справи, він одноосібно буде вирішувати, що робити. А продакт-менеджер залишатиметься його відданим зброєносцем. Загалом у цьому немає нічого поганого. Врешті-решт фаундер ризикує власними грошима й відповідає перед інвесторами та працівниками за успіх усього бізнесу. Але ж продактам-підприємцям типу Давида потрібна свобода вирішувати й можливість ризикувати, тому він навряд навіть погодиться працювати на таких умовах. Хоча я бачив приклади, коли підприємці поверталися найманими працівниками в чужі компанії, але в нашій країні це — рідкість, якщо порівняти з США, Великою Британією або Ізраїлем, наприклад.
Друга причина — це те, що компаніям на певному етапі розвитку потрібен саме науковець, а не підприємець. Цей етап настає тоді, коли інсайтів засновника вже не вистачає, щоб рухати продукт уперед. Або коли головні гіпотези перевірено, бізнес-модель визначено й продукт потребує розвитку та масштабування. Це дорослішання компанії і перехід від founder-driven до product-driven розробки відбувається інколи болісно для засновника, але без цього вкрай важко буде зробити стрибок від $1 млн до $10 млн ARR, наприклад.
Як продактам обрати компанію
До речі, продакт-менеджерам, які шукають роботу, я теж постійно раджу звертати увагу на зрілість продукту й засновника компанії. На етапі спілкування з компанією важливо зрозуміти стиль продакт-менеджменту й ступінь заглиблення фаундера в продуктовий процес. Краще розійтися на етапі порівняння очікувань, аніж гаяти час і шукати нове місце за пів року.
Якщо ви чітко ідентифікували себе як продакт-менеджера з підприємницьким складом характеру, то, відповідно, вам треба звернути максимальну увагу на профіль засновника. Скільки в нього було попередніх спроб зробити стартап? Наскільки він готовий делегувати вам ухвалення важливих рішень? Щоб зрозуміти рівень делегування, проаналізуйте, як він або вона ставить задачі. Що більший рівень делегування, то менше ці задачі походять на інструкції й більше на цілі, яких має досягти бізнес. І не засмучуйтеся через відсутність продуктових процесів. Навіть навпаки: якщо вони є, і продукт робиться систематично, то, можливо, компанії вже потрібен продакт-менеджер з науковим підходом.
І, напевне, найголовніше — визначте, наскільки бачення засновника й акціонерів збігаються з вашим баченням розвитку продукту та наскільки ви в цьому «на одній хвилі». Якщо нема наукового підходу, критичною є інтуїція і відчуття, і вони мають бути у вас спільні.
Якщо ж ви топите за науковий підхід, дослідження, гіпотези і оцифрування всіх показників, то варто шукати структурну продуктову компанію, яка вже усталилася на ринку і побудувала процеси або рухається в цьому напрямку. Стартапи — не найкращий вибір. Хіба що стартапи, в яких засновник — серійний підприємець, який знає, як масштабувати і продукт, і команду. Який має продуману стратегію виходу. Тобто він знає, кому хоче продати компанію, і як вона має працювати, щоб виглядати привабливою для потенційного покупця. Тому він може спокійно дивитися, як ви налагоджуєте процес, ростите й розвиваєте команду.
Тому дивіться на попередній досвід засновників, шукайте людей, які з ним уже працювали, і просіть від них фідбек. І не соромтеся, компанії постійно це роблять, коли спілкуються з кандидатами. Тож і вам можна.
Бажаю всім вдалих пошуків і гармонії із собою. Як завжди, буду радий відповісти на запитання та, якщо буде зацікавленість, написати про щось докладніше.
