Фев. 12

Bonjour і Au revoir. 8 років у французькому ІТ, або Чому ця країна не для мене

Мене звуть Анна. Я з Києва. У найкращі роки свого життя навчалася в Українському гуманітарному ліцеї. Потім закінчила факультет ІПСА НТУУ «КПІ», добре відомий читачам цього ресурсу. Спеціальність була «Комп’ютерні науки», тому зовсім нескладно перекласти її іноземною мовою для офіційних установ :-)

Ще за ліцейних часів почала вивчати французьку як другу іноземну, вибравши її серед семи запропонованих мов. На відміну від багатьох читачів ресурсу, під час свого студентства ходила на пари та на мовні курси, а не на роботу. Тому похизуватися блискавичною кар’єрою 23-річної сеньйорити не можу.

Далі можна або не читати, або ж подивитися на релокейт до Франції крізь призму написаного нижче не очима котів, собак і дружин програмістів.

[Назви підрозділів статті збігаються з назвами визначних творів французської літератури]

Таємничий острів

Туристична Тулуза. Джерело

Завжди було банально цікаво побачити світ, хоча для читачів DOU скажу, що захотіла стати експерткою із сирів за певну кількість євро, а також поліпшити навички сомельє. А ще багет у руках має завжди фантастичний вигляд.

Завдяки щедрому французькому урядові й диплому DALF C1 із французької мови 2010 року отримала статус BGF (Boursier de Gouvernement Francais) та продовжила навчання в L’institut national des sciences appliquées de Toulouse (INSA Toulouse) на 4-му та 5-му курсах (еквівалент магістерки). Упродовж двох років отримувала стипендію, а також урядова програма сплатила внесок за навчання. Виш вибирала через програму N+I, де студенти можуть вступати до французьких навчальних закладів на основі онлайнового досьє. Щоб здобути стипендію, довелося піти на співбесіду в посольство й поспілкуватися з авторитетним журі.

Це дуже добра інженерна школа, для вступу на перший курс до якої потрібен високий бал з місцевого аналога ЗНО. Мені це стало очевидно тільки тоді, коли пішла на свою першу роботу. Я ж не складала таких іспитів, бо вступала одразу на магістра.

Приїхала до Тулузи 1 вересня з величезною валізою, а навчання почалося через тиждень. Більшість студентів у групі були французи, що або вчилися там з першого курсу, або прийшли після підготовчого класу (classe preparatoire) чи після бакалавра (licence) в університеті. Переважна частина була на рік за мене молодша. Студенти до 30 років — це навряд чи про Францію. Не чула ніколи, щоб хтось брав gap year чи вступив після кількох років роботи. Навчання було дуже інтенсивне, починалося зазвичай о 8-й ранку й тривало до 18-ї майже щодня.

Завдяки диплому з «клінгонської» мови мене звільнили від її вивчення, натомість вивчала семестр іспанську. У цій школі вимагали взагалі офіційно рівень DELF B2 для іноземців, щоб отримати диплом магістра. Усі предмети викладали французькою мовою і без перескладань, англійською я говорила тільки на уроках англійської. Треба було скласти 20 предметів з 24, щоб потрапити на 5 курс. Інженерні школи у Франції дуже спрямовані на практичний досвід, а це потребує пройти два стажування тривалістю 3 та 5 місяців після 4-го та 5-го курсу відповідно. Це аналог написання диплому в Україні.

Також були й гуманітарні предмети. Не можна не згадати про місцевий варіант охорони праці (qualite, securité, environment), а також особливо меметичний предмет ейчар (ressources humaines). Там пояснюють усю суть французької меритократії: якщо ви не закінчили Ecole Polytechnique, Ecole Centrale Paris та ще кілька топів, то більшість заманливих позицій для вас закрита. Тобто не стати вам «зайчикам» великими чиновниками або швидко злетіти кар’єрною драбиною у французьких корпораціях. І справді, зарплати залежать від вишу, часто навіть на пізніх етапах кар’єри.

Коли ви не цікавитеся політикою, то вона обов’язково зацікавиться вами. Завжди стежила за європейською політикою, але саме президентські вибори 2012-го були досить критичним моментом у житті. Простажуватися впродовж останнього семестру було необхідною умовою для здобуття диплома. 2011 року уряд Франції за розпорядженням міністра внутрішніх справ Клода Ґеана фактично «заборонив» змінювати статус іноземних студентів не з ЄС після закінчення навчання. Сам Клод Ґеан — рідкісний мудак, корупціонер, поціновувач лівійської готівки, готівки загалом і полотен фламандців, але моя стаття, на жаль, не про нього. Оскільки більшість компаній зацікавлена брати людей на постійну роботу після проходження стажування, то це дуже ускладнювало його пошук. А також означало, що мені довелося б покинути країну. Вибори 2012-го закінчилися гепі-ендом: на середині мого стажування переміг над злом Олланд і негайно скасував закон...

Пошук стажування не надто відрізняється від пошуку першої роботи. Резюме, розмова з рекрутером з локального бодишопу, потім співбесіди. 2012 року рекрутери особливо любили залишати голосове повідомлення, де надиктовували номер, на який треба передзвонити. Первісні люди...

Втрачені ілюзії

Зрештою мені вдалося знайти стажування в компанії Capgemini, де я пропрацювала майже шість років фулстек-девелопером. Це еталонний бодишоп, який має щасливу 50-річну історію у Франції, а також успіхи в розширенні своєї мережі в інших країнах через acquisition. Більшість французьких компаній, особливо за межами Парижа, — це консалтингові компанії, що працюють або на публічний сектор, або на деякі великі компанії.

За всю свою феєричну кар’єру в Бордо я працювала на проєктах для різних міністерств. Їх об’єднувало використання французької в коді для назв змінних і функцій, навіть якщо це суперечило programming language naming convention. У кожному міністерстві був свій домашній (inhouse) фреймворк для розв’язання стандартних завдань, і використовувати його було основною вимогою. Зазвичай його підтримувала група досвідчених розробників, які будували свою кар’єру тільки в тому одному міністерстві, накопичуючи довгі відпустки.

Job security — вона така job security. Ще інколи міністерство могло нав’язати якусь third-party бібліотеку чи систему, бо її розробляє французька компанія. Прикладами такого підтримання вітчизняного виробника є CMS Spip, Jahia, мапи Mappy тощо.

Мені досить пощастило з проєктами з-поміж того, що могло трапитися. Першим моїм проєктом був Tipi — геоінформаційна система моніторингу трафіку на території Франції, інформацію з якої, наприклад, повідомляють по радіо Bison Futé. Цю систему встановлено в усіх регіональних центрах, там диспетчери вводять інформацію про якісь події або дані надходять у різних форматах, як-от Datex 1 і Datex 2.

Ще одним проєктом, який допоміг мені зрозуміти місцеве життя, був Pole Emploi, або служба зайнятості. Понад чотири роки я своєю щоденною працею намагалася зменшити безробіття у Франції. Це один з найвідвідуваніших сайтів у країні, над його створенням працює дуже багато команд. У цій державній компанії використовують Safe, а також Scrum на рівнях команд.

Після того був жахливий проєкт для Міністерства сільського господарства, антипатерни якого змусили мене ухвалити одне важливе рішення й звідти нарешті поїхати.

Життя і безробіття. Джерело

Собор Паризької Богоматері

ІТ-ринок країни, на мою думку, можна поділити на ринок Парижа й решти країни. У Парижі є продуктові компанії, і про деякі з них уже, мабуть, були статті раніше (сферичний Criteo чи BlaBlaCar). На решті території процвітають консалтингові компанії — аналог аутсорсу чи аутстафу. Інколи великі начальники з паризького офісу називають офіси в провінції nearshore, що багато про що свідчить. Паризькі офіси сидять на потоках перерозподілення проєктів, які потім «спускають» у регіони. Є також контрактори, що продають свої послуги або одразу клієнтам, або через посередників, тобто через ті самі консалтингові компанії. Є також невеликі стартапи чи продуктові компанії, про які рідко хто чув навіть на території певного регіону. Хоча деякі локації мають свою специфіку, наприклад у Тулузі сектор розвивається навколо Airbus, Thales та інших компаній, пов’язаних з оборонкою, космосом, авіапромисловістю.

Мої колишні колеги займалися здебільшого переходом між бодишопами або осідали в «кінцевих» клієнтів, щоб працювати там до кінця життя. До речі, така ціль була в значної частини людей — обирали стабільність. Приблизну картину місцевого ринку можна побачити на таких івентах, як HarckerX — спід-дейтинг з компаніями. Два роки тому, коли там була, я наслухалася про динамічний бодишоп, молоду команду та «ми наймаємо тільки експертів». Ну звісно, не забувайте про мову спілкування, яка не англійська в більшості компаній.

Нотр-Дам у вогні. Джерело

Знедолені

2019 рік подарував дивовижне протистояння жовтих жилетів та Юпітера Макрона. Вони своїми зусиллями заважали будувати йому startup nation приблизно півроку. У поточному сезоні (тобто 2020-го) на передній план знову вийшли профспілки та інші представники пролетаріату: борються за збереження 42 різних пенсійних режимів. Що характерно, у країні ще часто використовується марксистська термінологія...

Юпітер. Джерело

Тому слід звернутися до статистики, яка розповість про медіанні доходи жовтих жилетів і решти жителів. Процитую уривок зі статті про нерівність доходів:

«За нашими оцінками, поріг бідності становить 781 євро на місяць для однієї людини, 1518 євро для сім’ї з двох людей без дітей і 1999 євро для сім’ї з двома дітьми. До категорії малозабезпечених (30% найбільш скромних доходів) належать люди, для яких ці цифри будуть відповідно 1265, 2468 та 3302 євро. Середній клас — це дохід у діапазоні між 1265 і 2275 євро для однієї людини, між 2468 і 4423 євро для сім’ї без дітей, а також між 3302 і 5743 євро для сім’ї з двома дітьми. До категорії забезпечених входять сім’ї з доходами, вищими за вказані. Якщо вибрати поріг багатства як подвійний медіанний дохід, то багатою можна вважати людину з доходом 3125 євро щомісяця, 6072 євро для сім’ї без дітей та 7995 євро для сім’ї з двома дітьми».

А ще французи оцінюють, що потрібно 1760 євро на місяць, щоб жити.

Не писатиму багато про флуктуації цін на круасан, бо чимало з вас і так подорожували Францією. Оскільки тепер я живу в Лондоні, то залишу це тут. І справді, McDonald’s дорогий у Франції...

Стосовно витрат на життя, то, мабуть, половину їх становитиме рента. Ось варіанти оренди трикімнатної квартири.

Ще життя в переважній частині провінційних міст передбачає наявність авто в кожного члена сім’ї. Без нього неможливо дістатися до роботи й не тільки. У Бордо більшість ІТ-компаній розміщені не в центрі.

Якщо візьмемо абстрактну сім’ю з двох айтішників без дітей, які отримують по 2К євро щомісяця як середній клас, платять у Бордо 1К євро за ренту й комуналку, віднімемо вартість двох машин у кредит, вартість бензину 1,45 євро/л, їжу, одяг на розпродажі, розваги час від часу, — то залишиться небагато.

Мабуть, тепер зрозуміліше, проти чого протестували жовті жилети...

Народний бунт. Джерело

Щодо зарплат у галузі, то вони розподіляються на зарплати в Парижі та регіонах.

Існує цікавий сайт, де можна подивитися дані за регіонами й технологіями. Ці цифри близькі до реальності, а ще мій екс-колега — суперархітектор з 10 роками досвіду два роки тому вперся в стелю 48К на рік. Не слід забувати, що для роботи в більшості компаній треба вільно розмовляти французькою.

Здрастуй, печаль

З позаминулого року уряд ухвалив новий закон, коли податки нараховують одразу. Раніше це було у два етапи. Щороку також платять податок до місцевого бюджету, який залежить від ваших доходів та житлової площі. На сайті можна порахувати оплату після податків (без місцевого податку).

Бюрократія у Франції відома на весь світ, тому, щоб розв’язати маленьке адміністративне питання, треба часто витратити багато енергії.

Можу навести приклад з отримання водійських прав. До того ще ніколи цього не робила, тому записалася до школи водіння. 20 уроків водіння + теорія коштували трохи більше як 1000 євро. Екзамен з практики полягає в 30-хвилинній їзді містом та паркуванні двома способами. За незначні помилки екзамен не зараховували. І проблема полягала ось у чому: щоб перескласти його, треба було ставати в чергу, бо «в них нема місць», і наступна спроба була за 6 місяців. Щоразу доводилося брати додаткові 10 уроків, щоб згадати їзду (вартість 1 години — 41 євро). Я склала з четвертого (!) разу, тому вартість навчання майже зрівнялася з вартістю моєї автівки.

Уявний хворий

Мабуть, одним з небагатьох плюсів життя у Франції є її медицина. Недорога страховка покриває як звичайні, так і складні випадки, а також стоматологію. Більшість ліків за рецептом безплатні. Очевидно, завдяки цьому чинникові Франція і є однією з топових країн до виходу на пенсію. (Британські пенсіонери це знають, то й скупають «хрущезамки» XVIII сторіччя в провінції, насолоджуючись до кінця життя буржуазним лайфстайлом...) Хоча, як і скрізь у Європі, щоб потрапити до фахівців, треба чекати.

Інфраструктура — це камінь спотикання й межа розділення в країні. У великих містах вона є — і то не скрізь, а в маленьких містах та селах її не дуже багато. Як відомо, це й стало однією з причин бунту жовтих жилетів. «Треба бути готовим користуватися автівкою, але якщо не можеш сісти за кермо, то доведеться залишитися вдома або просити когось вас возити» (Капітан Очевидність). У великих містах ліпше розвинена інфраструктура, але страйкарі роблять усе можливе, щоб відлякати потенційних пасажирів — гостей і мешканців міст.

Навколо світу за 80 днів

Щоб зрозуміти французів і їхній погляд на світ, напевно, слід поцікавитися, як у середній школі викладають гуманітарні предмети (мови — рідну та іноземні, історію, географію, літературу). Уся освіта дуже франкоцентрична. Історія з географією — єдиний предмет: інколи вивчають історію, інколи — географію. Галльські племена, королі Франції та події Другої світової війни вивчають без хронологічного порядку. Світову історію — фрагментарно, якщо її сторінки не мають прямого стосунку до французької держави того періоду. Основ фізичної географії (геологія, орографія, кліматологія) або немає взагалі, або їх не засвоїла більшість місцевого населення. Про це свідчать рекурентні фрази, що їх згенерували різні представники:

«У нашій країні є гори і море». (Щоб підкреслити її унікальність).
«У Лондоні завжди дощ». (У цьому контексті малося на увазі, що сумарна кількість опадів у Лондоні більша, ніж на Атлантичному узбережжі Франції, але це твердження хибне: In Bordeaux, France, during the entire year, the rain falls for 124.2 days, and collects up to 944.1mm (37.2«) of precipitation vs London averages approximately 106 rainy days each year and receives a total of 22.976 inches (583.6 millimeters) of precipitation annually).
«В Україні у вас завжди холодно». (Якщо просто порівнювати сумарну сонячну радіацію, що залежить від географічної широти, то Київ не набагато північніше за Париж — 50.4501° N, 30.5234° E та 48.8566° N, 2.3522° E відповідно).

Східна Європа для більшості — майже монокраїна. Цей міф розвіюється для людей, які все-таки там побували й додали її собі на мапу. Для простих французів то не популярний напрямок, бо вони прагнуть сонця і «їдуть переважно на курорти», не здогадуючись, що й у деяких точках Східної Європи буває спекотно. Були люди, які мені прямо казали, що їм нецікаво туди їхати з указаних вище причин.

Найпопулярніший напрямок — Іспанія, країна відпустки (pays des vacances). Доступні ціни та лінгвістична спорідненість мов роблять свою справу.

Ще місцеве населення цікавиться країнами-сусідами, США, Канадою, Австралією, Японією та країнами Азії (див. Східна Європа). Особливим успіхом у молоді є досвід життя в названих вище країнах, куди вона їде за довгим доларом або його аналогом. Нова тенденція серед французьких експатів полягає у відправленні дітей на навчання у виші не в рідні краї (France metropolitaine), а в Канаду, США тощо. «Відіслала доню в Мак-Ґілл, бо він ліпше котується з нейронауки» (французька «жона» експата). Це справді початок кінця, а здавалося б...

Узагалі французи часто пишаються своєю країною. Одразу згадують всесвітньо відому кухню — спадщину ЮНЕСКО та багату історію. Це країна, де, за її термінологією, французам «добре жити» і «вони дуже привілейовані», але не втрачають нагоди поскаржитися на все підряд. Медіа нагнітають атмосферу висловлюваннями, нібито «ваші діти житимуть гірше, ніж ви».

Про українців французи знають мало. Більшість згадує Чорнобиль, тепер Майдан. Сама країна, на жаль, для них є буферною зоною між Європою та Росією. Французи з провінції рідко зустрічали українців у реальному житті, тому їхня вибірка досить мала.

Пані Боварі

Оскільки мій досвід стосується роботи в ІТ-компанії, то є обтяжливі обставини: майже тотальна відсутність жінок на технічних позиціях. Більшості француженкам програмувати нецікаво, а якщо й було цікаво, то після року вони перекваліфіковуються в менеджерів або бізнес-аналітиків («тікають першими з корабля, що тоне»).

Як єдиний фімейл, я щоранку страждала від поцілунків у щоку всього поверху. Кількість поцілунків варіювалася від розміру опенспейсу. Усі мої зусилля тиснути руку виявилися марними, і навіть брехня про хронічний нежить не рятувала.

Один з інших аспектів бізнес-культури — це мітинги, які не дають особливого результату. Бо тут важливо вміти дебатувати, що глибоко вкорінено системою освіти.

Франція — країна менеджерів. Будучи просто експертом з технологій, важко просуватися кар’єрною дорогою. Є спеціальний термін cadre (вимовляється «кадр»). У дипломованих інженерів, зокрема й у мене, був цей статус, що зобов’язував encadrer інших людей (не «кадрити», а керувати та наставляти). Ще в нашому бодишопі деякі кадри вважали, що кодити зможе кожен, а бути менеджером — ні. Як ми знаємо, у кожному жарті є частка жарту...

Важко судити, як я спілкувалася б з колегами, якби була чоловіком. У ставленні до жінок на робочому місці між лондонськими компаніями та французькою провінцією глибока прірва. Сексистські жарти та образи — частина норми. Колеги систематично запитували, чому я ходила в спідниці чи платті. Ще вони часто відверто коментували зовнішній вигляд інших жінок, що працювали в компанії. У такому середовищі, мені здається, не просто стати тимлідом чи менеджером, а головне — навіщо?

Епілог

Мої загальні враження від країни досить неоднозначні. З одного боку, якби жити на прибутки від інвестицій чи нерухомості, то це дуже гарна країна з високим рівнем життя, смачним сиром та прекрасним вином. З другого боку, боротися з токсичною культурою та нестачею кар’єрних перспектив — це вибір Жанни Д’Арк.

Звідки було вирішено проробити шлях Тореадора із Заточки із сусіднього топіка 2018 року в локації Лондон. Велика кількість фейлів на онсайтах призвела до вибору стратегії брутфорсом «до першого оферу». Оскільки Тореадор уже створив детальний топік про свої Гераклові подвиги, пальма першості втрачена.

Додам тільки трівіа...

Коли отримала офер у JPMorgan, я мала відбути марафон у стартап Synthace. Ніде з ФААНГів, банків та інших компаній не застосовували такий апарат тортур. Після двох співбесід на розділяй та володарюй i ДП водили оглядати лабораторію.

На одній з них був присутній у ролі спостерігача сам гуру ютубу з підготовки до співбесід Джекссссооооннн Ґабббббаааарддддд. Тоді я подумала: «Як добре, що все закінчилося!»