5 книжок, які я хотів би прочитати раніше, ніж мені це вдалося, від Дмитра Волошина, CTO в Preply
Від редакції: у рубриці DOU Books спеціалісти розповідають про 5 своїх улюблених книжок — ті, які змінюють світогляд та корисні читачам-колегам.
[Про автора: Дмитро Волошин — співзасновник і CTO в Preply, організатор Kyiv CTO Meetups. За останній рік провів більше 1:1, аніж написав рядків коду. h-index = 2]
Щороку я відвідую львівський Форум видавців і зазвичай повертаюся до Києва з десятком книжок, з яких прочитати за рік встигаю половину. Також у нас у Preply є традиція: на день народження співробітникам ми даруємо книжки, — і я здебільшого замовляю щось, що не можу знайти в Україні на «Амазоні». Якщо книжка мені не заходить — я не змушую себе читати. Часто читаю Kindle-версії під час перельотів, слухаю аудіокнижки на Audible. Найцікавіше переношу собі в записник.
Ця підбірка про книжки, які я хотів би прочитати раніше, аніж мені це вдалося. Вони могли б допомогти системніше відбудовувати картину світу (перша і п’ята книжки), ефективніше вирішити менеджерські завдання в бізнесі (друга і третя) чи покращити мій підхід до читання (четверта).
The Algebra of Happiness: Notes on the Pursuit of Success, Love, and Meaning by Scott Galloway
Я б хотів прочитати цю книжку, коли мені було 18. Перше, що хочеться зробити в цьому огляді — це закидати десятки цитат і висновків з неї, але не робитиму цього. Вона така цікава і її так легко читати, що забрати у вас насолоду прочитати її самостійно просто не наважуся. Книжку поділено на блоки: «Успіх», «Кохання», «Здоров’я», але насправді блоки переплетені між собою, адже лише разом ці компоненти допомагають бути щасливим. Попри заяложеність цих тем, книжка аж ніяк не про «успішний успіх».
Вона просякнута хорошим гумором і самоіронією. Сам автор — епічна персона, успішний підприємець і викладач Нью-Йоркського університету. Трішки троль й ексцентричний персонаж. Капіталіст, якого республіканці «обзивають» соціалістом. Нещадний критик і літописець великої четвірки FAAG. Щороку робить прогнози в ІТ-індустрії, які здебільшого здійснюються. Якби мені вдалося запросити когось з академічного середовища на борд директорів Preply, то це був би Скотт Ґалловей (ну, або Ден Арієлі).
Нюанс — книжка все-таки для американців, тому деякі висновки й дослідження не можуть застосовуватися в Україні, але від цього не менш цінні.
An Elegant Puzzle: Systems of Engineering Management by Will Larson
Одна з проблем книжок про менеджмент у цілому й про менеджмент в ІТ зокрема в тому, що вони написані давно. Книжки типу High output management Енді Ґрува або The Mythical Man-Month Фреда Брукса були написані ще до того, як я народився, і мені завжди бракувало чогось сучаснішого. Цю ж книжку видано 2019 року, і сам Вілл Ларсон працював до 2016 року в Uber, до 2020 в Stripe, а нині CTO єдинорога Calm. По суті, у цій книжці йдеться про те, як бути лідером інженерної команди в стартапах, що переживають стадію hypergrowth. Дуже відчувається сучасність книги і резонанс з основними проблемами індустрії — перегрітість, рекрутинг тощо.
Також відчувається дух Кремнієвої долини, проте деякі практики, поширені там, мало використовуються у нас. До прикладу: case studies на інтерв’ю для розробників, неформальний рекрутинг, paper study groups, data-driven підхід до побудови організаційної структури.
Інформація структурована як колекція проблем, з якими стикається лідер у стартапі, що швидко зростає. Автор пропонує деякі системні рішення, стратегії й тактики, з яких можна скласти певний конструктор для менеджера. Цю книжку варто рекомендувати тим, хто обирає собі кар’єру менеджера в ІТ і готовий до всіх нових проблем під час переходу від individual contributor до менеджера. Також must have для СTO стартапів, що масштабують команди. Не зайде аутсорсу й великому ентерпрайзу — різні типи проблем, і книжка передбачає автономію і відсутність бюрократії та політики в організації. Містить схеми й графіки — тому краще читати, а не слухати. Якби я міг її прочитати
Radical Candor: Be a Kickass Boss Without Losing Your Humanity by Kim Scott
За замовчуванням розробники погано вміють працювати з людьми. Це сильне й трохи стереотипне твердження, але на локальному ринку здебільшого так. Писати код зручно — він детермінований і результат передбачуваний. З людьми набагато складніше. На жаль, я цього вчився на власних помилках. Ця книжка про те, як вибудовувати комунікацію з колегами й підлеглими так, щоб бути ефективним і водночас залишатися людиною. Також дуже допомагає в тому, щоб давати чесний і ефективний зворотний зв’язок. Своєрідний посібник для 1:1.
Досвід автора переважно з Google (вона, здається, була там однією з перших Product managers) та Apple. Тому Кім часто згадує всілякі історії: як на неї кричав Ерік Шмідт або ж телефонував Стів Джобс. Проте інколи може здаватися, що Скотт таким чином намагається додати довіри й авторитету її філософії. У твіттері навіть був жарт на тему namedropping і вихвалянь, що книжку можна підсумувати фразою: Here’s how we did it at Google and Apple. Also in Twitter. I don’t know anybody at Facebook.
Якщо чесно, то книжка важко читається, її трохи розбавляють історії про гранувальників діамантів з Сибіру, перепалки Метта Катса з Ларрі Пейджем, лайфхаки про сльози й пляшки з водою, — але легко не буде.
Якщо підсумувати основну ідею цієї книжки одним реченням, то це: давайте прямий зворотний зв’язок, але з турботою про людину. Прочитавши книжку, цю думку можна глибше осягнути і запам’ятати краще.
«Як читати класиків» Ростислав Семків
Як її охарактеризував сам автор: «Це книжка про силу літератури». Вона дає змогу заново полюбити процес читання художньої літератури й відкрити в ньому інший вимір. Через легкий гумор і приємний стиль Семків допомагає систематизувати й переосмислити процес читання, одержати від нього більше насолоди. Певною мірою натякає, що навіть нам, ІТ-шникам, варто читати не тільки технічну літературу, а й художню, і це має сенс. І як приємний бонус у кінці є адаптований список художки з 200 книжок на 20 років, що інколи збігається з моїм списком.
Якщо щось і можна покращити в цій книжці, то це забрати слово «класиків» з назви.
Цікаво, що колись, щоб удосконалити свій стиль писання, я перечитав «Про письменництво. Мемуари про ремесло», де була одна з важливих порад — дуже багато читати. Я чимало й бездумно читав. Не те, щоб це не дало ніякого ефекту, але я розумію, що міг опрацьовувати інформацію набагато краще. Читати потрібно системно, і ця книжка в цьому ненав’язливо допомагає.
Cognitive Neuroscience: The Biology of the Mind, 4th Edition by Michael S. Gazzaniga
Фантастична книжка з когнітивної нейронауки цікава тим, що дозволяє одержати приблизне уявлення про те, як працює мозок. Цю книжку, здається, читають студенти-медики в США на першому курсі, тобто це як Корман з його алгоритмами, але для медиків. Зізнаюся чесно, деякі розділи, які мені нерелевантні, я пропускав, бо книжка для вдумливого читання і не дається легко. Автори, мабуть, були в курсі цієї проблеми, тому в ній багато ілюстрацій і графіків, які допомагають засвоювати інформацію краще завдяки візуалізації. У кінці підрозділів є короткі висновки, take-home messages, що узагальнюють матеріал.
Це наукова книжка, і в ній використано науковий метод для всіх тверджень. Наприклад, експерименти з розділу про емоції досліджували таке питання: наші емоції і їхній зовнішній прояв вроджені чи ми їх засвоюємо соціокультурно. Науковці чисельно проаналізували реакції незрячих спортсменів на паралімпійських іграх, як змінювалися їхні обличчя під час перемоги або поразки. На основі цих даних, оскільки спортсмени не могли навчитися міміки обличчя, визначили, які саме рухи м’язів обличчя відповідають за які емоції біологічно, а які набуті соціокультурно.
Для розробників ще буде цікаво порівняти, як їхні уявлення про нейронні мережі збігаються з реальною будовою мозку :)
P. S. Я вважаю себе системною людиною, тому, перш ніж складати список, переглянув попередні випуски DOU Books, щоб не було збігів. Тож деякі з важливих книжок не внесено в цей список, але їх згадували попередні дописувачі рубрики. Це своєрідне заохочення перечитати їхні випуски :)
