Дек. 20

IT-волонтери: як у Кропивницькому заснували безкоштовну школу програмування та соціальний креативний простір

Кропивницький — місто в центрі України з населенням близько 230 тисяч осіб. Хтось вважає його безперспективним, але знайшлись активісти, що хочуть робити місто кращим, будувати в ньому волонтерську спільноту і виховувати гідних програмістів. Катерина Бойко, Ірина Іванова та Роман Шмельов розповіли, як їм вдалося відкрити безкоштовну школу програмування Ш++ та креативний IT-простір KOWO, а також поділились успіхами випускників.

У 2012 році Роман Шмельов, Streaming Engineer, разом із Анатолієм Книшуком (теж програмістом та викладачем з коледжу) загорілися ідеєю створення школи програмування у Кропивницькому. Роман не прагнув заробляти на цьому, але оренда сама себе не заплатить, тож перші три роки школа була платною. Все змінилось 2015 року.

— Я дізнався, що біля річки Інгул триває будівництво, приміщення нас влаштовувало. Тоді я запропонував власнику угоду: ми власними силами добудуємо останній 5-й поверх, а вкладені кошти вираховуються з оренди. Він погодився, і я почав збирати однодумців у команду, — розповідає Роман.

Така угода дала волонтерам можливість зробити приміщення суто під себе, враховуючи усі потреби. До прикладу, KOWO є дворівневим, сходами у залі можна піднятись до невеличкого закутку з пуфами.

З переднього плану: Роман Шмельов, Катерина Бойко, Євген Москальов та Іван Сахновський (займаються гуртком робототехніки), Анастасія Лиходід (UX-дизайнерка), Тетяна Гдешинська (колишня менеджерка)

Якось у потязі Роман зустрів Дмитра Богданова, який теж прагнув розвивати місто, і вони обговорили концепцію створення відкритого креативного простору (яких до цього в Кропивницькому не існувало). Тож коли будівництво було завершене, Роман із однодумцями вирішили зробити Ш++ безкоштовною, а усе приміщення отримало назву KOWO, креативний ІТ-простір. Незабаром до команди доєднались Ірина Іванова (колишня ведуча ранкового шоу і радіоновин) та Катерина Бойко (Frontend developer, навчалась у Ш++), які стали координаторками школи програмування та KOWO.

— Ми стали безкоштовною школою, тому що дуже хотілось об’єднувати людей, які цікавляться програмуванням. У Кропивницькому є платні курси програмування, але разом з Ш++ та KOWO ми є першою такою локацією, де можна спілкуватись та удосконалюватись у сфері програмування, ще й безкоштовно. Нам хотілося створити спільноту розробників, — згадує Катерина.

В перший рік розкрутити тусовку програмістів було дуже складно. Волонтери організовували в KOWO хакатони і конференції, але вже за рік вирішили сфокусуватись на тому, що справді мало розвиток і запит — школі програмування.

Незважаючи на наявність попиту серед мешканців міста, великих черг на безкоштовну школу немає. Ірина навіть каже, що безкоштовність відлякує когось з охочих і створює ілюзію якоїсь підстави.

— Але ми розуміємо, що є аудиторія, яка здатна платити за навчання, а є люди, для яких наш проєкт може стати чудовою нагодою і квитком у життя. Платні курси програмування також це розуміють, тож не вважають, що ми переходимо їм дорогу. Навпаки, з «конкурентами» маємо теплі стосунки. У нас, наприклад, немає курсу з веб-дизайну, у такому разі ми радимо людині, до кого можна звернутися, — доповнює Катерина.

Креативний IT-простір KOWO

Як опанувати основи програмування без менторів та лекторів

У Ш++ є три вікові напрямки: дитячий, підлітковий і дорослий.

Діти навчаються з 8 років за всесвітньою програмою Code Club, партнером якої є школа. Кілька років тому було 10 груп по 8-10 дітей у кожній, але зараз трохи менше груп, оскільки менторів-волонтерів не так легко знайти.

У підлітковій групі навчаються слухачі 12-16 років, вони вивчають JavaScript. Школа програмування дозволяє підліткам опанувати навички самостійного навчання: їм надається конспект, з яким вони мають самостійно працювати. Двічі на тиждень учні приходять до школи, комунікують між собою і можуть поспілкуватись із ментором-програмістом.

— Найдовше ми працювали над програмою для дорослих. Нас зацікавив формат peer-to-peer learning (рівний рівному). Це формат, у якому ви навчаєтеся без лектора/ментора, а знання одержуєте завдяки тісному спілкуванню з іншими студентами курсу та спеціально підготовленим для такого навчання матеріалам, — розповідає Роман. — У форматі peer-to-peer навчаються в UNIT Factory, і ми навіть їздили до них у гості до Києва, аби дізнатись, як все влаштовано. Але їхня система виявилася для нас непридатною, оскільки вони користуються комерційною франшизою, що дорого коштує і не задовольняє наших потреб у гнучкому адмініструванні.

Тоді команда школи звернулась до Стенфорду, взяла у них відкриту освітню програму і почала розробляти власний ресурс для навчання. Адаптувавши стенфордський курс з англійської українською та російською, Роман записав відеолекції. Все це разом із домашніми завданнями зібрано на навчальному порталі. Таким чином, перші 4 місяці студенти вивчають «Основи програмування» без менторів та лекторів. Є лише система-сайт, яка їх веде, чати для спілкування студентів і можливість двічі на тиждень приходити до Ш++, аби перевірити домашні завдання одне одного і поспілкуватись. У цієї системи чимало переваг, оскільки кожен студент може рухатись власним темпом, брати індивідуальні відпустки, не боятись пропустити заняття.

По завершенні цього періоду навчання студенти обирають вузьку спеціальність, переважно у веб- або мобайл-розробці, і наступні 3-5 місяців вчаться з ментором-практиком. Школа має пул досвідчених програмістів-волонтерів, які навчають та менторять. Кожен з них обирає свій формат: хтось передає інформацію, читаючи лекції, інші дають лінк на Youtube з корисною інформацією, а час навчання приділяють розгляду завдань та відповідям на питання. Найпопулярніший курс «Full stack web development» курують два програмісти — Анастасія Переверзєва та Юрій Дегтяр.

— Якщо хтось хоче вивчити щось екзотичне, наприклад Golang, ми звертаємось до ментора-волонтера, і він працює зі студентом в індивідуальному порядку. Таким чином ми не залежимо від формування груп з 5-10 осіб. Загалом, одночасно у нас займається приблизно 50 студентів увесь рік, і за 8 місяців вони навчаються до рівня працевлаштування junior-девелопером, — каже Катерина.

Успіхи учнів: нова IT-компанія, робот та кардинальні зміни

— У нас часто питають, чи даємо ми диплом по завершенні навчання. Ні, як для IT-сфери, так і для нас особисто важливіші навички, які здобув студент, а також його досягнення. У нас немає полички, на якій зберігаються кубки або грамоти, але у нас є історії наших студентів, які досягли власних цілей, влаштувались на роботу, — ділиться Ірина.

Ігор Покідько, випускник Ш++, вирішив започаткувати власну IT-компанію. Він працював у коворкінгу школи, залучав до проєктів студентів. Врешті-решт нова компанія так розширилася, що зайняла майже весь простір. З активістами школи новостворена 256Devs мала прекрасні стосунки, але довелось-таки з’їжджати у власний офіс. Так завдяки Ш++ у Кропивницькому з’явилася нова компанія, що надає робочі місця.

17-річний Руслан Коптєв завдяки школі створив робота для очищення річок, пройшов шлях фрилансера та отримав роботу у GlobalLogic. На DOU навіть виходив матеріал про юного девелопера. А 16-річний студент школи Дмитро Карауш посів 3 місце у JavaScript contest від Telegram, отримав грошовий приз 2000$ і подарував школі набір віртуальної реальності Oculus quest.

Є серед студентів люди, які кардинально змінюють своє життя. Костянтин Петков працював водієм маршрутки 16 років, а потім прийшов до школи, вивчився і зараз працює програмістом. Він пройшов нелегкий шлях, паралельно працюючи і навчаючись, мало спав, але вже за рік йому відкрились нові перспективи. А колишній шахтар Кoстянтин Петренкo, якому доводилось робити домашні завдання просто в шахті, тепер не лише працює Android-девелопером, а й допомагає Ш++ у якості ментора на курсі з Android-розробки.

Костянтин Петренко, випускник Ш++, робить домашнє завдання в шахті

— Якщо ти хочеш змінити своє життя, ти маєш таку можливість: можеш прийти до нашої школи. Це місія Ш++, — підсумовує Ірина.

Більшість людей у Ш++ та KOWO — це волонтери, які мають окрему роботу, але їм не байдуже місто та середовище, в якому вони живуть. Але разом з тим ініціативі потрібні люди, які виконуватимуть адміністративні обов’язки та розвиватимуть школу та простір.

— Маємо невеликий штат осіб, яких ми працевлаштовуємо. Крім того, нам потрібно оплачувати комунальні послуги, купувати канцелярське приладдя, робити кава-брейки. Тож у нас є кілька джерел фінансування. Це благодійні внески Романа, програмістів-волонтерів, наших випускників та дружніх IT-компаній. Також маємо платний коворкінг, який додає до бюджету десь 3%, що окупає приблизно печиво. Цікаво, що наш коворкінг — єдиний у місті. Але ми не зацікавлені робити на цьому бізнес, тож ціни маємо демократичні: 50 доларів на місяць. Понад те, якщо до Кропивницького приїжджає людина з іншого міста, яка пробуде до 5 днів і їй потрібно попрацювати, ми не візьмемо з неї гроші, бо не бачимо в цьому сенсу. Можна просто прийти і попрацювати, — каже Ірина.

Розвиток соціального боку і життя міста

Коли Роман разом зі своєю командою закінчив будувати приміщення для школи, він зрозумів, для такого простору потрібно більше наповнення, ніж просто вечірні заняття з програмування. Так з’явився креативний IT-простір KOWO, який відчиняє свої двері не лише для айтішників. Щотижня тут відбуваються освітні, соціальні події від волонтерських організацій.

— Соціальний напрямок з’явився дуже природно, адже ми створювали Ш++, щоб розвивати місто, а соціальні івенти також допомагають містянам жити краще, чогось навчатись. Спочатку ми намагалися самостійно організувати такі події, але швидко зрозуміли, що в Кропивницькому достатньо ініціатив, які мають ідеї, команду та аудиторію, їм не вистачає лише приміщення. Тож якщо KOWO є вільним на призначену дату, наші цінності співпадають з цінностями громадської організації, ми радо пускаємо їх до себе, — ділиться Катерина.

— Зараз дуже часто проходять навчання Об’єднаних територіальних громад, на які приїжджають учасники з маленьких містечок області; багато заходів організовують Агенція сталого розвитку «Хмарочос», Центр громадянської дипломатії, студентська організація AIESEC. Крім того, в KOWO відбувалися кінопокази DOCUDAYS, презентація грантових програм Українського культурного фонду та прес-конференція «Бумбоксу», — розповідає Ірина.

Фестиваль Vesnasoft — це щорічна традиційна для Кропивницького подія. Її започаткували 15 років тому, але вже 6 років поспіль Vesnasoft організовують активісти Ш++. Фестиваль спрямований на школярів і студентів та складається з кількох частин: конкурсу проєктів, мініхакатону та виставки. У 2019 році конкурсу проєктів не відбулося через замалу кількість заявок, тому було лише інтерактивне змагання. В його межах за 5 годин учасники мали запрограмувати 1000 тривимірних фігур для створення якоїсь скульптури. А от у 2018 в конкурсі проєктів переміг Олексій Качур, який створив гру на Unity. Загалом конкурс проєктів відкритий, організатори не дають завдання, а навпаки — заохочують творчість і різноманіття технологій і ідей.

Хакатон триває 5 годин, на ньому учасники проходять IT-квест і демонструють свої знання. Виставка проходить не лише для айтішників, а й для всіх охочих познайомитись з такими технологічними рішеннями, як VR, AR (Microsoft hololens), 3D-принтери тощо.

Vesnasoft — це найбільша IT-подія в області, яку відвідують близько 700 учасників щороку. Активістки школи програмування жартують, що кожного року збираються почати готуватися до фестивалю не за 2 місяці, а хоча б за 5, але поки що безуспішно :)

Фінансові виклики та плани

Найбільший виклик — це пошук людських ресурсів і фінансової підтримки. Не всі люди розділяють волонтерський світогляд і готові рухатися з активістами школи в одному напрямку. Зазвичай волонтерами залишаються або студенти Ш++, або люди зі схожою філософією, з якими познайомився хтось з команди. Наприклад, під час навчання Катерина потоваришувала із багатьма активістами, побачила, що потрібні вільні руки, і потрапила до команди.

— Зараз у нас досить стабільна фінансова ситуація, але кілька років тому ми не могли знайти спільної мови з жодною IT-компанією. Ми віримо у те, що маємо приносити таку цінність місту, щоб компанії хотіли нам допомагати — та, на жаль, ми були недостатньо цінні, незважаючи на те що наші студенти активно закривали їхні вакансії, — згадує Катерина.

Коли з’явилось KOWO, школа програмування стала безкоштовною, а спілкування з IT-компаніями перейшло на рівень партнерських пропозицій та переваг. За словами активісток, у Кропивницькому їх регулярно підтримує дві компанії: одна допомагає коштами, а дизайн-агенція розробляє промоматеріали для Ш++, KOWO та Vesnasoft. Дехто підключається на конкретні проєкти (краудфандинги, менторство, призи).

Незважаючи на те, допомагає певна компанія школі чи ні, координатори не заважають своїм студентам розглядати пропозиції працевлаштування, адже для них важливо, щоб робочі місця поповнювались свіжими кадрами. Був цікавий кейс фінансової допомоги від компанії з іншого міста. Вона сама вийшла на зв’язок зі школою та запропонувала кошти на розвиток, пояснивши це подякою за високий рівень знань та ініціативність випускників, що у них працюють.

Активісти Кропивницького хочуть поширювати безкоштовне навчання програмуванню по Україні. У листопаді 2019 року Ш++ поділилась системою peer-to-peer власної розробки з Івано-Франківськом. Тепер це безкоштовна соціальна франшиза.

— Зараз ми ведемо перемовини з волонтеркою зі Львова: можливо, безкоштовна школа з’явиться і там. Ми допомагаємо розвертати систему, менторимо на всіх етапах запуску, тож якщо в якомусь місті є ініціативні люди, звертайтесь, — закликає Ірина. — Я дуже хочу, аби невеликі міста мали простори для розвитку, щоб люди не їхали з них. І саме через це я вирішила приєднатись до Ш++. Якщо тобі щось не подобається в твоєму місті, потрібно не скаржитися, а змінювати це.

— Я, своєю чергою, відчуваю, що ті люди, які допомагають іншим, живуть на повну і недарма існують у цьому світі. Тож я щаслива, що маю таке оточення і роблю Кропивницький кращим, — додає Катерина.