52-річний програміст — про те, як бути джуніором у 46, переїзд до Грузії та податок 0%
Михайло Скороход, мій батько, почав працювати програмістом у 46, а рік тому переїхав до Грузії. Стоп. Нехай він сам розповість свою історію.
Джун у 46 років
— Як ти став програмістом? Скільки років тобі було?
Я познайомився з програмуванням ще в школі. Тоді комп’ютерів майже ніде не було, а в нас у школі був. Тому що школа була хитра. Це була машина розміром з дві великі класні кімнати. На ній працювали мої однокласники, а я стояв поруч і дивився.
Моя дипломна робота була великою програмою. На стародавній машині СМ 4 та мові Фортран-77. Я тоді ще на PL/I писав. Намагався на C, але у нас машина не дозволяла: вона C не розуміла.
На жаль, у роки моєї молодості було неможливо добре заробляти, працюючи програмістом. Тому я створив власний бізнес у галузі вантажних перевезень. Але мрія дитинства залишалася. Хотілося займатись тим, що цікаво.
В якийсь момент все було вже налагоджено, часу вільного — шалена кількість. Я сидів, читав книжки з PHP, щоб написати сайт для своєї фірми. Мені було 41.
Коли в 2012 році була серйозна криза з бізнесом, довелося йти працювати програмістом. Тоді мені було вже 46. Можливо, я і міг би повернутись у вантажний бізнес, але вже не хотів. У мене з’явилася улюблена справа.
— Що це за «хитра» школа, про яку ти згадав?
Фізико-математична школа-інтернат при Київському університеті імені Тараса Шевченка. У моєму класі вчився абсолютний переможець Всесоюзної олімпіади з фізики і ще купа призерів всесоюзних олімпіад. Моє третє місце на республіканській — це було нижче середнього. Слабенько.
— Розкажи більше про свій колишній бізнес у вантажних перевезеннях.
Спочатку я їздив по Києву як вантажний таксист. Одного дня почав віддавати замовлення іншим водіям. Згодом у мене вже було 300 водіїв зі своїми машинами. Вдалося охопити всі великі міста України: Одеса, Харків, Дніпро, Донецьк. Почалися перевезення по Пітєру.
Але, на жаль, прийшов товариш Янукович. Нам сказали заплатити податки за цей рік і за наступний. Податкова база розраховувалася на підставі минулих доходів, тоді як по всій країні скорочувалися перевезення. Після прийняття нового податкового кодексу все зупинилося. Вдавалося триматися тільки на тому, що береш кредит і віддаєш у податкову.
Кушадаси, Туреччина
— Ти не думав застосувати свій досвід для створення аналога Uber для вантажних перевезень?
Я не просто думав, я цим займався. З точки зору технологій це нескладно. Але з точки зору бізнесу рішення не вдалося знайти.
Я спеціалізувався на перевезенні меблів всередині міста. Якщо брати міжнародні перевезення, то такі сервіси є. Наприклад, український «Ларді-Транс». Але у внутрішньоміських перевезеннях настільки багато нюансів, що без диспетчера неможливо вирішити, яку машину подати.
Наприклад, дзвонить людина й каже:
— Нам треба перевезти диванчик.
Я запитую:
— Скажіть, будь ласка, шафа у вас буде двостулкова чи тристулкова?
Він каже:
— Двостулкова, але вона велика.
— А в кухні скільки предметів?
— Вісім.
Виявляється, людині треба перевезти
Якщо ми зробимо програму, у якій людина напише «мені треба перевезти диван», приїде машина на диван. А там
— Як складався твій шлях у програмуванні до переїзду в Грузію?
Першу роботу в якості PHP-програміста я знайшов в Інтернеті та працював з дому. Я був зеленим-зеленим джуном. Тімліду було 24. Дуже грамотний як програміст, хоча і нульовий як менеджер.
Зазвичай після завершення проекту я шукав нову роботу.
Коли я вже мав 3 роки досвіду, мені запропонували роботу в офісі з релокацією в Латвію. Три місяці зайняло оформлення документів. А пропрацював півроку. Це проблема роботи в Євросоюзі: треба купа часу, сил, грошей для того, щоб просто оформити дозвіл на працю. А потім проект закривається. Тобі кажуть: «Протягом 5 днів залиште нашу країну». А ти тут вже зібрався жити, у тебе налагоджений побут...
Мені пощастило: нова робота знайшлася одразу. Теж у Латвії, але знову два місяці витратив на документи. Знову пропрацював півроку, і мене звільнили. Фірма була на 100% латиськомовна. Я не міг нормально брати участь у мітингах, тому що вони були латиською. Я її не знав. Сидиш і нічого не розумієш. Після цього я вирішив, що я, мабуть, не працюватиму в офісі.
На березі Балтійського моря в Латвії
— Не секрет, що IT-спеціалісти — у середньому доволі молода спільнота. Як це, коли більшість твоїх колег молодші за тебе на покоління?
Коли ти сидиш з хлопцями та дівчатами, яким від 22 до 28 років, а тобі «полтинник»... Тебе сприймають як людину, яка має знати ліпше за них. Але ти не можеш знати ліпше. У них сучасна освіта, у них навіть досвіду може бути більше. До того ж у 20 років мозок працює швидше, ніж у 50. Тобі навпаки треба битись, щоб вийти на ту позицію, яка їм дається легко.
Я звернув увагу, що якщо працюєш віддалено, ніхто різниці у віці взагалі не помічає. Тому що спілкуєшся або голосом, або письмово через чат, і тебе просто ніхто не бачить. Ніхто навіть не здогадується, скільки тобі років.
— Які ще переваги має віддалена робота?
Якщо ти працюєш віддалено — просто відпрацював і пішов. А в офісі всі борються за якісь місця, звання, посади. Народ починає підставляти одне одного. І, хочеш чи не хочеш, ти є одним з персонажів цього дійства.
На ремоуті такого не існує в принципі. Усі розуміють, що ти найнятий на один проект. Ти не збираєшся отримувати звання сеньйора, тімліда, начальника відділу, замначальника фірми, віце-президента. Ти зробив проект і все. Усім дякую, усім до побачення.
— У тебе було відчуття втрати статусу, коли з власника бізнесу ти перетворився на програміста-фрілансера?
Та найцікавіше, що ні. Як говорив Нємцов: «Должности мы видели разные». Статус власника диспетчерської фірми теж не дуже високий. А статус програміста... Значить, мізки є! Для мене статус програміста все-таки крутішим буде.
Країна, де тебе не запитують, чому ти тут живеш
— Як ти потрапив до Грузії?
Кавказ не чужий для мене. У молодості я прожив декілька років в Азербайджані. Бував і в Тбілісі. Потім я не приїжджав на Кавказ 22 роки. Але цікавився грузинськими реформами та хотів побачити зміни на власні очі.
Минулого року я вирішив переїхати до Грузії, щоб займатися там IT-бізнесом. Це країна з поки що найбільш ліберальним міграційним законодавством. І хорошим бізнес-кліматом. Просто набридло отримувати дозволи.
У жовтні 2017 ми з дружиною приземлилися в Кутаїсі. Спочатку оселилися в Кобулеті біля моря, але незабаром переїхали до Тбілісі. Ми зареєстрували тут фірму. Прийшли, хотіли просто дізнатися, як це зробити. Через годину вийшли із зареєстрованою фірмою.
У Грузії дозволено жити 365 днів на рік без посвідки на проживання. Це єдина країна, де тебе ніхто не запитує, чому ти тут живеш.
— Ти живеш у Грузії, не маючи посвідки на проживання?
Так. Я тут отримував на півроку посвідку на проживання. Ця процедура, звичайно, простіша, ніж у Євросоюзі. Але з урахуванням того, що тебе ніхто звідси не жене, сенсу в ній ніякого немає.
— Податок 0% — це дійсно відсутність податків чи є якісь нюанси?
Є нюанси. 0% — це податок на нерозподілений прибуток у багатьох країнах. Грузія пішла далі. Якщо у тебе IT-бізнес і ти робиш проекти для замовників з-за кордону, то податок 0% навіть на розподілений прибуток.
Але це прибуток підприємства, а не твій особистий. Його можна забрати через дивіденди або через зарплату. Податок на зарплату складає 20%, податок на дивіденди — 5%.
— Як розвивається IT-бізнес у Грузії? Чи ростуть грузинські компанії? Чи заходять у країну іноземці?
IT-бізнес відсутній як такий. Я можу назвати лише кілька IT-компаній з реальними офісами в Грузії: Itera Research та Noxtton. Обидві мають менше 50 співробітників. Від зарплат, що їх пропонують програмістам на сайтах вакансій, стає сумно: це може бути 300 євро. Звичайно, хтось може отримувати і 2 000, але коли немає компаній, ринку праці теж не буде.
— Чому так? Невже податковий режим не заохочує?
У Грузії майже немає своїх програмістів. Тут особливо ніхто не рветься бути програмістом. Уся Грузія сидить на туризмі, плюс торгівля.
Податковий режим заохочує реєструвати компанії в Грузії. Але потім ці компанії відкривають фізичні офіси, наприклад, в Україні, тому що в Грузії вони не можуть знайти спеціалістів. Грузинські офіси існують лише на папері.
Крім того, про Грузію просто ніхто не знає. Можливо, зареєструвати бізнес у Грузії було би вигідно багатьом підприємцям з усього світу. Але потрібна масштабна рекламна кампанія, щоб вони про це дізналися.
— Що в Грузії кажуть про реформи Саакашвілі?
Хтось постраждав від цих реформ. Достатньо велика кількість людей виграла. Є проблема непрофесіоналізму. Набрано молодь без будь-якого досвіду. Коли зайдеш в установу, ти не завжди можеш отримати професійну відповідь.
— Яка в Грузії ситуація зі знанням англійської та російської?
Був час, коли російську перестали вчити. Але те, що їй на заміну прийшла англійська — це міф. Просто деякі молоді люди не знають ні російської, ні англійської. Хоча російську серед молоді все одно розуміє кожен другий. А от з англійською все гірше. Працюючи із замовниками з Британії, я вийшов на рівень C1. На жаль, це мало допомагає мені в Грузії. Мене розуміють лише частково.
— Ти зіштовхувався з грузинською медициною?
Так. Є абсолютно різні медичні заклади: від радянських до суперклінік з найновішим американським обладнанням. Усі медичні заклади в країні було приватизовано. Таким чином, у «радянській» лікарні ціни можуть бути вищими, ніж у сучасній. Але навіть найбільш демократична ціна в Тбілісі буде вдвічі вищою за ціни приватних клінік Києва.
Медицина нібито страхова: є державне, корпоративне та індивідуальне страхування. У нас з дружиною індивідуальне. Але в реальності воно не покриває дороге лікування. Якщо ти заплатив 1500 євро, тобі в кращому випадку повертають 100, і це не вигадані цифри.
— Як у Грузії працює громадський транспорт?
Дуже зручно, що в муніципальному транспорті Тбілісі можна сплачувати за проїзд банківською карткою. Заходиш, прикладаєш картку і все. Рухомий склад зараз масово замінюється. При Саакашвілі закупили дуже багато богданів. Зараз їх міняють на комфортабельні автобуси MAN.
Між містами найбільш комфортно пересуватися залізницею. Поїзди дуже хороші. Цікаво, що вони вироблені в Білорусі.
— Яка вартість життя в Тбілісі? Оренда, харчування тощо.
Я винаймаю квартиру в районі, який є аналогом Борщагівки в Києві. Плачу 150 євро за
Наш район мені подобається тим, що знаходиться на висоті 700 метрів. Тут чисте повітря, тоді як в центрі нижче і багато машин.
Продукти в Грузії в півтора рази дорожчі, ніж в Україні, окрім місцевих фруктів та овочів.
— Тобі подобається клімат?
Ні. Тут спекотне літо. І немає нормальної зими. Мені бракує снігу. Але в Батумі ще гірше. Там вологість просто шалена.
Вид з вікна. Ті щасливі 2 години за рік, коли в Тбілісі лежав сніг
— Я знаю, що ти любиш мандрувати. Чи легко з Грузії дістатися до інших цікавих країн?
З Тбілісі достатньо дешеві авіаквитки в Європу. Хоча мене більше цікавлять східні країни. Дуже хочу з’їздити в Іран. За цей рік я побував в Еміратах, Туреччині та Азербайджані. Більше за все мене вразила поїздка в Баку.
— Останнє запитання про Грузію. Ця країна славиться своєю кухнею. Зараз в Україні на кожному кроці хінкальня. Ти любиш грузинську кухню? Відвідуєш місцеві ресторани?
Відвідую, але очікував більшого. Тут більшість ресторанів — арабські. Найсмачнішу грузинську кухню я куштував у Львові.
Але моя улюблена кухня — азербайджанська. В Азербайджан можна приїхати тільки для того, щоб скуштувати національні страви.
Баку, Азербайджан
Апельсиновий сад
— Яким ти бачиш свій апельсиновий сад через 5 років?
Я ні про що не мрію. Я знаю, що «дорогу осилит идущий».
Коли я займався транспортним бізнесом, моя помилка була в тому, що я не підстрахувався. Не почав його раніше відкривати в іншій країні. Але з кожним роком бізнес приносив більше. Так і в програмуванні. Треба просто прагнути робити все добре.
— Які технології зараз вивчаєш?
Magento. В PHP я знаю всі фреймворки, окрім Magento. Коли у мене є вільний час, я читаю документацію на сайті Magento. Правда, вільного часу я майже не маю, як і проектів на Magento, на яких я міг би практикуватися.
— Існує думка, що PHP — недостатньо «елітна» мова програмування. Мабуть, ти вважаєш інакше?
Про PHP так думають, тому що пам’ятають PHP 4. PHP 7 — це суміш C++, Java та синтаксису PHP 4. Великою проблемою є те, що він дозволяє писати так, як писали на PHP 4. Ти можеш взагалі не знати ООП. І бути PHP-програмістом.
— Плануєш коли-небудь повернутися в Україну?
Якби мені сказали: «У тебе є вибір: жити десь у Євросоюзі або жити в Києві», — я б негайно взяв квитки до Києва.
