«Я не чув про жодного призера IOI, в якого зараз є проблема з грошима». Інтервʼю з переможцями Міжнародної олімпіади з інформатики

Харків’янин Владислав Халін із першої спроби взяв золото IOI — найпрестижнішої олімпіади з інформатики для школярів. Його товариш по збірній харківʼянин Ілля Шевченко після торішньої бронзи здобув срібло. Цьогорічна олімпіада відбулася 9–18 серпня в Узбекистані.

Після переїзду з Харкова до Львова Ілля розв’язував задачі навіть під час онлайн-уроків. На самій олімпіаді він просидів над однією задачею три години з п’яти й вийшов із туру з думкою, що єдиний не впорався. За результатом саме цієї задачі він опинився у двадцятці найкращих із приблизно 400 учасників. А Владислав лише за цей рік взяв участь також у міжнародних олімпіадах зі штучного інтелекту та лінгвістики, де здобув «срібло» та «бронзу» відповідно.

Ми розпитали хлопців, як вони тренують витримку на п’ятигодинних турах, чому їхній олімпіадний код важко читати й про що вони годинами говорять із суперниками після змагань.

Владислав Халін і Ілля Шевченко

«Код, який пишеться на самій олімпіаді, за стандартами звичайної розробки є жахливим»

— Коли ви зрозуміли, що програмування для вас — не просто захоплення, а все серйозно? :)

Ілля: На початку повномасштабної війни ми з родиною переїхали з Харкова до Львова. У новому місті в мене не було друзів, абсолютно нічого було робити. Тому я просто сидів і онлайн з другом розв’язував задачі. Так я провів літо 2023 року, і мої скіли сильно апгрейднулися.

Владислав: А для мене це сталося після першої очної олімпіади.

Центральноєвропейська олімпіада з інформатики (5–10.07.2026), Любляна, Словенія. Владислав та Ілля — справа

— Цікаво, які мови програмування знає кожен із вас?

Владислав: В олімпіадному програмуванні на міжнародному рівні з імовірністю 99% використовують C++. Саме ця мова дає швидкість виконання задач комп’ютером. Нам не настільки важливо, чи можна цей код підтримувати в майбутньому. Навіть скажу так: насправді код, який пишеться на самій олімпіаді, за стандартами звичайної розробки виходить жахливим. Там нічого не зрозуміло, його важко прочитати. Можливо, частково через складність того, що ми описуємо. А ще тому, що часто використовуємо дивні, маловідомі алгоритми.

До речі, у власних проєктах поза олімпіадами я ніколи не використовував C++. Я робив мініскрипти для повсякденного життя. Як будь-який програміст, можу витратити пів дня, щоб оптимізувати задачу, яка займає 30 секунд :) Зазвичай писав на Python. Також багато експериментував із різними мовами: Rust, Go тощо.

Ілля: Я останні роки займався тільки олімпіадами, а це C++. А так ще знаю Python і C#. Вважаю, що важливо знати мови програмування. Коли пробуєш щось навайбкодити, то розумієш, що це працює не так добре, як усі розказують. Багато чого доводиться самому виправляти та дописувати. Інколи на це йде більше часу, ніж на те, щоб самому зробити з нуля. А загалом моя улюблена мова програмування — аркуш паперу та ручка.

«Ніколи не було такого, щоб я просто сидів над задачами, тому що „треба до чогось підготуватися“»

— Як виглядає підготовка перед серйозними змаганнями?

Владислав: Я займаюсь із тренером — Валентином Івановичем Мельником, їжджу на тренувальні табори: як українські, так і міжнародні. Також готуюся самостійно. Напередодні IOI я щодня розв’язував завдання зі змагань минулих років. При цьому відтворював реальні умови: виділяв пʼять годин, розглядав усі задачі, розподіляв час між ними. Бувало, що я настільки захоплювався, що і після п’яти годин розбирався, добирав бали.

Ілля: У мене ніколи не було такого, щоб я просто сидів над задачами, тому що мені «треба до чогось підготуватися». Усе, що я робив в олімпіадах, було «в кайф». В одинадцятому класі розв’язування задач уже стало розвагою. Є люди, які просто гортають інстаграм, а я люблю порозв’язувати задачі.

Загалом із 2022 по 2024 роки більшість моєї підготовки до олімпіад проходила під час онлайн-занять у школі. Мені не хотілося слухати уроки, а грати у відеоігри замість цього — нудно. Тож я розв’язував задачі чи читав статті. З 2025 року почав готуватись у вільний час вдень і ввечері: просто розв’язував задачі 6–7 годин на день.

Владислав: Те, що підмітив Ілля про «робити в кайф», дійсно важливо: складно себе змусити готуватися. Треба відчувати мотивацію, інакше просто дивитимешся в монітор і не отримуватимеш жодного прогресу. І так може тривати тижнями. А іноді буває навпаки. Наприклад, часто після перемоги на регіональному рівні наступний місяць з’являється натхнення тренуватися по вісім годин щодня.

— Вас обох тренував Валентин Мельник...

Владислав: Я дізнався про Валентина Івановича на олімпіадах від його учнів. І також вирішив почати з ним займатися, щоб краще підготуватися до змагань.
Ілля: Насправді є багато людей, які «доклали до мене руку»: Микола Арзубов, Андрій Попик. Із Валентином Івановичем я почав займатися в 2024-му. На той момент я мав потужні скіли, але не пройшов на жодну з міжнародних олімпіад. Тому вважав, що треба міняти щось у підготовці.

— А як ваш тренер ставиться до ситуацій, коли ви мали зробити завдання, а не виконали, тому що не було настрою?

Владислав: Усе-таки, коли завдання дає тренер, ми сідаємо їх розв’язувати. А ось розв’язується воно чи ні — залежить від настрою. Валентин Іванович із розумінням ставиться до цього.

Владислав Халін на Міжнародній олімпіаді з лінгвістики, яка у 2026 році проходила в Бухаресті

«Усі були більш сконцентровані на тому, щоб вижити, а не споглядати природу»

— Ілле, ви двічі були на Міжнародній олімпіаді з інформатики. Розкажіть про минулорічну IOI в Болівії.

Ілля: Це був непростий досвід. Пам’ятаю, до подорожі один із кураторів написав у нашому чаті: «Будьте обережні, консул України сказав мені, що там в аеропорту можуть підкидати наркотики». Ми такі: «Прикольна країна, треба їхати!» Вже на місці ми зустріли людину, яка просто йшла з пакетом листя коки та жувала його.

Туди-назад ми сумарно летіли на дев’яти літаках. Олімпіада проходила на висоті понад два кілометри над рівнем моря (така висота не є критичною, але викликає помітні фізіологічні зміни — ред.). У Болівії цікава природа, яка відрізняється від нашої. Проте всі були більш сконцентровані на тому, щоб вижити, а не споглядати природу. Деякі задихалися через нестачу кисню, особисто я їв таблетки від головного болю, як цукерки. Були члени команди, які отруїлися, комусь із учасників викликали швидку. Можна сказати, що головною ціллю олімпіади було показати не хто сильніший у програмуванні, а хто більш витривалий. Я радий, що здобув бронзову медаль і вижив, тобто виконав обидві мети.

Столиця Болівії — Сукре, де проходила Міжнародна олімпіада з інформатики у 2025 році. Фото Дар’ї Перекопської

— Наскільки вам допоміг минулорічний досвід на IOI-2026? Обставини в Болівії були специфічними, але все ж таки регламент олімпіади щороку однаковий...

Ілля: Не особливо допоміг. Напевно, тільки в тому, що я менше нервувався, оскільки вже мав медаль Міжнародної олімпіади з інформатики.

— Владиславе, ви потрапили на IOI вперше, цього року вона проходила в Узбекистані. Поділитеся враженнями?

Владислав: Мені здається, саме так і має бути організована Міжнародна олімпіада. Так сказали і Ілля, і Даша (у липні на DOU вийшла стаття про Дар’ю Перекопську — ред.), які були на торішній IOI.

Було відчуття грандіозності події, що це головна олімпіада року

Ілля сказав, що не дуже хвилювався, адже вже мав медаль IOI. У мене останнім часом на олімпіадах теж не буває тривоги. Напевно, на п’ятнадцятий раз сильні переживання зникають. У процесі я намагаюся якнайменше думати, як пишуть інші. Дуже важливо налаштуватись саме на це. Легко, якщо щось пішло не так, увійти в неправильний стан розуму, і тоді далі все буде йти ще гірше. Ти не будеш впевненим у будь-яких своїх діях, стрибатимеш між задачами, хвилювання не даватиме тобі думати.

— Тобто один із секретів успіху на олімпіадах такого рівня — вміння налаштувати себе, щоб емоції не впливали негативно на здатність розв’язувати задачі?

Владислав: Думаю, це вміння може прийти тільки з досвідом. З часом розумієш, що не треба звертати увагу на своє уявлення про те, як ти пишеш тур. Буває, ти думав, що пишеш жахливо, а потім з’ясовується, що всі так думали, але в тебе кращий результат. Навіть якщо в тебе 20 балів за задачу, у моменті ти маєш думати, що в інших 10, а значить, усе добре. Ще одне з найважливіших умінь — це тайм-менеджмент. Варто відчувати, коли потрібно «перемкнутися», виділити достатньо часу на кожну задачу.

Ілля: Мені здається, що головний секрет успіху на олімпіадах — бути «скіловим». Коли людина доходить до рівня міжнародних олімпіад, то вже не нервує перед туром. В неї просто є ціль — набрати максимальну кількість балів.

«Потім виявилось, що це найпростіша задача за останні 10 років, яку розв’язала найбільша кількість учасників»

— Яка задача на цьогорічній Міжнародній олімпіаді з інформатики для вас була найскладнішою?

Владислав: На олімпіаді важливо, наскільки складною є задача для тебе в порівнянні зі складністю для інших учасників. Умовно, якщо всі набирають по 20 балів і ти також, то ти нормально написав тур.

Взагалі задачі в олімпіадному програмуванні можна поділити на два типи. Перший — стандартні, алгоритмічні, де треба щось розрахувати, швидко знайти, обробити. Для другого типу потрібно придумати якусь складну математичну стратегію або конструкцію і виконати її. Тобто там ти повинен дійти до певної ідеї. Найчастіше це виходить не малими кроками, а спонтанно, майже інтуїтивно. На цій IOI 4–5 задач із 6 були саме такими. І вони якраз виходять у мене краще. Це багато: зазвичай їх одна-дві або інколи жодної за два тури. Думаю, це стало моєю перевагою: я зміг отримати на них бали, які інші не змогли, і здобув «золото».

Ілля: Для мене найскладнішою була остання задача з другого туру. Але не через її складність, а тому, що я три години з п’яти сидів і намагався її розв’язати. Я припустив, що це найпростіша задача, яку треба розв’язати всім, щоб просто «зайти в медалі». Й ось я виходжу зі змагання сумний, думаю, що єдиний, хто її не розв’язав... А потім виявилося, що за кількістю балів за неї я потрапив у топ-20 із 400 учасників.

— Є ще задачі, які вам запам’яталися?

Владислав: Для мене найцікавішою задачею була перша у другому турі. Там була доволі складна умова, що називається run multiple times. У задачі багато «рухомих частин»: програма-рішення запускається багато разів, на кожній такій ітерації журі передає інформацію з минулої ітерації в дуже специфічному форматі, попередньо ще й перемішавши її за складними правилами. Плюс на кожній ітерації стаються зміни, а інформацію про них треба передати аж до останньої ітерації в цій складній системі. Тобто відбувається багато всього і є чимало варіантів, в якому напрямку йти. Я вибрав правильний, і задача пішла гарно. Я очікував, що інші наберуть щонайменше такий же бал, а багато хто взагалі зможе здати її на 100. Врешті-решт тільки я і ще два учасники набрали на ній максимальний бал серед усіх — 86. І це була чи не єдина задача, на яку не було повного розв’язання у турі.

Ілля: Для мене найособливішою була задача під назвою Tiling game із першого туру. Я просто відкрив її — і відразу мав розв’язок. У моменті ти не можеш повірити: «Це реально? Чи я неправильно зрозумів умови?» І я ще кілька хвилин так сидів, коли отримав за неї повний бал. А потім виявилось, що це найпростіша задача за останні 10 років, яку розв’язала найбільша кількість учасників.

«Перед відкриттям змагання мені навіть викликали швидку»

— Що вам запам’яталося з олімпіади поза змаганням?

Владислав: Щойно ми прилетіли, нас відвели на окрему чергу прикордонного контролю, зустріли цікавими стендами. Наприклад, там були види хліба з кожного регіону Узбекистану. Це було неочікувано о другій ночі в Ташкентському аеропорту.

Нас поселили в нормальний готель, був гарний кейтеринг із місцевою смачною їжею. На місці проведення зробили зону від спонсорів, де вони в тому числі рекламували свої програми стажувань. Також було багато різних локацій з активностями: настільний теніс, шахи тощо.

Ілля: Мені запам’яталося, що мені всю олімпіаду було погано, тому що більшість узбецької традиційної їжі — важка для травлення. Перед відкриттям змагання мені навіть викликали швидку.

Владислав: Два дні у нас була розважальна програма. Нас відвели в зоопарк, хоча особисто я не любитель зоопарків, але там було доволі цікаво. Ще влаштували перегляд нового фільму про Людину-павука в національному кінотеатрі. В інший день була велика екскурсійна програма в Ташкенті, але ми вирішили піти тільки в Старе місто. А далі вирушили самі на найбільший базар Узбекистану, де накупили сувенірів, тюбетейок, чаїв тощо. У другій половині дня нас вивезли в гори, де було щось на кшталт ярмарку зі сценою, діджеєм, різними активностями.

Команда України на IOI-2026

— Які стосунки в команді? Чи є конкуренція між собою або радше взаємопідтримка?

Владислав: Ми їздили на багато змагань разом і стали хорошими друзями. Взагалі на олімпіадах не сильно відчувається конкуренція. Від того, як напише тур одна конкретна людина, для тебе особисто нічого не зміниться.

Єдиний привід для конфлікту — якщо хтось із учасників поруч голосно набирає на клавіатурі

А так більшість туру ти сидиш у своєму «всесвіті», думаєш про якісь ідеї, щось малюєш собі тихенько і взагалі не звертаєш увагу на те, що відбувається навколо. Уже після туру дивишся на результати. Але твій бал — це твій бал, ти його чесно отримав і інші теж чесно отримали свої. Якщо хтось вище за тебе в турнірній таблиці, вони це заслужили. Тому є взаємодопомога між різними командами. Наприклад, у мене є друг із Македонії. Я в дорозі застудився, і він мені дав сироп від кашлю.

Ілля: Так, взагалі на будь-якій олімпіаді ти просто хочеш набрати максимальний бал. А інших учасників сприймаєш скоріше як друзів. Тому що через пару років не буде мати особливого значення, яка в тебе медаль «міжнару». Важливіше стане, з ким ти спілкуєшся та кого знаєш.

— З командами яких країн товаришуєте?

Владислав: Є команди, з якими ми багато спілкувалися на інших олімпіадах і знаємо більшість їхніх учасників. В основному це команди з Європи: Румунії, Болгарії, Польщі. Є знайомі з Греції, Туреччини, з якими ми були разом на тренувальних таборах. До речі, багато українців є в складі інших команд, наприклад, Іспанії, Німеччини, Швеції. З ними ми також, звісно, спілкуємося.

Ілля: Одна з головних тем для розмов із болгарами чи румунами — спільне у наших мовах. Навіть не знаю, скільки годин ми на це витратили. Здається, найголовнішим відкриттям стало те, що слово «шуруп» однакове в більшості європейських мов.

Владислав: Половина тем для розмов — фрази, які звучать в одній мові як звичайні, а в іншій — як вульгарні :D

«Усе, що ти робиш заради олімпіад, треба робити в кайф»

— Переможці міжнародних олімпіад із інформатики інколи розповідають, що їм ще у школі пропонують роботу. Вам пропонували?

Ілля: Так, мені писали з якоїсь компанії ще три роки тому.

— Можливо, вже є думки про те, де хотіли б потім працювати?

Владислав: Для олімпіадників є «протоптана стежка» — FinTech або Quantitative Research. Тобто сфери, які потребують математичного складу розуму. Особисто я ще не визначився, де хочу працювати. Імовірно, це все-таки буде щось пов’язане з програмуванням.

Ілля: Я вважаю, що треба робити так, щоб нічого не робити. Заробити багато грошей, купити собі винарню й будиночок десь в Італії на березі моря.

— А як же заробити спочатку? :)

Ілля: Поки що це і є проблемою мого життя...

— Чим ще захоплюєтеся, крім програмування?

Владислав: Я тричі на тиждень ходжу до тренажерного залу. Вважається, що це допомагає підтримувати ментальне здоров’я, впоратись зі стресом. І справді, коли я десь в роз’їздах і не можу ходити до залу, відчуваю, що це впливає, немає де «розвіяти голову».

Ще до повномасштабного вторгнення я ходив у спортивну школу на настільний теніс, їздив на змагання. Але зараз у Харкові стало набагато складніше займатися на напівпрофесійному рівні, тому в основному я граю тільки з друзями. Ще одним моїм хобі є настільні ігри.

Ілля: А я люблю пограти в відеоігри з друзями. На жаль, я витратив на них дуже багато часу останні пару років. Але це допомагає не зациклюватися на поганому.

— Що вам дають олімпіади, що мотивує далі займатися цим?

Ілля: Для мене основним мотивом було те, що це мій останній рік олімпіад. Стосовно того, що це дає... Наскільки я знаю, якщо в твоєму профілі LinkedIn стоїть IOI medalist, то це сильно покращить твоє життя. Я не чув про жодного олімпіадника-міжнародника з інформатики, в якого зараз є проблема з грошима. Але, можливо, я стану першим :D

Владислав: Скажімо відверто, привілеї в основному дають саме Міжнародні олімпіади. Для інформатики це IOI. Медалі можуть допомогти при вступі до вишу або пошуку роботи.

Ми також маємо грошову підтримку від держави. По-перше, це премія президента України за досягнення на міжнародних олімпіадах, які визнаються міністерством — 100 тисяч гривень одноразово. А торік запровадили ще й стипендію для переможців — 25 тисяч щомісячно. За умови, що людина навчається в Україні.

Команда України на IOI-2026 після нагородження

— Для тих, хто займається олімпіадним програмуванням, ваші досягнення — це те, про що вони мріють. Що б ви порадили тим дітям, які починають свій шлях до участі в міжнародних олімпіадах?

Владислав: Усе, що ти робиш заради олімпіад, треба робити в кайф. Немає сенсу себе змушувати: «От я звідси не встану, поки не розв’яжу ці задачі!» Добре, коли вайб на олімпіадах мотивує тренуватися.

Ілля: Я б додав, що на початку часто немає правильного уявлення, куди рухатися. Тому я б радив поїхати на тренувальний табір з програмування, поспілкувався з людьми, які в олімпіадах багато років, щоб зрозуміти, чи справді ти хочеш цим займатися й бути частиною цієї спільноти.

Похожие статьи:
15 липня 2021 року ВРУ проголосувала за законопроєкт № 4303 про «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Редакція DOU...
Український hardware-стартап Petcube, який створив гаджет для взаємодії з домашніми улюбленцями, приєднався до правового простору Дія...
Привет! Меня зовут Константин Черненко, я инженер в компании Genesis, работаю на проекте BetterMe. Как вы, наверное, знаете, валидация...
Артем «Стенфорд» Романюков — командир підрозділу 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки, для якої DOU збирає кошти...
Привіт, українська ІТ-спільното! DOU вже вдруге планує знайти і відзначити ініціативи та проєкти, Результати першої...
Яндекс.Метрика