Перше інтерв’ю нової керівниці Мінцифри — про зміни для ІТ, бронювання, Дія City в ЄС і цифровізацію війська
Оксана Ферчук — нова міністерка цифрової трансформації України. До цього вона працювала з Федоровим у Міністерстві оборони відповідала за IT-вертикаль.
Це перше її інтервʼю після призначення на новій посаді (яке, до слова, не минуло спокійно. Днями депутати просили пояснити, чому нову міністерку призначили без попереднього обговорення з профільним комітетом).
Про те, що зараз в пріоритеті у Мінцифри, які зміни будуть для ІТ-індустрії, цивільних та військових ІТ-фахівців і що пішло не так з бронюванням — читайте в матеріалі.
Про пріоритети Мінцифри і вихід Дія City в Європу
— Що ви думаєте про перезавантаження уряду?
Я не думаю про перезавантаження уряду. Я думаю про той мандат, який я отримала, про своє завдання. Думаю про стратегію Міністерства цифрової трансформації, про команду, збереження сталості і нашу результативність.
— Чи ви з власної ініціативи перейшли в Міністерство цифрової трансформації?
Я не планувала цю зміну. Отримала пропозицію, порадилась зі своїми колегами з Міністерства оборони та Міністерства цифрової трансформації, і ми ухвалили це рішення. Я прийняла цю пропозицію і зараз відповідаю за цей напрям.
— Ця пропозиція була від президента?
Не буду коментувати.
— А були інші кандидати?
Теж не знаю. Тут краще питати колег.
— Ви продовжуєте взаємодію з Михайлом Федоровим?
Продовжую комунікувати. Взагалі вважаю, що його візіонерство було беспрецедентним для розвитку цифрової трансформації країни. Зокрема, останні пів року спільної роботи в Міноборони теж мали фантастичні результати.
— Чи є ймовірність, що ви як міністерка запросите його повернутись у команду цифровізації?
Думаю, що це некоректне запитання. Але якщо Михайло зможе і знайде час допомагати нам зі стратегією, баченням та контактами, я буду дуже рада.
— Коли ви змінили посаду, то анонсували «створення рішень, які роблять взаємодію з державою зручною і прозорою». Що саме це передбачає?
Ми з командою переосмислили стратегічні цілі і вклали їх у програму уряду. Вона зараз координується і узгоджується між різними міністерствами.
Наші ключові стратегічні цілі формулюються у п’ять напрямків:
- Надійна цифрова інфраструктура;
- Послуги для громадян;
- Штучний інтелект;
- Послуги для бізнесу (насамперед розвиток Дія City);
- Координація цифровізації для Сил оборони.
Щодо першого пункту — попереду важка осінь і зима. Ми працюємо над стабільністю мобільного зв’язку, інтернету та резервуванням усіх сервісів. Одночасно нам треба розвивати нові технології: запускаємо 5G, вже працює звʼязок в стандарті Direct to Cell. Ми тестуємо надання сервісів у режимі low data та просуваємо інтернет-мережі, які працюють під час блекаутів (xPON). Тобто завдання — втримати інфраструктуру за відсутності ресурсів і водночас будувати нову.
Щодо послуг для громадян. Зараз оцифровано і трансформовано менш ніж 50% послуг. Далі будемо аналізувати, які саме послуги найбільш масові і що можна швидко перевести в цифровий вигляд, позбавити людей витрачання часу і непрозорого процесу. Як приклад, до кінця року плануємо запустити е-чергу для водіїв легкових автомобілів та послугу електронного європротоколу, щоб не оформлювати все в папері.
Наступний підхід базується на використанні штучного інтелекту — те, що ми називаємо agentic state або agentic services. Ми хочемо змінити сам принцип надання послуг у «Дії». Не чекати, поки людина сама звернеться, а проактивно пропонувати сервіси, знаючи певну інформацію про неї. Наприклад, що вона навчається або має певний статус. Подивимося, як такий підхід сприйме суспільство і наскільки швидко він приживеться.
Послуги для бізнесу — це насамперед про Дія City. Дуже важливий правовий режим, який дозволив нам зберегти IT-компанії в Україні і персонал в Україні. Резиденти Дія City генерують щороку вдвічі більші податків (починаючи з
Ми хочемо пропонувати Дію City партнерам у Євросоюзі
Показати їм приклад, що дозволив нам бути швидкими та інноваційними. Для того, щоб вони могли, у відповідь, використовувати нас як експериментальний майданчик, з якого можна взяти нашу законодавчу рамку і використати її для прискорення тих чи інших галузей інновацій або технологічних історій у країнах Євросоюзу.
— Є країни, які вже зацікавлені?
В основному це країни Північної Європи та Балтії. Вони приїжджають до нас і просять провести окремі воркшопи на цю тему. У них велика зацікавленість, зокрема в оборонному секторі та інноваціях під парасолькою Brave1.
— У чому інтерес оборонних компаній із країн Балтії та Північної Європи? Чому їм може бути цікава власна модель Дія City? Адже український режим створювався зовсім для інших завдань.
Вони також зацікавлені у розвитку власної IT-індустрії та економіки. Для цього треба підтримувати свою IT-спільноту.
Треба враховувати, що майже всі компанії вже використовують AI. Європа має досить жорстке регуляторне поле, тоді як українське законодавство наразі є значно гнучкішим. Ми хотіли б показати, що саме така гнучкість допомагає швидше розвивати продукти й отримувати результат.
Ще один фактор — в Україні з’явилася велика кількість оборонних стартапів і компаній, які виросли під час війни. Наших партнерів найбільше вражає різноманіття компаній і швидкість інноваційних циклів — те, як швидко створюються нові продукти.
Наше завдання зараз — перетворити цей інтерес до defense tech на ширший інтерес до українських технологій загалом. Ми бачимо великі можливості в тому, щоб, використовуючи цей фінансовий потік і можливість швидко тестувати технології під час війни, разом із великими компаніями та стартапами будувати продукти подвійного призначення (dual use). Такі гранти й продукти вже існують. На мою думку, вони матимуть високий попит в Україні, і ще більше — за кордоном.
Ще одна ціль — побудувати для цивільних технологій таку саму інноваційну екосистему, яку сьогодні має Brave1 для defense tech. Ми хочемо зробити це зараз, під час війни, щоб до її завершення мати сформовану екосистему й достатньо високий рівень розвитку.
— Є думка, що іншим країнам не дуже то й потрібні українські вироби. Цікавішими є наш досвід, інженери і доступ до поля бою. А виробництво можна налаштувати в ЄС та контрактувати вироби сусідам зі спільним законодавчим полем. В Україні ж досі є багато неврегульованих питань, тому з нами працювати складніше.
У мене тут дещо інший погляд, який сформувався завдяки роботі в Міністерстві оборони. На мою думку, сьогодні неможливо ефективно розвивати оборонні продукти за кордоном, не маючи присутності в Україні. Особливо, якщо врахувати, скільки часу в європейських країнах тривають закупівлі, R&D, сертифікація та кодифікація. А ще те, що продукти втрачають свою актуальність за кілька місяців. Тому компанія має працювати в Україні або мати спільне підприємство з українським партнером, який підтримує постійне тестування й оновлення. Треба бути тут і інвестувати в Україну.
Про цифровізацію війська, бронювання і цифрових офіцерів
— Розкажіть більше про цифровізацію Сил оборони. Що саме ви плануєте в цьому напрямі?
Перший напрям — подальший розвиток екосистеми Brave1, яка дуже активно розвивається. Якщо раніше фінансування конкурсів і грантів переважно було на українській стороні, то зараз міжнародні партнери готові приносити фінансування.
Другий напрям — цифровізація шляху людини від військовозобов’язаного до ветерана.
Поки людина цивільна, її дані зберігаються в реєстрі «Оберіг». Коли вона стає військовослужбовцем, ці дані мають переходити до військової цифрової екосистеми, де вона отримуватиме цифрові послуги.
Є «Дія» для цивільних, є «Армія+» для військових. У «Армії+» є власний бекенд — реєстр військовослужбовців. Побудувавши цю внутрішню інфраструктуру, ми зможемо поступово розширювати перелік цифрових послуг для військових.
Після завершення служби людина переходить у статус ветерана. Для нас важливо так само безшовно передати всі дані до цифрової екосистеми Міністерства ветеранів, щоб там можна було надавати послуги, пільги, а також супроводжувати реінтеграцію людини у цивільне життя.
Через армію вже пройшли щонайменше мільйон людей. Тому прозорий цифровий шлях — від цивільного до військовослужбовця, а потім до ветерана — має стати одним із ключових процесів, які нам потрібно вибудувати.
Саме цей напрям я координуватиму разом з іншими міністерствами. Мені хотілося б, щоб цей шлях був уніфікованим для всіх Сил оборони, а не лише для Збройних сил. Тобто Нацгвардії чи інших структур МВС, для прикордонної служби тощо.
— Ви будете якось залучені до реформи мобілізації?
Як Кабінет Міністрів, як уряд, ми будемо спільно працювати над цими планами й допомагати з їх реалізацією.
— Є вже якісь окремі цифрові рішення, які плануються?
Тут ключова роль усе ж належить Міністерству оборони. Треба питати колег, як вони бачать цей процес. Ми очікуємо, що буде сформоване комплексне бачення, і готові максимально долучитися до реалізації цифрової складової. З Євгенієм Хмарою ми домовилися активно співпрацювати.
— Чи варто очікувати нових цифрових продуктів? Адже свого часу з’явилися «Армія+», «Резерв+». Чи буде щось нове?
Так, у військовій екосистемі. Щоправда, не всі з них можна і потрібно публічно анонсувати. Тож не називатиму самі системи, але розповім про напрями роботи.
Наприклад, це система психологічного тестування та психологічної підтримки військовослужбовців.
Ще один приклад — система для навчальних центрів. Вона дасть змогу інструкторам і викладачам вести навчальні програми, оцінювати результати, формувати характеристики після завершення навчання та рекомендувати людину на відповідний напрям.
Також було багато планів щодо автоматизації рекрутингу. Після червня 2026 року ми побачили, що зацікавленість цивільних вакансіями в армії зростає. Тому цей процес теж потребує автоматизації, щоб краще бачити інтерес людей, пропонувати їм релевантні вакансії й фактично супроводжувати людину до підрозділу та посади, які її цікавлять.
— DOU отримав кілька запитів від цифрових офіцерів, які зараз перебувають у підвішеному стані: бо комунікації майже немає, і незрозуміло, що буде з ними далі. На що їм розраховувати?
З цифровими офіцерами все буде добре. Вважаю, що це одна з найважливіших структурних реформ, яку вдалося реалізувати за рік роботи на посаді CDTO.
Передбачено близько двох тисяч посад. Наскільки пам’ятаю, вже понад тисячу з них укомплектовані. Управління цією спільнотою відбуватиметься через два центри. Перший — спеціалізований підрозділ Генерального штабу, другий — Директорат цифрової трансформації Міністерства оборони. В обох є окремі команди, відповідальні за координацію цифрових офіцерів і взаємодію з ними.
Ми вже запустили кілька інструментів координації, і вони продовжать працювати.
Перший — регулярні зустрічі. На них Міністерство оборони та Генеральний штаб презентують дорожні карти, найближчі плани й релізи продуктів, а спільнота цифрових офіцерів ділиться питаннями, проблемами та запитами на консультації.
Другий інструмент — індекси цифровізації командувань і корпусів. Разом із Генеральним штабом ми підготували методику та провели перші оцінювання. Першими були Десантно-штурмові війська.
Планували також регулярно публікувати внутрішні індекси цифровізації та працювати з CDTO командувань над покращенням практик. Методика доволі проста: вона враховує кількість цифрових систем, кількість оцифрованих процесів, а також укомплектованість і кваліфікацію цифрових офіцерів.
Тому це великий проєкт, який точно продовжить розвиватися. Якщо зараз є певна пауза в щомісячних зустрічах, не варто хвилюватися. Я поговорю з колегами і попрошу не відкладати їх.
— Якщо за це відповідають Генеральний штаб і Міноборони, що заважає їм просто перестати розвивати цей напрям, припинити набір цифрових офіцерів, перенаправити їх на іншу службу?
Я впевнена на тисячу відсотків, що цього не станеться.
Я постійно спілкуюся з новим керівництвом Збройних сил і Генерального штабу, яке зараз перезбирає процеси й підхоплює те, що ми започаткували. Робота цифрових офіцерів залишається одним із пріоритетів і точно продовжиться.
Більше того, люди, які сьогодні відповідають за цей напрям у Генеральному штабі, мають чітке бачення його розвитку. Значну частину цієї роботи ми свого часу робили разом, хоча вони тоді працювали на інших посадах. Тому я знаю, що маю там однодумців, і цей напрям збережеться.
— Перейдемо до цивільного сектору. Мінцифри завжди було профільним міністерством для цивільної IT-спільноти. Багато в чому саме навколо цієї взаємодії побудовані питання бронювання, податків та інших механізмів. Яких змін варто очікувати саме IT-фахівцям?
Наш головний пріоритет — передбачуваність і стабільність. Я не бачу причин для змін в основних параметрах, на яких сьогодні побудована ця екосистема.
Водночас уже восени ми хочемо ухвалити законодавчу рамку, яка спростить роботу з венчурними інвестиціями. Ми розуміємо, що в країні накопичується фінансовий ресурс, і хочемо зробити його доступнішим для розвитку стартапів — як військових, так і насамперед цивільних.
Крім того, Мінцифри активно розвиває стратегію WINWIN, яка поєднує науку, виробництво, стартапи та замовників для створення нових технологічних екосистем. Найкраще ця модель зараз просувається в напрямах medtech, biotech, edtech і роботизованих систем. Ми розраховуємо, що вже наступного року побачимо перші продукти й закупівлі від комерційних і державних замовників.
— У спільноті зараз багато побоювань щодо бронювання. Цього літа правила вже трохи змінилися — зокрема, скасували суміжників. З новим керівництвом Міноборони також є очікування, що правила можуть стати жорсткішими. Чи поділяєте ви такі побоювання?
Думаю, зміни у сфері бронювання значною мірою залежать від зовнішнього контексту. Війна динамічна: ситуація може як покращуватися, так і погіршуватися. Форсує політику тут Міністерство оборони, але наслідки можливих змін відчують усі. Тому зараз потрібно уважно стежити насамперед за тим, як змінюється загальний безпековий контекст.
Ми обговорювали це питання з IT-компаніями та профільними асоціаціями. І те, що я можу сказати напевно: держава приділятиме більше уваги дотриманню правил бронювання.
Ми домовилися зі спільнотою про просту річ: IT-компанії мають чітко дотримуватися вимог законодавства і не допускати зловживань. Будь-які зловживання ставлять під сумнів доцільність самого інструменту.
Моє завдання — зберегти умови, у яких IT-спільнота може розвиватися. Завдання спільноти — працювати відповідно до правил, щоб не виникало кейсів, через які доводиться виправдовуватися всій індустрії.
— Про які саме порушення йдеться?
Ви якраз згадали суміжників. Із досвіду роботи в Міноборони можу сказати, що траплялися випадки, коли компанія бронювала певну кількість працівників, а потім скорочувала штат, але кількість заброньованих не переглядала.
У цифрових системах такі випадки добре видно. Думаю, держава буде їх виявляти й усувати.
Про завод чипів в Україні, українську LLM і удосконалення оповіщень про тривоги
— Ви згадали стратегію WINWIN. Нещодавно багато обговорювали плани побудувати в Україні завод із виробництва чипів. Що зараз із цим проєктом?
Поки не знаю деталей. Знаю, що зараз активно готуємо й обговорюємо законодавчі зміни. Самі по собі вони не матимуть миттєвого впливу на індустрію, але дадуть Україні можливість долучатися до програм фінансування Європейського Союзу, спрямованих саме на цей напрям.
— А наскільки реалістичним вам загалом здається цей проєкт?
Попередньо мені здається, що побудувати в Україні повний виробничий ланцюг — надто амбітне завдання. Але ми не одні в Європейському Союзі, тому цілком реально стати частиною цього ланцюга. Втім, хочу спочатку детально розібратися й поговорити з людьми, які працюють із цими технологіями, щоб професійно це оцінювати.
— Зараз один із головних викликів для defense tech та IT — фізична безпека виробництв. Підприємства знищують ракетними ударами. Чи може Мінцифри якось допомогти: сприяти пошуку приміщень, створенню якихось програм підтримки, щоб краще захистити виробництва?
Це все ж зона відповідальності інших міністерств. З власного досвіду можу сказати, що тут працюють три речі.
Перше — конфіденційність. Усім хочеться більше розповідати про себе, але чим менше інформації про виробника є у відкритому доступі, тим краще.
Друге — розосередження. Наші міжнародні партнери часто запитують, чому в Україні так багато виробників. Ми вважаємо це перевагою, тому що це теж елемент безпеки. Коли виробництво розподілене між багатьма компаніями, а кожна з них має кілька локацій, противнику набагато складніше завдати критичного удару.
Третє — переосмислення самих виробничих майданчиків. Це пошук підземних або укріплених приміщень і суворе дотримання правил реагування на повітряні тривоги. Це базові речі, які сьогодні допомагають.
— Як цього дотриматися реагування на тривоги у Києві чи Харкові, де тривоги майже безперервні?
Ситуація непроста, але вона змушує нас шукати нові рішення. Ми також думаємо над тим, як удосконалити систему оповіщення, щоб краще зберігати життя людей.
— Що означає удосконалити?
Зробити її більш інформативною, щоб люди краще розуміли, чим саме викликана тривога.
— Є вже якісь строки?
Ні. Це питання лише нещодавно з’явилося в роботі.
— Розкажіть про плани щодо національної LLM.
Вже реалізується проєкт «Сяйво». Минулого тижня ми зустрічалися з командою, яка над ним працює, і погодили наступні кроки дорожньої карти. До кінця року очікуємо першу тестову модель.
Основний виклик полягає в тому, що ця модель має бути публічно доступною
В ідеалі таких моделей має бути кілька, адже конкуренція лише сприятиме розвитку.
Ще один великий виклик — формування українського корпусу даних і врегулювання прав на їх використання. Це складне питання, але я вже почала збирати коаліцію серед профільних міністерств, пояснюючи, що це базова передумова для розвитку штучного інтелекту в Україні. Без цього неможливо масштабно впроваджувати AI в різних секторах економіки, розвивати стартапи, створювати продукти й успішно експортувати їх на міжнародні ринки.
Усі розуміють важливість цього напряму. Загалом в уряді рівень використання інструментів штучного інтелекту вже досить високий. Ми також маємо підтримку Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, тому активно працюватимемо над тим, щоб зробити необхідні дані доступними.
— Коли тестова модель стане доступною?
Плануємо мати тестову модель наприкінці грудня. Сподіваюся, вже в січні вона буде публічно доступна користувачам.
— Скільки зараз IT-фахівців працює в екосистемі Мінцифри?
IT-фахівці працюють у державному підприємстві «Дія», в Українському фонді стартапів, а також у командах, які працюють за контрактами, що фінансуються донорами. Тобто це досить велика спільнота. До тисячі людей за всіма напрямами.
— Чи плануєте наймати людей під цей або інші AI-проєкти? Можливо, для IT-фахівців відкриватимуться нові ролі?
Так, такі можливості будуть.
Ми хочемо розвивати AI-експертизу в межах кожного флагманського проєкту. Найпростіший приклад — звернення громадян до «Дії». Щокварталу ми отримуємо близько 1,5 млн звернень. Уже зараз 90% із них обробляються за допомогою штучного інтелекту, а відповідь користувач отримує приблизно за п’ять секунд.
Зараз ми упаковуємо цей сервіс так, щоб його можна було легко передати іншим міністерствам і державним установам. Вони зможуть розгорнути його на вже створеній інфраструктурі, навчити на власних даних і швидко почати відповідати на звернення своїх користувачів.
Про захист «Дії» та роль кібербезпеки
— Попередня команда Мінцифри активно просувала експорт «Дії» за кордон і залучення міжнародних IT-компаній в Україну. Чи залишаються ці цілі актуальними?
Так, безумовно.
Для мене це теж певною мірою про WINWIN. У Міністерстві оборони було дуже помітно, як змінився контекст. Якщо у 2022 році ми зверталися до партнерів по допомогу, то зараз вони звертаються до нас за нашим досвідом і ноу-хау. Їх цікавлять наші напрацювання, дані й практики.
Такий самий потенціал я бачу і в цивільних технологіях, зокрема у сфері цифрових державних послуг. Ми навіть працюємо над тим, щоб створити окрему команду, яка консультуватиме партнерів, готуватиме матеріали й пояснюватиме, як працюють наші рішення. На осінь уже обговорюємо поїздки, щоб у ширшому форматі розповідати європейським громадам, як розвивалася ця модель і за яких законодавчих умов вона стала можливою.
— Головною перепоною для експорту «Дії» називали питання безпеки даних громадян.
Я б не сказала, що проблема саме в даних громадян. Ідеологія «Дії» побудована так, що ми їх не накопичуємо.
Такий самий підхід можна використовувати і в європейських країнах. Питання насамперед у законодавстві. Не можна говорити про весь Європейський Союз як про щось однорідне — потрібно аналізувати кожну країну окремо й дивитися, які норми можуть сприяти впровадженню таких цифрових сервісів, а які — заважати.
Тому, на мій погляд, основне питання не в безпеці даних. Питання в законодавчих особливостях та рівні цифровізації конкретної країни.
— Які країни зараз цікавляться цим проєктом?
Країни Балтії, Північної та Центральної Європи. Популяризуючи цей підхід на рівні Європейського Союзу, ми отримуємо дедалі більше зацікавленості від окремих країн. І готові ділитися своїм досвідом.
— Який від цього зиск для України?
Я очікую, що в результаті Євросоюз не тільки вимагатиме від нас стовідсоткової відповідності свого законодавства. Натомість там можуть побачити успішні українські регуляторні практики й адаптувати їх для себе.
Це дозволить Україні зберегти власні підходи та разом із Європою розвивати інновації, які зроблять нас сильнішими.
— Що ви думаєте про роль кібербезпеки?
Вона надзвичайно важлива. Чотири роки роботи в Міністерстві оборони мене в цьому остаточно переконали.
Наші державні інформаційні ресурси постійно перебувають під загрозою кібератак. Водночас саме тому в Україні зараз формується одна з найсильніших експертиз у сфері кібербезпеки. Наші спеціалісти щодня працюють із реальними загрозами, а завдяки міжнародним партнерам мають доступ до найкращих інструментів для протидії їм.
Так само, як в Україні накопичується унікальна експертиза в IT чи defense tech, накопичується вона і в кібербезпеці. Сподіваюся, у майбутньому ми зможемо експортувати цей досвід, допомагаючи партнерам краще розуміти сучасні кіберзагрози та готуватися до них.
Для розвитку цього напряму в Міністерстві цифрової трансформації працює окремий заступник — Віталій Балашов. Разом ми плануємо, як одночасно розвивати використання хмарних технологій і посилювати кібербезпеку.
Днями уряд ухвалив постанову, яка посилює вимоги до резервування та захисту державних інформаційних ресурсів. Крім того, ми готові ділитися нашим досвідом не лише з державним, а й із приватним сектором. Під час зустрічей із профільними асоціаціями домовилися, що через їхні кіберкомітети будемо ширше поширювати практики, які напрацювали під час захисту державних систем. Ці знання корисні для будь-якої організації.
