Перше інтерв’ю зі Swarmer після виходу на IPO і оцінку в $400 млн
Swarmer став першою українською дефтек-компанією, яка вийшла на IPO та чиї акції розмістилися на Nasdaq. Навколо цієї події вже встигло здійнятися чимало шуму: у перший же день акції злетіли на 520%. Поки Bloomberg та західні медіа аналізують, як компанія з виторгом у $310 тисяч отримала оцінку у $400 млн, команда в Києві продовжує розробляти софт для автономних роїв дронів.
Ми розпитали СЕО Сергія Купрієнка про те, куди спрямують інвестиції після ІРО, чим Swarmer відрізняється від Palantir і як зараз працює продукт. Чи залежить софт від впливу РЕБ і наскільки він здорожує дрон. Також поставили питання Еріку Прінсу, голові ради директорів, і СЕО з американського боку Алексу Фінку про те, як розподіляються ролі між українським R&D та офісом в Остіні і яке глобальне бачення України у світі дефенсу.
«Я не можу коментувати мотиви поведінки тисяч інвесторів, які вирішили купувати наші акції»
— Для залучення інвестицій ви обрали вихід на ІРО. Чому і які найскладніші перепони були на цьому шляху? Адже це недешева історія для будь-якої компанії.
Ми почали будувати компанію з першого дня так, щоб колись зробити екзит або вийти на публічний ринок. Це видно ретроспективно, водночас ми були набагато більше готові до цього, ніж нам здавалося.
Коли ми збагнули, що є доволі дорослим стартапом, зробили це. Вихід на публічний ринок, з одного боку, відкриває доступ до більшого фінансування, з іншого боку — до дорожчих фінансових інструментів.
Крім того, нам вдалося довести західному ринку, що українські стартап-компанії достойні того, щоб у них інвестувати.
— А що найскладнішим було з погляду процесів?
Я не можу сказати, що щось було найскладніше. Нам довелося зробити дуже мало глибоких системних змін через плани на ІРО. Десь пощастило з людьми, десь — зі структурою. Тобто початково ми будували процеси в західному стилі репортингу, підходу до фінансів тощо.
Наприклад, у публічних компаній є вимога від SEC (Комісії з цінних паперів і бірж) — так звана форма
Далі будь-яка публічна заява співробітника фактично вважається заявою самої компанії, тому з цим потрібно бути дуже обережними. Нам було непросто пояснити людям, що під час quiet period [період перед важливими подіями, наприклад публікацією фінансової звітності, коли компанія обмежує будь-які публічні коментарі, щоб не впливати на ринок — ред.] не можна писати навіть зі своїх особистих акаунтів нічого про індустрію.
— А як ви оцінюєте IPO? Чи все відбулося так, як ви задумували?
Я радий і гордий, що нам вдалося, водночас це велика відповідальність. З погляду компанії все вийшло успішно: ми залучили кошти, як і планували. Тобто випустили 3 млн акцій по 5 доларів і залучили 15 млн. І загалом працюємо за планом. Усе решта — це вже ринок.
— Чому ви встановили саме таку вартість акції? Станом на сьогодні вона коштує 45 доларів.
Визначення ціни акції — це одна з частин підготовки до IPO. Ми формували її разом з андеррайтерами. Є стандартна процедура: рада директорів отримує висновки від експертів і радників, після чого затверджує фінальну вартість.
— Попри схвальні відгуки гучного виходу Swarmer на IPO, Bloomberg і низка західних аналітиків назвали його одним із найбільш суперечливих у 2026 році. Йдеться про стрибок акцій на 520% у перший день торгів і оцінку в $400 млн при виторгу у $310 тисяч...
Після IPO дуже легко аналізувати й говорити, якою «правильною» мала бути ціна акції. Але за 24 години до публічного розміщення, коли збирається рада директорів і затверджується фінальна ціна, це не виглядає настільки очевидним.
Чи вважаю я, що ми спрацювали погано? Абсолютно ні. Ми реалістично оцінювали ринок і власні показники. З погляду компанії та ради директорів IPO пройшло успішно.
Можна довго дискутувати про те, чи був misprice — занадто дешево чи занадто дорого
Але ми вже публічна компанія, і я не можу коментувати мотиви поведінки тисяч інвесторів, які вирішили купувати наші акції.
Те, що зараз відбувається з ціною, — це нормальна ринкова волатильність. Тому наше головне завдання — сфокусуватися на виконанні стратегії та працювати далі.
— Якщо ціна акцій впаде, чи є у вас план Б?
Це ніяк не впливає на нашу операційну діяльність. Те, що сьогодні акції коштують одну суму, а завтра можуть коштувати іншу, — це нормальна ринкова динаміка. Особливо в умовах, коли зовнішні фактори дуже швидко змінюються. Для нас це довгострокова історія, тому ми фокусуємося на розвитку бізнесу, а не на короткострокових коливаннях ціни.
«В Прінса великий досвід співпраці з міністерствами оборони різних країн»
— У вашій раді директорів головує Ерік Прінс. Це, без сумніву, впливова людина, водночас з Прінс мав різну репутацію в різні періоди. Цікаво, як вам вдалося залучити його і яка його роль зараз?
Як і з будь-якими інвесторами, це був довгий процес обговорень з обох сторін. Ерік дуже вірить в автономію, технології та нашу команду. Це людина з широким і доволі унікальним баченням світу — він добре розуміє, куди рухається ринок і як трансформується оборонна індустрія.
Якщо говорити про роль, то Ерік є головою ради директорів без виконавчих повноважень. Тобто він допомагає зі стратегічними питаннями і підтримує розвиток компанії, але не бере участі в щоденному управлінні чи операційній діяльності.
Водночас у нього є великий досвід співпраці з міністерствами оборони різних країн і структурами безпеки. Його команда активно працює з передовими технологіями, зокрема в умовах, наближених до реальних. Тому він залучений передусім до обговорення та затвердження стратегії, оцінки геополітичних ризиків і розвитку партнерств.
Ми також попросили Еріка Прінса прокоментувати, що саме в архітектурі Swarmer переконало його приєднатися і яким є його глобальне бачення технології свормінгу:
Ерік Прінс: «Протягом своєї кар’єри я бачив багато перспективних технологій, які виглядали переконливо в контрольованих умовах, але значення має лише те, як системи працюють у реальних операційних обставинах. Що мене вразило, так це підтверджений досвід розгортання Swarmer: понад 100 000 бойових вильотів безпілотників, оснащених операційною системою Swarmer OS, які працювали з різним ступенем автономності залежно від вимог кінцевого користувача.
Центр тяжіння в обороні зміщується. Сучасні конфлікти більше не визначаються лише апаратним забезпеченням (hardware). Вони все частіше визначаються інтелектом, координацією та програмним забезпеченням, що дозволяє системам ефективно працювати в масштабі. Swarmer працює саме в цьому інтелектуальному шарі»
У чому полягає стратегічний розрахунок вийти на ІРО, крім капіталу? Чи не краще залишатися приватною компанією або обрати шлях залучення прямих інвестицій?
«Ми вважаємо, що публічні інвестори повинні мати доступ до компаній, чиї технології пройшли валідацію в реальних умовах, а не просто були продемонстровані в лабораторіях. Час також має значення: операційне середовище в Україні прискорило цикли навчання автономних систем у реальному світі. Ми віримо, що вихід на біржу розширює базу інвесторів, підвищує прозорість, може покращити доступ до капіталу та знизити його вартість з часом, що сприяє відповідальному масштабуванню».
Про продукт: «В архітектурі немає одного „короля“, який роздає команди»
— На нашому дефенс-ринку ви перша компанія, яка вийшла на ІРО, водночас про сам продукт компанії і його застосування відомо дуже небагато. Фактично немає жодної інформації про те, які саме підрозділи його застосовують. Чому так?
Ми дуже обережно ставимося до військової та корпоративної таємниці. Важливо розуміти, що ми не виробляємо дрони — ми є софтверним компонентом системи, який інтегрує різні елементи та відповідає за автоматизацію.
Крім безпекових аспектів, є суворі обмеження, повʼязані зі статусом публічної компанії. З моменту виходу на IPO я не можу давати апдейти про продукт чи його застосування поза межами стандартного циклу квартальних звітів. У цьому й полягає одна з головних відмінностей: поки компанія приватна, ти можеш ділитися деталями з інвестором тет-а-тет, і він допомагає тобі експертизою чи знайомствами.
Зараз же, навіть якщо ми спілкуємося з інвесторами попередніх раундів, чиї акції вже стали публічними, я не маю права розкривати інформацію про продукт комусь одному — це прямо заборонено правилами. Будь-яка значуща інформація має розкриватися публічно для всіх одночасно, і ми зараз вчимося працювати в такому полі. До того ж ми саме перебуваємо на етапі релізу та розгортання нових версій продукту, що також потребує певної стриманості в комунікаціях.
— Ваш кінцевий користувач — це військовий чи виробник дронів? Чи інтегрований ваш софт у продукти виробників?
Звісно, ми отримали 600 тисяч доларів прибутку за
Кінцевий користувач і замовник — це різні речі. І здебільшого наш кінцевий користувач не є прямим замовником. Переважно за наших кінцевих користувачів вирішують, чим вони користуються.
— То хто все-таки ваш кінцевий користувач. Це, умовно, рід військ чи будь-хто, хто літає на дронах і може поставити собі софт?
Будь-хто з українських військових або військ країн союзників, партнерів України.
— У звіті компанії йдеться про 100 000 успішних бойових вильотів. Який відсоток з них підтверджений Генштабом?
Тут важливо розуміти, що саме ми вважаємо «успішною місією». Чи це просто влучання, чи повне знищення цілі з офіційним підтвердженням? Ми працюємо з 2024 року: тоді процеси верифікації лише налаштовувалися, DELTA працювала нестабільно, а «Вежа» була на етапі розробки каркаса.
Ми маємо внутрішню статистику по кожному місяцю. Проте цифри — чи то 20%, чи 80% — самі по собі малоінформативні без прив’язки до контексту.
Саме тому ми фокусуємося на роботі з конкретними підрозділами та їхніми завданнями на певних ділянках фронту. Критерії успіху всюди різні. Буває, що багаторазовий бомбер або «стрілецький» дрон використовують як камікадзе, щоб гарантовано дістати «Солнцепьок». Або навпаки — камікадзе застосовують для скидів, бо так зручніше в конкретній ситуації. Це гарне питання, але успішність, яка переходить у мову цифр, розпадається на безліч складних факторів.
— А можете в цьому контексті описати, як зараз працює продукт?
Можу пояснити на загальному рівні. Ми будуємо систему, в якій кожен дрон самостійно планує свої дії та постійно координує їх з іншими — залежно від поставленої задачі, пріоритетів і стану сусідніх дронів у рої.
Наприклад, якщо один дрон збили і ціль не вражена, інший автоматично підхоплює задачу. І все це відбувається безперервно та децентралізовано — в архітектурі немає одного «короля», який роздає команди.
Це одна з ключових переваг системи. Інша — стійкість до втрати зв’язку: якщо частину системи подавили і втрачено зв’язок із землею, але дрони зберігають зв’язок між собою, вони продовжують виконувати задачу.
Загалом підхід такий: ройова система — це децентралізована автономна система, в якій кожен елемент постійно ухвалює рішення і узгоджує їх з іншими.
Це не керування кількома дронами з однієї станції. Такий режим є, але він один з базових, найпростіших.
«Ми не вирішуємо проблему самого подавлення сигналу»
— Тобто ваш софт не залежить від впливу РЕБ?
Swarmer Platfrom — софт, тому безпосередньо проблему зв’язку не вирішуємо. Але ми вирішуємо інше — координацію в умовах тимчасової втрати зв’язку. І дуже багато уваги приділяємо fail-safe сценаріям — тобто тому, як система поводиться, якщо щось іде не так.
Ця поведінка може суттєво відрізнятися залежно від типу місії. Наприклад, на одній ділянці фронту, якщо дрон-бомбер повністю втрачає зв’язок, він може виконати скидання по позиції і повернутися. На іншій — навпаки, не виконувати скидання і рухатися в бік противника. Усе залежить від конкретного застосування та умов операції.
Важливо, що ми також не вирішуємо проблему самого подавлення сигналу. Однак система спроєктована так, щоб залишатися працездатною навіть при часткових втратах зв’язку — наприклад, при втраті до 11% пакетів.
Швидше, наша роль у тому, щоб допомогти вибудувати такі сценарії застосування, де вплив РЕБ є меншим, ніж у випадку повністю ручного керування. Тому що в цьому підході безпілотник фактично стає більш автономним і «розумним».
— А чим Swarmer відрізняється від Palantir чи українського софту «Промінь»?
Це абсолютно різні класи продуктів, тож прямої конкуренції між ними немає.
Swarmer — це система керування групою дронів. Наша мета — позбутися потреби в пілотах для кожного окремого апарату. Ви не займаєтеся мікроменеджментом кожного дрона, а працюєте на рівні цілей та пріоритетів операції.
Натомість Palantir чи «Промінь» — це радше системи ситуаційної обізнаності стратегічного рівня. А ми, умовно, працюємо на тактично-оперативному і можемо постачати для них дані з поля бою.
Зараз у цьому напрямі рухається багато компаній, особливо виробники «заліза»
Є й гідні українські рішення, які дозволяють керувати кількома дронами через перемикання між ними — наприклад, «Пасіка» від Sine Engineering. Вона чудово виконує тактичні задачі у своєму класі.
Чи є ми конкурентами? Навряд чи. У нас принципово різні підходи до того, що таке «рій» і як він має функціонувати — чи це централізована система, чи децентралізована.
Взагалі, на такому динамічному ринку коментувати конкуренцію складно: кожен знаходить свою нішу та специфічні завдання.
Здається, я вже вам казав, що трохи жалію, що назвав компанію Swаrmer. Це buzzword 2025 і 2026 років, особливо після новин, що українська оборонна компанія увійшла до програми Пентагону Drone Dominance.
Тому туди біжать всі.
«Справжня автономність потребує складних технологічних підходів»
— Чи інтегрується ваш софт із будь-якими FPV, чи є обмеження за класом?
Теоретично — з будь-яким автоматизованим засобом. Це стосується не лише FPV, літальних апаратів чи наземних платформ. Йдеться про ширший спектр: стаціонарні системи вогню, антидронові рішення, радари.
Я вже казав раніше і переконаний досі: має настати час, коли ми інтегруємося навіть із системами на кшталт HIMARS або M777. Для нашого софту це такий самий автоматизований актив або «робот», який може виконувати завдання у складі єдиної екосистеми.
— Чи налагоджена у вас комунікація з українськими військовими?
Так, звісно. І це одне з найскладніших завдань для оборонного стартапу — знайти правильний баланс між поточними запитами та довгостроковою стратегією. Саме тому я дуже радий, що до нашої команди долучився Михайло Нестор як Chief Product Officer.
На полі бою тактика та умови змінюються миттєво. Завжди є те, що потрібно «на вчора». Гнучкість — це сильна сторона українських виробників, але для створення складного продукту важливо не втрачати фокус.
Військовим потрібен ідеальний дрон: щоб літав на 55 км, був невидимим для РЕБ, безшумним, ніс 15 кг, сам знаходив ціль, а після повернення ще й «просив» замінити батарейку. Проте справжня автономність потребує складних технологічних підходів.
Тримати цей баланс — ключовий виклик. Я вдячний підрозділам, з якими ми працюємо: вони розуміють, що ми створюємо систему зовсім іншого рівня. І вдячний команді, яка знаходить рішення.
— Який інженерний виклик є зараз найскладнішим?
Проблема в тому, що майже всі системи досі будуються навколо пілота — ідеологічно та ментально. Створити дрон, здатний автономно виконувати завдання без тривалого калібрування та налаштувань — це значно складніша інженерна історія.
Все починається з компонентів. Наприклад, сенсори: коли ціна датчика зростає з п’яти доларів до п’ятнадцяти — це вже зовсім інший рівень технологій. Побудувати таку систему й відтестувати її в реальних умовах — величезний виклик. Те, що зараз масово літає на фронті, технічно все ще дуже просте.
— А наскільки ваше ПЗ здорожчує дрон?
Не на порядок, це не принципова історія. На жаль, точніше не можу сказати через обмеження.
— Рік тому ви казали, що плануєте спрямувати інвестиції на R&D. Зараз ви залучили ще 15 млн. Куди вони підуть? Яка частина піде українській команді?
Наш R&D зосереджений в Україні, і тут нічого не змінюється. Ми продовжуємо розширювати команду та активно наймати людей.
Кошти підуть на розробку продукту та масштабування. Наша мета — збільшити кількість виробників, з якими ми співпрацюємо, а також наростити чисельність дронів та інших засобів у системі.
— Ви інкорпоруєтеся у США. Згадуючи напругу, яка нещодавно була присутня щодо нашої держави, чи може зміна тамтешньої політичної кон’юнктури вплинути на продукт і його постачання в Україну?
Ніхто не може точно спрогнозувати майбутнє. Команда базується в Києві й щодня стикається з викликами, які значно серйозніші за зміну політичної ситуації в Штатах.
Ми успішно закрили інвестиційний раунд і маємо достатньо фінансування для виконання планів розробки. Ніхто не знає напевно, що буде за рік чи три, тож ми просто робимо те, що мусимо.
— Як ви дбаєте про те, щоб ваш софт не потрапив «не в ті руки»?
Відповідь проста — приділяємо величезну увагу кібербезпеці. Протягом
— Як ви розвиватимете продукт, якщо війна закінчиться?
Світ ще не награвся у війни, на жаль. Поки що все вказує на те, що попит на подібні технології залишатиметься високим. Але, дай Боже, настане час, коли ми зможемо сфокусуватися на координації цивільних роботів. На розробках, які приноситимуть каву чи робитимуть інші корисні речі, а не використовуватимуться у війні.
«Кожна команда має думати про екзит з першого дня»
— Як при збитковості у 8,5 млн доларів ви переконували інвесторів повірити у бізнес-модель Swarmer? І що б ви порадили дефенс-стартапам, які теж дивляться у бік IPO?
Це контрінтуїтивно, але те, що багато українських стартапів операційно прибуткові, це радше їм шкодить, ніж допомагає. Це означає, що вони витрачають гроші на розвиток повільніше, ніж могли б. Це нормальна модель бізнесу, але не нормальна модель стартапу. Ринок зараз дуже гарячий.
Початківцям я раджу насамперед поспілкуватися з тими, хто вже залучав великі чеки. IPO — це не просто гроші, це доступ до західних стандартів прозорості та комплаєнсу.
Кожна команда має думати про екзит з першого дня. Багато хто планує повернутися до цивільної діяльності після війни — і це нормально. Але якщо ви створюєте саме технологічний стартап, стратегія виходу має бути закладена у фундамент. Оскільки більшість глобальних оборонних гігантів є публічними компаніями, фаундери рано чи пізно приходять до цього рішення.
Я не шкодую, що ми обрали цей шлях. Це складно, але прозорі процеси та звітність готують вас до будь-якого сценарію. Якщо говорити глобально, українському дефенсу зараз гостро бракує сильного менеджменту та управлінської культури. Мій головний меседж: якщо маєте змогу залучити потужний middle та топменеджмент — робіть це негайно. У довгостроковій перспективі це стане вашою найбільшою перевагою.
— Які ваші найближчі кроки як CEO?
Ми продовжуємо наймати людей. Це не пов’язано з IPO — це наша звичайна робота. За останні кілька місяців ми зросли удвічі і маємо понад 100 фахіців. Зараз мій основний фокус — перебудова структури управління, щоб така велика команда залишалася гнучкою та могла добре рухатися далі. У мене немає цілі по кількості співробітників. Я прихильник моделі, де менше людей, але вища індивідуальна ефективність. Мені ближче мати команду у 300 висококласних фахівців із великою доданою вартістю на кожного, ніж роздувати штат без відповідної якості. Основна команда вже сформована, але для топталантів ми завжди відкриті.
Алекс Фінк про IPO Swarmer
Ми також поставили кілька запитань Алексу Фінку, співзасновнику і CEO Swarmer у США.
— Ви відкрили штаб-квартиру в Остіні. Яким є ідеальний розподіл між українським R&D та американською частиною бізнесу?
Україна залишається центром тяжіння для R&D. Саме тут вирішуються найскладніші завдання в реальних операційних умовах, і це середовище надзвичайно важко відтворити деінде. Петля зворотного зв’язку після розгортання — те, що ми називаємо «розгорнути, спостерігати, адаптувати, вдосконалювати» — це те, що визначає якість продукту.
США, і зокрема Остін, — це місце, де ми зосереджуємося на комерційному масштабуванні, ринках капіталу, юридичній структурі та партнерствах. Це необхідно для доступу до глобальних клієнтів, інституційного капіталу та довгострокового зростання.
Отже, ідеальний розподіл полягає не у відсотках, а у функціях. Україна стимулює інновації через валідацію в реальному світі, а США дозволяють цим інноваціям масштабуватися глобально.
— Щодо роїв дронів: куди рухається ШІ, чи повна автономія неминуча?
Якщо ви можете виробити мільйони дронів, але навчити лише тисячі операторів, координація стає обмежувальним фактором. Ми вважаємо, що в цьому полягає головна можливість: надати системам здатність розумно працювати разом у масштабі, а не окремо.
Архітектура Swarmer підтримує змінний рівень залучення людини залежно від доктрини місії. Оператори визначають цілі та можуть зберігати за собою право на фінальне рішення про ураження. Автономія тут стосується координації, стійкості та швидкості в умовах протидії — а не усунення людського судження.
— Яка ваша порада № 1 для українського фаундера, що прагне глобального екзиту або IPO?
Існує тенденція, особливо в технологіях, оптимізувати продукт для демо-версій або контрольованих умов. Але глобальні інвестори та клієнти дедалі скептичніше ставляться до всього, що не було перевірено «в полі».
Україна дає засновникам унікальну перевагу прямо зараз — можливість створювати та валідувати технології в одному з найвимогливіших операційних середовищ у світі. Якщо ви можете продемонструвати, що ваш продукт працює там, це має величезну вагу на глобальному рівні.
Друга порада — заздалегідь думати про структуру. Якщо ваша мета — глобальний екзит або IPO, вам потрібно з самого початку узгодити корпоративну структуру, право власності на інтелектуальну власність (IP) та корпоративне управління з вимогами міжнародних ринків. Це не те, що варто переробляти пізніше.
— Чи бачите ви Україну глобальним хабом DefenseTech?
Так — і я думаю, що цей тренд уже триває. З часом Україна стане ключовим вузлом у глобальній екосистемі deftech — особливо з боку інженерії та інновацій — з міцнішою інтеграцією в американську та європейську промислову бази.
Зараз відкривається можливість будувати компанії, які зможуть поєднати це: українські інновації з глобальною масштабованістю.
