Якою буде роль української оборонки у «третій світовій»
Конфлікт на Близькому Сході показав, що багато рішень, які в Україні вже стали звичними, починають бути потрібними й іншим країнам. Так, низка країн попросила українські перехоплювачі, проте експертиза може бути значно ширшою.
На ярмарку дефтек-вакансій «Арсенал талантів» ми зібрали думки очільників і представників різних українських deftech-компаній про те, чим Україна може бути корисною в умовах глобальних конфліктів.
Що українські технології можуть дати у великій війні
Найпомітнішим українським продуктом сьогодні стали дрони-перехоплювачі. Саме на них є зовнішній запит, бо інші, такі країни як США, ОАЕ, Катар шукають спосіб дешево збивати іранські ударні безпілотники. Як каже Олексій Бабенко, CEO Vyriy Industries, партнерам цікаві перехоплювачі, бо вони не знають, як «дешево і нормально» збивати дрони-камікадзе. Коли український перехоплювач коштує одиниці тисяч доларів, їхнім арміям доводиться витрачати значно дорожчі засоби.
Якщо країна має дешеві ударні дрони, стійкий зв’язок і налагоджену систему застосування, вона може створювати проблеми навіть сильнішому противнику, такому як США, додає Бабенко.
«Уявіть собі, якби Іран мав FPV-дрони, дешеві мідлстрайки у достатній кількості, а також нормальний зв’язок і якісно налагоджену систему їхнього застосування. Протока між Персидською та Оманською затоками має ширину близько 100 кілометрів. А 100 кілометрів — це дистанція, яку можуть перекривати
15-дюймові дрони. Тобто Іран, маючи такі дрони, міг би без проблем знищувати все, що там плаває», — каже CEO Vyriy.
Тому інтерес до перехоплювачів, за його словами, — лише перший рівень. Значно більший запит на українську зброю виникне, коли почнуться наземні операції. Тоді на перший план вийдуть FPV-дрони, що потягне за собою ланцюжок інших технологій. Наприклад, НРК.
Бабенко пояснює, що масова потреба в НРК виникає тоді, коли на полі бою вже домінують FPV. Саме тоді логістику, підвіз віддають машинам, бо для людей це занадто ризиковано.
Для протидії FPV можуть залучити ще один пласт української експертизи — засоби РЕР і РЕБ. CEO оборонного виробника антидронових рішень Moodro, Наталія Огієнко каже, що малі квадрокоптери точно застосовуватимуться масово, якщо війна на Близькому Сході перейде в інший формат. А отже, спершу доведеться навчитися їх виявляти, ідентифікувати й супроводжувати, а вже потім — придушувати. Саме тому, за її словами, спочатку буде потрібна РЕР, а потім — РЕБ.
Водночас зросте попит на системи, які зможуть протистояти ворожим РЕБ. Виконавчий директор компанії-виробника керованих бомб Deftak Андрій розповів, що багато західних рішень можуть працювати без GPS, який сьогодні легко вивести з ладу. В Україні ж уже навчилися створювати системи навігації, наведення, зв’язку й передачі даних, які працюють навіть під потужним РЕБ. Саме такі технології, на його думку, можуть бути найбільш популярними у партнерів.
Водночас сам Андрій звертає увагу і на певні обмеження. Не всі українські дрони однаково легко інтегруються в західні доктрини. Наприклад, більша частина перехоплювачів має ручне керування. Українські оператори переважно мають великий досвід у керуванні FPV, на відміну від солдатів країн-партнерів.
Тому їм можуть бути цікаві не так ручні дрони, як інтегровані або автономні рішення, які не потребують довгого навчання операторів. І загалом будь-які автономні системи матимуть більший шанс потрапити на експорт. Йдеться про софт для навігації, розвідувальну аналітику, системи детекції цілей, обробку відео та рішення для роботи в середовищі, де GPS і звичний зв’язок постійно під загрозою.
Чому досвід України потрібен іншим
За понад чотири роки повномасштабної війни Україна накопичила не просто набір рішень, а унікальний досвід сучасної війни. Частина співрозмовників називає саме його головною перевагою.
CEO оборонного кластера IRON Володимир Чернюк говорить, що український фронт став новим прецедентом того, як можна робити максимально дешеву зброю з побутової електроніки, якої дуже багато на ринку. Але, за його словами, річ не в тому, щоб просто зібрати дрон із китайських компонентів (За даними IRON, переважна більшість імпорту компонентів відбувається з Китаю — ред.). Набагато важливіше — вміти правильно це застосовувати.
«Тактика застосування, досвід систем і тактик, які ми вибудували, — це найцінніше».
CEO оборонного кластера IRON Володимир Чернюк
Цю думку розвиває CTO Trypillian Олексій. На його думку, перевага України у розумінні, чого бракує наступному етапу війни. Тобто галузь вже знає, які засоби взагалі треба розробляти. Він пояснює, що є речі, яких Україна ще не створила, але вже добре розуміє, що вони потрібні і як саме їх застосовувати. Значна частина світу, на його думку, цього поки що не усвідомлює.
Як приклад, він навів автономні системи, коли дрон ухвалюватиме рішення про ураження об’єкта без участі людини. Західні партнери вважають, що це порушує норми моралі і так робити не можна.
«Але коли те саме робитимуть авторитарні режими, як вони вже роблять в інформаційних операціях, то вибір буде невеликий: або ти захищаєшся, створюючи аналогічні рішення, або програєш», — підсумував CTO Trypillian.
Ще одна теза, яка звучала у співрозмовників, — сила України не тільки в окремих виробах, а в самій моделі оборонної економіки. Засновник Btry Energy Дмитро Політіко вважає, що наша головна перевага — децентралізація.
«Досвід ворога показав, що планова економіка і воєнні рейки — неефективна модель. Там влучання в критичні заводи перекреслюють цілі напрямки виробництва», — каже він.
Натомість в Україні завдяки великій кількості виробників і диверсифікації є змога швидше локалізувати і налагоджувати серійне виробництво.
Цю ж думку розвиває «Генерал Черешня». За словами HRD компанії Андрія Левреновича, компанія оцінювала, скільки треба часу на запуск виробництва за кордоном.
«За місяць можемо розгорнути виробництво в іноземній державі. А ще за місяць — видати кілька десятків тисяч дронів», — каже він.
Не менш важливо і те, що Україна має експертизу в тому, як інтегрувати комерційні рішення в оборонний сектор, розповіла Анна Юдіна, VP of Growth and Communications HIMERA.
Що Україна може експортувати вже зараз
Співрозмовники говорять, що запит на всі згадані системи з боку партнерів вже є. Представниця Buntar Aerospace Поліна каже, що експорт важливий не лише як джерело валютної виручки, а і як спосіб масштабувати самі підприємства. Вона додає, що представники багатьох країн уже ведуть переговори з українськими виробниками.
Це підтверджує і Володимир Чернюк з IRON. За його словами, іноземні делегації постійно приїздять до компаній кластера до Києва і Львова.
«Основний попит на мідлстрайки. Українські діпстрайки теж викликають інтерес, але тут є інша проблема: таких рішень поки що бракує навіть самій Україні. Також іноземці все активніше хочуть інвестувати в наші компанії», — каже він.
Але Олексій Бабенко говорить, що успішних кейсів поки небагато не тому, що немає інтересу, а тому що досі бракує зрозумілих правил і дозволів. За його словами, попередні домовленості, меморандуми і перемовини вже є, але ринок чекає на нові рішення уряду і зміни в регулюванні, які допоможуть рухатися швидше в експорті.
