«Я хочу згодом повернутися». Як український студент перевівся до MIT та планує розвивати освіту в Україні
Минулого року ми писали про школяра Назара Другова, який ініціював переклад українською мовою курси Khan Academy, залучив $350 тисяч і вступив до Університету Тафтса.
Цього року він перевівся до МІТ і зараз вчиться там на другому курсі. При цьому він продовжує займатися Khan Academy for Ukraine. Проєкт отримав майже $500 тисяч фінансування та локалізував 4,13 мільйона слів освітнього контенту.
В інтерв’ю Назар детально розповів про процес переведення до МІТ, умови й саме навчання в одному з кращих вишів світу. А ще — про ставлення до українців, спільноту та мрії зробити внесок в освіту України.
Перша фотографія з кімнати у Тафтсі
«Я відчував радість від навчання, як колись в школі». Яким був Університет Тафтса
Я вступив до Університету Тафтса у 2024 році та провчився там рік. Мав обирати спеціальність до кінця другого курсу, тому поки просто брав ті предмети з математики та програмування, які мені були цікаві — по чотири за семестр. Усього там вимагалося пройти тридцять дисциплін за чотири роки навчання.
Найбільше мені запам’ятався курс з дискретної математики під назвою Bridge to Higher Mathematics. Ми проходили теорію множин, комбінаторику та різні методи написання доведень. Це дуже важливо для подальшого вивчення теорії ймовірності, числення, лінійної алгебри тощо. Доведення допомагає засвоїти ідеї, адже деякі речі важко осягнути інтуїтивно, не завжди можна побудувати графіки. Під час цих занять я відчував радість від навчання, як колись в школі на заняттях гуртка з олімпіадної математики.
У Тафтсі дуже добре організовані курси, професори викладають цікаво, якісно, у багатьох — гарне почуття гумору, тому на лекціях часто було смішно. Важко не було, тому що мені подобалось. Рік я завершив зі середнім балом 3,95 (можливий максимум 4 — прим. ред.).
Гуртожиток Назара у Тафтсі
Подача до МІТ на перший курс: «співбесіда з інтерв’юером тривала 3 години 41 хвилину»
Минулого разу я розповідав, що подавався до 21 американського вишу. Насправді на етап ранньої подачі я подався тільки до МІТ. А під час розгляду заявки вирішив збільшити кількість варіантів — і подався ще в 20 вишів. Коли ж мене прийняли до Університету Тафтса, потрібно було відкликати заявку з MIT, тому я навіть не знаю, чи мав шанси вступити.
Розкажу про те, як подавався торік на перший курс. У Массачусетського технологічного інституту є власний портал для подачі заявок, у той час як більшість університетів використовують спільний — Common Application або Coalition Application. МІТ вимагають 4 або 5 есе довжиною до 225 слів. В інший вишах зазвичай потрібно написати головне есе, однакове для всіх — Personal Statement (650 слів) і додаткові — для кожного університету окремо. Ще на період ковіду більшість вищих навчальних закладів скасували тест SAT як обов’язковий, але вже в 2023 році, коли я подавався, MIT повернули цю вимогу. Отже, я складав SAT першочергово для них.
Ще були потрібні рекомендації від шкільних викладачів — я просив про них моїх вчителів математики й української мови та літератури. Минулого разу я також розповідав, що мав співбесіду, яка тривала 3 години 41 хвилину. Це якраз було з інтерв’юером MIT.
До речі, після тієї розмови ми потоваришували та багато зустрічались, коли я навчався в Університеті Тафтса. Цей чоловік працював програмістом, а тепер на пенсії та в основному проводить співбесіди. Він є першим за кількістю студентів, яких інтерв’ює за рік — у цьому році їх було більше 150.
У MIT випускники проводять інтерв’ю з абітурієнтами. Це мій інтервʼюєр Майк та його дружина Деббі. Щороку вони разом проводять сотні інтерв’ю
Переведення до МІТ: «сама подача дуже схожа на вступ на перший курс»
Остаточно я вирішив перейти в МІТ на зимових канікулах. Я міркував так: у Тафтсі є сильні дисципліни, але мене цікавить машинне навчання й у МІТ багато класних можливостей для його вивчення — спеціалізовані курси та лабораторії, де студенти-бакалаври можуть працювати під час семестру або влітку.
Сама подача дуже схожа на вступ на перший курс: та сама платформа, рекомендаційні листи, табелі з університету та школи, SAT (або інший тест — ACT), тест з володіння англійською мовою для міжнародних аплікантів, есе та короткий опис додаткових активностей, нагород. Думаю, у процесі переведення можуть бути і співбесіди. Але у мене її не було, мабуть, тому що я проходив інтерв’ю при подачі на перший рік.
Окрім цього, потрібен документ, який надає радник. Трохи відступлю від теми та розповім, хто це такий. Після вступу до Університету Тафтса студенту призначаються два радники — академічний і з організаційних питань. Перший — професор, з яким я зустрічався на початку кожного семестру, щоб обговорити свою програму навчання. Без схвалення академічного радника я не міг записатися на курс. Так само відбувається і в МІТ. Другий радник призначається за першою літерою прізвища, він має доступ до усіх даних студента. У процесі переведення я консультувався з ним, чи вплине трансфер на мою фінансову допомогу (детальніше про неї в наступних розділах). Коли впевнився, що ні, то просив надіслати до МІТ документ, який підтверджує, що я є студентом Університету Тафтса. Там також описуються дисциплінарні покарання, якщо вони є. Документ робиться без участі студента та надсилається напряму в інший виш.
Щодо рекомендацій, їх дають два професори, які викладали в попередньому університеті. Також можна було надіслати третю додаткову рекомендацію від людини, яка вас дуже добре знає.
Коли я просив про рекомендації професорів, то, звісно, трохи переймався, як вони поставляться до мого бажання перевестися. Але у них не було жодних претензій. Після отримання згоди я надсилав з платформи МІТ запити викладачам. Вони отримали доступ до платформи та самі завантажували рекомендації, тобто я їх не бачив.
На щастя, мені не довелося складати жодних тестів наново
Я просто подавав ті самі. Мене цікавило, чи можна так зробити, але я ніде не знайшов інформацію щодо термінів. Пізніше я спілкувався з іншими студентами, які перевелись, при цьому вони закінчили школу чотири роки тому, а потім були в армії, і вони також подавали свої старі результати тестів.
Написання есе: «потрібно було довго думати над досвідом, який сильно на мене вплинув»
Усього потрібно написати 5 есе, а також є простір (350 слів) для додаткової інформації. Ще можна було описати п’ять позаакадемічних активностей — на це давалося десь 50 слів. І по 10 або 20 слів — на розповідь про нагороди, відзнаки або перемогу в олімпіадах. Для есе були майже ті самі питання, що й під час вступу, але одне — нове: «Чому ви хочете перевестися з вашого поточного навчального закладу до МІТ?». Думаю, використовувати минулорічні есе було б не дуже правильно, тому я все повністю переписував. До того ж, за цей час мої погляди та інтереси дещо змінилися, а ще я покращив свої навички письма в Тафтсі.
Наприклад, у розділі про позанавчальні активності я розповідав, як брав участь у Independent Activities Period. Це такий період у МІТ з 1 по 30 січня, коли зимові канікули закінчилися, а наступний семестр ще не розпочався. У цей час студенти можуть організовувати свої курси, працювати над дослідженнями, проходити стажування, робити власні проєкти або проходити додаткові скорочені чи прискорені курси від викладачів.
Я тоді ще навчався в Тафтсі, але коли дізнався, що дослідники та студенти МІТ організовують Build for Ukraine, то захотів взяти участь. Вони зібрали декілька команд, щоб ті побудували проєкти для допомоги Україні в різних галузях. Наприклад, спростування дезінформації за допомоги штучного інтелекту, розмінування, наукові дослідження. Також там був проєкт з освіти, де я виступив ментором команди.
Заключні презентації на Build for Ukraine
У процесі підготовки заявки ти вже нічого не можеш поміняти у частині, яка стосується оцінок, результатів тестів, рекомендаційних листів або опису додаткових активностей, нагород. Там просто потрібно написати, як є. А ось якість есе — те, на що можна вплинути. Тут є дві компоненти — контент і форма. Щодо останньої, у процесі я багато разів переписував і редагував тексти. А в плані контенту потрібно було довго думати над досвідом, який сильно на мене вплинув, з якого я виніс цінні уроків і який можу пов’язати з цілями, описаними в моїй заявці. Тому що з результатів тестів або оцінок, академічних і неакадемічних досягнень важко зрозуміти, про що й як людина думає, до чого вона прагне.
Виходить, що кожне з 5 есе по 225 слів — це коротка історія. Наприклад, одне з них називалося Contributing to Your Community. Суть у тому, що MIT збирає людей з різноманітним бекграундом разом. Тому вони просили описати ситуацію, коли я співпрацював з іншими, чому я навчився від них і як ми робили внесок у нашу спільноту. Я знову-таки писав про співпрацю зі студентами MIT у проєкті Build for Ukraine, про те, що мене дуже здивувало, як студент з Філіппін, студентка з Америки та студент з Гонконгу вирішили присвятити місяць тому, щоб допомогти Україні. І я розповів по одному уроку, який я вивчив від кожного з цих людей.
Потрапив до 2% зарахованих на трансфер студентів: «було 1600 заявок, з яких схвалили 30»
Увесь процес зайняв приблизно три місяці: від зимових канікул до середини березня, коли я подав свою заявку. Дедлайн був 17 березня — через три дні після того, як вони оголошують результати для абітурієнтів. Тобто спочатку закінчується той процес, а потім починається розгляд заявок аплікантів на трансфер.
До речі, цікавий факт: результати для вступників на перший курс MIT оголошують 14 березня, тому що ця дата 3.14 — як число Пі. А час — о 6:28 вечора, тому що це 3.14 помножити на 2. Взагалі таких особливостей — багато. Наприклад, усі курси пронумеровані, тому, коли студенти MIT спілкуються про дисципліни, ніхто сторонній їх не розуміє.
З одного боку, було помітно важче готувати заявку та писати есе під час навчання в університеті, ніж у школі. З іншого — було значно менше складнощів, ніж під час подачі на перший курс, оскільки тоді я не знав про деякі дедлайни. Наприклад, певні виші мають чіткі строки подачі запиту на інтерв’ю або офіційних результатів тестів. У процесі переведення я вже мав усю потрібну інформацію, пам’ятав особливості подачі до МІТ і був до них дуже уважним.
Із моменту подачі заявки я намагався сконцентруватися на іспитах і не думати про те, коли будуть результати і якими вони будуть. Але, звісно, ці думки часто виникали, тому я хвилювався.
Я отримав результати 5 травня. О 3:14 я зайшов на портал — там додалося віконце «подивитися результати».
І коли я його відкрив, на екрані з’явилося багато бобрів
Я навіть не встиг прочитати, що написано в листі, але зрозумів, що скоріше за все, мене прийняли, оскільки талісман МІТ — це Бобер Тім. В інших університетів у випадку вступу зазвичай у листі конфетті, а у МІТ — бобри.
Саме на трансфер цього року було приблизно 1600 заявок, з яких схвалили 30. Тобто менше 2%. Подаватись на трансфер можуть студенти першого та другого курсів з іншого чотирирічного університету. Також ті, хто закінчив дворічні коледжі Community College, можуть одразу потрапити на другий курс.
Окрім цього, знаю, що є певна програма для американських ветеранів, але не в курсі деталей. До речі, здається, у
Студенти, що перевелись до MIT у цьому році
До речі, у 2025 році на перший курс у МІТ усього вступили 8 українців — і це круто. Таким чином Україна цьогоріч друга за кількістю студентів серед інших країн, окрім США (на першому місці — Китай). Не знаю, скільки всього першокурсників, але на другому курсі паралельно зі мною навчається десь 1100 students of class of 2028 (люди тут поділяються за роком випуску).
Проживання та стипендія: «отримую стипендію для родин з прибутком менше 200 тисяч доларів»
Американські університети поділяються на need-aware та need-blind admissions. Перші, коли розглядають заявку на стипендію, беруть у рахунок дохід родини, наскільки вона спроможна оплачувати навчання. Через це вони зазвичай мають мало місць для міжнародних студентів. А університети need-blind не зважають на дохід родини, а тільки на досягнення та інші аспекти заявки.
Я якраз отримую стипендію для родин з прибутком менше 200 тисяч доларів. На неї потрібно переподаватись щороку: надавати свіжі податкові декларації й онлайн заповнювати спеціальну форму, яка містить багато питань про дохід, витрати, склад родини.
Стипендія, яку я отримую, повністю покриває навчання, проживання та харчування
Мій гуртожиток у MIT
Університет Тафтса гарантує гуртожиток тільки на перші два роки. Далі є лотерея, але беруть маленький відсоток, інші мають шукати житло самі. У MIT гарантують гуртожиток на всі чотири роки. Коли мене заселяли в Тафтсі, потрібно було описати свої звички: о котрій лягаєш спати, як ставишся до нічних гостей, який стиль навчання, чи подобається більше бути в тиші або з іншими людьми тощо. На основі цієї інформації вони розподіляли людей по кімнатах.
Тут також була схожа форма, але ще можна було надіслати перелік гуртожитків, розташований у порядку вподобань: на перше місце ставиш гуртожиток, у якому найбільше хочеться жити, на друге — у якому трохи менше і так далі.
Щоб скласти цей список, я читав про різні гуртожитки в інтернеті, опитував знайомих. Багато дізнався з відео, які студенти знімають кожного року про свої гуртожитки, щоб запрошувати селитися до себе першокурсників. Так, у кожного гуртожитку є офіційне керівництво. Наприклад, у моєму — це професор з архітектури, який постійно живе з нами, це його додаткова робота. Є ще декілька працівників, наприклад, Operations Manager, відповідальний за опалення, світло, сигналізації тощо.
Також у гуртожитках може сильно відрізнятися культура
Знаю, що в одному з них у серпні зробили власний форт, щоб проводити там вечірки. Також вони будували «американські гірки», але їм не дозволили закінчити, тому що вийшло трохи небезпечно. В моєму гуртожитку немає якоїсь особливої культури, але тут є відмінність, що всі живуть в окремих кімнатах.
Форт та американські гірки, що побудували студенти одного з гуртожитків
Якщо гуртожиток з їдальнею, то зазвичай студенти, які там живуть, зобов’язані мати певну «підписку» на неї. Припустімо, хоча б 40 відвідувань у семестр. Є гуртожитки, де немає їдальні, тоді можна ходити в чужі, готувати самостійно або придумувати щось інше. Саме так в моєму гуртожитку: немає їдальні, але дуже багато кухонь і відповідно пожежних сигналізацій. Ще у кожному гуртожитку MIT є спортивний зал. У Тафтсі був тільки один на весь університет.
Які предмети потрібно скласти для отримання диплома: «є два види вимог — загальноуніверситетські та конкретної спеціальності»
Щоб отримати диплом, потрібно пройти десь
Дисципліни, які я проходжу зараз — Introduction to Inference, Multivariable Calculus, Fundamentals of Programming, Economic Classics. Взагалі скласти програму не так уже й легко, оскільки є два види вимог, які обов’язково треба виконати за період навчання — загальноуніверситетські та конкретної спеціальності.
Щодо перших — це наукове ядро (6 предметів): числення або математичний аналіз з однією змінною, числення або математичний аналіз з декількома змінними, класична механіка, магнетизм, по одному курсу з біології та хімії. Ще два предмети з науки та технологій: один може бути на вашій профільній кафедрі, другий — з іншої.
Обов’язкове фізичне виховання: вимога з плавання плюс 4 курси
Мені потрібно пройти два — вони трохи зменшили вимоги до студентів, що перевелися. Мабуть, очікують, що фізкультуру вимагали в попередньому університеті. Цікавий факт: можна отримати сертифікат пірата, якщо пройти фехтування, стрільбу (з рушниці або пістолета) та греблю або вітрильний спорт. Але на них важко потрапити через великий попит :)
Є також вимога — 12 кредитів інститутських лабораторних предметів (може бути один предмет на 12 кредитів або два предмети по 6 кредитів).
Ще цікаво, що вимагають досить багато гуманітарних курсів — вісім, тобто один на семестр. Незважаючи на те, що це технологічний інститут, вони дуже високої якості і багато хто каже, що хоча б один гуманітарний клас у них був у топ-3 найулюбленіших. Наприклад, є дуже популярний курс The Art and Science of Negotiations. Там є відбір, проходять приблизно 15% студентів, що подаються. Є створення документальних фільмів, курс Challenges of Global Poverty — один з відомих, тому що його нещодавно викладав нобелівський лауреат.
До речі, у блоці гуманітарних дисциплін також є вимоги. З цих восьми курсів два мають бути з великим фокусом на розвиток навичок письма та мови. Це означає, що потрібно на 5000 слів написати декілька есе, а також зробити усне завдання, наприклад, захистити презентацію. Ще з вимог: один з предметів повинен належати до напрямку «Соціальні науки», один — до «Гуманітарних наук», один — до «Мистецтва». Окрім цього кожен студент обирає для себе концентрацію, тобто проходить
У кожної спеціальності також є свої окремі вимоги. Взагалі я потрапив на Artificial Intelligence and Decision Making, але планую переводитися, оскільки тут серед обов’язкових курсів є такі, які мені не особливо цікаві — наприклад, комп’ютерна графіка або обробка сигналів. У МІТ багато спеціальностей і змінити одну на іншу досить легко. Головне — до кінця навчання виконати вимоги хоча б однієї спеціальності. Я планую перейти на Computer Science and Engineering.
У межах цієї спеціальності потрібно пройти сім обов’язкових курсів з програмування, два — з департаменту Computer Science на вибір, вибрати один із п’яти курсів з математики. І також є додаткові умови. Наприклад, щонайменше два предмети за спеціальністю мають бути позначені як комунікаційно-інтенсивні, тобто включати в себе презентації, активні дискусії, від яких залежатиме оцінка. Насправді це досить заплутана система, і мені самому потрібен був час, щоб зрозуміти нюанси.
Хочу займатися машинним навчанням: «найбільше мене зацікавила оптимізація того, як тренуються нейронні мережі»
Машинне навчання — це мій особистий інтерес, офіційно такої програми немає. Чому воно мене цікавить? Напевно, це поєднання моїх інтересів зі школи: нейробіології та математики. А ще в Українській академії лідерства та технологій (ULTA) нам викладали мінікурс зі штучного інтелекту. Тоді мене найбільше здивувало, що модель може виконувати креативні завдання набагато краще, ніж я. З того моменту мені хотілося зрозуміти, як люди створюють такі технології.
Допомагав другу підготуватись до презентації проєкту з робототехніки
Я дивився, які є напрями з машинного навчання. Деякі з менторів, які викладали у нас в ULTA, працювали над Brain Foundation Models — машинним навчанням для нейробіології. Є такий напрям, як Imitation Learning — коли робот або модель тренується за записами людини на відео. Наприклад, потрібно навчити робота брати кришечку від пляшки та закручувати її. Один варіант — написати програму, де кожен рух прописаний до деталей: цю секунду робот повертає руку на 30 градусів, наступної — опускає руку на 55 сантиметрів, потім з такою-то силою стискаються пальці тощо. Інший варіант — дати людині окуляри Apple Vision Pro, які будуть відстежувати рухи кінцівок. І потім із записами багаторазових повторів цієї дії натренувати робота.
Але найбільше мене зацікавила інша галузь — оптимізація того, як тренуються нейронні мережі. Один з дослідників написав: «Яка ймовірність того, що зараз люди тренують нейронні мережі оптимально?». І мене це надихнуло, адже якщо створити кращі оптимізатори, то це допоможе десяткам тисяч фахівців, які тренують нейронні мережі для різних класних застосувань для медицини, роботики тощо. Тому я хотів би якомога швидше отримати навички з математики та програмування, які мені потрібні для того, щоб спробувати робити дослідження у цій галузі. І потім постажуватись у лабораторії, яка над цим працює.
Особливості навчання: «цього семестру на Deep Learning записалося 800 людей»
Тут немає поділу на групи або потоки, як в українських вишах. Усі обирають ті предмети, які їх цікавлять і в тому порядку, що їм підходить. Тобто одночасно зі мною вивчати предмет можуть студенти першого або четвертого курсу, магістранти або аспіранти.
Методи контролю залежать від дисципліни. Наприклад, на курсі з обчислення або математичного аналізу у мене є іспит кожен місяць, а потім ще буде головний наприкінці семестру. На Economic Classics — тільки фінальний іспит. А буває, що оцінка ставиться на основі проєкту, над яким студенти працюють протягом семестру, але це зазвичай на більш «просунутих» курсах.
Є сайт, де після кожного семестру студенти пишуть коментарі, залишають статистику про те, скільки насправді доводилось витрачати часу на курс. Також там ставлять оцінки викладачам, самій дисципліні та її окремим характеристикам (темп, справедливість оцінювання тощо). Сайт, до речі, створили самі студенти.
Наскільки легко потрапити на певний клас, залежить від його формату. Наприклад, якщо це курс з переговорів, важливо, щоб у кожного студента була можливість брати участь у дискусії. На нього неможливо взяти одночасно сто людей, тому що тоді або якість занять буде набагато гіршою, або професору доведеться проводити в 2,5 рази більше уроків (реально розмір курсу 40 людей).
Числення, лінійна алгебра, вступ до біології чи хімії може відвідувати значно більше людей, оскільки там формат викладання — лекція. Навіть не обов’язково, щоб лекційний зал вміщав усіх. Заняття записуються, тож можна буде подивитися їх окремо.
Так, цього семестру на Deep Learning записалося 800 людей. Аудиторія розрахована на 300 студентів, тож решта 500 просто дивилися лекції та виконували завдання. Головне ускладнення — хтось має перевіряти усі ці домашні завдання. А ще на курсах проводяться office hours, коли можна прийти до асистентів викладача та поставити питання щодо домашнього завдання або будь-якого іншого матеріалу з програми. Отже, питання також у тому, чи знайдеться достатня кількість асистентів, щоб допомогти 800 людям. Популярність курсів залежить і від викладачів.
Серед професорів у МІТ — Нобелівські лауреати, відомі науковці, винахідники
Цього семестру у мене такі не викладають, але в майбутньому я планую брати курси тих, про кого знав ще до вступу. До речі, я уже ходив на office hours до викладача з Deep Learning. Kaiming He — перший автор найбільш цитованого дослідження у
Коло спілкування: «Коли інші чують, що я з України, то зазвичай питають: „Як родина?“»
Взагалі тут багато активних, розумних, цікавих студентів, через це дуже енергійні лекції, тому що всі ставлять гарні питання. Це дозволяє звернути увагу на те, що ти міг би пропустити. Чимало людей разом працюють над домашніми завданнями, вважаючи це більш ефективним.
Для мене стало відкриттям, що і в МІТ, і в Тафтсі асистенти викладача — це студенти, які проходили той самий курс рік або два тому. Це надихає, що інший студент так добре зрозумів курс, який для тебе відчувається складним.
Улюблена бібліотека
Щодо мовного бар’єру, у мене зовсім немає проблем з технічними дисциплінами: для всіх, хто бере курс, термінологія буде новою. На лекціях з математики використовується не дуже великий набір слів: «з цього випливає», «отже», «припустимо» тощо. Але коли, наприклад, пишу есе, звісно, що доводиться прикладати зусилля, щоб сформувати слова разом у речення. Не знаю, чи це «мовний бар’єр», можливо, просто потрібно більше працювати над навичкою письма.
У МІТ неймовірно багато позанавчальних активностей. Із того, що привернуло мою увагу, студенти будують спортивний автомобіль, що працює на сонячних батареях, а потім беруть участь у змаганнях з командами з інших університетів.
Хтось будує ракети і запускає їх на вихідних
Є MIT AI Alignment Club, члени якого вони збираються щотижня та читають разом дослідження з безпеки штучного інтелекту. Є хор, спортивні команди... Тобто все, що завгодно. Я не обрав для себе нічого, бо поки маю час тільки на навчання. А якщо б він у мене був, то я б робив дослідження у якійсь лабораторії або подавався б на дослідження.
За рік навчання в Університеті Тафтса я встиг знайти гарних друзів. І тут також уже з’явилося своє коло спілкування. Також є спільні зустрічі студентів з України — нас десь більше 20. Щомісяця одна студентка організовує перегляди українських фільмів.
Коли інші чують, звідки я, то зазвичай питають: «Як родина?». Мої рідні залишаються в Україні і я хочу згодом повернутися. Але зараз я найбільше концентруюсь на навчанні, маю намір вивчити якомога більше, у тому числі щоб потім була можливість бути корисним Україні.
Khan Academy for Ukraine: «ми локалізували 4,13 мільйона слів освітнього контенту»
Навчання справді непросте, інтенсивне, тому у мене мало часу на інші проєкти. Але Khan Academy for Ukraine залишається в фокусі моєї уваги. Що трапилося за цей рік? Ми переклали набагато більше, ніж планували. Спочатку в нас була мета — закінчити до вересня цього року математику, але вийшло, що ми також зробили частково курси з економіки, фізики, інформатики... Усього 19 курсів українською, у тому числі 207 годин відеоуроків. Виходить, що ми локалізували 4,13 мільйона слів освітнього контенту. Міністерство освіти і науки перевірило та надало гриф курсу «Математика для
Також ми переклали курс Khan Academy для викладачів, проводили онлайн-тренінги для вчителів. Я дуже вдячний Міністерству за те, що допомагало поширювати інформацію про них. На сьогодні 407 вчителів пройшли наш курс з інтеграції Khan Academy в класну роботу, понад 80% з них готові використовувати платформу.
Ми виконали усі цілі з перекладу. Фандрайзинг зупинили, і фінальна цифра була, здається, 487 тисяч доларів. Але для нас головне — це користувачі. З минулого року кількість взаємодій з платформою виросла на 100%, зараз маємо понад 20 тисяч відвідувань за місяць. За прогресом також можна стежити через сторінку в Instagram.
Кількість відвідувань на сайті uk.khanacademy.org
Раніше в команді працювало до 40 людей. Зараз — чотири, і цього цілком достатньо для розповсюдження інформації серед учнів і викладачів. Особисто я проводжу декілька зустрічей на тиждень з людьми, щоб порадитись щодо поширення. Найчастіше це пов’язані з маркетингом фахівці з Америки та України.
Я сам продовжую використовувати платформу Khan Academy, зараз конкретно для вивчення курсу з математичного аналізу. До речі, цікаво, що цей предмет в Університеті Тафтса був тільки в одній версії, а у МІТ — у трьох. Я обрав варіант з фокусом на доведеннях. Але мені також хочеться інтуїтивно та візуально розуміти деякі речі, і в цьому мені сильно допомагає курс на Khan Academy.
Про мету: «моє бажання — зробити великий внесок у розвиток освіти в Україні»
Я думаю, що саме по собі навчання в конкретному університеті не має бути головною метою. Є відома стаття представника приймальної комісії МІТ, де ця ідея передається найбільш ілюстративно, з багатьма прикладами. Так, там була історія, як вони не прийняли студента, який побудував атомний реактор у гаражі.
Щодо моїх академічних інтересів, мені цікаво зрозуміти, як працює машинне навчання. Зараз мені велике задоволення приносять такі предмети, як Introduction to Inference та теорія ймовірності. Далі я б хотів розібратися в статистиці. Мені кортить дізнатися, як воно — проводити дослідження на рівні, що англійською позначається терміном «frontier», тобто на кордоні людського розуміння та людського знання певної галузі.
Хочу побачити людей, які, по-перше, знають свою галузь настільки добре, а по-друге, щодня працюють над тим, щоб відповідати на питання, на які раніше ніхто не відповідав. Думаю, під час навчання на бакалавраті я також зрозумію, чи хочу подаватись на магістратуру або PhD.
Якщо ж зараз відповідати на питання, яка проблема в світі мене найбільше турбує, то це однозначно освіта. Моє бажання — зробити великий внесок у розвиток освіти в Україні. І мені здається, що для цього в першу чергу мені самому потрібно стати експертом у певній галузі та витратити декілька років на те, щоб дуже інтенсивно вчитись і розвивати свої навички.
