«Ми не можемо витрачати ракети за мільйони доларів на кожну окрему ціль». Що таке мідлстрайк-дрони і як вони працюють
Виробники далекобійних дронів масово переходять до сегмента middle-strike. А ті компанії, які вже працюють у цій сфері, отримують замовлень на наступний рік у десятки разів більше, ніж цьогоріч. DOU з’ясував, чому мідлстрайки настільки стрімко зростають у популярності, скільки вони коштують і які фахівці тут потрібні.
— Що таке мідлстрайк і чим він кращий за HIMARS
— Скільки коштують мідлстрайки і яка в них роль на цьому етапі війни
— Чому діпстрайки не можуть їх замінити
— Як виробляють мідлстрайк-дрони в Україні
— Що заважає масштабуватися
— Мідлстрайк і фахівці на полі бою
Це продовження нашої рубрики «Як працює Х». Читайте також попередні розбори — про наземні роботизовані комплекси та про РЕБ.
Що таке мідлстрайк і чим він кращий за HIMARS
Здається, що все зрозуміло з самої назви. Але на ринку немає єдиного визначення мідлстрайків — насамперед через дистанцію, на якій працюють ці дрони.
Виконавчий директор Української Ради Зброярів Ігор Федірко визначає мідлстрайк як проміжну ланку між FPV літакового типу та діпстрайком:
«Це дрони, які працюють на дистанції приблизно50-200+ км , несуть значно важчу бойову частину, мають кращу навігацію, живучість і стійкість до РЕБу, порівняно з FPV, але при цьому залишаються в рази дешевшими за крилаті чи балістичні ракети малого радіуса дії».
За словами керівника напряму БпЛА в Brave1 Едуарда Лисенка, мідлстрайки зазвичай працюють на дистанціях від 100 км. Основна ціль — логістичні хаби ворога. Раніше росіяни розміщували їх на відстані
«Чому виникла потреба в мідл-страйках? Тому що HIMARS перестали влучати по цілях — це раз. Друге — їх у нас не багато. Третє — ракета HIMARS, хоч її вартість офіційно не розкривається, все одно у рази дорожча за БпЛА, який може нести більшу бойову частину», — розповідає Едуард Лисенко.
Ще один недолік HIMARS — немає підтвердження влучання. Мідлстрайк натомість можуть не лише вражати ціль, а й проводити дорозвідку.
У визначенні мідлстрайків ключову роль відіграє не лише дальність, а й задача засобу, зазначає консультант фонду «Повернись живим» Інокентій Разумов. Адже цілі на дистанції до 100 км може вражати й високоточна балістична зброя.
Вага бойової частини напряму залежить від цілі (а отже, і задачі). За словами Разумова, спершу до мідлстрайків відносили все, що переносило до 3 кг вибухівки і могло уразити окрему машину, укриття чи антену. Але для знищення, наприклад, підвалу з особовим складом уже потрібно
«Мідлстрайки зазвичай працюють на дистанціях від 50 км — там, де вже неефективні класичні або оптоволоконні FPV. А яких виробників діпстрайк-дронів класифікувати як виробників мідлстрайків — це питання застосування цих засобів.
Виробник каже, що його засіб летить на 700 км і може переносити бойову частину вагою 40 кг. Це класно, але командир на полі бою застосує його на ту відстань, на яку йому буде потрібно».
Типові задачі мідлстрайків — це цілі оперативного рівня: райони накопичення та розосередження особового складу, склади боєприпасів, техніка, логістичні хаби, мости, переправи, живлення важливих вузлів, паливосховища та окремі технічні вузли. Водночас йдеться про ураження однієї цілі: невеликого складу чи окремої позиції ПТУР, міномета або РСЗВ тощо. Для більших об’єктів — штабу, ангара чи вежі зв’язку — потрібна вже інша вага боєприпасу, каже Разумов.
DOU також поспілкувався з одним із виробників мідлстрайків, який попросив не розголошувати назву компанії та своє ім’я. За його підходом, цей клас дронів поділяється на два покоління.
Перше покоління — це дрони з дальністю до 40 км. Один із таких прикладів — «Дартс». Потребу ЗСУ в цих моделях виробник вважає закритою. За його словами, вони недорогі (до $2000) і часто їх називають «фанерольотами». Проте для ураження броньованої цілі інколи потрібно до десяти таких дронів, а задачі проти піхоти ефективно виконують звичайні FPV.
Дрон Darts. Фото: Brave1
Друге покоління працює на дистанціях до 150 км. Вартість таких БпЛА коливається від $10 до $85 тис. — залежно від ваги бойової частини, камер та систем зв’язку. Серед найпопулярніших моделей виробник називає Ram-X і «Булаву». Їхня вага зазвичай становить
БпЛА «Булава». Фото «Мілітарний»
«Але є цікавіші цілі — оперативно-стратегічного рівня: штаби, склади або більш далеко зосереджені системи запуску балістики. Для цього є засоби, які можуть залітати далі, до 300 км», — каже співрозмовник.
Він додає, що, зменшивши вагу бойової частини й збільшивши паливний бак, з мідлстрайка можна зробити діпстрайк, який долетить і до 600 км. Це вже стратегічна дистанція.
Застосування БпЛА мідлстрайків на Донеччині. Відео: прес-служба Сил Спеціальних Операцій
Офіцер
«Наприклад, засіб із великою бойовою частиною, який уражає об’єкти на окупованій території — це ще мідлстрайк чи вже діпстрайк? Однозначної відповіді немає. У моїй класифікації мідлстрайки — це керовані засоби оперативно-тактичного рівня, які працюють на дистанціях
30–200 км і мають бойову частину до 50 кг для ураження динамічних цілей. Умовно, виїжджає якась ворожа колона з десяти одиниць техніки, і потрібно їх уразити. Ти можеш ці засоби швидко випустити й ту колону відпрацювати», — каже офіцер.
Скільки коштують мідлстрайки і яка в них роль на цьому етапі війни
Мідлстрайки дають змогу системно вражати тилову інфраструктуру ворога, каже Ігор Федірко. Це безпосередньо впливає на інтенсивність і якість його наступальних та оборонних дій. Другий важливий аспект — економіка війни.
«Ми не можемо дозволити собі витрачати ракети за мільйони доларів на кожну окрему ціль. І саме мідлстрайк закриває значну частину цих задач із більш cost-effective підходом до тих самих цілей», — каже виконавчий директор Української Ради Зброярів.
Федірко наводить цифри: ракета GMLRS для цілей на дистанції
Запуск мідлстрайк. Фото надане 1 Окремим Центром БПС
«Різниця — у мобільності та вартості». Чому діпстрайки не можуть замінити мідлстрайк
На перший погляд, може здаватися логічним застосовувати діпстрайки і по цілях мідлстрайків — тобто на середніх дистанціях, ще й із більшою безпекою для екіпажів.
Проте діпстрайки не можуть і не повинні замінювати мідлстрайки, пояснює Ігор Федірко, адже це різні інструменти для різних задач. Типові цілі мідлстрайк-дронів — це командні пункти, великі склади боєприпасів і пального, позиції ППО та РЕБ, ключові логістичні вузли — зазвичай мають багаторівневу оборону і щільне радіоелектронне прикриття.
Мідлстрайк-дрони свідомо поступаються максимальною дальністю заради більшої потужності бойової частини, складніших режимів наведення та підвищеної живучості в середній зоні, де противник найактивніше застосовує РЕБ. Діпстрайк, навпаки, створені для роботи на великих дистанціях по стратегічних цілях — промислових об’єктах, енергетичній інфраструктурі та логістичних вузлах у глибині території ворога.
«При цьому безпека екіпажу є безумовним пріоритетом і для діпстрайків, і для мідлстрайків. Архітектура зв’язку, точки запуску, маршрути та режими управління будуються так, щоб екіпаж працював максимально далеко від лінії бойового зіткнення. Але ці два класи не дублюють і не замінюють один одного», — каже Ігор Федірко.
Робота бійців 1 Окремого Центру БПС з мідлстрайк. Фото надане пресслужбою Центру
Едуард Лисенко вважає, що ключова різниця — у мобільності та вартості. Мідлстрайк-дрони компактніші й простіші в транспортуванні. Вони працюють на Starlink, що значно дешевше, ніж системи CRPA, які використовують діпстрайк.
Діпстрайки, за словами експерта, проєктують під польоти на великі дистанції, тож через складнішу навігацію вони дорожчі. Зараз виробники намагаються їх здешевити: встановлюють Starlink і застосовують їх як мідлстрайк. Starlink дає можливість працювати на окупованих територіях, але не в Росії — там Starlink недоступний, тож це зона роботи діпстрайків.
Інокентій Разумов із фонду «Повернись живим» звертає увагу й на виробничі нюанси. Зокрема, засоби часто виготовляють у різних локаціях або навіть областях — це роблять навмисно з міркувань безпеки. Наприклад, «Булава» значно компактніша за FP-1 і FP-2: лише її крило у п’ять разів менше за крило FP-1. Відповідно, компоненти FP-1 та FP-2 перевозити складніше, ніж частини «Булави». Через це ускладнюється багато процесів і перевірок.
А що довше летить засіб, то більше запасних деталей йому потрібно для ефективного виконання завдань. Тому, на думку експерта, у випадку з діпстрайком є в рази більше навантаження на всі процеси використання цих засобів — починаючи від логістики й закінчуючи навчанням екіпажів.
«Ринок став динамічнішим». Як виробляють мідлстрайк-дрони в Україні
«Ми щодня збільшуємо виробництво. Запитів на наступний рік у 50 разів більше, ніж на цей», — каже представник компанії, що виготовляє мідлстрайк. На питання про причину такого стрибка він відповідає: «У Сили безпілотних систем прийшла людина, яка робить правильні речі й точно знає, що потрібно фронту». Замовлення компанія отримує напряму від СБС, а не через Агенцію оборонних закупівель.
«Проблема АОЗ в тому, що вони закуповують не те що потрібно армії. Військовим кажуть: „Ваш запит — це окей, але ось вам те, що ми закупили“», — каже співрозмовник.
Його компанія виробляє три типи дронів у різних модифікаціях. Кожен із них може нести бойову частину вагою від 3,5 до 42 кг і працювати на дистанціях від 40 до 300 км. Загалом він радить не обмежуватися одним універсальним рішенням. Каже, що зараз на фронті цінується підхід, коли в одному фюзеляжі кілька рішень.
Сегмент мідлстрайків сьогодні є одним із найдинамічніших в українському БпЛА-секторі, каже Ігор Федірко. Виробники постійно конструюють і тестують нові платформи, орієнтовані саме на ті типи цілей, для яких створено цей клас озброєння. У нішу активніше заходять команди, що раніше працювали над діпстрайками і тепер розробляють «молодші» модифікації для середніх дальностей. Так само й виробники тактичних ударних БпЛА поступово збільшують радіус дії своїх платформ. Завдяки цьому ринок став значно динамічнішим, із постійною появою нових моделей.
Тенденцію модернізації діпстрайк-дронів до рівня мідлстрайк відзначає й Едуард Лисенко. За його словами, потреба у великій бойовій частині прямо пропорційно підвищує вимоги до самого апарата — його розміру та способу запуску. Водночас такий літак легше збити.
Засоби в Україні є, але розвиток мідлстрайків відбувається надто повільно, зазначає керівник напряму БпЛА.
Розробка триває від шести місяців до року — це нормальний R&D-процес
Виробники вдосконалюють апарат, доки він не покаже результат на полі бою, але за цей час рішення може втратити актуальність. Тож процес масштабування потрібно пришвидшити.
Інокентій Разумов вважає, що виробництво мідлстрайків в Україні вже достатньо розгалужене, але має прогалину в ціновій політиці. За його словами, зараз існує певна кількість недорогих виробів середньої якості (близько $1000) і приблизно стільки ж — дорогих, але значно якісніших та передбачуваніших:
«З цього і виходить кореляція: або ми застосовуємо дуже планово, обережно, або по
10-15 засобів на день. Хотілося б прийти до якоїсь середини, коли він вартує дорожче, ніж 1000 доларів, — можливо, вдвічі, втричі, в п’ять разів, — але не 2 мільйони доларів. І зберігає приблизно якість дорогого борту, але по вартості й частково по наповненню тяжіє до дешевого, простого засобу, який можна використовувати частіше. Щоб його втрата не була такою відчутною, якщо засіб використали й не вразили ціль».
Фото ілюстративне, надане 1 Окремим Центром БПС
«Ми повернулися до 2015 року, коли війна людей не стосується». Що заважає виробникам масштабувати рішення
Постійна потреба в модифікаціях — ключовий бар’єр для масштабування мідлстрайку, зазначає Ігор Федірко. Якщо в сегменті діпстрайк можна запустити стабільну платформу у серійне виробництво й періодично оновлювати окремі компоненти, то в мідлстрайк-дронах ситуація змінюється значно швидше. Противник постійно перебудовує ППО та РЕБ у середньому радіусі. Те, що давало хороший результат ще місяць-півтора тому, сьогодні може бути малоефективним.
Тому кожну нову партію дронів фактично доводиться сприймати як окрему модифікацію: змінювати режими зв’язку, логіку роботи навігації й автопілота, налаштування бойової частини, а інколи навіть конструкцію корпусу.
«Виробник живе не в режимі конвеєра з великою серією, а в режимі постійного R&D і дрібних або середніх партій. На практиці це ускладнює планування, збільшує частку інженерних і конструкторських витрат у собівартості, робить масштабування менш передбачуваним і більш капіталомістким порівняно з простішими сегментами», — каже Ігор Федірко, посилаючись на виробників, що працюють в цьому сегменті.
Брак приміщень. За словами анонімного виробника дронів, багато команд просто не мають де розміститися. Власники приміщень бояться прильотів по виробничих локаціях і часто відмовляються продовжувати орендні контракти:
«Поки що ми з цим не стикалися, але колеги по цеху стикаються всюди. Навіть у Львові, де умовно безпечно, — принаймні не так, як в Києві, куди балістика прилітає направо-наліво. А прильоти були у всіх виробників, яких я знаю», — каже фахівець.
Держава надає варіанти підземних локацій, але здебільшого вони не пристосовані для виробничих процесів.
Брак людей. Виробник каже, що цю проблему має вирішити підписаний Президентом закон про тимчасове бронювання працівників критичної інфраструктури з порушенням військового обліку. За словами співрозмовника, сім людей з десяти його компанія не може взяти на роботу через їхні проблеми з документами.
Попри те, що вже сформовано waiting-list кандидатів, які зможуть працевлаштуватися після набуття законом чинності, у виробника все ще залишаються відкриті вакансії в IT. Чому так? Він переповідає діалог з ІТ-фахівцями на одній із виставок defence-галузі, які підходили до його стенда.
«Підходять айтівці, питають, що у нас є. Я розповідаю про нашу компанію і запрошую до співпраці. У відповідь чую: „Та в мене і так все добре“. „Заброньований?“. „Ну так, заброньований“. Чого їм щось міняти? Проблема в тому, що ми повернулися до 2015 року. Коли війна десь там, вона їх не стосується», — вважає виробник.
Також він припускає, що деякі IT-фахівці не хочуть працювати в оборонній сфері, оскільки такі підприємства вважаються військовими цілями. Адміністративні офіси компанії розташовані по різних локаціях, але потрібно принаймні тричі на тиждень приходити в них для спілкування. Що стосується зарплати, то виробник пропонує вищу за ринкову. Каже, що в такий спосіб компанія хоче привабити спеціалістів.
Україні бракує не просто айтівців, а саме спеціалістів на стику алгоритмів наведення, комп’ютерного зору, автономних систем і стійкого зв’язку, каже Ігор Федірко. Особливо цінні ті, хто вміє поєднувати сильний досвід у софті із розумінням реальних бойових умов. Йдеться про фахівців, здатних будувати алгоритми наведення й супроводу цілі, які стабільно працюють під потужним РЕБ і на середніх дистанціях. Це одна з ключових — і водночас найскладніших — компетенцій для всього сегменту мідлстрайк.
Другий важливий напрям — фахівці, які працюють над автономністю: комп’ютерний зір, машинне навчання, системи автоматичного розпізнавання цілей та автономного наведення.
«Ринок рухається до того, щоб дрони мідлстрайк могли виконувати місію з мінімальною участю оператора, а це потребує сильних команд, які вміють будувати бортові системи прийняття рішень у режимі реального часу», — каже виконавчий директор.
Третя критична категорія — інженери та IT-фахівці зі зв’язку. На середніх дистанціях найбільшим викликом залишаються стабільні й захищені канали передачі даних, які мають працювати під щільним РЕБ і автоматично перемикатися між різними режимами на різних етапах місії. Саме спеціалісти, здатні будувати й підтримувати такі системи зв’язку, сьогодні особливо затребувані.
«Багато хто боїться наближення до лінії зіткнення». Чому для мідлстрайків важливі фахівці на полі бою
Оскільки підрозділи постійно масштабуються, офіцер
«У рекрутингової кампанії Сил безпілотних систем максимально людиноцентрична стратегія. Фахівець може обрати собі майже будь-яку посаду — його проведуть до самого кінця».
Фото ілюстративне, надане 1 Окремим Центром БПС
Багато хто боїться наближення до лінії зіткнення. Гордієнко відповідає, що в суспільстві часто сформоване хибне уявлення про фронт. По-перше, коли говорять «передок», зазвичай мають на увазі стрілецький контактний бій — а в Силах безпілотних систем такі ситуації трапляються рідко, адже підрозділи працюють на відтяжці. По-друге, люди можуть обирати спеціальність: якщо людині не підходить бойовий підрозділ, є підрозділи забезпечення чи аналітики.
Співрозмовник порівнює таку роботу з буднями в цивільній компанії — це аналіз пакетів даних за комп’ютером. Різниця лише в тому, що результати цієї роботи знищують ворога.
Є можливість реалізувати себе й у напрямках, пов’язаних із підтримкою інфраструктури. Майже в кожному підрозділі працюють R&D-команди, які займаються удосконаленням наявних засобів. Зараз у
- Проєктний менеджер
- Фахівець з кібербезпеки
- Business analyst
- Customer Success Manager
- Software Test Engineer.
«Люди собі уявляють, що участь в бойових діях — близький контакт з автоматів на лінії бойового зіткнення. Насправді це дуже комплексна ситуація. Хтось запускає засоби стратегічного рівня, хтось запускає дрони оперативного рівня, хтось стріляє з артилерії або з міномета. Треба краще занурюватися в цю тему», — каже Серафим Гордієнко.
