Які графіки світла прогнозують на зиму і як підготуватися до відключень
Четвертий рік поспіль із настанням холодів російська армія посилює удари по об’єктах енергетичної інфраструктури в Україні. Відтак вже у жовтні запровадили стабілізаційні погодинні відключення в низці областей.
DOU розбирається, чого очікувати взимку
Який стан української енергосистеми зараз
Енергосистема України — це складна мережа взаємопов’язаних елементів: електростанцій, підстанцій, високовольтних ліній та регіональних мереж. Як пояснює провідний інженер Київської енергетичної будівельної компанії Андрій Климанський, вона працює за принципом «єдиного організму», що складається з багатьох «островів» генерації — атомних, гідро-, тепло- та відновлюваних електростанцій, з’єднаних між собою лініями електропередач.
Ключовий параметр, який визначає стабільність роботи системи, — частота. Якщо хоча б одна з ділянок мережі починає працювати несинхронно, енергосистема може розпастися на ізольовані сегменти. Цей процес енергетики називають системною аварією, або «блекаутом». Відновлення роботи після неї потребує значних зусиль, адже потрібно синхронізувати частоти між усіма «островами» та відновити керування потоками потужності.
За словами Андрія Климанського, на сьогодні у деяких енергокомпаніях із ладу виведено до 80% потужностей, а окремі взагалі не мають власної генерації. Попри це, експерт наголошує, що ризик блекауту залишається низьким:
«З 2022 року в Україні не було жодного системного розвалу енергомережі. Ми мали відключення, обмеження, але енергосистема залишалася цілісною».
Він підкреслює, що навіть за масованих атак система не розпадалася на ізольовані «острови» з несинхронною частотою. У разі такого сценарію енергетики не змогли б передавати електроенергію між регіонами, і відновлення тривало б тижні чи місяці.
За оцінкою Климанського, ризик блекауту може виникнути при ураженні розподільчих пристроїв атомних електростанцій. Водночас удар по таких об’єктах розглядається як малоймовірний сценарій.
«Ворог у нас непередбачуваний, від нього можна чекати всього, що завгодно. Але є надія, що по атомних підстанціях бити не будуть», — каже Климанський.
Режим «три через шість». Чого очікувати взимку
Зима
Рівень навантаження на систему напряму залежатиме від інтенсивності атак і швидкості ремонту пошкоджених підстанцій. Якщо удари збігатимуться з плановими ремонтами, дефіцит електроенергії може зрости. Водночас розгалужена структура української енергосистеми дозволяє передавати певні обсяги потужності між регіонами.
Найвразливішими залишаються північні та прифронтові області, де противник може вражати навіть невеликі об’єкти на
Загалом очікується, що графіки діятимуть по всій Україні, різниця полягатиме лише у тривалості та частоті.
Чому і як відбуваються погодинні відключення
Найбільше навантаження зараз лягає на диспетчерську службу, яка постійно прораховує сотні сценаріїв і варіантів пошкоджень підстанцій, щоб утримати баланс.
«Це люди, які в голові тримають карту всієї енергосистеми країни: кожну лінію, її потужність і стан. Вони повинні мати запас варіантів, щоб не допустити розсинхронізації», — розповідає Андрій Климанський.
Диспетчерська служба Національної енергокомпанії «Укренерго» відповідає за менеджмент потужностей і балансу. Саме вона визначає, які області потрібно тимчасово відключити для стабілізації енергосистеми. Рішення ухвалюється централізовано.
«Центральний диспетчер дає наказ обласним — скинути, скажімо, 10 або 30 мегаватів. Ті передають команди далі, і місцеві оперативні бригади фізично вимикають лінії. У більшості міст це робиться вручну: виїжджає екіпаж, відкриває підстанцію і перемикає рубильники», — пояснює інженер.
Через це графіки відключень не завжди збігаються з анонсами хвилина в хвилину. Бригада може застрягти в заторі або не мати змоги дістатися до підстанції, якщо в’їзд перегородили машини. Такі затримки — побічний ефект ручного керування, яке залишилося ще з радянських часів і не всюди замінене автоматикою.
Під час планування відключень враховують важливість об’єктів та наслідки їх знеструмлення. У мирний час усіх споживачів електроенергії в Україні поділяли на три категорії (категорії надійності електропостачання):
- Перша — об’єкти критичної інфраструктури, як-то: лікарні, військові частини, енергетичні вузли, водоканали. Їх живлять від двох або трьох незалежних джерел, і вони не можуть бути знеструмлені.
- Друга — об’єкти, відключення яких допускається на короткий час. До неї відносяться об’єкти, які важливі для життєдіяльності, але можуть короткочасно залишатися без світла — наприклад, школи, банки, адміністративні установи чи невеликі підприємства.
- Третя — звичайні житлові будинки, офіси, магазини. Для них допустимі перерви в електропостачанні (до 72 годин, але з інтервалами по чотири години з живленням).
Під час війни ці стандарти суттєво змінилися. На сьогодні першочерговим завданням стає відновлення електропостачання для всіх споживачів, а не дотримання категорій. Проте, навіть споживачі першої категорії можуть опинитися без світла, якщо їхня мережа буде пошкоджена, хоча це малоймовірно. А для споживачів промисловості і побутових споживачів застосовують окремі графіки відключень світла.
Є будинки, підключені до лінії, що живлять споживачів першої категорії. Це часто викликає невдоволення у мешканців сусідніх будинків. Климанський пояснює, що в таких випадках технічно складно і дорого перекласти лінії.
«Щоб змінити схему живлення, потрібно прокласти новий кабель, можливо, замінити трансформатор. Це коштує мільйони гривень, і ніхто не буде цього робити лише для того, щоб у сусіда так само вимикалося світло», — каже він.
Раніше «шахеди» були іншими. Як змінилися підходи до захисту енергосистеми
Українські енергетики вже адаптували мережу до воєнних умов. З 2022 року вони впровадили низку технічних рішень, які підвищують стійкість системи:
- створили додаткові перемички між регіонами, що дозволяють перекидати потужності у разі уражень;
- використовують моделювання енергопотоків, щоб уникнути перевантажень;
- удосконалюють автоматику протиаварійного захисту.
На більшості магістральних підстанцій «Укренерго» зведено укріплення — бетонні споруди, металеві каркаси та сітки навколо трансформаторів. Першим етапом були габіони, що захищають від уламків.
«Треба розуміти, що у 2022 році це були зовсім інші „шахеди“. Раніше їхньою задачею було долетіти до енергооб’єкта і впасти десь у тому районі, щоб уламками нанести бодай якесь ушкодження», — каже Климанський.
Зараз за одну атаку на один об’єкт може летіти одночасно до 15 ворожих БПЛА, які б’ють більш прицільно і мають збільшену бойову частину. Тому згодом додали другий рівень захисту — бетонні та металеві бар’єри, які можуть витримати удар безпосередньо біля обладнання, а також протидронові сітки.
«Такі стіни треба будувати навколо обладнання, яке працює. Його не можна вимкнути й потім увімкнути назад. Енергосистема має працювати постійно», — пояснює інженер.
Фото: Facebook (Олексій Кулеба віцепрем’єр-міністр з відновлення України).
Існує і третій рівень захисту, який має вберегти обладнання від прямого влучання ракет.
Попри всі заходи, ризики залишаються високими. Підстанції, генерації та ремонтні бригади працюють фактично під обстрілами. Люди, які працюють на ТЕЦ і підстанціях, не можуть просто залишити робочі місця — вони керують котлами, генераторами, системами охолодження.
«У Сумській області колеги працюють на підстанції. Коли почався обстріл, їм наказали покинути територію, і за кілька хвилин поряд упав КАБ. У Чернігівській — дрони влучали просто в підстанції. Коли приїжджали бригади на ремонт, по них завдавали повторний удар. На багатьох підстанціях риють окопи та бліндажі, у яких ховаються під час тривоги», — розповідає інженер.
Абсолютного захисту для енергооб’єктів не існує, експерт каже: ворог може вивести з ладу їх в будь-який момент. Ідеї про те, щоб «зарити в землю» підстанцію напругою 750 кВ (одна підстанція 750 кВ може живити кілька областей одночасно), він називає неможливими, оскільки це занадто велика споруда і на будівництво такого «куполу» можуть піти десятиліття.
Захисні споруди також не завжди можуть захистити трансформатор. Так, український фахівець з військових радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов опублікував фотографії енергооб’єкта з ураженим генератором, який був захищений 6 рядами бетонних блоків. Проте, за словами експерта, споруда була відкрита зверху, що і призвело до влучання.
Голова Правління «Укренерго» Віталій Зайченко в ефірі «Єдиних новин» 17 жовтня розповідав, що росія перейшла на нову тактику обстрілів енергетики. Вони зосереджено б’ють по окремих об’єктах з метою знищення цілих енергорайонів. Найчастіше атакують теплові станції, щоб спричинити проблеми з опаленням.
Як забезпечити заряд і зв’язок при відключеннях
DOU поспілкувався з IT-фахівцями та зібрав кейси енергонезалежності для приватного будинку та квартири. Ми розпитали про вибір техніки, вартість та додаткові кроки.
Автономна система для двох будинків
Unreal Developer Ігор Пилипенко з Pingle Studio вирішив повністю перейти на автономне живлення, щоб не залежати від можливих відключень світла. Разом із батьком він розробив власну систему, яка має забезпечити два будинки — його та батьківський — електроенергією протягом доби без підключення до мережі.
За його розрахунками, середнє споживання кожного будинку — близько 5 кВт/год на добу. На основі цих даних він придбав два акумулятори по 5 кВт/год (літій-залізофосфатні, 48 В) і два інвертори на 10 кВт, які можуть приймати живлення як від мережі, так і від сонячних панелей.
«Саме ці інвертори я взяв тому, що в них є потенціал підключення аж до 32 панелей: 16 на одному „полі“, і 16 на другому полі. Поля — це умовно окремі лінії живлення. У інверторів є ліміти по лініях — до
450-500 В та 18 А. Тому раціонально розділяти навантаження між полями, якщо це дозволяє інвертор», — каже Ігор.
Чоловіки також купили по вісім сонячних панелей на систему, кожна потужністю 645 Вт. У пікових умовах вони генерують близько 5 кВт/год. За словами розробника, цього вистачає для повної автономії вдень і підзарядки акумуляторів на ніч.
Система розрахована на роботу навіть за похмурої погоди, коли генерація падає до 10% від номіналу. У такому режимі вона дає
Встановлення Пилипенко вирішив виконати самостійно, щоб зекономити. Найскладнішим етапом виявилося розміщення панелей, адже потрібно враховувати траєкторію сонця взимку й улітку та правильно підібрати кут нахилу:
«Я хочу поставити їх на спеціальні стійки, які можна буде повертати та змінювати кут. Так можна буде збільшити ефективність у кілька разів порівняно з фіксованим положенням».
У разі тривалих відключень система може працювати повністю автономно, а за наявності сонця — без обмежень. Розробник залишив у резерві невеликий бензиновий генератор, але користується ним лише у крайніх випадках:
«Генератор — це шум і вихлопи. А сонячна система працює тихо й сама по собі. Це пасивне, спокійне рішення, яке просто виконує свою роботу».
Ігор продовжує облаштовувати систему. Наразі він витратив $4400. Додатково планує витратити ще близько 10 тисяч гривень на профілі для монтування, кріплення, дроти з’єднання сонячних панелей тощо.
Енергонезалежність у квартирі
Якщо для приватного будинку автономність можна будувати «з нуля», то в місті умови інші. Тут доводиться працювати з тим, що є.
Full-stack developer Юрій Власюк підготувався до зими, створивши власну «міську мініенергосистему». Спочатку він користувався невеликими зарядними станціями EcoFlow Mini, але вони забезпечували лише ноутбук.
«Вони тримали заряд до восьми годин, але через американський вольтаж (110 В) не можна було підключати звичайні побутові прилади», — каже він.
Після перших відключень він перейшов більшу станцію від Bluetti, а згодом придбав Anker SOLIX PowerHouse, яка може живити майже всю квартиру: холодильник, освітлення, телевізор і ноутбук. Станція заряджається повністю за дві години й забезпечує до восьми годин автономності.
«На момент купівлі в Україні така станція коштувала приблизно 76 000 грн — це було минулого року. Але тоді я знайшов її в Європі за 50 000 грн. Була ціла операція, щоб завезти її без розмитнення. Якраз збіглося із поїздкою моєї дівчини до Варшави. Я домовився з друзями, які живуть у Польщі: зробив замовлення на їхню адресу, і вже вони передали станцію моїй дівчині. Вона привезла її автобусом в Україну», — розповідає Юрій.
Щоб зробити систему зручною і безпечною, він запросив електрика, який налаштував резервне живлення через ABP (автоматичний ввід резерву):
«Тепер при зникненні світла живляться лише потрібні розетки та освітлення. Перемикання відбувається автоматично. Тепер не потрібно ходити й нічого вручну вимикати. Це коштувало близько 100$», — розповідає Власюк.
Розробник мешкає у квартирі на 23 поверсі. Разом з іншими мешканцями будинку вони купили спільний генератор, який підтримує роботу ліфта, насосів і опалення. Установку профінансували мешканці близько 60 квартир і загальна вартість склала близько 500 тис. грн.
«Ми розуміли, що навіть якщо у квартирі є світло, без ліфта і води життя зупиняється. Тепер генератор автоматично вмикається і підтримує ключові системи будинку», — пояснює розробник.
Для інтернету Власюк використав малі UPS-пристрої для роутера та оптичного термінала. Вони коштували близько 1500 грн, але зараз стали дорожчими, й забезпечують
«Роутер навіть не перезавантажується — UPS миттєво підхоплює живлення. Такі рішення коштують копійки порівняно з великими станціями, але критично впливають на комфорт роботи», — додає він.
Поради енергетика щодо енергонезалежності
Андрій Климанський каже, що за роки війни українці вже знають базові правила енергонезалежності, і на ринку є багато рішень, які дозволяють забезпечити себе мінімальними умовами під час відключень.
Найпростіше рішення, за словами експерта, — це інвертор і акумулятор, які дозволяють живити ноутбук, роутер, освітлення й холодильник у разі відключень. Головне — правильно підібрати компоненти.
«Типова помилка — використовувати автомобільні акумулятори. Вони не розраховані на глибокий розряд. Люди їх садять у нуль і через два-три цикли викидають. Потрібно брати акумулятори для енергосистем, літієві або свинцево-гелеві, розраховані на глибокі цикли», — пояснює Климанський.
Під час тривалих відключень допомагають портативні газові плитки з балонами до
Інженер також радить зменшити навантаження на мережу — відмовитися від електрочайників, духовок і грилів. Такі прилади споживають багато енергії та швидко розряджатимуть систему.
«Якщо люди перестануть користуватися потужними приладами, зменшиться дефіцит, і можна буде уникнути кількох черг відключень», — пояснює він.
Сонячні панелі, за словами експерта, — ефективне довгострокове рішення. Дві панелі потужністю по
«Зараз саме час купувати: взимку попит менший, а ціни нижчі. Це невелика автономність, але вона не залежить від обстрілів і мережі», — каже Климанський.
Що по xPON
Під час відключень електроенергії українці стикаються не лише з відсутністю світла, а й зі зникненням інтернету. Для багатьох це критично — робота, зв’язок, навчання, доступ до інформації, включаючи повідомлення про тривогу, повністю залежать від стабільного підключення. Тому останні декілька років в Україні зростає популярність технології xPON.
xPON (Passive Optical Network) — це сучасний стандарт передачі даних, який поступово замінює старі FTTx-мережі. Одна з його переваг — стійкість до знеструмлень. Кожен вузол мережі має окреме підключення, тому навіть якщо в одній точці зникає живлення, інтернет продовжує працювати на решті лінії.
Так, заступник міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури Станіслав Прибитько повідомив DOU, що, під час масштабних відключень у березні 2024 року на Харківщині, 99% користувачів xPON залишалися онлайн понад 72 години, тоді як лише 15% абонентів FTTx мали інтернет після восьми годин без світла.
За даними Мінцифри, на початку 2025 року близько 48% абонентів фіксованого інтернету в Україні користувалися технологією xPON. Сьогодні цей показник перевищив 52% і продовжує зростати.
Найбільше підключень зафіксовано в Чернівецькій (73%), Івано-Франківській (72%), Волинській (71%), Кіровоградській (71%), Черкаській (69%) та Закарпатській (69%) областях. Найменше — у Харківській (32%), Дніпропетровській (35%), Хмельницькій (38%), а також у Донецькій, Миколаївській і Запорізькій — близько 39%. У Києві рівень xPON поки що становить лише 18%, адже столиця однією з перших отримала фіксований інтернет ще у форматі FTTx, заміна якого дорожча, ніж будівництво нових мереж з нуля.
«Ми працюємо над тим, що у Києві максимально збільшилась кількість мереж за технологією xPON», — каже Станіслав Прибитько.
За словами Прибитька, провайдери змушені інвестувати значні кошти в акумулятори для FTTx, через що менше вкладають у розвиток нових мереж. Крім того, часто виникають проблеми з доступом до будинків, коли управителі або ОСББ не дозволяють прокладання кабелів. До цього додається дефіцит будівельних бригад, який держава поступово вирішує завдяки бронюванню спеціалістів.
Також держава підтримує малих провайдерів у прифронтових районах, щоб зберегти конкуренцію і не допустити надмірної регуляції.
Станом на березень 2025 року понад 2000 провайдерів уже працюють на xPON. На інтерактивній мапі Лун позначено 91 679 адрес із покриттям, переважно у Києві, Одесі, Львові, Харкові та Дніпрі.
«Мета — щоб кожен українець мав стабільний інтернет навіть у складних умовах. xPON — це не просто технологія, а фундамент нової, стійкої цифрової інфраструктури країни», — підсумовує Станіслав Прибитько.
